Decision № 106784021, 17.10.2022, Ternopil District Administrative Court

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2851/22

17 жовтня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Баб`юка П.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна судова адміністрація України , Служба судової охорони про стягнення грошового забезпечення у виді додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду 08.08.2022 звернувся з представник позивача, ОСОБА_1 (далі - позивач), адвокат Варода Павло Борисович (далі - представник позивача), із позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області (далі відповідач, ТУ ССО у Тернопільській області), в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення у виді додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, у загальному розмірі 142 776 (сто сорок дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн 75 копійок за період з 24.02.2022 по 18.07.2022, включно.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач та представник позивача в обґрунтування позовних вимог покликались на те, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова КМУ №168), серед інших, співробітникам Служби судової охорони, на період дії воєнного стану, передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн щомісячно. З огляду на те, що на виконання постанови Уряду відповідачем не проведено виплату належних позивачу сум додаткової винагороди, позивач просив стягнути невиплачені суми додаткової винагороди з 24.02.2022 по 18.07.2022, у сумі 142 776 (сто сорок дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн 75 копійок, згідно із проведеним розрахунком.

Представниця відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог покликаючись на те, що підставою для виплати позивачу додаткової грошової винагороди, є наказ ТУ ССО у Тернопільській області. Водночас, підставою для видання такого наказу, є надходження відповідних бюджетних асигнувань. Резюмуючи, представниця наголосила, що відсутність бюджетних асигнувань, відсутність в постанові КМУ №168, визначеного механізму нарахування додаткової винагороди, відсутність в Служби судової охорони, затвердженого порядку нарахування та виплати такої винагороди, а також відсутність відмови ТУ ССО у Тернопільській області у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, у сукупності свідчать про передчасний та безпідставний характер заявлених позовних вимог.

Процесуальні дії (рішення) у справі, заяви (клопотання) учасників.

08.08.2022 до суду подано позовну заяву. Здійснено автоматизований розподіл та визначено головуючого суддю у справі, Баб`юка П.М.

Ухвалою суду від 15.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

23.08.2022 представницею відповідача подано відзив на позов.

23.08.2022 представницею відповідача подано клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони.

Ухвалою суду від 30.08.2022 клопотання представника відповідача задоволено частково. Залучено до участі в справі Державну судову адміністрацію України (далі третя особа 1, ДСА) та Службу судової охорони (далі третя особа 2, ССО), в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. У задоволенні решти клопотань відмовлено. Визначено третім особам п`ятиденний строк, з дня вручення ухвали для подання пояснень щодо позову. Витребувано у відповідача (ТУ ССО у Тернопільській області) кошторис на 2022 рік з планом асигнувань за 2022 рік та накази (розпорядження) про призначення (нарахування) позивачеві спірних сум. Зобов`язано витребувані документи надати в п`ятиденний строк, з дня вручення ухвали.

Пояснень щодо позову ДСА та ССО у встановлений ухвалою суду від 30.08.2022 строк не подано.

Обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до наказу ТУ ССО у Тернопільській області від 04.12.2019 №116-о/с «По особовому складу», ОСОБА_1 призначено на посаду контролера ІІ категорії взводу охорони підрозділу Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, як переможця конкурсу (пункт 1). ОСОБА_1 прийнято на службу до ТУ ССО у Тернопільській області з 05.12.2019 на присвоєно йому в порядку переатестування спеціальне звання рядовий Служби судової охорони (пункт 2). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 встановлено посадовий оклад у розмірі 3170 (три тисячі сто сімдесят) грн на місяць, ставку за особливості проходження служби у розмірі 100% посадового окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби кінця 2019 року (пункт 3).

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022 строк дії воєнного часу продовжувався.

28.02.2022 на виконання вказаних Указів Президента України, Урядом прийнята постанова № 168.

Пункт 1 постанови КМУ №168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), серед іншого, унормував, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

02.08.2022 адвокат Варода П.Б. звернувся з адвокатським запитом на адресу ТУ ССО у Тернопільській області «Про надання інформації»,

03.08.2022 ТУ ССО у Тернопільській області надано відповідь на адвокатський запит. Згідно із наданою відповіддю, виплата грошового забезпечення співробітникам ССО виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисі територіального управління Служби на грошове забезпечення. Для виплати співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 необхідна наявність у затвердженому кошторисі ТУ ССО у Тернопільській області або ССО за фондом оплати праці відповідних бюджетних асигнувань.

