Decision № 107622129, 30.11.2022, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 р. № 520/7978/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 12)" (вул. Лелюківська, буд. 1,м. Харків,61030) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 12)", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до оловного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 грудня 2021 року № 0/29678/1817 Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій в сумі 789016грн. 90 коп. (сімсот вісімдесят дев`ять тисяч шістнадцять грн. 90 коп.)

2. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що податкове повідомлення - рішення від 14 грудня 2021 року № 0/29678/1817 Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій в сумі 789016грн. 90 коп. (сімсот вісімдесят дев`ять тисяч шістнадцять грн. 90 коп.) є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 29.09.2022 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 18.10.2022 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення від 14 грудня 2021 року № 0/29678/1817 Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій в сумі 789016грн. 90 коп. (сімсот вісімдесят дев`ять тисяч шістнадцять грн. 90 коп.) є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 12.11.2021 року Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено камеральну з питань дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, на підставі якої було складено акт «Про результати камеральної перевірки Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 12)" з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість» від 12.11.2021 р. № 20286/20-40-18-17-10/08680841.

Висновками акту від 12.11.2021 р. № 20286/20-40-18-17-10/08680841 було встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, визначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період: за вересень 2020 року, за жовтень 2020 року, за листопад 2020 року, за грудень 2020 року, за січень 2021 року, за лютий 2021 року, за березень 2021 року, за квітень 2021 року, за травень 2021 року та податковим повідомленням-рішенням та рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу Наказ ДПА України від 07.12.2010 року № 927, чим порушено п. 50.1 ст. 50 Кодексу, п. 57.1 ст. 57 Кодексу, п. 57.3 ст. 57 Кодексу.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки 25.11.2021 року надав заперечення, однак відповідач 21.12.2021 року залишив акт від 12.11.2021 р. № 20286/20-40-18-17-10/08680841 без змін.

Також судом встановлено, що на підставі вказаного акту акту від 12.11.2021 р. № 20286/20-40-18-17-10/08680841 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2021 року № 0/29678/1817, яким позивача було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 789016,90 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

24.12.2021 року позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 01.09.2022 року податкове повідомлення-рішення від 14.12.2021 року № 0/29678/1817 було залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПКУ виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 16.1 ст.16 ПКУ платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 36 ПКУ податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПКУ строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПКУ крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом;

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

01.01.2021 Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесені зміни до ПКУ.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 109.3 ст. 109 ПКУ у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Суд зазначає, що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань на місяць при обізнаності платника податків із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання.

Створення платником податків цілеспрямовано умов, які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.

Саме умисні дії особи (створення удавано, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог), визначають її вину (можливість дотримуватися встановлених Кодексом правил, через вчинення дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності) у вчиненні податкового правопорушення.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у статтях 16, 36 Кодексу.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Отже суд зазначає, що позивач затримав сплату за узгодженими податковими зобов`язаннями на досить великий строк, що саме свідчить про невжиття позивачем достатніх заходів щодо дотримання норм ПКУ.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 124.2. ст. 124 ПКУ діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Також суд зазначає, що згідно з п. 32.1 ст. 32 ПКУ зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Відповідно до пунктів 32.2, 32.3 ст. 32 ПКУ зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Таким чином, при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Положеннями розділу VI Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (який діяв на момент спірних правовідносин) (далі Порядок № 422) передбачено порядок, умови та особливості відображення в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до пп. 1 п. 3 Порядку № 422 надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображаються в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу).

05.04.2021 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, яким затвердження Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок № 5).

Положеннями розділу VI Порядку № 5 передбачено порядок, умови та особливості відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 підрозділу 2 Розділу VI Порядку № 5 надання розстрочень (відстрочень) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображаються в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу).

Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим рішенням суду.

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.

Отже, при розстроченні сплати податкових зобов`язань (податкового боргу) відбувається зміна термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, установленим строком сплати сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, а тому контролюючий орган направив кошти сплачені позивачем на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків.

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 року у справі № 802/777/16-а дійшов висновку, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Вказано, що постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку. Також, зазначено, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2019 року по справі № 821/865/16 вказав, що положення п. 87.9 ст. 87 ПКУ є імперативними і зобов`язують контролюючий орган у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, і будь - яких виключень, зокрема і наявність судового рішення про розстрочення виконання судового рішення, чи інших правил зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу норми ПКУ не містять. Крім того, зазначено, що рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Вказано, що постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості: податковий борг - несплачена сума узгодженого грошового зобов`язання, з наявністю якого норми ПКУ зобов`язують контролюючий орган зарахувати кошти, що сплачує платник податків, саме в рахунок погашення такого податкового боргу.

Щодо застосування штрафних санкцій в межах строку 1095 днів, визначених ст. 102 ПКУ, суд зазначає наступне.

Пунктом 114.1 статті 114 ПКУ встановлено, що граничні строки застосування штрафних санкцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

При стягненні коштів за податковим боргом відповідно до ст. 95 ПКУ (незалежно від факту застосування чи незастосування процедур відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у редакції з 15.12.2017 (ст. 263 КАС України у редакції до 15.12.2017) цей строк (слід розуміти строк виконання самостійно задекларованих податкових зобов`язань) не змінюється, позаяк за рішенням суду вже стягується не податкове зобов`язання, а податковий борг, а розстрочення чи відстрочення стосується не оплати податкового зобов`язання, а проведення платежу за рішенням.

Тобто, ухвала суду про розстрочення виконання постанови про стягнення коштів за податковим боргом, жодним чином не звільняє платника від відповідальності згідно зі ст. 124 ПКУ, а лише визначає строки періодичних платежів з погашення податкового боргу, стягнутого за рішенням суду.

Відповідно до п. 131.2 ст. 131 ПКУ при погашенні податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення сум податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Крім того, відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПКУ розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платникові податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Отже, при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Водночас Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 у справі № 821/865/16 дійшов висновку, що податковий борг за рішенням суду стягується до повного його погашення без застосування строків давності, визначених статтею 102 ПКУ.

Суд зазначає, що у ДП «Підприємство ДКВС України (12)» за судовим рішенням виник борг, що не спростовується позивачем, що є порушенням ч. 57.1, ч. 57.3 ст. 57 ПКУ.

Щодо правомірності проведення відповідачем камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПКУ камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

При цьому, камеральна перевірка з інших питань, а саме: своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу.

Суд зазначає, що у ході проведення камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати зобов`язання з ПДВ було встановлено факт порушення позивачем строків сплати податкового зобов`язання, отже, розрахунок штрафних санкцій складено відповідно до вимог ст. 124 ПКУ.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 12)" (вул. Лелюківська, буд. 1,м. Харків,61030) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.