Decision № 107590940, 30.11.2022, Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipro City (until 25.04.2025 - Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipropetrovsk City)

Справа № 199/5048/22

(2/199/2282/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2022

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіСпаї В.В.,

секретар судового засідання Мирошник Н.І.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 04.10.2006 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а також отримав кредитну картку. Кредитний ліміт змінювався. Підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.2 та п. 3.3 Договору. Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складають між ним та банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. При укладенні кредитного договорубанк керувався ч.1ст. 634 ЦК України. Своїзобов`язання за договором банк виконав. Відповідач на підставі п. 2.1.1.2.12 «Умов та правил надання банківських послуг» зобов`язався, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості і розмірі: 86,4% - для карки «Універсальна»; 84,0%- для картки Універсальна голд». Станом на 26.06.2022 року заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» становить 59259,49 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 50919,17 грн., заборгованість за простроченими відсотками 8340,32 грн. Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 04.10.2006 року у розмірі 59259,49 грн. та судові витрати у розмірі 2481,00 грн.

Відповідач скористався своїм правом на надання відзиву на позов, в якому зазначав, що заборгованість виникла у наслідок шахрайських дій третіх осіб. Так, 06.10.2021 р. на його телефонний номер, який зазначений фінансовий номер, поступив дзвінок від чоловіка, який представився працівником «ПриватБанку» та який повідомив відповідача про підозру щодо використання його банківської картки третіми особами. Зазначений чоловік повідомив низку інформації, яка могла міститися тільки у працівників банку, а саме номери кредитних карток відповідача та останні транзакції із зазначенням точного часу та сум таких транзакцій. Надалі чоловік запропонував позивачу пройти авторизацію шляхом підтвердження телефонного дзвінка та SMS-повідомлення. Після закінчення розмови позивач спробував зайти в Приват24, але не отримав допуску. Він звернувся до відділення ПриватБанку, де йому повідомили, що 06.10.2021 р. відбувся перевипуск платіжної картки та заборгованість за новою карткою складає 49 872 грн. Відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі якої внесені відомості до ЄРДР та розпочалося досудове розслідування. Як зазначається відповідачем, віг не замовляв нову картку та не користувався нею. Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що 06.10.2021 р. за кредитні кошти були придбані два смартфона та два стартових пакета у магазині COMFY, який розташований у м. Херсоні. За відомостями ТОВ «Комфи Трейд», замовлення було сформовано через інтернет-замовлення з номеру телефону, який ніколи не належав відповідачеві, спосіб оплаті оплата частинами від Приватбанка. В той же день 06.10.2021 р., замовлення було повністю оплачено та отримано у торговельній точці - магазині COMFY. Відповідач зазначає, що він весь день знаходився на роботі (м. Дніпро). Також він двічі звертався до банку, але отримував відповіді, які містили роз`яснення його обов`язку сплачувати кредит та проценти за користування кредитом, а також зазначалося, що він несе відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо це сталося внаслідок його - втрати картки, розголошенню ПІН або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

В окремо наданій суду заяві представник позивача повідомив, що позов підтримує повністю, просив суд про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю та відмовити в задоволенні позову (а.с. 129).

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, 04.10.2006 р. у ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приват Банк» із заявою про відкриття рахунку та надання банківських послуг, на підставі якої він отримав кредитну картку «Універсальна» з встановленням кредитного ліміту у сумі 1500,00 грн., базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору 3% в місяць із розрахунку 360 днів в році. Строк дії ліміту співпадає зі строком дії кредитної карти. Також заяви містить положення, що відповідач ознайомлений та згодний з Умовами надання банківських послуг; Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку. Відповідач виражає свою згоду, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач отримав картку № НОМЕР_1 (а.с.68).

Отже, 04.10.2006 р. між банкомта відповідачем укладено кредитний договір (без номеру), відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 1500,00 грн., що підтверджується заявою позичальника від 04.10.2006 р.

В період з 04.10.2006 р. по 06.01.2022 р. банк неодноразово змінював ліміт, зокрема з 20.07.2020 р. встановлений ліміт в сумі 50 000,00 грн. , а з 06.01.2022р. -0,00 грн., що підтверджується довідкою банка (а.с. 66).

В підтвердженні інших умов договору, позивачем до позову додані Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 74-83), але, суд не може прийняти їх до уваги, як складову укладеного з відповідачем договору, оскільки назва його документу не співпадає з назвою, зазначеною в заяві відповідача від 04.10.2006 р., Умови та Правила не містять підпису відповідача, а також позивачем не доведено, що відповідачеві були надані для ознайомлення Умови та Правила саме у тій редакції, на яку посилається позивач. Таким чином, суд вважає безпідставним посилання позивача Умови та правила надання банківських послуг.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17) де вказано, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

В період дії Договору, відповідачеві були видані кредитні картки, у тому числі 28.08.2021 р. кредитна картка № НОМЕР_2 , а 06.10.2021 р. НОМЕР_3 (а.с. 67).