У затвердженому ДСА кошторисі судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі ССО на 2022 рік та у відповідному кошторисі ТУ ССО у Тернопільській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс ТУ ССО у Тернопільській області не дозволяє здійснити таку виплату.

До відповіді ТУ ССО у Тернопільській області від 03.08.2022 додано інформацію про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення на період із 01.02.2022 по 31.07.2022.

Із наданої інформації вбачається, що за період з лютого 2022 року по липень 2022 року нараховано 87 623 (вісімдесят сім тисяч шістсот двадцять три) 26 копійок (виплачено після проведення обов`язкових відрахувань 85 553 (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 20 копійок).

Позивач уважає, що в порушення пункту 1 постанови КМУ №168 додаткова щомісячна винагорода в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн йому не виплачувалась. Відтак, підлягає стягнення з ТУ ССО у Тернопільській області за період з 24.02.2022 по 18.07.2022.

Наведене, є підставою позовних вимог.

Зміст спірних правовідносин.

Позивач (представник позивача) в судовому порядку доводить неправозгідність дій відповідача в частині не виплати, передбачених пунктом 1 постанови КМУ №168 грошових сум додаткових виплат у розмірі 30 000 грн, обравши спосіб захисту порушеного права у виді «стягнення коштів».

Тож, між сторонами виникли спірні правовідносини, які стосується стягнення грошових сум додаткової винагороди, що передбачена пунктом 1 постанови КМУ №168 в розмірі 30 000 грн, з ТУ ССО у Тернопільській області в користь особи, що має співробітника Служби судової охорони (ТУ ССО в області).

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Конституція України, визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19); право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43); виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (стаття 95); Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (стаття 96); Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання (пункт 6 статті 116);

Главою 4 «Служба судової охорони» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (із змінами; далі Закон №1402-VIII), визначено правовий статус Служби судової охорони та її територіальних управлінь.

Статтею 161 Закону №1402-VIII, визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Державна судова адміністрація України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Стаття 162-1 Закону №1402-VIII, визначає, що до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України. На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством. Повноваження керівника державної служби у Службі судової охорони здійснюють Голова Служби судової охорони та керівники територіальних підрозділів Служби судової охорони. Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю. Для захисту своїх прав та законних інтересів працівники Служби судової охорони можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Професійним спілкам співробітників Служби судової охорони та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь.

Відповідно до статті 165 Закону №1402-VIII, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №298 «Про грошове забезпечення» (далі постанова КМУ №298), затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.

Пунктом 2 постанови КМУ №298, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; а порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам ССО, визначено Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам служби судової охорони» (далі Порядок №384).

Порядком №384, унормовано наступне.

Грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3).

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 4).

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби (пункт 5).

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія (пункт 6).

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги (пункт 7).

Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби (пункт 8).

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (пункт 9).

Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункт 10).

Грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад встановлені чинним законодавством строки (пункт 11).

Грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (пункт 15).

Звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою або відповідним територіальним управлінням Служби в установленому законодавством порядку (пункт 16).

Виплата грошового забезпечення співробітникам за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Уряд неодноразово вносив зміни та/або доповнення до вказаної постанови.

Хронологія змін правового регулювання пункту 1 постанови КМУ №168 виглядає наступним чином:

Пункт 1 постанови КМУ №168 в первинній редакції був викладений наступним чином: «Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», внесено зміни до пункту 1 постанови КМУ № 168, виключивши в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби).

Дана постанова Уряду набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 р. №350 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», внесено зміну до пункту 1 постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів та поліцейським словами , а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка. Дана постанова Уряду набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 р. №400 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», внесено ряд змін доповнень до пункту 1 постанови КМУ №168, які викладені у формі окремого додатку до постанови Уряду №400. Головним чином, такі зміни стосувались збільшення суб`єктного складу осіб, яким виплачується грошова винагорода у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 р. №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», внесено зміни до пункту 1 постанови КМУ №168, зокрема, в абзаці першому:

1. «слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінити словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);

2. «після слова щомісячно доповнити словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Зміни застосовуються з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» внесено до постанови № 168.

Зокрема, в абзаці першому пункту 1 слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Постанова КМУ №753 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Пункт 1 постанови КМУ №168, з урахуванням змін та доповнень, остаточно викладено в наступній редакції:

« 1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)… ».

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Зваживши аргументи позивача та відповідача, які наведені у заявах по суті та використаних ними засобах доказування суд убачає, що вирішення спору по суті знаходиться в площині правового застосування пункту 1 постанови КМУ №168, з урахування постанов КМУ №217, №350, №400, №754, №793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168».

Під час розв`язання заданої проблеми стержневими, є питання про:

1. Дію постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, з урахуванням внесених змін, в часі.

2. Вплив внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 на спірні правовідносини.

3. Порядок призначення та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168.

1. Про дію постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 в часі.

Постанову КМУ №168 прийнято 28.02.2022. Вказана постанова опублікована в Урядовому кур`єрі (№43) 28.02.2022.

З огляду на пункт 5 постанови КМУ №168, нормативно-правовий акт Уряду набрав чинності 28.02.2022 та застосовувався з 24.02.2022.

Постановами КМУ №217, №350, №400, №754, №793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», до вказаного акту Уряду вносились зміни.

В кожному випадку, постанова Уряду, якою вносились зміни до постанови КМУ №168 містила норму, яка визначала порядок набрання нею чинності та дію нормативно-правового акту в часі.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, позиції сторін у справі, суд звертає увагу на наступні нормативно-правові акти Уряду, правильне застосування яких має значення для вирішення спору по суті:

Постанова КМУ №350: прийнята 22.03.2022, набрала чинності 24.03.2022, застосовується до правовідносин, які виникли з 24.02.2022.

Постанова КМУ №754: прийнята 01.07.2022, набрала чинності 08.07.2022, застосовується до спірних правовідносин з 01.06.2022.

Постанова КМУ №793: прийнята 07.07.2022, набрала чинності 19.07.2022, застосовується до спірних правовідносин з 24.02.2022.

2. Про вплив внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 на спірні правовідносини.

Зміст усіх постанов Уряду наведено судом вище. Їх посутнісній аналіз свідчить про наступне.

Зміни, які внесені постановою КМУ №350, стосувались виключно рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Отже, з 24.03.2022, в осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно.

Тобто, застосування пункту 1 постанови КМУ №168, за територіальним принципом (адміністративно-територіальні одиниця на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка») стосувалось виключно визначених категорій працівників Державної кримінально-виконавчої служби та не стосувалось працівників Служби судової охорони.

Відтак, працівники Служби судової охорони, після вказаних змін, продовжували користувались таким право безвідносного до того, чи розташовані вони на території, де діє Програма «єПідтримка».

Втім, постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 р. № 754 до постанови Уряду 28 лютого 2022 р. № 168 вносились чергові зміни.

Внесеними змінами слова в абзаці 1 пункту 1 постанови КМУ №168 «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».

Тож, Уряд змінив територіальний принцип застосування пункту 1 постанови КМУ №168, залишивши без змін суб`єктний склад учасників, на яких він поширюється.

Тобто, «територію на якій діяла Програма «єПідтримка»» замінено «районом проведення воєнних (бойових) дій або районів, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані)».

Постанова Уряду №754 змінила територію дії, для суб`єктного складу учасників, який визначений постановою КМУ №350 - «осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби».

Таким чином, з 01.06.2022 в осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виникало право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн.

Обмеження за територіальним принципом не стосувалось працівників Служби судової охорони.

Постановою КМУ №793 внесено зміни до абзацу 1 пункту 1 постанови КМУ №168, зокрема в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Постанова КМУ №793, набула чинності з 19.07.2022 та застосовувалась до правовідносин, які виникли з 24.02.2022.

Тож, з 24.02.2022, серед іншого, в працівників Служби судової охорони відповідно до постанови КМУ №168 виникало право на отримання додаткової винагороди в розмірі «до 30 000 грн».

Дія внесених змін до постанови КМУ №793 поширювалась, в тому числі на позивача, ОСОБА_1 .

3. Про порядок призначення та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168.

Комплексне тлумачення норм Порядку №384 та абзаців 1, 2 пункту 1 постанови КМУ №168 (в редакції постанови КМУ №793), дає підстави для таких висновків.

Додаткова винагорода у розмірі «до 30 000 грн» щомісяця, за своєю правовою природою належить до «щомісячних доплат», у розумінні підпункту 3 пункту 6 Порядку.

Тож, правове регулювання порядку виплати таких доплат здійснюється відповідно до Порядку №384 та постанови КМУ №168. При цьому, якщо постанова Уряду, визначає коло осіб, які мають право на отримання додаткової винагороди та називають її граничний розмір, то Порядок №384, регламентує механізм призначення щомісячних доплат з урахуванням правил визначення конкретного розміру такої доплати.

Щомісячна доплата у виді додаткової винагороди здійснюється шляхом видання начальником відповідного організаційно-розпорядчого акту у формі наказу.

Виплата співробітникам ССО (територіальним управлінь ССО) грошового забезпечення, одним із складових елементів якого, є щомісячні доплати у виді додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, здійснюється за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя».

Визначаючись із розміром додаткової винагороди Уряд в абзаці 1 пункту 1 постанови КМУ №168 послуговується прийменником «до».

Прийменник «до» свідчить про обсяг дискреції начальника управління під час визначення розміру додаткової винагороди в межах гранично встановленого, максимального розміру такої виплати.

При цьому, порядок визначення розміру додаткової винагороди та фактори (обставини), які впливають на її розмір (тривалість відпрацьованого робочого часу, перебування в стані тимчасової непрацездатності, якість виконання покладених обов`язків, здійснення завдань та функцій, що покладається на ССО (відповідне управління ССО), вчинення проступку тощо), передбачені Порядком №384.

Питання діяльності ТУ ССО у Тернопільській області врегульовано Положенням про територіальне управління Служби судової охорони, затвердженим головою Служби судової охорони В.Бондарем 15.10.2019 (далі Положення).

Пунктом 5.4 Положення, серед іншого, унормовано, що начальник управління в межах своїх повноважень видає накази.

Такі висновки про застосування пункту 1 постанови КМУ №168 дають можливість вирішити спір між сторонами, вказавши наступне.

На позивача поширюється дія пункту 1 постанови КМУ №168 (в редакції постанови КМУ №793), де Уряд визначив, що розмір додаткової винагороди визначається у розмірі «до 30 000 грн».

Це пояснюється пунктом 2 постанови Уряду №793, де визначена дія нормативного-правового акту Уряду в часі. Постанова набрала чинності з 19.07.2022 та поширила свою дію на правовідносини, які діяли з 24.02.2022.

Саме тому, як в момент звернення адвоката із запитом на адресу ТУ ССО у Тернопільській області (29.07.2022), так і станом на час звернення із даним позовом до суду (08.08.2022) постанова КМУ №793 набрала чинності (19.07.2022) та поширювала свою дію на правовідносини, які виникли з 24.02.2022.

Відтак, доводи адвоката Вароди П.В. про те, що дія постанови КМУ №793 підлягає застосуванню виключно до правовідносин з 19.07.2022 є невірними.

Аргументи представника позивача за своєю суттю зводяться до незгоди із постановою Уряду (окремими її положеннями). Однак, постанова КМУ №168 (в редакції постанови КМУ №793) не визнана протиправною чи нечинною, а тому підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли з 24.02.2022.

Вжитий Урядом прийменник «до» свідчить про обсяг дискреції начальника ТУ ССО у Тернопільській області під час визначення розміру додаткової винагороди.

Надані Урядом повноваження начальнику ТУ ССО у Тернопільській області здійснюються в межах імперативно визначених норм Порядку №384.

Даним Порядком, унормовано механізм, визначення розміру винагороди та обставини, які повинні при цьому враховуватись (тривалість відпрацьованого робочого часу, перебування в стані тимчасової непрацездатності, якість виконання покладених обов`язків, здійснення додаткових завдань та функцій, що покладається на ССО (відповідне управління ССО), вчинення проступку тощо).

Це означає, що для визначення розміру додаткової винагороди, начальник повинен проаналізувати трудову діяльність конкретного співробітника, виходячи із завдань, які ставились окремому співробітнику протягом місяця.

Крім цього, враховується фонд оплати праці співробітників, затверджений у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Звідси, безпідставним, є не тільки проведений адвокатом розрахунок проведених виплат виходячи виключно із розміру 30 000 грн, а й сам факт проведення такого розрахунку. Здійснення розрахунку (нарахування) щомісячних доплат, установлення їх розміру належить до виключних повноважень начальника управління.

Посутнісній аналіз абзацу 3 пункту 1 постанови КМУ №168, підпункту 3 пункту 6, пункту 9 Порядку №384, дає підстави дійти висновку, що такі повноваження начальник управління здійснює шляхом видання наказу про нарахування та виплату щомісячної доплати у виді додаткової винагороди в розмірі, що визначається за правилами Порядку №384.

Отже, якщо визначення розміру щомісячних доплат у виді додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн належить до виключних (дискреційних) повноважень начальника управління, то необхідність видання наказу про нарахування та виплату таких доплат, є обов`язком начальника управління.

Начальником ТУ ССО у Тернопільській області наказ про нарахування та виплату щомісячних доплат у виді додаткової винагороди ОСОБА_1 не видавався.

Ця обставина визнається відповідачем.

Відтак, всупереч вимог абзацу 3 пункту 1 постанови КМУ №168, підпункту 3 пункту 6, пункту 9 Порядку №384, начальником ТУ ССО у Тернопільської області не виконано повноваження, що визначені судом вище, як імперативно визначені, так і дискреційні.

Спір із суб`єктом владних повноважень завжди характеризується необхідністю проведення перевірки дій (рішень) останнього на відповідність критеріям, що передбачені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Втручання в охоронювані законом права та інтереси особи завжди повинно бути домірним із законодавчо встановленими критеріями. При цьому, такі критерії оголошені законодавцем не стільки для суду, а скільки тих, суб`єктів владних повноважень, які вчиняють дії (приймають рішення) щодо осіб приватного права.

Оцінюючи дії (рішення) відповідача на предмет відповідності критеріям, що передбачені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Не видання начальником ТУ ССО у Тернопільській області наказу про встановлення щомісячних доплат у виді додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, із визначенням конкретного її розміру, виходячи із вимог Порядку №384, свідчить про те, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, не з метою, з якою надано такі повноваження, тобто з порушенням критеріїв, які передбачені пунктами 1-3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З приводу доводів відповідача, які наведені у відзиві на позов, щодо відсутності фінансування, як підстави неможливості проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати у виді додаткової винагороди, з розрахунку 30 000 грн на місяць, суд зазначає наступне.

Пункт 1 постанови КМУ №168 не передбачав виключного обов`язку відповідача проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати у виді додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. Так, суд звертав увагу на те, що прийменник «до», який вжитий перед сумою виплат « 30 000 грн» свідчить про обсяг дискреційних начальнику ТУ ССО у Тернопільській області під час прийняття відповідного рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, зазначила, що «Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Важливим є і те, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду України у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18».

Таким чином, доводи відповідача в цій частині, є безпідставними.

Відносно доводів відповідача, що ОСОБА_1 не звертався на адресу начальника ТУ ССО у Тернопільській області із заявою про проведення нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, суд вказує наступне.

Абзац 3 пункту 1 постанови КМУ №168, передбачає порядок здійснення виплати додаткової винагороди.

Порядок №384, який аналізовано судом вище, передбачає, що підставою для виплати щомісячних доплат, є наказ начальника управління.

Як постанова Уряду №168, так і Порядок №384 не містять застережень про те, що щомісячні доплати у формі додаткової винагороди виплачуються відповідно до наказу начальника управління на підставі заяви співробітника Служби судової охорони.

Тому, суд, повторно наголошує, що дискреційні повноваження начальника стосуються виключно, визначення розміру додаткової винагороди в межах нормативно, передбаченого максимуму (30 000 грн). Водночас, передбачена пунктом 1 постанови КМУ №168 додаткова винагорода, є обов`язковою.

Разом з тим, представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення у виді додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, у загальному розмірі 142 776 (сто сорок дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн 75 копійок за період з 24.02.2022 по 18.07.2022, включно.

Така вимога характеризується, визначеним позивачем розміром додаткової винагороди, з розрахунку здійснення виплат у сумі 30 000 грн щомісяця та періодом застосування, з 24.02.2022 по 18.07.2022.

Відтак, доводи позивача та його представника висновуються з того, що постанова КМУ №168 (в редакції постанови КМУ №793) застосовується до правовідносин, які виникли з 19.07.2022 та не може поширюватись на відносини, які існували з 24.02.2022 по 18.07.2022 включно. Звідси, позивач та його представник вбачають, що визначення додаткової винагороди виключно в розмірі 30 000 грн, є обов`язком начальника управління.

Такі доводи представника позивача та його представника, є помилковими, з підстав, що вказані вище.

Начальником управління не визначався розмір додаткової винагороди та не видався наказ про нарахування таких виплат. Це виключає можливість здійснення виплати щомісячної доплати у виді додаткової винагороди позивачу, що в свою чергу виключає можливість стягнення додаткової винагороди в судовому порядку.

Це свідчить про відсутність законодавчо встановлених підстав для ухвалення рішення про задоволення заявленої позовної вимоги. Однак, це не свідчить про відсутність порушених прав позивача. З цього приводу, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частини перша-п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені норми процесуального права свідчать про те, що рішення суду повинно бути втіленням справедливості. Особливо, це стосується випадків, коли права особи порушенні, однак, позивач або його представник, навіть професійний адвокат, не вірно визначаються із застосуванням норм матеріального права, що має наслідком не вірне розуміння змісту порушених прав. Це в сукупності спричиняє не вірно обраний спосіб захисту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі справа №904/5726/19 вказала, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до актичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в судовому процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон.

Більше того, з огляду на положення процесуального законодавства така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Суд під час розгляду справи по суті встановив, що права позивача були порушенні протиправною бездіяльністю відповідача щодо не видання наказу про нарахування додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168.

За таких обставин, суд, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання наказу про здійснення щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Разом з тим, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем вимог, з огляду на таке.

Адвокатом в позовній заяві не вірно застосовано норму матеріального права пункт 1 постанови КМУ №168.

Право на отримання щомісячної доплати у виді додаткової винагороди позивач набув з 24.02.2022.

В мотивувальній частині рішення суду надано оцінку постановам Уряду, якими вносились зміни до постанови КМУ №168. Такі зміни обмежували певних суб`єктів у праві на отримання додаткової винагороди за територіальним принципом. Проте такі обмеження не стосувались позивача.

Для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача видати наказ про встановлення позивачу щомісячної доплати у виді додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з 24.02.2022 по 18.07.2022.

Частина третя статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, відносить до витрат пов`язаних з розглядом справи, витрати на правову допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із розрахунку судових витрат понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу вбачається наступне:

1. Гонорар адвоката Вароди П.Б. за збирання доказів та складання позовної заяви та викопіювання додатків до неї становить 5 000 (п`ять тисяч) грн (5 год роботи адвоката х 1 000 грн (гонорар адвоката за 1 годину роботи);

2. Гонорар адвоката Вароди П.Б. за участь в судових засіданнях складає 5 000 (п`яти тисяч) грн.

Що стосується витрат за збирання доказів та складання позовної заяви та викопіювання додатків до неї.

Із письмових засобів доказування до позовної заяви додано лист ТУ ССО у Тернопільській області від 03.08.2022.

Іншими, в переліку додатків, є документи, які посвідчують особу позивача та адвоката Вароди П.Б.

Під час підготовки позовної заяви адвокатом: (1) не вірно застосовано норму права, пункт 1 постанови КМУ №168 у сукупності із Порядком №384; (2) не вірно визначено спосіб захисту порушених прав позивача.

Зважаючи на це, суд вбачає, що стягнення за дану частину наданих адвокатських послуг суми в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн, є неспівмірним враховуючи вимоги статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, адвокат складав та надсилав адвокатський запит на адресу відповідача, здійснював викопіювання додатків до позовної заяви, а також особисто подав позовну заяву із доданим переліком документів до суду. Відтак, затратив час та поніс матеріальні втрати.

В цій частині понесені витрати на правову допомогу, суд оцінює в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Що стосується витрат адвоката за участь в судових засіданнях.

Суд зазначає, що розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників, тобто за правилами письмового провадження. Відтак, понесені витрати в цій частині, стягненню не підлягають.

Отже, за правилами статей 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України, з ТУ ССО у Тернопільській області підлягають стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

У стягненні іншої частини понесених витрат суд відмовляє, з огляду на їх безпідставний характер.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12, 132, 134, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області щодо не видання наказу про встановлення ОСОБА_1 щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області видати наказ про встановлення ОСОБА_1 щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, з 24.02.2022 по 18.07.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул.Грушевського, 6, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43293060);

треті особи:

- Державна судова адміністрація України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Липська, 18/5, м. Київ 21, 01601 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

- Служба судової охорони (місцезнаходження/місце проживання: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 42902258) ;

- Служба судової охорони (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Липська, 18/5, 01601, код ЄДРПОУ: 42902258, тел. (044) 272-11-16).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.