Decision № 106934165, 25.10.2022, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2022 року Справа № 480/6055/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6055/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 31.08.2022 № 429 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Сумського РУН» в частині застосування до старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Сумського РУН майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 01.09.2022 № 323 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді до старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Сумського РУП ГУНП в Сумській області з 02.09.2022;

- стягнути (зобов`язати нарахувати та виплатити) з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 534.72 гри. за кожен день прогулу з 02.09.2022 по день ухвалення рішення.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 15000.00 грн.

Позивам вважає зазначені накази про застосування до неї дисциплінарних стягнень, а також про звільнення зі служби в поліції незаконними, такими, що ухвалені з порушенням порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження однобоким та упередженим, у зв`язку із чим, на переконання позивача, Наказ №429 та Наказ № 323 о/с підлягають скасуванню з одночасним поновленням позивача на займаній раніше посаді.

Відповідно до ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2022р. було відкрито провадження у справі №480/6055/22. Відповідачу запропоновано надати відзив з обґрунтуванням своєї позиції по справі.

07.10.2022р. відповідачем надано до суду відзив (а.с.51-60) в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 своїми діями порушила вимоги пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, підпункту 3.3 пункту 3 наказу ГУНП від 02.02.2021 № 198, підпункту 2.6 пункту 2 наказу ГУНП в Сумській області від 12.04.2022 № 199, що виразилось у перебуванні 13.08.2022 на службі в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинила дисциплінарний проступок. Як вказує відповідач, за результатом проведеного службового розслідування обставини допущення порушення службової дисципліни знайшли своє підтвердження, тому були наявні підстави для видання наказу ГУНП в Сумській області від 31.08.2022 № 429 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Відповідач вказує на те, що позивач перебувала на службі з явними ознаками алкогольного сп`яніння, однак відмовилась від проходження в медичному закладі огляду, що могло б підтвердити чи спростувати факт алкогольного сп`яніння.

На переконання відповідача , в даному випадку було правомірно застосовано положення ст.ст. 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту НПУ, з урахуванням яких до старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Сумського РУП майора поліції ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Як зазначає відповідач, Наказ ГУНП в Сумській області від 31.08.2022 № 429 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських Сумського РУП» та наказ ГУНП в Сумській області від 01.09.2022 №323 о/с були прийняті начальником ГУНП в Сумській області в межах повноважень наданих останньому чинним законодавством України; прийняті обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно до вчиненого дисциплінарного проступку. Позивачу під час проведення службового розслідування законом було надано можливість надавати пояснення. Своєчасно, тобто протягом розумного строку, строку встановленого чинним законодавством.

За вказаних вище обставин, відповідач вважає, що наказ ГУНП в Сумській області від 31.08.2022 № 429 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських Сумського РУП» та наказ ГУНП в Сумській області від 01.09.2022 №323 о/с є законними, обґрунтованими, прийнятими у межах і в спосіб визначений чинним законодавством України, та є такими, що не підлягають скасуванню.

Обставини, встановлені судом. Висновки суду. Мотиви відповідних висновків.

06.07.2022 ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи відділу Сумського РУП ГУНП в Сумській області.

Наказом начальника ГУНП в Сумській області від 31.08.2022 №429 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Сумською РУП», зокрема, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Начальника ГУНП в Сумській області від 01.09.2022 №323 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підставою ухвалення зазначених наказів, слугували висновки відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку , який полягає у невиконанні вимог п. п. 1,2,4,6 та 14 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пп. 1. 2 п. 1 ст.18 Закону №580-VIII, п.2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.112016 №1179, підпункту 3.3. п. 3 наказу ГУНП від 02.02.2021 №198, підпункту 2.6 п. 2 наказу ГУНП від 12.04.2022 №199 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни в структурних підрозділах ГУНП в Сумській області в умовах воєнного стану», оскільки встановлено, що позивач перебувала на службі в стані алкогольного сп`яніння, а також допустила дії та поведінку, яка зашкодила репутації та авторитету поліції, що виразилась у відмові від проходження в медичному закладі огляду, що могло б підтвердити чи спростувати факт алкогольного сп`яніння.

Вважаючи зазначені накази про застосування до неї дисциплінарних стягнень, а також про звільнення зі служби в поліції незаконними, такими, що ухвалені з порушенням порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження однобоким та упередженим, позивач звернулась до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування Наказу №429 та Наказу № 323 о/с з одночасним поновленням позивача на займаній раніше посаді.

Проаналізувавши доводи та докази, якими сторони обґрунтовують свою позицію у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного :

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом №580-УІІІ "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-УІІІ), Дисциплінарним статутом Національній поліції України, затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ (далі Дисциплінарний статут).

15.03.2022 прийнятий Закон України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», відтак, норми зазначених актів зазнали змін.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону №580-УІІІ у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-УІІІ передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частинами 1-2 ст. 19 Закону №580-УІІІ передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження регулюється Дисциплінарним статутом Національній поліції України.

Частинами 1-2 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій. що підривають авторитет поліції.

Відповідно ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне с т я г н е н н я має індивідуальний характер та н е з а с т о с о в у є т ь с я до поліцейського, в и н а якого у вчиненні дисциплінарного проступку н е в с т а н ов л е н а у визначеному п о р я д ку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження: 2) догана: 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться 5 метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що мас ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарною проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 26 Дисциплінарного статуту регулюється питання проведення службового розслідування в період дії воєнного стану. Вказаною статтею визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Відповідно до ч. 3. 5. 6 ст. 26 Дисциплінарного статуту, службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях. За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.

Відповідно до абзацу 4 ч. 4 розділу II «Призначення службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ 07.11.2018 за № 893 та за реєстровим в Мін`юсті 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі Порядок №893), порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначено Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893.

Відповідно до п. 14. 15, 16 Положення про дисциплінарні комісії в НП України, Дисциплінарна комісія розпочинає свою діяльність із моменту видання уповноваженим керівником письмового наказу про призначення службового розслідування, в якому зазначається інформація про створення дисциплінарної комісії, призначення її голови та затвердження персонального складу. Повноваження дисциплінарної комісії припиняються в день затвердження уповноваженим керівником висновку службового розслідування. У разі прийняття уповноваженим керівником рішення про продовження строків проведення службового розслідування повноваження дисциплінарної комісії продовжуються одночасно з виданням письмового наказу про продовження строку проведення службового розслідування.

Як свідчить з Наказу № 462 від 13.08.2022 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» підставою для призначення службового розслідування стало те, що працівниками УГІ ГУНП спільно з Сумським управлінням ДВБ НП України 13.08.2022 під час здійснення перевірки Сумського РУП, виявлено ряд недоліків, що можуть свідчити про порушення службової дисципліни окремими працівниками вказаного управління поліції.

Згідно ж з оспорюваним наказом №429 від 31.08.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Сумського РУП» службове розслідування призначене та проведене за фактом інформації щодо можливих порушень службової дисципліни з боку окремих поліцейських Сумського РУП, яка надійшла саме від Сумського управління ДВБ НПУ.

Відповідно до розділу II «Призначення службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності д о с т а т н і х даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно ж з розділом II Положення "Про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України», затвердженого Наказом Національної поліції України» від 09.11.2015 № 83, в редакції наказу НП України від 31.07.2019 №765 (далі Положення №83), основними завданнями ДВБ є: 1) формування та забезпечення реалізації заходів з питань внутрішньої безпеки в Національній поліції України; 2) запобігання, виявлення, попередження і припинення кримінальних, корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, що готуються або вчинені поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками поліції; 3) організація і здійснення заходів захисту поліцейських, державних службовців та інших працівників поліції від перешкоджання їм у виконанні службових обов`язків.

Відповідно до розділу ІІІ Положення №83. на виконання завдань, зазначених вище, ДВБ наділене певними функціями (повноваженнями), таких як: профілактика, попередження та виявлення фактів втягнення у вчинення чи вчинення поліцейськими чи державними службовцями, кримінальних, корупційних чи пов`язаних з корупцією правопорушень; допомога при відборі кандидаті па посади в органах національної поліції та їх перевірка; забезпечення у межах компетенції взаємодії та обміну інформацією з органами поліції, іншими правоохоронними органами, органами державної влади з питань, що відносяться до компетенції ДВБ; виконання письмових доручень слідчого, прокурора щодо здійснення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, а також з питань здійснення оперативно-розшукової діяльності за напрямами роботи ДВБ.

Таким чином, серед завдань ДВБ відсутнє завдання нагляду за дотриманням поліцейськими НП України службової дисципліни.

Розділом же IV Положення №83, серед прав ДВБ закріплено зокрема і право здійснювати перевірки за фактом вчинення поліцейськими дисциплінарних проступків.

Однак, питання контролю за дотриманням службової дисципліни поліцейськими віднесено до компетенції керівника, відповідно до ст. З Дисциплінарного статуту.

Таким чином, до компетенції ДВБ дійсно віднесено здійснення перевірки за фактом вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, однак, з наведених вище приписів Положення №83 Дисциплінарного статуту та Закону №580-VІІІ вбачається, що питання контролю за дотриманням поліцейськими службової дисципліни, а отже і питання їх виявлення, в тому числі шляхом проведення різних заходів, таких як перевірки покладено на відповідного керівника.

Позивач у позовній заяві просив суд взяти до уваги ту обставину, що проведення раптової перевірки не передбачено ані ЗУ «Про Національну поліцію», ані Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, і тим більше не може бути передбачено серед завдань та повноважень управління ДВБ.

Суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що в даному випадку мало місце саме проведення раптової перевірки. При цьому, її було здійснено не уповноваженими службовими особами, а саме співробітниками Сумського управління ДВБ НП України, які як вже зазначалося вище, мають право здійснювати перевірки з а ф а к т ом вчинення поліцейськими дисциплінарних проступків. Серед завдань ДВБ в і д с у т н є завдання нагляду за дотриманням поліцейськими НП України службової дисципліни.

Відповідачем не спростовано зазначену позицію позивача.

Таким чином, суд вважає правомірним та обґрунтованим твердження позивача відносно того, що сама підстава проведення службового розслідування не відповідає тому переліку підстав, які визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України.

Крім цього, щодо порядку проведення службового розслідування, слід зазначити наступне:

Відповідно до положень ст. 18 Дисциплінарного статуту. Під час проведення службового розслідування поліцейський мас право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, мас право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи: 3) ознайомлюваїися і матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги па дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Права поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, визначені також і в Порядку №893.

Відповідно до п. 2 розділу IV Порядку №893, Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення мас право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи: ознайомлюватися з матеріалами. зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Законами України «Про захист персональних даних». «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Проте, виходячи із системного аналізу положень Дисциплінарного статуту, а також Порядку проведення службового розслідування у Національній поліції України вбачається, що реалізація наданих прав поліцейським можлива лише за умови його обізнаності з самим фактом призначення та з підставами проведення розслідування.

Незважаючи на зазначене, позивача із наказом №462 від 13.08.2022 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», а також із підставами проведення службовою розслідування, ані керівник, ані члени дисциплінарної комісії не ознайомлювали, про що свідчить відсутність підпису позивача па копії зазначеного наказ) із відміткою про ознайомлення.

Зазначені обставини, якими позивач обґрунтовував свою позицію у справі, також не були спростовані відповідачем. Тоді як зазначені обставини свідчать про порушенням порядку проведення службового розслідування, що прямо впливає на забезпечення можливості особи, стосовно якої проводиться розслідування, ефективно реалізувати надані їй права. На зазначеному наголошує і Верховний Суд в своїй постанові по справі №818/1274/17 від 28.02.2020р., де суд підтримав позицію судів першої та апеляційної інстанції, які встановили, що не надання поліцейському, стосовно якого проводиться службове розслідування, наказу про призначення такого розслідування із зазначенням підстав його проведення є порушенням порядку проведення службового розслідування.

Щодо порушення, яке стало підставою для звільнення позивача, судом встановлено наступне:

Як свідчить з оспорюваного наказу №429 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Сумського РУП», позивачу ставлять в провину невиконання вимог п.п. 1. 2. 4, 6, 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2 п. 1 ст. 18 Закону № 580-УІІІ, п. 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, а також порушенням вимог наказів ГУНП, що виявилося в перебуванні на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння.

Варто зазначити, що п.п. 1.2.4,6 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також п.п. 1,2 п. 1 ст. 18 Закону № 580-УІІІ містять загальні формулювання щодо обов`язків поліцейського, такі як: дотримання законів та інших нормативно-правових актів, бути вірним Присязі поліцейського та інше.

При цьому, п. 14 вказаної статті Дисциплінарного статуту містить конкретне положення щодо заборони поліцейському під час несення служби бути в стані алкогольного чи іншого сп`яніння.

Таким чином, інкримінування позивачу порушень пунктів дисциплінарного статуту, які не розкривають суті правопорушення і в той же час ставити в вину порушення пункту, який прямо, на думку відповідача, розкриває суть порушення позивача є недопустимим з огляду на принцип правової визначеності та індивідуальний характер дисциплінарної відповідальності.

Також, позивачу ставиться в провину порушення п. 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських.

Відповідно до п. 2 зазначеного розділу, під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено:

- сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками;

- використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях;

- розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом;

- знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов`язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку;

- перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці.

Таким чином, в даному випадку відповідач так само не ставить в провину позивачу конкретного порушення, порушуючи принцип правової визначеності та індивідуалізації дисциплінарної відповідальності.

Що стосується тверджень позивача про перебування позивача на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, суд зазначає наступне:

Як свідчить з матеріалів справи, в ході службового розслідування встановлено, що перевіркою працівниками Сумського управління ДВБ НПУ слідчого відділу Сумського РУП було виявлено, що позивач перебувала на робочому місці в кабінеті № 221, під час проведення слідчих дій (допит), з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Натомість позивач заперечувала, що перебуває у стані алкогольного сп"яніння як під час проведення службового розслідування, під час надання письмових пояснень 13.08.2022р., такі ж твердження позивача і в позовній заяві.

ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до Сумського обласного наркологічного диспансеру для проходження медичного огляду для встановлення факту вживання алкогольних напоїв, здачі аналізів для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння, проте від даної пропозиції, ОСОБА_1 посилаючись на свої Конституційні права, відмовилась. Описані події зафіксовано актом про перебування на службі (роботі) в стані (з ознаками) алкогольного сп`яніння від 13.08.2022, який засвідчено підписами працівників УГІ ГУНП, СУ ДВБ НПУ та начальника Сумського РУП (реєстраційний номер № 501/15-2022 від 13.08.2022).

Таким чином, на даний час фактично відсутній беззаперечний доказ того, що позивач перебувала 13.08.2022р. на робочому місці в стані алкогольного сп"яніння.

Дані твердження відповідача фактично є лише суб"єктивним припущенням щодо фактичного стану позивача у той час.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку відповідачем не спростовано позицію позивача, яка під час надання пояснень 13.08.2022р. та у позовній заяві зазначає про те, що спиртних напоїв у той день вона не вживала, щодо результатів тестування позивача за допомогою пристрою Prager Alcotest 6820 зав. № ARLJ-0596 позивач зазначила, що результат тестування, а саме вміст алкоголю у видихуваному повітрі 0.48 проміле, викликаний медичними препаратами, які приймає позивач.

На підтвердження даних обставин (щодо неврологічних захворювань) позивач надала виписки з медичної карти позивача, де зазначені скарги позивача на головні болі, поганий сон, головокружіння. Відповідно до зазначених вище виписок з медичної карти, позивачу призначений для лікування препарат «Барбовал», який в своєму складі містить спирти, про що вказано і у висновку службового розслідування. Позивач стверджує, що зазначений препарат вона приймає постійно, з періодичними перервами в декілька днів за рекомендацією лікаря.

Відповідач проігнорував вказані пояснення позивача та не дослідив можливого впливу лікарських препаратів, що приймає позивач на результати тестування на стан сп`яніння, а також не вказав на неможливість впливу такого препарату на результат тестування у висновку за результатами службового розслідування відносно позивача.

При цьому, у тому ж висновку зазначено, що від проходження медичного огляду на предмет встановлення факту вживання алкогольних напоїв та стану сп`яніння позивач відмовилася, про що складено відповідний Акт, про перебування на службі (роботі) в стані (з ознаками) алкогольного сп`яніння.

Зазначене також ставиться позивачу у провину, як допущення дій та поведінки, яка зашкодила репутації та авторитету поліції. Однак, належним чином дані обставини відповідачем не доведено та, відповідно, не спростовано позицію позивача

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що ст.179 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перебування па роботі в нетверезому стані. Відповідно до положень абзацу 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП протоколи про правопорушення за ст. 179 КУпАП мають право складати органи Національної поліції. Тому, у випадку виявлення вказаного правопорушення працівники поліції мали право скласти адміністративний протокол за перебування на роботі в нетверезому стані, направити його на розгляд уповноваженому органу та за наслідками розгляду адміністративного матеріалу встановити обставини, які б більше не підлягали доведенню в адміністративному процесі.

Таким чином, належним підтвердженням перебування позивача на робочому місці в нетверезому стані могли бути саме адміністративні матеріали, однак відповідач таких матеріалів не складав, а позивача до адміністративної відповідальності не притягнуто, що додатково вказує на недоведеність наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що спірні накази, а саме - Наказ №429 від 31.08.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Сумського РУП» в частині застосування до старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров"я особи слідчого відділу Сумського РУП майора міліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, а також - Наказ №323 о/с від 01.09.2022 «По особовому складу», яким позивача звільнено зі служби в поліції, є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача поновити позивача на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з 02.09.2022р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 235 КЗпІІ України у разі звільнення без законної підстави або незаконною переведення па іншу роботу, працівник повинен були поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки судом визнано протиправними та скасовано накази про звільнення ОСОБА_1 , то позивач підлягає поновленню на службі на попередній посаді з наступного дня після звільнення - тобто з 02.09.2022р.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення на службі на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Відповідно до вимогстатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогамич.2ст.235 Кодексу законів про працю Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

Виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови №988 визначено, то виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними змовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Аналогічний висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 19.07.2018, справа № 805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.

Згідно довідки про розмір середньоденної та середньомісячної заробітної плати (а.с.109) , яка відповідає вимогам Порядку №260 та видана у відповідності до Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", розмір грошового забезпечення який підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу підлягає розрахунку, виходячи з середньоденної заробітної плати у розмірі 534,72 грн. Середньомісячний розмір заробітної плати складає 16576 грн. 40 коп.

Отже, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2022р. по 25.10.2022р. (54 дні) становить 534,72 грн. х 54 = 28874.88грн.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (16576грн. 40 коп.) підлягає негайному виконанню.

Отже, позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволеннюв повному обсязі.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 02.09.2022р. між позивачем та адвокатом Молібог Ю.М. укладено Договір про надання правничої допомоги в адміністративній справі (а.с.43).

Предметом договору, зокрема, є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

05.09.2022р. позивачем було здійснено оплату за надані послуги за договором від 02.09.2022р. у розмірі 15000 грн. (а.с.44), До матеріалів справи надано попередній розрахунок , який датовано 15.09.2022р. (а.с.45) згідно якого попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу складає 15000грн. Крім цього, до позову було додано ордер на надання правничої правової допомоги (а.с.46).

Детального опису надання правової адвокатом під час виконання умов Договору про надання правової допомоги від 02.09.2022р. позивачем не надано.

В матеріалах справи також відсутні Акти про надані послуги.

Відповідач у відзиві зазначив, що сума витрат на правову допомогу, заявлена позивачем в розмірі 15 000, 00 грн. не відповідає вимогам розумності і співмірності. Свою позицію обґрунтовує з посиланням на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (надалі по тексту ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач також просить врахувати, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №344/7365/16-а, від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, а також те, що справа, що розглядається, відноситься до справ незначної складності, на підтвердження обставин щодо предмету доказування представником позивача було надано незначну кількість письмових доказів, за відсутності Акту виконаних робіт та детального опису виконаних робіт, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15 000 грн. є надмірною.

З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 1500 грн., є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 31.08.2022 №429 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Сумського РУН» в частині застосування до старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Сумського РУП майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 01.09.2022 № 323 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Сумського РУП ГУНП в Сумській області з 02.09.2022;

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23,м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2022р. по день ухвалення рішення - 25.10.2022р. у сумі - 28874 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 88 коп.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23,м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот гривень) 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець