Decision № 106935682, 14.09.2022, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/8119/22

Провадження № 2/761/8464/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.,

при секретарі: Соломон О.О.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Лисенко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Київської міської ради «Телеканал «Київ» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2022 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить:

-визнати незаконними та скасувати накази відповідача №56-к від 29.03.2022 року, №69-к від 20.04.2022 року; №70-к від 21.04.2022 року;

-поновити позивача на посаді начальника відділу внутрішнього просування у Комунальному підприємстві Київської міської ради «Телеканал «Київ»;

-стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного переведення в розмірі 22 655,85 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного призупинення трудового договору у розмірі 13 190,88 грн. із перерахуванням на дату винесення рішення.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що з 16.05.2021 року позивача було переведено на посаду начальника внутрішнього просування Комунального підприємства Київської міської ради «Телеканал «Київ». Після введення воєнного стану позивач, як він зазначає, виконував власні трудові обов`язки. З 27.03.2022 року ОСОБА_3 неодноразово вимагав звільнення позивача. 29.03.2021 року відповідач почав створювати нестерпні умови праці та в порушення статті 2-1 КЗпП України здійснювати дискримінацію його за ознаками не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

В цей же день в усному порядку позивача було повідомлено про ніби-то його переведення на іншу посаду, копію наказу вручено не було. Однак позивач залишався на робочому місці та продовжував виконувати власні обов`язки. Лише 11.04.2022 року на електронну пошту позивача було надіслано копію наказу №56-К від 29.03.2022 року та чотирьох актів. В цей час позивачу стало відомо що він переведений на посаду установника декорацій виробничого відділу із режимом роботи один день на тиждень із 08.30 до 20.00. Крім того позивача не було повідомлено про його функціональні обов`язки, адресу нового робочого місця, конкретного дня роботи.

21.04.2022 року на електронну пошту позивача були направлені накази від 20.04.2022 року №69-К, №56-К від 20.04.2022 року та №70-К від 21.04.2022 року.

Позивач вважає незаконним переведення його на іншу посаду так як було порушено норми статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та статті 32 КЗпП України. Виконання функціональних обов`язків за посадою установника декорацій виробничого відділу жодним чином не може безпосередньо сприяти відверненню чи ліквідації наслідків бойових дій або інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей. Переведення позивача повинно було супроводжуватися дотриманням статті 32 КЗпП України, тобто здійснюватися за згодою позивача і лише якщо колишні істотні умови праці не могло бути збережено, а позивач не погодився на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір належало припинити за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Після отримання наказу про переведення, враховуючи що робота пов`язана з переміщенням вантажів, позивач звернувся до лікаря з метою перевірки стану здоров`я та йому було рекомендовано хірургічне втручання в зв`язку з хронічною хворобою.

Також позивач вважає незаконним призупинення дії трудового договору, так як на момент винесення оскаржуваного наказу бойових дій на території міста Києва чи Київської області уже не велося, а робота телеканалу «Київ» у режимі інформаційного марафону не унеможливлює надання роботи відповідачем та її виконання позивачем. Такої підстави для призупинення дії трудового договору, як «втрата необхідності у функціоналі працівника» нормами статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не передбачена. Будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би надавав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору в силу втрати необхідності у функціоналі працівника відповідачем не зазначено. Жодних доказів фактичної неможливості одночасного надання відповідачем та виконання позивачем роботи за посадою начальника відділу внутрішнього просування не існує. Не є підставами для призупинення дії трудового договору і зміна концепції чи методів роботи роботодавця, адже сама можливість надання та виконання роботи в такому випадку зберігається. Також позивач зазначає, що перехід роботи каналу «Київ» у концепцію інформаційного марафону здійснено відповідачем самостійно. З аналізу положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не можна дійти висновку, що наявність змін в організації виробн ицтва та праці, зокрема раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці дозволяє призупинення дії трудового договору.

Так як позивача було переведено безпідставно, позивач з посиланням на положення ст.235 КЗпП України просить стягнути з відповідача середній заробіток за період з 29.03.2022 року по 20.04.2022 року та з 21.04.2022 року по день фактичного поновлення на роботі.

