Decision № 106955746, 18.10.2022, Kamin-Kashyrskyi District Court of Volyn Oblast

Справа № 157/548/22

Провадження №2/157/231/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Дроздик А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, поліцейський сектору реагування патрульної поліції № 2 Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюк Вадим Володимирович, про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. В обґрунтування вимог зазначає, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №649225 від 08.03.2020 поліцейським на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП України). Постанова мотивована тим, що він 08.03.2020 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №157/1012/20 постанову поліцейського скасовано, а провадження закрито за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Він здійснював дзвінок в поліцію через конфлікт, який виник з працівником поліції, оскільки останній наніс йому удари по руці та тілу. Із зазначеного приводу він тричі телефонував на лінію «102» та повідомляв про конфлікт, а також до поліції телефонувала дружина. Через неприйняття його виклику він змушений був звертатись до Головного управління Національної поліції. Його про час та місце розгляду адміністративної справи не повідомляли, не викликали на розгляд та не пояснювали у чому полягають його протиправні дії і якими доказами це підтверджено, чим порушено його права, передбачені ст. 268 КпАП України. Йому прийшлось немало нервуватися через те, що працівник поліції, який має стояти на захисті прав та інтересів громадян, в такий спосіб намагався приховати протиправні дії колег з Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Правовою підставою цивільно-правової відповідальності для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Дії працівника Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюка В.В. щодо винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність складу свідчить про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2020 у справі № 640/16169/17, було встановлено, що дії працівників УПП були незаконними та закриття провадження у справі є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Свої моральні страждання він оцінює у розмірі 5000 гривень. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він, як позивач, планує понести у цій справі складають 2000 гривень. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи. Іншого позову до відповідача з тим самим предметом позову та з тих самих підстав він не подавав.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУНП у Волинській області Забожчук О.В. просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити та в обґрунтування заперечення зазначає, що винесення рішення у справі про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не входить до переліку підстав, визначених статтею другою Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», які дають право на відшкодування моральної шкоди. Сам факт скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Позивачем не доведено, що внаслідок скасування постанови про притягнення його до відповідальність та закриття провадження в адміністративній справі, а також дій працівників поліції у нього були душевні страждання, які призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків. До позовної заяви не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру саме з боку ГУНП. ГУНП у Волинській області не заперечує той факт, що внаслідок складання працівником поліції постанови та притягнення позивача до відповідальності він пережив неприємні емоції. Проте позивачем та його представником не доведено належними та допустимими доказами, що дані негативні емоції досягли рівня страждання та/або приниження внаслідок протиправних дій поліцейського і являються підставою для відшкодування моральної шкоди. Крім того, у рішенні Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 8 вересня 2020 року у адміністративній справі №157/1012/20 судом не встановлено жодного факту протиправної чи незаконної дії чи бездіяльності зі сторони поліцейського у відношенні до позивача. В свою чергу в позовній заяві не вказано будь-яких даних про те, чи звертався позивач до спеціалістів за допомогою з приводу душевних страждань. Також заявлена сума немайнової шкоди є завищено необґрунтованою, оскільки не враховано загальний стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. Отже, ГУНП у Волинській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції Україні, ніяким чином не порушувало прав та інтересів позивача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, останній подав до суду заяву про розгляду справи у його та позивача відсутності.

Представник ГУНП у Волинській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, поліцейський Антонюк В.В. у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

З`ясувавши обставини справи і дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що постановою начальника СРПП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області Антонюка В.В. від 8 березня 2020 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КпАП України і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 119 гривень.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 8 вересня 2020 року у справі № 157/1012/20 було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 про скасування зазначеної постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: скасовано постанову поліцейського від 8 березня 2020 року серії ГАА № 649225 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, а також закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається із змісту постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року судом не встановлено доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КпАП України, а тому суд апеляційної інстанції вважав, що доводи позивача про те, що останній не вчиняв адміністративного правопорушення є обґрунтованими.

Таким чином, із змісту зазначеної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення до нього закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а. с. 5, 6).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1, пункту 9 та абзацу 12 частини 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової шкоди). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: стаття 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно із ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 2 Закону, право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19) та від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21).

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18) зазначено, що: «здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. У цьому випадку застосовуються визначені статтею 1174 ЦК України загальні підстави цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, та положення статті 1167 ЦК України.

Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Отже, закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та, чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що відповідач протиправно притягнув його до відповідальності у виді штрафу в розмірі 119 гривень, чим завдав йому моральних страждань, адже йому прийшлося немало нервуватися через неправомірні дії поліцейського.

Суд враховує, що позивач пов`язує моральну шкоду із спричиненням йому душевних страждань неправомірними діями поліцейського, факт протиправної поведінки якого як службової особи органу державної влади при виконанні останньою владних повноважень щодо позивача доведено.

Згідно із ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, позивачем доведено наявність заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями органу поліції та заподіяною шкодою.

Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу безпідставно, у зв`язку з чим був вимушений доводити у судовому порядку свою невинуватість, а тому суд доходить висновку про наявність правових підстав для відшкодування йому завданої моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1174 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості, тобто розмір відшкодування шкоди у цьому випадку має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи обставини незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, глибину, обсяг та тривалість перенесених позивачем моральних страждань, затрачений ним час на відновлення його порушеного права, що в сукупності призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків останнього, а також і відновлення порушених прав позивача самим фактом скасування постанови суду про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, та виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості і добросовісності, суд вважає непропорційним заявлений ним до відшкодування розмір моральної шкоди тому адміністративному стягненню, яке неправомірно на нього було накладено, та доходить висновку, що належним і достатнім розміром відшкодування моральної шкоди позивачеві є 1000 гривень.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 753/4724/21, провадження № 61-947св22 зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

Таким чином, кошти у відшкодування моральної шкоди позивачу належить стягнути з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач як особа з інвалідністю 2 групи від сплати судового збору звільнений, судові витрати по сплаті судового збору належить віднести за рахунок держави.

Позивачем не надано доказів щодо понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката, а тому підстав для відшкодування йому таких витрат немає.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 12, 77-81, 83, 89, 95, 137, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинської області, код ЄДРПОУ - 40108604), Державної казначейської служби України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ - 37567646), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, поліцейський сектору реагування патрульної поліції № 2 Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюк Вадим Володимирович (місцезнаходження: вул. Шевченка, 2, м. Камінь-Каширський, Волинської області), про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного тексту рішення 21 жовтня 2022 року.

Головуючий: О. В. Антонюк