Court ruling № 106916592, 18.10.2022, Kriukivskyi District Court of Kremenchuk City

Провадження № 1-кп/537/44/2022

Справа № 537/4431/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2022 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2021 року за №12021170530000309, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчук Полтавської області, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, яка не одружена, не працює, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

у с т а н о в и в:

Крюківським районним судом м. Кременчука розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, по факту умисного вбивства ОСОБА_7 , що було вчинено в ніч з 04 на 05 червня 2021 року в період часу з 23 до 04 години за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

18.10.2022 року прокурор подав клопотання, в якому просив продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 строк тримання під вартою, оскільки вона обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи із застосуванням насильства, внаслідок чого настала смерть потерпілого. Враховуючи суворість покарання за злочин, в якому ОСОБА_5 обвинувачується, відсутність у обвинуваченої стійких соціальних зв`язків, вона може ухилитися від виконання процесуальних обов`язків, покладених на неї як обвинувачену, ухилитися від суду. Оскільки свідками кримінального правопорушення є особи, які перебувають з обвинуваченою у родинних чи близьких дружніх стосунках, то ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, для уникнення відповідальності за скоєне може здійснити на свідків тиск з метою зміни ними своїх показань, наданих органу досудового розслідування. На підтвердження наведеного ризику прокурор подав матеріали численних скарг на ОСОБА_5 до поліції від її вихованця (сина) та сусідів про висловлення нею погроз на їх адресу. ОСОБА_5 не має зареєстрованого місця проживання, роботи, а відповідно і стійких соціальних зв`язків. При обранні запобіжного заходу було враховано наявність підстав, передбачених ст. 177, ст.178 КК України, і по даний час ці ризики не зменшилися. Неможливо запобігання ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме ухилення від суду, перешкоджання встановити істину у справі, тиск на свідків, шляхом застосування менш суворих запобіжних заходів. Так, до суду не зверталися особи, які викликають довіру, з проханням передати ОСОБА_5 на поруки. Домашній арешт неможливо застосувати до ОСОБА_5 за відсутності у неї права користування житловим приміщенням, а за останнім її місцем проживання, де за змістом обвинувачення сталося вбивство потерпілого, також мешкають свідки вчинення злочину, на яких обвинувачена може чинити тиск. Заставу неможливо застосувати до ОСОБА_5 , оскільки вона обвинувачується у вчиненні злочину проти життя особи, із застосуванням насильства. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.09.2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_5 по 04.11.2022 року включно. Проте закінчити в цей строк проведення судового розгляду неможливо, оскільки ще не допитані свідки сторони обвинувачення, не досліджено інші зібрані у справі докази, не проведені судові дебати, обвинуваченій не надано останнє слово.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів з наведених вище підстав. Повідомив, що до органів поліції неодноразово зверталися родичі та сусіди зі скаргами на ОСОБА_5 , що підтверджує наявність ризику її впливу на свідків чи потерпілу, а відповідно неможливість змінити щодо неї запобіжний захід на менш суворий.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник адвокат ОСОБА_6 заперечували щодо продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу тримання під вартою та просили суд змінити запобіжний захід на менш суворий домашній арешт, мотивуючи тим, що інкримінованого злочину вона не вчиняла, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, проживає з сім`єю, хоча на теперішній час її мати померла, проте її брат є інвалідом та потребує постійного догляду, не перешкоджала жодним чином у проведенні досудового і судового провадження. А прокурор не довів наявність в діях обвинуваченої ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.06.2021 року обрано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 діб, який обчислювати з моменту її затримання 06.06.2021 року до 04.08.2021 року.

Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2021 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, а саме до 06.09.2021 року.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.08.2021 року в підготовчому засіданні застосовано до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою з 27.08.2021 року по 25.10.2021 року.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.10.2021 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, з 12.10.2021 року по 10.12.2021 року.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.12.2021 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, з 02.12.2021 року по 30.01.2022 року включно.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.01.2022 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, з 24.01.2022 року по 24.03.2022 року включно.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.03.2022 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, з 02.03.2022 року по 30.04.2022 року включно.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 25.04.2022 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, з 25.04.2022 року по 23.06.2022 року включно.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.06.2022 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, з 09.06.2022 року по 07.08.2022 року включно.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.07.2022 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, з 21.07.2022 року по 18.09.2022 року включно.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.09.2022 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, з 06.09.2022 року по 04.11.2022 року включно.

Строк дії запобіжного заходу тримання під вартою для обвинуваченої ОСОБА_5 закінчується 04.11.2022 року.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Одночасно, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, його майновий стан, наявність судимостей, наявність у обвинуваченого місця роботи.

Згідно положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя та суд врахували, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя особи, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що є особливо тяжким злочином, внаслідок якого настала смерть особи, за що законом передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченої винною в інкримінованому їй злочині, той факт, що обвинувачена не одружена, не має зареєстрованого місця проживання, не працює, а відповідно не має постійного джерела легальних доходів, мати її померла, з особою, яку вона виховувала, у неї склалися стійки негативні стосунки, що вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків, а відповідно підтверджує наявність ризику переховуватися від суду, вчинити новий злочин. Також свідками сторони обвинувачення є особа, яку вона виховувала, брат та друг обвинуваченої ОСОБА_5 . Наявні факти виклику в минулому працівників поліції з підстав скарг на агресивну поведінку ОСОБА_5 по відношенню до близьких та сусідів. Тому вбачається ризик незаконного впливу обвинуваченою на свідків, потерпілу. (ч. 1, ч.3 ст.177 КПК України).

Щодо доводів обвинуваченої про відсутність вказаних ризиків, суд зазначив, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків, а відповідно і вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти від настання вище перерахованих ризиків, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

До суду не зверталися особи, що заслуговують на довіру, з письмовим зобов`язанням про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити її до суду. До суду не зверталися власники житлового приміщення з клопотанням про надання дозволу щодо використання належного їм приміщення для виконання ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, в разі застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Суду не подані відомості про те, що ОСОБА_5 має у власності житлове приміщення. Навпаки обвинувачена вказувала, що не має зареєстрованого місця постійного проживання. З пояснень обвинуваченої вбачається, що вона мешкала в гуртожитку, тобто користувалася спільними кухнею та вбиральнею зі своїми родичами та сусідами. До органів поліції на неї надходили скарги від сина та сусідів про її неадекватну поведінку, погрози, нецензурну лайку. Навіть в судовому засіданні особа, яку вона виховувала, ОСОБА_8 , допитаний сусід ОСОБА_9 повідомили, що між ними та ОСОБА_5 виникали сварки. А тому враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя особи, який був її сусідом по гуртожитку, суд вважає неможливим застосування до неї домашнього арешту за місцем її останнього проживання.

Згідно положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У ст. 199 КПК України встановлено порядок продовження строку тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Заявлені прокурором ризики не зменшилися. Обвинувачена ОСОБА_5 неодноразово вказувала у судовому засіданні на своє негативне відношення до особи, яку виховувала, ОСОБА_8 та його друзів, які і є свідками сторони обвинувачення. До 04.11.2022 року неможливо закінчити розгляд кримінального провадження, оскільки ще не допитані свідки сторони обвинувачення, не досліджені інші зібрані у справі докази, не проведені судові дебати, не надано останнє слово обвинуваченій.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченій ОСОБА_5 , наявність у обвинуваченої задовільного стану здоров`я, з метою запобігання наведених ризиків, передбачених ч.1, ч.3, ч.5 ст.177 КПК України, які не зменшились, а також той факт, що судовий розгляд триває, у справі ще не допитані свідки сторони обвинувачення, не досліджені усі зібрані докази, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 днів.

Керуючись ст.ст. 176-178, 194, 331, 370-372, 383, 392, 393 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 18.10.2022 року по 16.12.2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для обвинуваченої ОСОБА_5 , яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Повний текст ухвали складений та оголошений 19.10.2022 року о 08 год. 00 хв.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1