28.06.2022 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що з 24.02.2022 року (з моменту повномасштабного вторгнення на територію України) формат мовлення телеканалу було повністю змінено та з ефіру прибрано будь-який розважальний контент. В ефірі телекомпанії розміщувався виключно інформаційний контент згідно із мобілізаційним завданням. Як зазначає представник, діяльність Телекомпанії у період воєнного стану безпосередньо стосується відвернення та ліквідації наслідків бойових дій, адже своєчасне отримання інформації щодня рятує людські життя. Війна вимагала радикального перерозподілу ресурсу більшості співробітників, мирний функціонал яких був втрачений. Як був втрачений й функціонал ОСОБА_2 , який займався до війни виготовленням анонсів художніх фільмів та передач, які більше не транслюються в ефірі. Проте керівництво телеканалу, намагаючись зберегти своїм працівникам стабільну фінансову підтримку, будь-яким чином прагнуло долучити співробітників, в тому числі і позивача, до робіт по забезпеченню виробництва марафону. Виходячи на роботу в березні, позивач був обізнаний, що його обов`язки будуть спрямовані на забезпечення роботи марафону.

Представник відповідача вказує, що з 25.04.2022 року по 06.03.2022 року позивач не перебував на робочому місці. Після виходу на роботу позивач вів себе неадекватно, саботував робочий процес, посилаючись на те, що це не входить до його посадових обов`язків. Після виходу на роботу, позивач не брав участі у виробництві медіа продукту для марафону та взагалі нічим корисним для роботи не займався. Однак відповідач сплачував заробітну плату разом із надбавками.

Станом на 28.03.2022 року у Телекомпанії виникла гостра потреба в посиленні відділу виробництва. Тому, 29.03.2022 року ОСОБА_2 , який був фактично вільним, було переведено з дотриманням вимог статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». 29.03.2022 року ОСОБА_2 , вийшовши на роботу, відмовився виконувати роботу установника декорацій. З 30.04.2022 року по 03.04.2022 року позивач не перебував на робочому місці та повідомив про наявність листа непрацездатності. Оскільки ОСОБА_2 не приступив до виконання роботи згідно з графіком 05.04, 12.04. та 19.04.2022 року, тому було прийнято рішення про повернення ОСОБА_2 на попередню посаду та призупинити дію трудового договору.

Представник відповідача зауважила, що зазначене позивачем в позовній заява про виконання ним з моменту введення воєнного стану поставлених задач не відповідає дійсності, оскільки позивач в період з 25 лютого по 06 березня був відсутній на роботі. В той самий час співробітники підпорядкованого позивачу відділу ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) перебували у відпустці без збереження заробітної плати, відповідно по 04 та 05 березня 2022 року. Також позивач не виконував роботу, зокрема він не створював «відео-дзеркалок», не координував створення «відео-дзеркалок» іншими. Надані позивачем скрін-копії екрану смартфону із листуванням не є належними та допустимими доказами.

Представник зазначила, що фактично ОСОБА_2 , не маючи робочих завдань, що стосуються відділу внутрішнього просування, не приймав жодної участі у виробництві медіапродукту для марафону, не ніс за це жодної відповідальності, оскільки такі задачі де- юре не входили до його посадових обов`язків. При цьому позивачу продовжували нараховувати та виплачувати «посилену» у зв`язку з особливими умовами заробітну плату.

25.03.2022 року працівники, підпорядковані позивачу, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , були виведені з підпорядкування відділу внутрішнього просування та підпорядковані службі режисерів (наказ №13 від 25.03.2022) через брак кадрів у даній службі, викликаний евакуацією інших співробітників з міста.

Станом на 25.03.2022 року позивач перебував у відділі внутрішнього просування для якого на підприємстві не було роботи та у складі якого не було працівників. Зважаючи на ситуацію, що склалася та наявності нагальної потреби допомогти працівникам, які забезпечували телемарафон, наказом №14 від 28.03.2022 року було створено робочу групу для з`ясування виробничої ситуації на підприємстві та надання висновків і пропозицій щодо посилення тих структурних підрозділів у яких існував дифіцит кадрів та залучення до виробництва та забезпечення телемарафону тих працівників, які наявні на підприємстві, але не задіяні у процесі. Начальник виробничого відділу ОСОБА_9, яка була членом даної робочої комісії шляхом подання службової записки запропонувала посилити виробничий відділ шляхом переведення в його підпорядкування позивача. 29.03.2022 року позивач був переведений на посаду установника декорацій виробничого відділу, тимчасово на період дії воєнного стану. Представник зазначає, що переведення відбулось з дотриманням положень ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Робота установника декорацій не протипоказана позивачу за станом здоров`я, оскільки позивач не надав таких доказів роботодавцю. Довідка, яку він надав суду не може бути належним доказом, оскільки надана після наказу про призупинення дії трудового договору.

