Decision № 106975317, 16.09.2022, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2022 р. м. Київ Справа №911/2213/21

За позовом Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, буд. 12)

про стягнення 301861,00 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

обставини справи:

Господарським судом Київської області розглянута справа №911/2213/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" (далі відповідач) про визнання укладеним договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2022 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" про стягнення 301861,00 грн задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" на користь Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича 17051,17 грн пені, 3690,33 грн 3% річних, 13271,62 грн інфляційних втрат та 4110,19 грн витрат зі сплати судового збору. В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" в частині стягнення 27847,88 грн пені відмовлено. Закрито провадження у справі № 911/2213/21 в частині позовних вимог про стягнення 240000,00 грн основного боргу згідно з п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

При ухваленні рішення у справі №911/2213/21 питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, судом вирішено не було.

01.08.2022 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, якою позивач просить суд вирішити питання про розподіл (стягнення) судових витрат позивача на правничу допомогу в сумі 34727,91 грн в суді першої інстанції, надалі заява про розподіл судових витрат.

До вказаної заяви про розподіл судових витрат приєднано докази її направлення відповідачу у справі №911/2213/21, у тому числі доданих до неї копій документів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2022 судове засідання з розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат призначено на 25.08.2022. Ухвала суду від 09.08.2022 у справі №911/2213/21 направлялась судом на електронні адреси, наявні у матеріалах справи для здійснення зв`язку із позивачем та відповідачем.

Судове засідання 25.08.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. у відпустці, судове засідання було перепризначено на 16.09.2022, про що сторін повідомлено ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2022 на електронні адреси, наявні у матеріалах справи для здійснення зв`язку із сторонами.

У судове засідання 16.09.2022 сторони не з`явились, клопотань про відкладення судового засідання від сторін суду не надходило, відповідачем не подано суду заперечень щодо заяви позивача про розподіл судових витрат.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення , внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що суд неодноразово повідомляв позивача та відповідача про судові засідання щодо розгляду заяви про розподіл судових витрат шляхом направлення ухвал суду на електронні адреси сторін, крім того ні позивач, ні відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Також суд враховує, що копія заяви позивача про розподіл судових витрат позивача в сумі 34727,91 грн направлялась позивачем відповідачу, про що в матеріалах справи є опис вкладення та накладна №0505088606978.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву про розподіл судових витрат за відсутності позивача та відповідача, які не з`явились у судове засідання.

Розглянувши заяву про розподіл судових витрат, а також дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Також, згідно з ч.5 ст.123 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач у поданій ним у даній справі позовній заяві повідомив про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу у справі в розмірі 34727,91 грн (а.с.6) та заявив до відповідача позовні вимоги про стягнення 240000,00 грн основного боргу, 44899,05 грн пені, 3690,33 грн 3% річних та 13271,62 грн інфляційних втрат.

Позивачем у заяві про розподіл судових витрат заявлені витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 34727,91 грн, що відповідає тому орієнтовному розміру витрат на правову допомогу, про який позивач початково повідомив в позовній заяві.

На підтвердження своїх витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 14.06.2021, копію ордеру адвоката від 24.07.2021, копію додаткової угоди №3 до договору про надання правової допомоги, звіт адвоката про виконання робіт за період з 01.07.2021 по 25.07.2022, а також акт приймання-передавання від 25.07.2022 на загальну суму 34727,91 грн.

Відповідачем не подано заперечень щодо заяви позивач про розподіл витрат позивача на правову допомогу.

Розглядаючи заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 34727,91 грн, суд відмічає, що заявлений позивачем розмір відповідає тому орієнтовному розміру витрат на правову допомогу, про який позивач початково повідомив в позовній заяві, та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, обставин завищення, необґрунтованості та/або неспівмірності цих витрат судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розподілу підлягають витрати позивача на правову допомогу в сумі 34727,91 грн.

Як було встановлено судом при розгляді справи, після звернення позивача до суду із вказаним позовом відповідач оплатив позивачу основний борг у сумі 240000,00 грн, у зв`язку з чим рішенням суду від 22.07.2022 провадження у справі № 911/2213/21 в частині позовних вимог позивача до відповідача про стягнення 240000,00 грн основного боргу було закрите згідно з п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши позовні вимоги у справі про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд своїм рішенням від 22.07.2022 у цій справі стягнув з відповідача на користь позивача 17051,17 грн пені, 3690,33 грн 3% річних та 13271,62 грн інфляційних втрат та відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідача в частині стягнення 27847,88 грн пені.

Оскільки спір виник в тому числі внаслідок неправильних дій відповідача, який погасив основний борг лише після пред`явлення до нього позову, то рішенням суду від 22.07.2022 у цій справі судові витрати позивача зі сплати судового збору у відповідній частині відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України були покладені судом на відповідача з урахуванням суми основного боргу та пропорційно сумі інших задоволених вимог, а саме в розмірі 4110,19 грн (4527,91: 301861 х (240000+13271,62+17051,17+3690,33)=4110,19).

Вирішуючи питання про розподіл витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає, що порядок розподілу судових витрат врегульовано статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки при вирішенні цієї справи по суті суд дійшов висновку, що спір виник в тому числі внаслідок неправильних дій відповідача, який погасив основний борг лише після пред`явлення до нього позову, то відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу у цій справі в сумі 34727,91 грн покладаються судом на відповідача з урахуванням суми основного боргу та пропорційно сумі інших задоволених вимог, а саме в розмірі 31524,12 грн (34727,91 грн: 301861 х (240000+13271,62+17051,17+3690,33)=31524,12). Решта витрат позивача на правову допомогу залишаються на позивачеві пропорційно тій частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено (34727,91 : 301861 х 27847,88 = 3203,79 грн).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджених та обґрунтованих витрат в розмірі 31524,12 грн.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича про розподіл судових витрат у справі №911/2213/21 (вх.суду №9560/22 від 01.08.2022) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, буд. 12, ідентифікаційний код 41790774) на користь Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 31524 (тридцять одну тисячу п`ятсот двадцять чотири) грн 12 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27.10.2022.

Суддя О.О. Третьякова