Decision № 106909158, 24.10.2022, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2022 р. № 400/4786/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., в спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження, розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,

про:визнання протиправним рішення від 09.12.2020 № 143250004125; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач) з вимогами:

- Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 143250004125 від 09.12.2020 року щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 82% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні його перерахунку з 19.02.2020 року;

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці призначеного ОСОБА_1 виходячи з 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області від 24.02.2020 року №7/1-412/20 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є суддею у відставці, з 28.05.2019 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та одержувала щомісячне довічне грошове утримання на рівні 80% від суддівської винагороди. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року по справі № 400/3969/19, ГУ ПФУ в Миколаївській області встановило відсотковий розмір 82%, однак під час перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області від 24.02.2020 року № 7/1-412/20, відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року по справі 400/2970/20 відповідачем зменшено розмір до 52% суддівської винагороди, про що повідомлено листом від 09.12.2020 та 05.01.2021 року.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову зазначивши, що позивач перебуває на обліку Головного управління та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі Закону України від 02.06.2016 № 1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів» та обчислене відповідно до Закону України від 07.07.2020 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Стаж роботи на посаді судді позивача склав 24 роки 4 місяці 20 днів. Відповідно до ч. 3 ст. 142 України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді. Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача згідно діючих норм законодавства складає 52% суддівської винагороди. Таким чином відповідач зазначає, що перерахунок здійснено відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Указом Президента України від 11.05.2004 № 514/2004 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Корабельного районного суду м. Миколаєва вперше.

Постановою Верховної Ради України від 01.04.2010 № 2008-VI позивача обрано на посаду судді безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2019 № 1372/0/15 позивача звільнено у відставку з посади судді.

Позивач з 28.05.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримувала щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Не погодившись з призначеним розміром довічною грошового утримання судді у відставці, звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним вищезазначеного рішення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року у справі №400/3969/19, відповідача було зобов`язано зарахувати до стажу роботи позивачки, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічною грошового утримання, час роботи на посадах прокурорів (помічника прокурора Корабельного району м. Миколаєва з 15.10.1997 року по 27.02.2000 року - 2 роки 4 місяці 12 днів та заступника прокурора Миколаївського району Миколаївської області з 28.02.2000 по 26.04.2004 року - 3 роки 11 місяців 27 днів) та нарахувати і проводити відповідні виплати з 25.05.2019 року у розмірі 82%.

На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в Миколаївській області було прийнято рішення №143250004125 від 22.04.2020 року, згідно якого було визначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді.

На виконання названого рішення суду ГУ ПФУ в Миколаївській області було прийнято рішення №143250004125 від 22.04.2020 року, згідно якого позивачу було визначено з 25.05.2019 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

28.02.2020 року, у зв`язку із зміною 01.01.2020 року розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернулась до ГУ ІІФУ в Миколаївській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці разом із довідкою, виданою Територіальним управлінням ДСА України в Миколаївській області від 24.02.2020 року вих. № 7/1- 412/20, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці.

Листом від 13.07.2020 року ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило позивача про відмову в проведенні такого перерахунку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/2970/20 позов задоволено частково, зобов`язано ГУ ПІФУ в Миколаївській області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління державної судової адміністрації у Миколаївській області від 24.02.2020 № 7/1-412/20. з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

09.12.2020 року на виконання рішення суду від 26.10.2020 року у справі №400/2970/20, відповідач своїм рішенням №143250004125 при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області від 24.02.2020 № 7/1 - 412/20, зменшив його розмір до 52 % суддівської винагороди, про що повідомив позивача у листах № 1400-0305-8/72925 від 09.12.2020 року та № 71-7849/К-02/8-1400/21 від 05.01.2021 року.

Не погоджуючись з діями пенсійного органу щодо нарахування та виплати щомісячного довічного грошове утримання судді у відставці, у розмірі 52% суддівської винагороди, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Спірні у цій справі відносини регулюються, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (надалі Закон України №1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Так, пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI (надалі Закон України №2453-VI), крім положень, зазначених у п.п.7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно зі ст.142 Закону України №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першої цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст.135 Закону України №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI.

Водночас, пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019р., було виключено зазначені вище п.п.22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII було встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя виходить у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України №1402-VIII зі змінами.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Конституції України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України».

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Згідно з ч.1 ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. №2-р/2020 Закон України №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

З огляду на вищевикладене, з 19.02.2020р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, у позивача, якому довічне грошове утримання судді призначено відповідно до Закону України №2453-VI, виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.

Отже, у цьому випадку, перерахунок, який проведено відповідачем на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області №7/1-412/20 від 24.02.2020р., обумовлений відновленням раніше порушених прав позивача з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі № 2-р/2020.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачці щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом України №2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.

Положеннями ч.3 ст.142 Закону України №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вказаною нормою визначено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, з якого виходив позивач (а саме за Законом № 2453-VI).

При цьому, ч.3 ст.142 Закону України №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якості закону та не вступає в колізію з іншими нормами законів, що дозволяло б відповідачу не застосувати її стосовно позивача (у протилежному випадку рішення відповідача прямо б суперечило вимогам ч.2 ст.19 Конституції України).

Розмір довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді (82%) визначений у порядку, передбаченому Законом України №2453-VI, відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання судді, встановленому чинним Законом України №1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Така відмінність полягає в тому, що Законом України №2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018р. №11-р/2018), на відміну від положень Закону України №1402-VIII, який передбачає інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді; в даному випадку судді першої інстанції, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, (ст.135 Закону України №1402-VIII), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (ч.3 ст.142 Закону України №1402-VIII).

Отже, оскільки чинним Законом України №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом України №1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом України №2453-VI.

Зворотне, зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону України №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону України №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням ч.1 ст.126 Конституції України щодо гарантування незалежності суддів.

При цьому, визначення розміру довічного грошового утримання позивача на підставі норм Закону України №1402-VIII (50% і більше) не призводить до порушення гарантованих ст.22 Конституції України прав позивача, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач, за нормами Закону України №1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений з урахуванням положень Закону України № 2453-VI, а значно більшим.

У зв`язку із цим, відповідач, приймаючи рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% від грошового забезпечення діючого судді відповідно до заяви позивача, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2021р. у справі №580/585/21. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з вищенаведених підстав.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник