Court ruling № 106811684, 18.10.2022, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 жовтня 2022 року м. Київ № 640/6208/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши заяву клопотання відповідача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомДепартаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністраціїдоПівнічного офісу Держаудитслужбипро визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівель,

В С Т А Н О В И В:

Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 40, код ЄДРПОУ 21467647) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Північного офісу Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код ЄДРПОУ 40479560), в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок від 04.02.2022 про результати моніторингу процедури закупівель UA-2020-03-19-001776-b.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду надійшло клопотання відповідача, у порядку статей 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, про припинення фінансування за процедурою закупівлі, результати моніторингу якої оскаржуються у цій справі, в якому просить зобов`язати позивача припинити платежі за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 08.12.2021 № 82/21.

Обґрунтовуючи підстави для вжиття заходів забезпечення позову, відповідач зазначає, що у разі виконання сторонами договору в рамках спірної процедури закупівлі за час розгляду справи у суді, позивач не виконає оскаржуваний висновок про усунення порушень, навіть якщо судом буде ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

У свою чергу, частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Разом з тим, клопотання відповідача про забезпечення позову не містить ані обґрунтування необхідності забезпечення позову, ані посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких звертається до суду саме позивач, а не відповідач (заявник).

Зі змісту спірних правовідносин слідує, що предметом спору у цій справі є висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, прийнятий самим відповідачем як суб`єктом владних повноважень, який, на думку позивача є протиправним та підлягає скасуванню, тобто, саме позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів, які порушив відповідач при прийнятті оскаржуваного висновку, що підлягає перевірці судом при вирішенні цього спору, виходячи з приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що інститут забезпечення саме адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивачів (фізичних та юридичних осіб) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Тобто, інститут забезпечення позову направлений саме на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, яке ним оспорюється.

Такі висновки узгоджуються із Рекомендаціями N R (89) 8 "Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах", прийнятих Комітетом Ради Європи 13.09.1989, відповідно до яких, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Проте у цьому разі з клопотанням про забезпечення адміністративного позову до суду звернувся відповідач, суб`єкт владних повноважень, у якому йдеться про необхідність вжиття такого заходу забезпечення позову, як припинення фінансування у процедурі закупівлі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам саме відповідача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

Крім того, як зазначено вище, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а не виконання висновку, як про це вказує заявник.

Керуючись статтями 150-154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Північного офісу Держаудитслужби про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Суддя О.П. Огурцов