Decision № 106917174, 13.10.2022, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6435/22-ц

Категорія 81

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

за участі секретаря судових засідань Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист споживача, визнання зобов`язання за договором припиненим,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати припиненими її зобов`язання за кредитним договором б/н від 03 березня 2008 року перед відповідачем, у зв`язку із його повним виконанням.

В обґрунтування позову вказано, що весь борг за кредитним договором б/н від 03 березня 2008 року, згідно з рішенням суду, позивач погасила і виконавче провадження у зв`язку із цим закінчено. Однак представники банку почали телефонувати їй із вимогою про погашення заборгованості, а також у письмовій відповіді на її звернення вказали, що у резолютивній частині постанови Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі № 688/3468/20 відсутні будь-які приписи щодо списання заборгованості, припинення зобов`язань за договором, укладеним між нею і банком, а звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості не припиняє дію укладеного договору, у тому числі у частині нарахування відсотків та штрафних санкцій.

Тобто банк продовжує обліковувати по договору б/н від 03 березня 2008 року заборгованість, незважаючи на повний розрахунок по виконавчому провадженню № 66683610.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

08 лютого 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

11 лютого 2022 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін.

13 жовтня 2022 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання позивач, її представник не з`явилися, враховуючи подане до слухання клопотання від 13 жовтня 2022 року, представник відповідача також не з`явився, заяви по суті позову та / або з процесуальних питань від останнього не находили.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі № 688/3468/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалено рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року у частині задоволення позовних вимог змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, та зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитом до 20 782, 08 грн; змінити розподіл судових витрат: стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 різницю судового збору у сумі 719, 93 грн і витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 370, 00 грн / реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 97770124/.

05 липня 2021 року на виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі № 688/3468/20 AT КБ «Приватбанк» Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист у справі № 688/3468/20 про стягнення з ОСОБА_1 20 782, 08 грн на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» /а. с. 38-40/.

02 вересня 2021 року державним виконавцем Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мартинюк Т. М. відкрито виконавче провадження № 66683610 про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 березня 2008 року у сумі 20 782, 08 грн /а. с. 43/.

21 вересня 2021 року ОСОБА_1 сплатила суму у розмірі 20 782, 08 грн, погасивши борг перед банком, згідно з постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі № 688/3468/20 /а. с. 10/.

27 вересня 2021 року державний виконавець Мартинюк Т. М. постановою закінчила виконавче провадження № 66683610 у зв`язку із сплатою боргу у повному обсязі /а. с. 44/.

24 грудня 2021 року банк, надаючи письмову відповідь на звернення ОСОБА_1 про надання довідки про відсутність заборгованості, повідомив, що у резолютивній частині постанови суду відсутні будь-які приписи щодо списання заборгованості, припинення зобов`язань за договором, укладеним між нею та АТ КБ «ПриватБанк», та звернено її увагу, що звернення до суду про стягнення заборгованості не припиняє дію укладеного між сторонами договору, у тому числі у частині нарахування відсотків та штрафних санкцій.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог, згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості є підставою припинення нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладена наступна правова позиція: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу Україні. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу Україні, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, оскільки право банку нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, то необґрунтованим є продовження нараховувати на проценти неустойку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду, зокрема від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, провадження № 61-3240св18 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 76502922), 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, провадження № 61-24172св18 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 76502947).

Отже, AT КБ «ПриватБанк» скористався правом повернення кредитних коштів, звернувшись 10 грудня 2020 року до суду з вимогою щодо стягнення з боржника всієї суми заборгованості за договором б/н від 03 березня 2008 року, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання, а зі спливом строку кредитування припинилося право нараховувати пеню за кредитним договором.

З дати звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду - 10 грудня 2020 року - про повернення кредиту зобов`язання за договором б/н від 03 березня 2008 року припиняються, а нарахування відповідачем процентів, штрафів та пені після такого звернення, є безпідставним.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу Україні, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлено, що постановою від 27 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № 66683610 закінчено примусове стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» за постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі № 688/3468/20, у зв`язку із сплатою у повному обсязі боргу, нарахованого за невиконання грошового зобов`язання позичальником умов договору б/н від 03 березня 2008 року /а. с. 44/.

Отже зобов`язання позичальника за вказаним договором б/н від 03 березня 2008 року є припиненими виконанням належним чином.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідносинах, як із судом так і з учасниками судового процесу.

У даному випадку представництво інтересів позивача здійснював адвокат Яресько Т. В. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 2286 від 03 грудня 2021 року, додатку № 1.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору вартість послуг за домовленістю сторін складає фіксовану суму 10 000, 00 грн. За домовленості сторін до зазначеної суми не входить вартість відвідування адвокатом судових засідань, що складає 1 000, 00 грн за кожне судове засідання, що сплачується окремо у порядку, узгодженому сторонами.

Пунктами 7.1-7.3 додатку № 1 до договору встановлено, що правова допомога вважаються наданою після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі послуг, в якому зазначається детальний зміст наданої правової допомоги (за необхідності), розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов`язаний протягом 5 днів з моменту отримання Акту приймання-передачі послуг підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.

07 лютого 2022 року адвокат Яресько Т. В. та позивач підписали акт приймання-передачі послуг № 1 від 07 лютого 2022 року, тим самим підтвердивши, що послуги адвокатом Яресько Т. В. були надані у повному обсязі. Позивач оплатив послуги у розмірі 10 000,00 грн вчасно 07 лютого 2022 року, про що отримав від адвоката Яреська Т. В. відповідну розрахункову квитанцію № 07/02/2022 від 07 лютого 2022 року, як це передбачено п. 7.5 додатку № 1 до договору.

Згідно з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18 щодо розподілу та розміру витрат на правничу (правову) допомогу, а саме те, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 59, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 599, 1050 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист споживача, визнання зобов`язання за договором припиненим задовольнити.

Визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за договором б/н від 03 березня 2008 року, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , у зв`язку із його виконанням.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Стягнути Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д) в дохід Держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. Литвинова