Decision № 106908979, 18.10.2022, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

справа №380/8321/20

провадження № П/380/8522/20

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представник відповідача Ковальчук Х.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок,1; код ЄДРПОУ 32256622) з вимогою скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 858 від 25.09.2020 про демонтаж тимчасової споруди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору №3-2094-17 від 29.12.2017, з наступними змінами згідно договору від 09.07.2018, а також згідно паспорту прив`язки від 04.12.2018. Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №858 від 25.09.2020 було ухвалено демонтувати вищезазначену тимчасову споруду. Вважає оскаржуване рішення протиправним. Вказує, що ані нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ані нормами Закону України «Про благоустрій населених пунктів» не передбачено повноважень виконавчих органів міських рад щодо прийняття рішення про знесення об`єкту нерухомого майна. Також звертає увагу, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для продовження підприємницької діяльності, який визначає механізм розміщення тимчасових спору для провадження підприємницької діяльності, яким повинен керуватись орган місцевого самоврядування при прийнятті відповідного рішення. Однак оскаржуване рішення прийнято на підставі Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затверджене ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526, приписи якого прямо суперечать порядку №244. З огляду на наведене, просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

14.12.2020 за вх. №67271 від відповідача надійшли пояснення по суті спору, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що для провадження підприємницької діяльності, зокрема у місті Львові необхідно щоб тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності була одноповерховою спорудою, що виготовляється з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без влаштування фундаменту, площею не більше 30 кв. м, за винятком розміщення групи тимчасових споруд (але не більше п`яти), якщо площа орендованого окремого конструктивного елементу благоустрою дозволяє розміщення зблокованих тимчасових споруд. Важливо щоб на момент здійснення підприємницької діяльності така тимчасова споруда була включення у комплексну схему, щоб договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою та паспорт прив`язки були дійсними на час здійснення підприємницької діяльності у такій тимчасовій споруді, а у разі відсутні хоча б одного із перелічених документів тимчасової споруди буде вважатися самовільно встановленою, навіть якщо встановленню такої передував весь передбачений законодавством пакет документів, проте із закінченням строку дії цих документів в подальшому вони не можуть слугувати підставою для продовження провадження підприємницької діяльності у тимчасовій споруді у м. Львові, оскільки набувають статусу самовільно встановлених тимчасових споруд. А отже позивач, на момент звернення до суду, уже не мав права провадити підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді у м. Львові. З цього випливає що його права ніяким чином не порушено, навпаки він сам ж і порушує законодавство здійснюючи підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді без належних для цього документів. Зазначив, що самовільно встановлені тимчасові споруди підлягають демонтажу у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, що передбачено п. 2.30 Наказу №244 від 21.10.2011 Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово комунального господарства України «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності». А отже позивач, задля того аби не допустити порушення законодавства, мав би сам усунути порушення та забрати тимчасову споруду. Вказує, що ухвалою Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» було внесено зміни, зокрема до процедури здійснення демонтажу самовільної тимчасової споруди. Для провадження підприємницької діяльності у тимчасовій споруді потрібно бути включеним у комплексну схему, мати паспорт прив`язки тимчасової споруди та договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, а сама тимчасова споруда має бути одноповерховою спорудою, виготовленою з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, що встановлюються тимчасово, без влаштування фундаменту, площею не більше 30 кв. м. Тимчасова споруда, яка не відповідає даним критеріям набуває статусу самовільно встановленої. Зазначив, що оскільки тимчасова споруда, яка належить позивачу не відповідає вказаним вимогам, тому набула статусу самовільно встановленої та є такою, що підлягає демонтажу. Крім цього, звернув увагу, що позивач згідно тексту позовної заяви всюди зазначає про тимчасову споруду на АДРЕСА_2 , однак в прохальній частині позовних вимог просить скасувати рішення Виконавчого комітету про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_3 .

21.01.2021 в засіданні суду представником позивача подано письмові пояснення. Зазначив, що розміщення тимчасової споруди відбулось на законних підставах згідно договору з міською радою, отже жодного самочинного розміщення чи самозахоплення позивачем не вчинялось. Крім цього, вказав, що законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу встановлених споруд. З огляду на що, вважає, що Виконавчий комітет Львівської міської ради протиправно виніс рішення №858 від 25.09.2020, вийшовши за межі своїх повноважень.

25.03.2021 за вх.№ 3508ел засобами електронного зв`язку представник відповідача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.05.2021 зупинено провадження в адміністративній справі № 380/8321/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 380/7384/20 за позовом Приватного підприємства «Захід-клас», Фізичних осіб-підприємців: Галушки Наталії Павлівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Комунального підприємства Львівської міської ради «Адміністративно-технічне управління» про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині, визнання протиправними та скасування вимог.

Судом призначено засідання суду для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі на 30.08.2022.

29.08.2022 за вх. №55746 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Звернув увагу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №380/2335/20, залишеного в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021, згідно якого визнано протиправним, зокрема підпункт 7.8 пункту 7 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».

13.10.2022 за вх.№64767 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що відповідно до договору від 29.12.2017, укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_1 за №3-2094-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд щодо розміщення ТС за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 2.2.4 цього договору, орендар зобов`язується демонтувати тимчасову споруду при скасуванні ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568, після закінчення терміну дії цього договору. З огляду на вказане, позивач з 31.12.2019 не виконує свої зобов`язання згідно з договором від 29.12.2017 №3-2094-17 щодо зобов`язання виконати демонтаж тимчасової споруди самостійно після закінчення терміну договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності. Крім цього, зазначив, що на момент звернення до суду у позивача уже був не дійсний паспорт прив`язки тимчасової споруди та нечинний договір про право користування окремими конструктивними елементами благоустрою. Вважає, що тимчасова споруда, яка належить позивачу не відповідає передбаченим у законодавстві та актах Львівської міської ради нормам, паспорт прив`язки якої був дійсний до 31.12.2019, а термін дії договору на право тимчасового користування №3-2094-17(Д-18) від 09.07.2018 був дійсний до 31.12.2019. Отже, з 31.12.2019, тимчасова споруда набула статусу самовільно встановленої та є такою, що підлягає демонтажу. З огляду на наведене, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, про причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 2707214199. Місцезнаходження: 79049, Львівська область, м. Львів, вул. Трильовського, 2/25.

29.12.2017 між Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №З-2.094-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_2 .

04.12.2018 Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради видано паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності №ТС-2018-0631-З, строком дії до 31.12.2018.

За результатами розгляду листа Залізничної районної адміністрації від 19.09.20202 №4-32-29014 та доданих до нього матеріалів щодо тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 , керуючись Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», ухвалами міської ради від 21.04.2011 №376 «Про Правила благоустрою м. Львова» і від 23.04.2015 №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові» Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №858 від 25.09.2020 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 ».

Позивач вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся з вказаним позовом до суду.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно із пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.

До компетенції виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту «а» статті 30 Закону №280/97-ВР).

Згідно статті 31 цього ж Закону №280/97-ВР виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 за №280/97-ВР з наступними змінами та доповненнями акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Як передбачено ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 з наступними змінами та доповненнями тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки; відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Аналогічні приписи закріплені і в Положенні про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 (далі - Положення).

Згідно з визначенням п. 1.3 цього Порядку самовільно встановлена тимчасова споруда - це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорта прив`язки ТС.

Пунктом 2.1 цього ж Порядку визначено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорта прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки.

Згідно п. 3.14 Положення термін дії паспорта прив`язки тимчасової споруди встановлюється відповідно до терміну, зазначеного в ухвалі міської ради, з врахуванням містобудівної документації, державних норм та правил і Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Львова.

Відповідно до 5.5 Положення договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд укладається за умови відсутності заборгованості з орендної плати за попередніми договорами станом на дату укладення договорів на термін, визначений ухвалою міської ради.

Відтак, для встановлення правомірності розміщення тимчасової споруди необхідно з`ясувати наявність сукупності умов:

- ухвали Львівської міської ради, згідно з якою тимчасова споруда включена до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд як частина Програми комплексного благоустрою міста;

- чинного договору оренди земельної ділянки, необхідної для розміщення тимчасової споруди;

- дійсного паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

З наведеного, суд приходить до висновку, що тимчасова споруда вважається такою, що встановлена правомірно тільки у разі дотримання усіх трьох вищевказаних умов. І у випадку відсутності хоча б однієї з них тимчасову споруди слід вважати такою, що встановлена самовільно.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

На об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.

Питання щодо благоустрою, в тому числі і щодо здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд та порядку його проведення, відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Підставою для встановлення тимчасової споруди є отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення, а також наявність належним чином укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 2а-72/12.

Суд звертає увагу, що паспорт прив`язки тимчасової споруди фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 був дійсний до 31.12.2019 (а.с.10) та на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 29.12.2017 №З-2.094-17 до 31.05.2018 (а.с.9).

На момент розгляду справи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували законність встановлення спірної тимчасової споруди та наявність повного пакету необхідних документів як на даний час так і на час винесення рішення №858 від 25.09.2020.

Оцінюючи вказані обставини, суд вважає, що завершення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 29.12.2017 №З-2.094-17 та відсутність паспорту прив`язки щодо тимчасової споруди, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є достатніми правовими підставами для прийняття рішення про демонтаж вказаної тимчасової споруди відповідно до п. 2.30, 2.31 Порядку №244 та п.п.7.1.1 Положення №4526.

Територіальна громада міста в особі Львівської міської ради є також власником земель на яких розташований окремий конструктивний елемент благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасової споруди позивача то Львівська міська рада наділена правом володіння, правом користування і правом розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст 20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо обслуговування території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до п.12.2.6 Ухвали №376 від 21.04.2011 «Про Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади» (зі змінами) самочинно встановлені тимчасові споруди підлягають до демонтажу без попереднього судового розгляду.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач мав достатні правові підстави для прийняття рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №858 від 25.09.2020 про демонтаж тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2 . Тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 177, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування рішення - відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.10.2022.

Суддя Сподарик Н.І.