За повідомленням банку 06.10.2021р. було проведено перевипуск картки № НОМЕР_2 на картку № НОМЕР_3 . Картка № НОМЕР_2 закрита (а.с. 115).

Як встановлено судом, між сторонами виник спір щодо заборгованості, яка виникла внаслідок використання кредитних карток № НОМЕР_2 (закрита 06.10.2021 р.) та № НОМЕР_3 (випущена 06.10.2021 р.).

Із змісту виписки за договором №б/н, укладеним міжбанком та відповідачем, за період з 24.10.2005-27.06.2022р., станом на 05.10.2021р. заборгованість за кредитною карткою НОМЕР_2 складала 484,18 грн.; 06.10.2021 р. з використанням картки НОМЕР_3 здійснені транзакції на суми: 5257,20 грн., 15236,00 грн., 15236,00 грн., 9458,80 грн., 4199,80 грн. та загальна заборгованість станом на 06.10.2021 р. (після транзакцій) складає 49871,98 грн. (а.с. 38-65).

Сторони незаперечують,що відповідачотримав такористувався кредитною карткою № НОМЕР_2 та заборгованість за цією карткою, станом на 05.10.2021р. складала 484,18 грн., та на рахунок відповідача 05.11.2021р. зараховані кошти у сумі 510 гр., що підтверджується Випискою за договором №б/н. (а.с. 38).

Оскільки у Заяві про відкриття рахунку та надання банківських послуг від 04.10.2006 р. сторони узгодили процентну ставку в розмірі 3% в місяць із розрахунку 360 днів в році, а позивачем не надано доказів правомірності збільшення процентної ставки та доведенні її нового розміру відповідачеві, то суд вважає, що має застосовуватися узгоджена сторонами процентна ставка в розмірі 3% в місяць.

Отже сума процентів за користування кредитними коштами у сумі 484,18 грн. за період з 05.10.2021р. по 05.11.2021р. складає:

15,01 грн. = 484,18 грн.* (3%/30дн.)*31дн. де:

484,18 грн. сума заборгованості за кредитом

3% (в місяць) - процентна ставка, яка узгоджена сторонами

30 дн. кількість днів в місяці (узгоджена сторонами як розрахункова 360дн. в році)

31 дн. - за період користування коштами з 05.10.2021р. (утворення заборгованості) по 05.11.2021р. кошти у сумі 510 гр. (зарахування на рахунок відповідача коштів у сумі 510 гр.)

Отже, станом на 05.11.2021 р. відповідач мав сплатити 484,18 грн. заборгованість за кредитом та 15,01 грн. проценти за користування кредитом, а всього 499,19 грн., тоді як він сплатив 510 гр. Таким чином, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, яка утворилася у наслідок використання кредитної картки № НОМЕР_2 .

06.10.2021 р. банк закрив кредитну картку відповідача № НОМЕР_2 та відкрив на його ім`я нову кредитну картку НОМЕР_3 , при цьому, відповідач не звертався до банку з проханням закрити діючу картку та відкрити нову. Також за час розгляду справи банком не надано доказів в обґрунтуванні необхідності закриття одної картки (строк дії якої не сплив) та випуску нової картки.

Того самого дня (06.10.2021 р.) відповідачем було виявлено блокування входу в Приват24, та після звернення у відділення банку того самого дня він дізнався про оформлення нової кредитної картки та здійснення списання з його рахунку (без його розпорядження та згоди) кредитних коштів на суми: 5257,20 грн., 15236,00грн., 15236,00грн., 9458,80 грн., 4199,80 грн., а всього 49871,98грн. з використанням нової картки НОМЕР_3 .

З приводу вказаних шахрайських дій відповідач 21.10.2021 р. звернувся до підрозділу дізнання відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про відкриття кримінального провадження, яке було внесено до ЄРДР за № 12021046630000509 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України(а.с.110).

В межах кримінального провадження №12021046630000509, ТОВ «Комфі Трейд» (торговельна сіть магазинів COMFY) надало інформацію, що 06.10.2021 р. за кредитні кошти були придбані два смартфона та два стартових пакета у магазині COMFY, який розташований у м. Херсоні. За відомостями ТОВ «Комфи Трейд», замовлення було сформовано через інтернет-замовлення з номеру телефону, який ніколи не належав відповідачеві, спосіб оплаті оплата частинами від Приватбанку. В той же день 06.10.2021 р., замовлення було повністю сплачено та отримано у торговельній точці - магазині COMFY у м. Херсоні. Сплата проводилася через платіжний сервіс LiqPay.