Положення статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо оплати праці були дотримані так як позивачу сплачувалась заробітна плата за зміну роботи, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати позивача на посаді начальника відділу.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації, програмна концепція каналу була повністю переглянута, було терміново скасовано демонстрацію контенту, який канал закуповував (зокрема, художні фільми, серіали, анімаційні фільми для дітей), промо-ролики не створювались, не проводились іміджеві та промо-компанії телеканалу, а всі сили та потужності виробництва зосереджено на воєнних новинах та потребах. Відповідно жодної роботи, передбаченої трудовим договором позивача на посаді начальника відділу внутрішнього просування немає. А тому відповідач мав всі законом передбачені підстави для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Також представник відповідача зазначає, що при вирішенні даного спору неможливо посилатись на положення КЗпП України, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Позивач не може бути поновлений на посаді, оскільки він не був звільнений, а призупинення трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

30.06.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав викладених у відзиві.

12.07.2022 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши в сукупності надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Указом Президента України № 64/2022 від 04.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, Конституція України надає можливість в умовах воєнного стану встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених ст.43 Конституцією України.

24.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно із статтею 1 Закону, цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану.

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Стаття 10 зазначеного Закону визначає, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Як встановлено в судовому засіданні, з 16.05.2021 року ОСОБА_2 займає посаду начальника відділу внутрішнього просування в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Телекомпанія «Київ».

Як вбачається з посадової інструкції начальника відділу внутрішнього просування, яка надана відповідачем до справи, начальник відділу внутрішнього просування виконує такі завдання та обов`язки:

-у співпраці з керівником програмної служби здійснює координацію роботи режисерів відділу внутрішнього просування;

-виготовляє аудіо-відео промо продуктів телекомпанії як власного виробництва та і закупного;

-виготовляє іміджеві прояви бренду «Телеканал Київ» в ефірі телекомпанії;

-контролює виконання ефірних промо компаній продуктів телекомпанії;

-пропонує використовувати в створенні промо продуктів музичної бази, яка знаходиться у відкритому користуванні службами телекомпанії;

-відповідає за якість виробленого ефірного промо-продукту, що відповідають технічним вимогам ефіру телеканалу;

-виконує окремі службові доручення керівництва телекомпанії.

На вказаній посадовій інструкції відсутній підпис позивача про ознайомлення з посадовою інструкцією.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вказана інструкція не була затверджена 16.05.2021 року. В той же час представник позивача не надав суду доказів що посадова інструкція була затверджена в іншій редакції з іншими посадовими обов`язками.

Згідно з мобілізаційним завданням, Комунальному підприємству Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» визначено - надання послуг з телевізійного мовлення щодо інформування населення в особливий період, трансляції звернень та виступів керівництва держави.

На підставі наказу Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» №09 від 24.02.2022 року - на період запровадженого з 24.02.2022 року воєнного стану на всій території України Комунальне підприємство Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» має забезпечувати безперебійну роботу в режимі 24/7. Робота телеканалу забезпечувалась в цей період виробництвом телепроекту «Київ.Newsroom» в режимі інформаційного марафону.

Наказом №09/1 від 24.02.2022 року в зв`язку з виробничою необхідністю започатковано інформаційний телемарафон «Київ тримає удар».

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні частина працівників Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» перебували у відпустках без збереження заробітної плати, що підтверджується копією наказу №40-к від 03.03.2022 року.

В подальшому, наказом №10 від 28.02.2022 року «Про забезпечення безперебійної роботи в режимі 24/7 працівників КП КМР «Телекомпанія «Київ» на час воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року до стабілізації ситуації було запроваджено працівникам, що забезпечують виробничий процес - гнучкий режим робочого часу.

Так у відпустці без збереження заробітної плати з 24.02.2022 року по 05.03.2022 року перебувала ОСОБА_4 - режисер відділу внутрішнього просування (п.1.75 наказу); з 24.02.2022 року по 04.03.2022 року у відпустці без збереження заробітної плати перебував ОСОБА_5 - режисер відділу внутрішнього просування (п.1.76 наказу). Зазначені особи перебували у підпорядкуванні позивача.

Як вбачається з матеріалів справи з 24 лютого по 06 березня 2022 року включно позивач не виконував власні посадові обов`язки.

З 07 березня 2022 року позивач приступив до виконання трудових обов`язків та був присутній на робочому місці до 29.03.2022 року включно.

В подальшому був відсутній на роботі 12 та 19 квітня 2022 року.

Наказом №13 від 25.03.2022 року виведено із підпорядкування відділу внутрішнього просування та підпорядкування службі режисерів - ОСОБА_4 , режисера та ОСОБА_5 , режисера.

В той же час, зазначеним наказом (п.3.1) було вирішено, працівників, спеціалізація яких потребує змін для вдосконалення організації виробничого процесу у період дії воєнного стану: перемістити в інші структурні підрозділи для підвищення ефективності їх роботи, за умови збереження попередньої трудової функції; перевести на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без їх згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, за умови збереження оплати праці за виконану роботи не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

28.03.2022 року начальник виробничого відділу ОСОБА_9 звернулась із службовою запискою на ім`я виконавчого продюсера та просила дозволити перевести ОСОБА_2 начальника відділу внутрішнього просування, який по факту роботи не задіяний у виробничому процесі телекомпанії, на посаду установника декорацій виробничого відділу.

Як зазначено в службовій записці, необхідність переведення позивача обумовлена масовим браком працівників, спричиненим виїздом працівників за межі міста Києва внаслідок військової агресії та з метою уникнення можливого зриву графіку знімального процесу. В той же час, запропоновано ОСОБА_7 який ознайомлений з колом обов`язків реквізитора, має відповідні навички, перевести на посаду реквізитора цього ж відділу на час відсутності ОСОБА_8 .

Наказом №56-к від 29.03.2022 року Комунальне підприємство Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» керуючись ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану та у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_2 переведено з 29.03.2022 року на посаду установника декорацій виробничого відділу, з оплатою праці за пропорційно відпрацьований час, від середньої заробітної плати за попередню роботу, увільнивши його від виконання обов`язків начальника відділу внутрішнього просування. Встановлено ОСОБА_2 режим роботи: один день на тиждень згідно виробничого графіку роботи з 08.00 до 20.00.

Підставою для видачі наказу зазначено службова записка ОСОБА_9 від 28.03.2022 року.

Додатками до наказу №56-к від 29.03.2022 року є чотири акти від 29.03.2022 року, від 04.04.2022 року, від 05.04.2022 року та від 06.04.2022 року.

Як вбачається з копії акту від 29.03.2022 року, 29.03.2022 року о 16 год. 15 хв. ОСОБА_2 , ознайомившись з наказом №56-к від 29.03.2022 року та посадовою інструкцією установника декорацій виробничого відділу відмовився ставити свій підпис.

Актом від 04.04.2022 року зафіксовано відмову ОСОБА_2 ставити свій підпис про ознайомлення з наказом №56-к від 29.03.2022 року та з посадовою інструкцією установника декорацій виробничого відділу, з якими він був ознайомлений 29.03.2022 року.

Аналогічний акт було складено 05.04.2022 року. Крім того, як зазначено в акті, ОСОБА_2 вголос було прочитано наказ та посадову інструкцію, однак ОСОБА_2 відмовився ставити свій підпис про ознайомлення та виконувати покладені на нього посадові обов`язки.

06.04.2022 року о 14.20 год. ОСОБА_2 відмовився надавати письмові пояснення чому він не приступив до роботи 05.04.2022 року, на підставі наказу №56-к від 29.03.2022 року та виробничого графіку виходу на роботу працівників виробничого відділу, а також відмовився надати письмові пояснення чому він знаходиться 06.04.2022 року на території телекомпанії, якщо він не задіяний у виробничому процесі. Про що було складено акт.

Згідно з посадовою інструкцією установника декорацій виробничого відділу, що затверджена 29.03.2022 року, установник декорацій виробничого відділу виконує такі завдання та функції:

-виконує види робіт, пов`язані з установкою та перемонтажем студійних декорацій і декорацій, які не є важкими;

-монтує декорації у студії;

-слідкує за збереженням декорацій, фонів, меблів;

-виконує прості ремонтні роботи;

-прибирає студію до та після записів від зайвих деталей оформлення;

-виконує окремі службові доручення керівництва телекомпанії.

Як вбачається, з копією наказу та посадовою інструкцією позивач не ознайомлений.

З копій актів від 29.03.2022 року та від 04.04.2022 року вбачається, що позивач був ознайомлений з наказом від 29.03.2022 року №56-к та посадовою інструкцією, однак відмовився проставити свій підпис.

Представник позивача в судовому засіданні не спростував належними та допустимими доказами зазначене в акті.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що після переведення на посаду установника декорацій виробничого відділу позивач не виконував належним чином покладені на нього обов`язки. Зазначене підтверджується актами від 11.04.2022 року, 12.04.2022 року, 19.04.2022 року.

Наказом №58-к від 29.03.2022 року ОСОБА_7 переведено з 29.03.2022 року на посаду реквізитора виробничого відділу, увільнивши його від виконання обов`язків установника декорацій виробничого відділу.

Наказом №60-к від 31.03.202 року ОСОБА_4 переведено за її згодою з 01.04.2022 року на посаду режисера випуску служби режисерів, увільнивши від обов`язків режисера відділу внутрішнього просування; ОСОБА_5 режисера відділу внутрішнього просування, переміщено з 01.04.2022 року до служби режисерів в межах його спеціальності і кваліфікації.

Наказом №69-к від 20.04.2022 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 з 29.03.2022 року не приступив до виконання жодних трудових обов`язків покладених на нього за наказом №56-к від 29.03.2022 року та з 12.04.2022 року він є відсутнім на роботі в КП КМР «Телекомпанія «Київ» з нез`ясованих причин, наказ №56-к від 29.03.2022 року вважається таким, що втратив чинність з 20.04.2022 року; ОСОБА_2 вважати таким, що з 20.04.2022 року займає посаду начальника відділу внутрішнього просування на раніше визначених умовах праці станом на 28.03.2022 року.

Стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (редакція до 19.07.2022 року) передбачала, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

З 19.07.2022 року стаття 13 викладена в новій редакції, за якою призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наказом №70-к від 21.04.2022 року призупинено дію трудового договору з начальником відділу внутрішнього просування, ОСОБА_2 з 21.04.2022 року до відновлення можливості виконувати роботу. Як зазначено в наказі, відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат ОСОБА_2 на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Підставою для видачі наказу зазначено, що у період з дати початку війни та по даний час відповідач працює у режимі цілодобового марафону та потребував повного переформатування концепції мовлення каналу, що разом з іншими обставинами військового стану, потягло за собою неминучу втрату необхідності у функціоналі низки працівників. Зважаючи на зміну ефірного наповнення у воєнний період та відсутність будь-яких кампаній ефірного промо та завдань для діяльності відділу внутрішнього просування у вказаний період можливість надання та виконання таких робіт повністю відсутня.

Копія наказу не містить підпису позивача про ознайомлення з наказом.

В той же час, з копії акту від 21.04.2022 року вбачається, що позивач був ознайомлений з наказом №70-к від 21.04.2022 року проте відмовився проставити свій підпис.

Крім того, копія наказу була направлена на електронну пошту позивача.

Наказом №137-к від 02.09.2022 року ОСОБА_2 начальнику відділу внутрішнього просування з 13.09.2022 року поновлено дію трудового договору в зв`язку з відновленням можливості виконувати роботу.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що з 13.09.2022 року позивач приступив до виконання обов`язків за вказаною посадою.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначав, що ОСОБА_3 неодноразово вимагав про звільнення позивача та відповідач створив нестерпні умови праці, в порушення статті 2-1 КЗпП України здійснювати дискримінацію його за ознаками не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання, однак на підтвердження зазначених обставин не надав суду належних та допустимих доказів. Таких обставин не встановлено в судовому засіданні. Зазначене в позовній заяві це лише особисте ставлення позивача до ситуації яка склалася.

Також суд не може прийняти до уваги як належні та допустимі докази скрін-копії з екрану телефону позивача, оскільки такі докази не завірені у відповідності до положень статті 100 ЦПК України, представник відповідача поставив під сумнів його зміст та представник позивача не надав суду для огляду оригінал. Крім того, вказана переписка не може бути підтвердженням виконання роботи позивачем.

Верховний суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зробив наступні висновки, що учасник має право на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не підтверджується письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України. Таким чином видання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд поставили під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що відповідач на виконання мобілізаційного завдання, працюючи на інформаційному фронті, зокрема надаючи інформацію про «зелені коридори», роботу евакуаційних потягів та багато іншого, що було вкрай важливе та необхідне в той час для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, у період дії воєнного стану перевів позивача на роботу, яка не протипоказана йому за станом здоров`я (відповідної довідки відповідачу надано не було), були дотримані положення щодо оплати праці, тому суд вважає, що наказ №56-к від 29.03.20222 року був прийнятий з дотриманням положень діючого законодавства.

При зверненні до суду з позовом, позивач не обґрунтував, які його права порушені при видачі відповідачем наказу №69-к від 20.04.2022 року.

Також варто зазначити, що під час розгляду справи судом не встановлено, що дійсно була необхідність у виконанні позивачем трудових обов`язків, визначених трудовим договором, оскільки відповідач працював в режимі інформаційного телемарафону, доволі тривалий проміжок часу були відсутні в ефірі художні фільми, серіали, анімаційні фільми для дітей. Тому суд вважає, що відповідач у відповідності до положень діючого законодавства призупинив дію трудового договору з позивачем.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що судом не встановлено порушень прав позивача при прийняття оскаржуваних наказів, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_2 до Комунального підприємства Київської міської ради «Телеканал «Київ» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва впродовж тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2022 року

Суддя: Н.Г.Притула