Decision № 106607721, 14.09.2022, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2022Справа № 910/2251/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт»доДержавного підприємства «Гарантований покупець»про стягнення 644741,66 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивача Левковська К.Ю.від відповідача Прохоров Ю.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 644741,66 грн, з яких: 120503,85 грн пені, 3% річних у розмірі 102213,09 грн та 422024,72 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №1521/01 від 26.12.2019 в частині оплати відпущеної електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2251/22, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, призначено підготовче засідання у справі на 07.04.2022.

Підготовче засідання, призначене на 07.04.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2022 сторін повідомлено про призначення підготовчого засідання у справі на 23.06.2022.

11.05.2022 відповідачу було вручено ухвалу про відкриття провадження у справі №910/2251/22, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105491909060.

11.05.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях у справі № 910/2251/22 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

02.06.2022 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також 02.06.2022 відповідачем подані клопотання, в яких відповідач просив залучити до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

У підготовчому засіданні 23.06.2022 оголошувалась перерва до 10.08.2022.

14.07.2022 від позивача надійшли відповідь на відзив, заперечення на клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат та заперечення проти залучення до участі у справі третіх осіб.

20.07.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 10.08.2022 судом у задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб відмовлено з підстав необґрунтованості цих клопотань, про що постановлено протокольну ухвалу.

У підготовчому засіданні 10.08.2022 судом також постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.09.2022.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, а також підтримав раніше подане клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що позивач не довів дат настання строку виконання зобов`язань щодо оплати електроенергії спірних періодів, а тому неправомірно нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати; обсяг виконання зобов`язання Гарантованого покупця з оплати відпущеної електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться в залежність від виконання вказаних спеціальних обов`язків НЕК «Укренерго».

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.12.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» (виробник за «зеленим» тарифом) було укладено договір №1521/01 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок).

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Згідно з п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

22.06.2020 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1516/01/20 до договору від 26.12.2019 №1521/01.

За положення п.1.1. Договору в редакції додаткової угоди №1516/01/20, продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

На виконання умов Договору сторонами був підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 від 31.07.2020 на суму 3395039,96 грн.

Проте у встановлений Договором строк відповідач розрахунків за поставлену у липні 2020 року електроенергію в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 3272611,94 грн.

Як свідчать обставини справи, у зв`язку із наявністю заборгованості за Договором, в тому числі за поставлену у липні 2020 року електричну енергію, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення даної заборгованості у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/17368/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, зокрема, присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» заборгованість за поставлену у липні 2020 року електричну енергію у розмірі 3272611,94 грн, а також пеню за період з 22.08.2020 по 30.10.2020, 3% річних за період з 22.08.2020 по 30.10.2020 та інфляційні втрати за період вересня 2020 року, нараховані на вказану суму заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після ухвалення рішення суду відповідач довгий проміжок часу не здійснював сплату заборгованості, а погасив її лише 15.11.2021, що тривалий час продовжувало порушувати інтереси позивача, спричиняючи йому збитки та майнову шкоду. Тому позивачем донараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати з урахуванням дати фактичної погашення заборгованості.

Посилаючись на вказані обставини, за порушення зобов`язання з оплати вартості електричної енергії, поставленої у липні 2020 року в рамках Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 120503,85 грн (за період з 01.11.2020 по 15.11.2021), 3% річних у розмірі 102213,09 грн (за період з 01.11.2020 по 15.11.2021) та інфляційні втрати у розмірі 422024,72 грн (за період з жовтня 2020 року по листопад 2021 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов`язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Факт наявності простроченого грошового зобов`язання відповідача, що виникло на підставі Договору №1521/01 від 26.12.2019, по сплаті позивачу вартості поставленої у липні 2020 року електричної енергії у розмірі 3272611,94 грн встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/17368/20, а тому в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребує.

У вказаному рішенні також встановлено, що відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії в липні 2020 року до 21.08.2020 включно.

Проте, з наявної у справі банківської виписки по рахунку, сформованої 02.02.2022 Акціонерним банком «Південний», вбачається, що сума заборгованості за відпущену у липні 2020 року електричну енергію у розмірі 3272611,94 грн була погашена відповідачем 15.11.2021 (факт чого відповідачем в ході розгляду справи не заперечувався).

Отже, відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої суми згідно з Порядком (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у сумі 3272611,94 грн (з оплати поставленої на підставі Договору у липні 2020 року електричної енергії), доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

При здійсненні розрахунку позивачем враховано, що стягнення пені, 3% річних за період з 22.08.2020 по 30.10.2020 та інфляційних втрат за вересень 2020 року були предметом розгляду у справі №910/17368/20, а також враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Однак, із доданого до позовної заяви розрахунку 3% річних та пені вбачається, що позивачем не враховано, що 2020 рік був високосним роком, а тому при розрахунку пені та 3% річних за період з 01.11.2020 по 21.12.2020 позивач безпідставно виходив із того, що кількість днів у відповідному році становить 365 (а не 366).

Також при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості (в даному випадку - 15.11.2021) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та 3% річних.

При здійсненні розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат (за період з жовтня 2020 року по листопад 2021 року) позивач не врахував, що у разі якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця. Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відтак, оскільки заборгованість була погашена відповідачем 15.11.2021, то інфляційна складова в даному випадку має розраховуватися без урахування листопада 2021 року.

З огляду на викладене, за здійсненим судом перерахунком, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 120324,53 грн (за період з 01.11.2020 по 20.02.2021), 3% річних у розмірі 101899,27 грн (за період з 01.11.2020 по 14.11.2021) та інфляційні втрати у розмірі 392702,21 грн (за період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року).

Наявності підстав для стягнення решти заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач належними та допустимими доказами не довів.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву (зокрема, щодо строків виконання зобов`язання), судом відхиляються, оскільки такі доводи фактично зводяться до незгоди з обставинами, встановленими рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн суд зазначає таке.

Як на підставу для зменшення судом розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач посилається на такі обставини: виникнення даного спору обумовлено виключно невиконанням спеціальних обов`язків, покладених НКРЕКП та законодавством на НЕК «Укренерго»; з моменту функціонування нового ринку електричної енергії ціна, за якою здійснюється продаж Гарантованим покупцем електроенергії на ринку «на добу наперед» та на аукціонах є значно нижчою ніж ціна продажу електричної енергії позивачем відповідачеві; з урахуванням істотного зменшення споживання електричної енергії в період воєнного часу, зниження купівельної спроможності покупців електричної енергії тощо відповідачу стало значно важче реалізовувати придбаний у продавців «зеленим» тарифом обсяг електричної енергії і частина електричної енергії відпускається ОСП як небаланс за значно нижчою ціною.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд зазначає, що відповідачем належними і допустимими доказами не доведено наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому правові підстави для задоволення вищенаведеного клопотання відповідача відсутні.

При цьому, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує, що зменшення розміру даних нарахувань до 1 гривні нівелює сам інститут пені, 3% річних та інфляційних втрат як відповідальності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 120324,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 392702,21 грн та 3% річних у розмірі 101899,27 грн.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Солар Істейт» (Україна, 52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, місто Підгородне, вулиця Коротка, будинок 46, ідентифікаційний код 42226449) пеню у розмірі 120324 (сто двадцять тисяч триста двадцять чотири) грн 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 392702 (триста дев`яносто дві тисячі сімсот дві) грн 21 коп., 3% річних у розмірі 101899 (сто одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 27 коп. та судовий збір у розмірі 9223 (дев`ять тисяч двісті двадцять три) грн 89 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.10.2022

Суддя Ю.М. Смирнова