Крім того, 08.10.2021 р. та 08.11.2021 р. року на адресу Голови правління ПАТ КБ «Приват Банк» відповідачем направлено листи в яких він повідомляв про шахрайські дії щодо його кредитного рахунку внаслідок чого були списані грошові кошти. Також у Листі 08.11.2021 р. відповідач просив зупинити нарахування відсотків, посилаючись на те, що він не користувався кредитними коштами (а.с.111-112).

Листом від 09.11.2021 р. на звернення відповідача АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що відповідно до положень Умов і правил надання банківських послуг (п. 2.1.4.5.1, п. 2.1.4.12.9, 2.1.4.12.5), до обов`язків клієнта належить не передавати картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані у цілях, не передбачених цим договором, або що суперечать чинному законодавству. Також клієнт несе відповідальність за усі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп лист Платіжною системою. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа, або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію (а.с. 113).

Листом від 17.11.2021 р. №20.1.0.0.0/7-211110/13581 на звернення відповідача АТ КБ «Приватбанк» відмовило у зупиненні нарахування процентів за користування кредитними коштами, посилаючись на умови договору (а.с. 114).

Правовідносини міжучасниками справивиникли іззахисту правкредитора узобов`язанні,яке виниклона підставізаяви позичальника(відповідача)про відкриттярахунку танадання банківськихпослуг від04.10.2006р.

Суд, дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цьогоЗаконувважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно достатті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 37.2статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктами 7, 8, 9 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року №705,передбачено,що емітентабо визначенаним юридичнаособа підчас отриманняповідомлення та/абозаяви провтрату електронногоплатіжного засобута/абоплатіжні операції,які невиконувалися користувачем,зобов`язанийідентифікувати користувачаі зафіксуватиобставини,дату,годину тахвилини йогозвернення наумовах ів порядку,установлених договором.Емітент післянадходження повідомленнята/абозаяви провтрату електронногоплатіжного засобута/абоплатіжні операції,які невиконувалися користувачем,зобов`язанийнегайно зупинитиздійснення операційз використаннямцього електронногоплатіжного засобу.Емітент уразі здійсненняпомилкового абоненалежного переказу,якщо користувачневідкладно повідомивпро платіжніоперації,що нимне виконувалися,після виявленняпомилки негайновідновлює залишоккоштів нарахунку дотого стану,у якомувін бувперед виконаннямцієї операції.Емітент уразі повідомленнякористувачем пронезавершену операціюз унесеннякоштів черезплатіжні пристроїбанку-емітентана рахунки,відкриті вбанку-емітенті,після поданнякористувачем емітентувідповідного документа,що підтверджуєздійснення цієїоперації,негайно зараховуєзазначену вцьому документісуму коштівна відповіднийрахунок.Користувач ненесе відповідальностіза здійсненняплатіжних операцій,якщо електроннийплатіжний засіббуло використанобез фізичногопред`явленнякористувачем та/абоелектронної ідентифікаціїсамого електронногоплатіжного засобуі йогокористувача,крім випадків,якщо доведено,що діїчи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині другійстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, списання коштів з рахунку відповідача 06.10.2021 р. здійснювалося банком в день безпідставного закриття кредитної картки відповідача та необґрунтованої емісії нової кредитної картки НОМЕР_3 , при цьому кошти були списані з використанням нової картки, проте банком не доведено отримання відповідачем нової картки раніше (за часом) ніж було здійснено списання коштів у сумі 49871,98грн. Отже банком не доведено, що нова картка була використана відповідачем після її фізичного отримання ним у відділенні банку. Зазначена обставина також спростовує наявність вини відповідача у розголошенні ПІН коду, або іншої інформації, яка міститься на кредитної картки й дає можливість ініціювати платіжну операцію, оскільки без доведення отримання відповідачем кредитної картки він не мав можливості розголосити будь-які данні цієї картки та використати її для здійснення платежів.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у Постанові від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як убачається із виписки з договору, заборгованість за кредитом у сумі 50 919,17 грн. виникла внаслідок здійснення 06.10.2021 р. списання коштів у сумі 49871,98грн. та подальшого списання банком коштів в рахунок сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 49871,98 грн.

Також банк просив стягнути відсотки за користування кредитом у сумі 8340,32 грн.

Оскільки банком не доведено використання кредитних коштів у сумі 49871,98 грн. саме відповідачем, то в силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України у відповідача відсутні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачеві в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір, сплачений ним при зверненні з позовом, відшкодуванню не підлягає та залишається за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13,ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 19,ч. 1 ст. 23, ст. 89, п. 2 ч. 1 ст.258, ст.ст.259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовуАкціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 30.11.2022 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягомтридцятиднів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриттяапеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї