Decision № 106975813, 20.10.2022, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2022м. ХарківСправа № 922/999/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (надалі - Позивач) 07.07.2022 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (надалі - Відповідач) заборгованості за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GP617-739-20 від 21.12.2020 у розмірі 32 487 602,61 грн, пені 1 918 486,94 грн, 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у розмірі 269 094, 83 грн, інфляційних втрат за період: грудень2021 р. - квітень 2022 р. у сумі 2 537 528,12 грн., а також суми судового збору.

Ухвалою від 12.07.2022 прийнято позов до розгляду з відкриттям провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на "02" серпня 2022 р. о 10:30.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Ухвалою суду від 02.08.2022 було прийнято до розгляду заяву (вх. № 7458 від 01.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про збільшення розміру позовних вимог та долучено до матеріалів справи, а також повідомлено учасників процесу, що підготовче засідання у справі відбудеться "18" серпня 2022 р. о(б) 10:15 год.

Підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15 вересня 2022 року о 11:45 ухвалою суду від 18.08.2022.

Так, суд своїми ухвалами неодноразово звертав увагу, що на час існування небезпеки для учасників провадження, пов`язаної з перебуванням останніх у приміщенні Господарського суду Харківської області, судові засідання за особистої участі учасників судового процесу не проводяться, а також повідомляв про наступне судове засідання, де ухвалою від 04.10.2022 зазначено про наступне судове засідання на "20" жовтня 2022 р. о(б) 11:45 год.

Представник Позивача (Романенко О.М.), який був присутній у підготовчих засіданнях було надано заяву (вх. № 12123 від 20.10.2022) про розгляд справи без участі представника. Надано відповідь на відзив (вх. № 12111 від 20.10.2022) у якому просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням поданих збільшень.

Від Відповідача надійшов відзив (вх. №9670 від 14.09.2022), у якому просить суд не застосовувати штрафні санкції у вигляді стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, з причин відсутності вини у фінансовому зобов`язанні перед Позивачем, оскільки Відповідачу нанесені численні конструктивні пошкодження внаслідок обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території та будівлям.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Суд також звертає увагу, що Відповідача було повідомлено стовно неподання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин та те що суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).

Судом установлено, що станом на момент ухвалення рішення, від Відповідачів будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило, а також не було надано відповіді на відзив.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, господарський суд зазначає, що а ні Позивач, а ні Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

21 грудня 2020 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (надалі ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», Позивач, Постачальник) та Акціонерним товариством «Турбоатом» (надалі Відповідач, Споживач) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GР617-739-20 (далі Договір).

В подальшому Акціонерне товариство «Турбоатом» змінило свою назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Українські енергетичні машини» на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. №1005-р «Про погодження реорганізації акціонерного товариства Завод Електроважмаш шляхом приєднання до акціонерного товариства Турбоатом. 27 серпня 2021 року відбулися позачергові загальні збори АТ "Турбоатом", на яких було прийнято рішення про його перейменування в Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" без зміни юридичної особи.

У зв`язку із зміною назви Споживача, Сторонами укладено Додаткову угоду№6 від 10 вересня 2021 та внесено відповідні зміни доДоговору.

Відповідно до положень п. 1.1. Договору ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» зобов`язувалось передати у власність Споживачу у 2021 та 2022 роках природний газ (далі газ), а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (зі змінами внесеними Додатковою угодою № 9 від 21.01.2022 р. до Договору).

Плановий обсяг постачання газу Споживачу для власного споживання у грудні 2021 р. становить 100 000 куб.м., у січні 2022 р. 690000 куб.м., у лютому 2022 р. 640000 куб.м., у березні 2022 р. 180000 куб.м., у квітні 2022 р. 75000 куб.м., у травні 2022 р. 63 000 куб.м. (встановлений Додатковою угодою № 9 від 21.01.2021 р. до Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині постачання газу

до 31 грудня 2022 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № 9 від 21.01.2021 р. до Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 100% здійснюється до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки;

- остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач фактично надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у місяці:

грудні 2021 р. 271331,66 куб.м. природного газу вартістю 9950787,46 грн.;

січні 2022 р. 460419,87 куб.м. природного газу вартістю 23091 848,06 грн.;

лютому 2022 р. 139 711,65 куб.м. природного газу вартістю 5 598789,46 грн.;

березні 2022 р. 4 858,82 куб.м. природного газу вартістю 238806,11 грн.;

квітні 2022 р. 5 926,34 куб.м. природного газу вартістю 291273,64 грн.;

травні 2022 р. 8 331,32 куб.м. природного газу вартістю 326286,91 грн.;

червні 2022 р. 7250,74 куб.м. природного газу вартістю 283 967,20 грн.

За підсумками надання послуг з газопостачання Постачальником, на підставі даних Споживача або даних Оператора ГТС, Сторонами було підписано Акти приймання-передачі природного газу з грудня 2021 р. по травень 2022 року (є додатками до позовної заяви) та у червні 2022 р. акт за №ХОЗ82007924 від 30.06.2022 р. відповідно до якого Позивачем у червні 2022 р. було передано Відповідачу загальний обсяг газу 7250,74 куб.м. природного газу вартістю 289967,20 грн. (акт за червень 2022 р. - додається).

Враховуючи фактично спожитий Відповідачем природний газ у червні 2022 р., сума заборгованості по Договору №41GР617-739-20 від 21.12.2020 р. складає 32771 569 (тридцять два мільйони сімсот сімдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 81 коп. за отриманий Відповідачем з грудня 2021 р. по червень 2022 року природний газ.

Відповідно до п. 2.5.1. 2.5.5. Договору на підставі отриманих від Споживача даних та/або Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України.

За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання передачі газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання передачі газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) природного газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи оператора ГТС.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних Сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані Сторонами одна одній по електронній пошті за адресами, які зазначені в розділі 10 Договору, мають силу оригіналу.

За підсумками надання послуг з газопостачання Постачальником, на підставі даних Оператора ГТС, було оформлено та надано Споживачу Акти приймання-передачі природного газу: №ХОЗ81026934 від 31.12.2021 р. відповідно до якого Позивачем у грудні 2021 р. були передані Відповідачу загальний обсяг газу 271331,66 куб.м. природного газу вартістю 9950787,46 грн.;

№ХОЗ82001785 від 31.01.2022 р. відповідно до якого Позивачем у січні 2022 р.

були передані Відповідачу загальний обсяг газу 460419,87 куб.м. природного газу вартістю 23 091848,06 грн.;

№ХОЗ82003316 від 28.02.2022 р. відповідно до якого Позивачем у лютому 2022 р. були передані Відповідачу загальний обсяг газу 139 711,65 куб.м. природного газу вартістю 5598 789,46 грн.;

№ХОЗ82004734 від 31.03.2022 р. відповідно до якого Позивачем у березні 2022 р. були передані Відповідачу загальний обсяг газу 4 858,82 куб.м. природного газу вартістю 238806,11 грн.;

№ХОЗ82005804 від 30.04.2022 р. відповідно до якого Позивачем у квітні 2022 р. були передані Відповідачу загальний обсяг газу 5 926,34 куб.м. природного газу вартістю 291273,64 грн.;

№ХОЗ82006711 від 31.05.2022 р. відповідно до якого Позивачем у травні 2022 р. були передані Відповідачу загальний обсяг газу 8 331,32 куб.м. природного газу вартістю 326 286,91 грн. (акти приймання-передачі природного газу до Договору), які підписані Сторонами та свідчать про факт отримання Відповідачем послуг з постачання природного газу.

Станом на 31.12.2021р. в обліку Позивача існувала переплата по Договору на постачання природного газу №41GР617-739-20 від 21.12.2020 р. за послуги з газопостачання за попередній період у розмірі 2510189,03 грн. Таким чином, вказана сума частково покрила заборгованість за спожитий Відповідачем природний газ у грудні 2021 р.

Крім цього, частково було оплачено Відповідачем вартість спожитого у січні 2022 р. природного газу загальною сумою 4500000,00 грн., в тому числі: 13.01.2022 р. перераховано в оплату 500000,00 грн.; 31.01.2022 р. перераховано в оплату 1 000 000,00 грн.; 03.02.2022 р. перераховано в оплату 1 000 000,00 грн.; 09.02.2022 р. перераховано в оплату 1 000 000,00 грн.; 18.02.2022 р. перераховано в оплату 1000000,00 грн.) (оборотно-сальдова відомість ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» по 361 рахунку), проте повний розрахунок за спожитий природний газ у січні 2022 року Відповідачем нездійснений.

З урахуванням переплати за попередній період та часткових оплат за січень 2022, сума заборгованості по Договору складає 32487 602 (тридцять два мільйони чотириста вісімдесят сім тисяч шістсот дві) грн. 61 коп. за отриманий Відповідачем з грудня 2021 р. по травень 2022 року природний газ За час дії договору Договору №41GР617-739-20 від 21.12.2020 р. ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» належним чином виконав прийняті на себе зобов`язання, надаючи послуги з постачання природного газу Відповідачу. Однак, Відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснив не в повному обсязі, чим порушив істотні умови Договору.

Доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять. При дослідженні відзиву, наданого останнім, судом встановлено, що відповідач не заперечує проти наявного боргу, який утворився за спірний період, проте просив суд не застосовувати до нього штрафні санкції, тобто відмовити позивачу в цій частині.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені та штрафу передбачена розділом 6 Договору №41GР617-739-20 від 21.12.2020 р.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги термін прострочення оплати товару відповідачем, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки штрафу та пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "Українські енергетичні машини" (61037, Харківська обл., м. Харків, пр-т Московський, буд. 199, ідентифікаційний код 05762269) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54, п/р НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647, ідентифікаційний код 39590621) заборгованість за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GР617-739-20 від 21.12.2020 р. у розмірі 42 564 315,35 грн. (сорок два мільйони п`ятсот шістдесят чотири тисячі триста п`ятнадцять) грн. 35 коп. (де: сума боргу складає 32 771 569 (тридцять два мільйони сімсот сімдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 81 коп., пеня у розмірі 4277 378 (чотири мільйони двісті сімдесят сім тисяч триста сімдесят вісім) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 438 159 (чотириста тридцять вісім тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн. 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 5077 207 (п`ять мільйонів сімдесят сім тисяч двісті сім) грн. 69 коп), а також сплачений за пред`явлення позову судовий збір у розмірі 638464,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "25" жовтня 2022 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін