Decision № 106907895, 19.10.2022, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року Справа№200/3776/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення від 11.02.2022 № 057250004272 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 05.02.2022 про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу роботи період догляду за дитиною до трьох років на підставі свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 11.11.1982 та період ведення підприємницької діяльності з 29.05.1992 по 31.12.1994, з 01.01.2000 по 31.12.2003.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.02.2022 ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 057250004272 від 11.02.2022 ОСОБА_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відмова обґрунтована тим, що після розгляду заяви та доданих до неї документів загальний стаж позивачки склав 25 років 11 місяців 25 днів. Однак, для призначення пенсії за віком загальний страховий стаж особи має складати 29 років відповідно до ст. 26 Закону № 1058.

До страхового стажу роботи ОСОБА_1 , не враховано період знаходження у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3х років згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 від 11.11.1982, у зв`язку із відсутністю у свідоцтві відмітки про одержання дитиною паспорту.

Вважаючи вказане рішення протиправним позивачка звернулась до суду за захистом порушеного права.

Одночасно позивачка оскаржує протиправність не зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 29.05.1992 по 31.12.1994 у зв`язку з відсутністю сплати фіксованого податку та з 01.01.2000 по 31.12.2003 у зв`язку з відсутністю сплати єдиного внеску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2022 провадження в адміністративній справі відкрито, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Україна, 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) (далі відповідач-2).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем-1 надано письмовий відзив, в обґрунтування незгоди з позовними вимогами у відзиві зазначено, що за наслідками розгляду наданого позивачкою пакету документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивачки на момент звернення за призначенням пенсії склав - 22 років 10 місяців 4 дні, страховий стаж для визначення права на призначення пенсії склало 25 років 11 місяців 25 днів. До страхового стажу не було враховано період ведення підприємницької діяльності з 29.05.1992 по 31.12.1994 у зв`язку з відсутністю сплати фіксованого податку та з 01.01.2000 по 31.12.2003 у зв`язку з відсутністю сплати єдиного внеску.

Також до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до трьох років на підставі свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 11.11.1982 у зв`язку з відсутністю у свідоцтві про народження дитини позначки про отримання паспорту.

Стосовно посилання позивачки на положення ст. 44 Закону № 1058 відповідач зазначив, що дійсно, частиною 3 ст. 44 Закону 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, наголошує, що вказаний закон не містить норми яка б зобов`язувала Управління здійснювати подібні заходи замість самого заявника. Навпаки, ч. 1 ст. 44 зазначено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду застрахованою особою.

Враховуючи зазначене, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості страхового стажу, органом Пенсійного фонду прийнято рішення від 11.02.2022 № 057250004272 про відмову в призначенні позивачці пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням викладеного, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем-2, у відзиві зазначено наступне. Після розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів загальний стаж позивачки склав 25 років 11 місяців 25 днів. Однак, для призначення пенсії за віком загальний страховий стаж особи має складати 29 років, відповідно до ст. 26 Закону № 1058. Позивачці не зараховано період догляду за дитиною до трьох років з причини відсутності запису про отримання дитиною паспорту у свідоцтві про народження. Відповідач-2 наголошує, що дана відмова є цілком законною з огляду на те, що відповідно до ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Згідно зі статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, зокрема, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж для досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Пунктом 11 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть). У разі відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта або іншої інформації, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, особою в заяві про призначення чи перерахунок пенсії - зазначається відповідна інформація.

Щодо незарахування періоду здійснення підприємницької діяльності з 29.05.1992 року по 31.12.1993 рік та з 01.01.2000 року по 31.12.2003 рік, відповідач-2 вказав, що відповідно до абз 3 п.п. 2 п. 2.1 Розділу II "Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", від 25.11.2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Позивачка на підтвердження наявності підстав для зарахування періодів заняття підприємницькою діяльністю надала довідку Головного управління ДПС у Донецькій області від 28.04.2021 № 13987/6/05-99-24-11-28, в якій зазначається, що вона здійснювала підприємницьку діяльність за період з 29.05.1992 по 31.03.1998 на загальній системі оподаткування, з 01.04.1998 по 31.12.1999 здійснювала таку діяльність шляхом придбання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян. З 01.01.2000 року по 31.12.2003 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування. Разом з тим, дана довідка не засвідчує факт сплати необхідних платежів, також відповідна довідка ДПС України не є необхідним та достатнім документом в розумінні Порядку № 22-1, для зарахування відповідних періодів заняття підприємницькою діяльністю до загального страхового стажу особи.

Відповідно до матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 до загального страхового стажу період з 01.04.2003 року по 30.09.2003 рік зарахований, а тому в даній частині позовні вимоги позивачки не можуть бути задоволені з огляду на те, що такі дії ГУ ПФУ в Запорізькій області вже були здійсненні.

Судом установлені такі фактичні обставини справи.

05.02.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 057250004272 від 11.02.2022 ОСОБА_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відмова обгрунтована тим, що після розгляду заяви та доданих до неї документів загальний стаж позивачки склав 25 років 11 місяців 25 днів. До страхового стажу роботи ОСОБА_1 , не враховано період знаходження у декретній відпустці до догляду за дитиною до 3х років згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 від 11.11.1982, у зв`язку із тим, що в свідоцтві відсутня відмітка про одержання паспорту.

Крім цього, згідно пояснень наданих відповідачами до страхового стажу не враховані періоди ведення підприємницької діяльності з 29.05.1992 по 31.12.1994 у зв`язку з відсутністю сплати фіксованого податку та з 01.01.2000 по 31.03.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003 у зв`язку з відсутністю сплати єдиного внеску.

Період з 01.04.2003 по 30.09.2003, згідно пояснень відповідача-2 зарахований, одже не є спірним у даній справі.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачами, як фізичною особою та суб`єктами владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності відмови у призначенні пенсії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Як вже зазначено вище, підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте, зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року), чинним з 01.01.2018, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 01.07.2000 року по 31.12.2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток №1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Судом встановлено, що відповідачем-2 до страхового стажу позивачки не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності у період з 29.05.1992 по 31.12.1994, з 01.01.2000 по 31.03.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003.

Згідно довідки про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України від 20.07.2021 року №0500-1908-8/39345, ОСОБА_1 перебувала на обліку як фізична особа підприємець в управлінні Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, реєстраційний №05-47-11-0522. Згідно особових рахунків, звітів «Декларація про доходи» за період з 29.05.1992 по 31.12.2003 страхові внески сплачені у розмірі: 29.05.1992 - 31.12.1994 інформація про нарахування та сплату відсутня; 01.01.1995-31.12.1995- 35,78 грн.; 01.01.1996 - 31.12.1996 -164,01 грн.; 01.01.1997 - 31.12.1997 - 146,14 грн.; 01.01.1998 - 31.03.1998 - 32,17 грн.; 01.04.1998 - 31.12.1999 фізична особа підприємець знаходилась на фіксованому податку; 01.01.2000 - 30.09.2000 - 76,89 грн.; 01.10.2003 - 31.03.2003 фізична особа підприємець страхові внески не сплачувала; 01.04.2003 - 30.09.2003 - 47,28 грн.; 01.10.2003 - 31.12.2003 фізична особа підприємець страхові внески не сплачувала.

Позивачка на підтвердження наявності підстав для зарахування періодів заняття підприємницькою діяльністю надала до органу ПФУ довідку Головного управління ДПС у Донецькій області від 28.04.2021 №13987/6/05-99-24-11-28, в якій зазначено, що ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність за період з 29.05.1992 по 31.03.1998 на загальній системі оподаткування, з 01.04.1998 по 31.12.1999 здійснювала таку діяльність шляхом придбання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян. З 01.01.2000 по 31.12.2003 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.

Судом встановлено, що вказаний лист не містить інформації про сплату страхових внесків, а також інформації щодо відсутності заборгованості.

Згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача-2 не було правомірних підстав для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивачу періодів підприємницької діяльності позивачки, без отримання додаткових документів на підтвердження сплати страхових внесків, або відсутності заборгованості з їх сплати у періоди перебування фізичної особі підприємця на загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року потребують підтвердження сплати страхових внесків.

Разом із тим, суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до пункт 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 Порядку № 22-1).

Відповідачем - 1, яким прийнято заяву позивача про призначення пенсії, доказів щодо повідомлення заявниці про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії суду не надано, вказана бездіяльність є порушенням вимог пункту 4.2 Порядку 22-1, яким позивачку позбавлено права надати додаткові документи на підтвердження факту сплати страхових внесків.

Отже, суд дійшов висновку що відповідачем - 1 допущена протиправна бездіяльність в частині не дотримання вимог пункту 4.2 Порядку 22-1.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.

За приписами частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Пунктом 11 Порядку №637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

Таким чином, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта, є протиправною.

За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню з обранням належного способу захисту.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачкою сплачено за подання позовної заяви судовий збір у сумі 992,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, суд вважає за необхідне присудити на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255,258, 262, 293, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Україна, 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині не повідомлення ОСОБА_1 про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення від 11.02.2022 № 057250004272 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.02.2022, зарахувавши до страхового стажу роботи період догляду за дитиною до трьох років на підставі свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 11.11.1982 року, надати відповідний термін ОСОБА_1 для надання додаткових документів на підтвердження періоду ведення підприємницької діяльності з 29.05.1992 по 31.12.1994, з 01.01.2000 по 31.03.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003 з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Україна, 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2022 року.

Суддя І.В. Буряк