Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/10496/22
Провадження № 2-аз/761/34/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янчука Олександра Сергійовича про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року до Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.06.2022 відкрито провадження по вказаній справі.
У жовтні 2022 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову в якій позивач просить суд: вжити заходи забезпечення позову у справі №761/10496/22 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, а саме: постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №487 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №488 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №489 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №490 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №491 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №492 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №493 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №494 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №495 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №496 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №497 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №498 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №499 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №500 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №501 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №502 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №503 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №504 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №505 від 22.02.2022 р., постанова адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №506 від 22.02.2022 р. постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №507 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №508 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №509 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №510 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №511 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №512 від 22.02.2022 р., постанови адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації №513 від 22.02.2022 р. у виконавчих провадженнях №№69260314, 69260046, 69259981, 69259939, 69259892, 69259840, 69259648, 69259563, 69259488, 69259422, 69259361, 69259279, 69259220, 69259175, 69259048, 69259108, 69258469, 69258507, 69258115 , 69258192, 69257983, 69257887, 69257788, 69257643, 69257488, 69257572, 69261166.
Заява обґрунтована тим, що оскільки правомірність оскаржуваних постанов Київської міської державної адміністрації підлягає дослідженню лише під час судового розгляду даної адміністративної справи, то заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Крім того, у разі вирішення спору на користь заявника (позивача) для повернення стягнутої суми штрафу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій доведеться вживати додаткових заходів.
При цьому, представник заявник обґрунтовує заяву тим, що оскаржувані постанови №№ 487-513 підлягають виконанню тільки у тому разі, якщо адміністративний позов у даній справі №761/10496/22 буде залишений судом без задоволення. Водночас, всупереч вимогам ст. 291, ч. 2 ст. 299 КУАП, Відповідач оскаржувані постанови №№ 487-513 пред`явив для примусового виконання до Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ). При цьому, державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), всупереч вимогам п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», з 21 по 26 червня 2022 року відкрито виконавчі провадження №№69260314, 69260046, 69259981, 69259939, 69259892, 69259840, 69259648, 69259563, 69259488, 69259422, 69259361, 69259279, 69259220, 69259175, 69259048, 69259108, 69258469, 69258507, 69258115 , 69258192, 69257983, 69257887, 69257788, 69257643, 69257488, 69257572, 69261166 з примусового виконання оскаржуваних постанов №№ 487-513. Крім того, державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві, при примусовому виконанні оскаржуваних постанов №№ 487-513, в рамках виконавчих проваджень №№69260314, 69260046, 69259981,69259939,69259892, 69259840, 69259648, 69259563, 69259488, 69259422, 69259361, 69259279, 69259220, 69259175, 69259048, 69259108, 69258469, 69258507, 69258115, 69258192, 69257983, 69257887, 69257788, 69257643, 69257488, 69257572, 69261166 винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З позову вбачається, зокрема, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови №№487, 488, 489, 490, 491, 492, 493, 494, 495, 496, 497, 498, 499, 500, 501, 502, 503, 504, 505, 506, 507, 508, 509, 510, 511, 512, 513 про накладення адміністративного стягнення, винесені адміністративною комісією Київської міської державної адміністрації 22 лютого 2022 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і закрити відповідні справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Слід зазначити, що забезпечення позову - це, насамперед, вжиття судом, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням заявника.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч.2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2.
Враховуючи вищевикладене, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Суд звертає увагу на те, що наявність відкритого виконавчого провадження саме по собі не свідчить про обставини, що унеможливлять або істотно ускладнять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та/або очевидної протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також, посилання на явну протиправність дій відповідача, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.
Крім того, судом враховується, що наслідки від незабезпечення даного позову, жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що зупинення стягнення на підставі постанови про застосування адміністративних штрафів Державної служби України з безпеки на транспорті, за відсутності об`єктивних та достатніх на те підстав, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Таким чином, суд, не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд повинен проаналізувати та оцінити доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Однак, наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності постанов Київської міської державної адміністрації про стягнення з ОСОБА_1 адміністративних штрафів, фактично, зумовлює вирішення спору по суті, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову. На думку суду, без вивчення та оцінки в ході розгляду по суті спору всіх обставин справи, дійти висновку про протиправність рішення відповідача неможливо.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, отже клопотання задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та ст.ст. 9, 150-154, 243, 248, 256 КАС України, суддя,-
УХВАЛИВ:
в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янчука Олександра Сергійовича про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя:
The court decision No. 106935553, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City was adopted on 10.10.2022. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary data easily.
This decision relates to case No. 761/10496/22. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: