Court ruling № 106922463, 25.10.2022, Podilskyi District Court of Kyiv City

Справа № 758/9447/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 жовтня 2022 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ханова А.О. звернувся із вказаним позовом до суду, в якому просить:

1) скасувати постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коршук Оксани Володимирівни №28/02-31 від 19.09.2022 про відмову у вчиненні нотаріальної дії;

2) зобов`язати нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї документами, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги щодо форми та змісту та форми позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.

Зокрема, згідно з п.5, п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Однак вищевказані вимоги позивачем при зверненні до суду не виконані.

Так, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на майно, що належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки при зверненні його до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коршук О.В. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, у даному випадку наявний спір щодо спадкування майна померлої ОСОБА_3 .

З огляду на наведене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту справ не є ефективним, оскільки в даному випадку, виходячи із обставин, наведених позивачем і обґрунтування позовних вимог, доцільним є пред`явлення позову про визнання права власності на майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Згідно з роз`ясненнями, наведеними в пункті 31.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК.

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

При цьому судом також приймається до уваги позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 17.03.2021 у справі №761/36415/18, згідно з якою для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції.

Із урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 подана з порушенням вимог статей 175 та 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -

постановив:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії.

Надати позивачу строк 7 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяО. О. Ковбасюк