Decision № 106576367, 27.09.2022, Kehychivka District Court of Kharkiv Oblast

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/403/22

№ провадження 2/624/133/22

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 27 вересня 2022 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючої судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Махової В.В.,

розглянув у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/403/22,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Кегичівська селищна рада Харківської області,

суть вимог: про встановлення факту перебування у колі спадкоємців,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити її перебування у колі спадкоємців ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Лозова Кегичівського району Харківської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що вона народилась та мешкає по теперішній час у с. Лозова Кегичівського району Харківської області. ЇЇ сусідом був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 83 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 вересня 2012 року.

ОСОБА_3 був одиноким, дружини не мав, а його єдиний син ОСОБА_2 який зник безвісти з 06 лютого 2003 року, що підтверджується довідкою Лозівської сільської ради №54/02-29 від 22 січня 2019 року.

Позивач, як сусідка та подруга ОСОБА_3 доглядала його, та допомагала веденню домашнього господарства. У вдячність за її допомогу, ОСОБА_3 у 2008 році залишив заповіт на все своє майно, з чого би воно не складалось, на її ім`я.

Після смерті ОСОБА_3 , позивач, як єдина його спадкоємиця за заповітом, оформила на себе його земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6236 га та 0,4735 га, що розташовані на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що підтверджується рішенням Кегичівського районного суду від 28 серпня 2013 року по справі №624/838/13-ц (оформлення спадщини через суд відбулось внаслідок відсутності у Державному земельному кадастрі відомостей про вищевказані земельні ділянки).

У 2018 році позивачці стало відомо, що у безвісти зниклого ОСОБА_2 наявне певне майно, а саме право на земельну частку (пай) на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

З метою розшуку ОСОБА_2 , позивачка, як спадкоємиця його батька, звернулась до Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУ НП в Харківській області, за наслідками її звернення розпочато кримінальне провадження №12019220720000051 від 05 березня 2019 року.

26 березня 2019 року слідчим CB Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Тарасовим Р.Ю. складено протокол пред`явлення трупа до впізнання за фотознімками, за наслідками якого впізнано безвісти зниклого ОСОБА_2 на фотознімку трупа невідомого чоловіка, якого виявили у м. Харкові 09 червня 2008 року, та складено акт, труп якого зареєстровано у ХОБСМЕ за № 1360Дм/3 від 11 червня 2008 року, номер актового запису про смерть 10039 від 03 липня 2008 року.

За наслідками впізнання КЗОЗ ХОБСМЕ 18 червня 2019 року підготовлено довідку №1360 до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану по Харкову Харківського управління юстиції щодо внесення відповідних змін до актового запису про смерть невідомої особи.

Враховуючи, що ОСОБА_2 , на день зникнення та смерті був зареєстрований разом з батьком ОСОБА_3 , то батько є спадкоємцем ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом. При цьому позивачка є спадкоємицею ОСОБА_3 за заповітом.

Таким чином, позивачка є спадкоємицею ОСОБА_2 , через його батька ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті свого сина, але не оформив своїх спадкових прав, що складає її цивільний інтерес у встановленні факту смерті ОСОБА_2 .

Факт того, що позивач перебуває у колі спадкоємців ОСОБА_2 є юридично значущим для неї, оскільки надасть можливість у законний спосіб звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

29 липня 2022 року позивач звернулася до суду з позовом.

Ухвалою суду від 01 серпня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27 вересня 2022 року.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час повідомлялися належним чином, через канцелярію суду надали заяви в яких просили провести розгляд справи без їх участі, окрім того:

Позивач позовні вимоги підтримує, проти винесення рішення в підготовчому засіданні не заперечує;

представник відповідача не заперечує проти задоволення позову та покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 200 ЦПК України встановлено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 у віці 83 роки, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №09, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 11 вересня 2012 року, виданий Лозівської сільською радою Кегичівського району Харківської області (копія, а.с. 11).

За життя ОСОБА_3 зробив заповітне розпорядження відповідно до якого все його майно де б воно не було, з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і що він буде мати право за законом заповідає ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом від 29 лютого 2008 року, зареєстровано в реєстрі №81. На день смерті заповіт не змінено і не відмінено (копія, а.с. 12, із зворотною сторінкою).

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2013 року справа №624/838/13-ц визнано за ОСОБА_1 , права власності в порядку спадкування за заповітом на земельні ділянки кадастровий номер 6323182000:03:002:0188 площею 0,4735 га, та кадастровий номер 6323182000:03:002:0250 площею 5,6236 га, що належали спадкодавцю ОСОБА_3 рішення набрало законної сили 11 вересня 2013 року (копія, а.с. 13, із зворотною сторінкою).

Відповідно до довідки Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 22 січня 2019 року №54/02-29 в погосподарській книзі Лозівської сільської ради №3 на 2001-2005 роки (особовий рахунок НОМЕР_2 ) зазначено: ОСОБА_2 , 1964 року народження, який зареєстрований в селі Лозова Кегичівського району Харківської області пропав безвісти з 06 лютого 2003 року (копія, а.с. 14).

Відповідно до довідки Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 13 лютого 2020 року №91/02-29 ОСОБА_2 згідно з записом погосподарської книги №2 Лозівської сільської ради на 2006-2010 роки (особовий рахунок № НОМЕР_3 ) дійсно був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані та проживали: співмешканка ОСОБА_4 , 1927 року народження, батько ОСОБА_3 , 1929 року народження (копія, а.с. 15).

Згідно копії запису акту про народження №93 від 12 жовтня 1964 року складеного виконавчим комітетом Чапаєвської селищної ради Кегичівського району Харківської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 37).

26 березня 2019 року слідчим CB Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Тарасовим Р.Ю. складено протокол пред`явлення трупа до впізнання за фотознімками, за наслідками якого впізнано безвісти зниклого ОСОБА_2 на фотознімку трупа невідомого чоловіка, якого виявили у м. Харкові 09 червня 2008 року (копія, а.с. 17-18).

Відповідно до листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи 22 січня 2014 року у відділі ДРАЦС по м. Харкову Харківського міського управління юстиції було зареєстровано смерть невідомого чоловіка, 50-60 років, труп якої було знайдено 09 червня 2008 року у підвалі по АДРЕСА_2 (лікарське свідоцтво про смерть № 1360Дм/13р., номер актового запису 10039 від 03 липня 2008 pоку). Труп невідомого чоловіка був похований за рахунок бюджетних коштів 26 червня 2008 року на кладовищі № 1 м. Харкова. 23 травня 2019 року до ХОБСМЕ був наданий протокол впізнання вказаного трупа, складений співробітником Кегичівського РВ ГМВС в Харківській області від 05 березня 2019 року, згідно з яким особу невідомого чоловіка, труп якого зареєстровано у ХОБСМЕ за № 1360Дм/13 від 11 червня 2008 року встановлено як громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія, а.с. 19).

Крім того, у судовому засіданні були дослідженні докази: копія паспорту та коду ОСОБА_1 (а.с.9-10), копія паспорту ОСОБА_2 (а.с.16), лист Кегичівського районного ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області від 22 листопада 2019 року №15.24-04-05/601 (копія, а.с. 20), рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року справа №520/112/20 (копія, а.с. 21-26), пояснення відділу ДРАЦС у місті Харкові СМУМЮ (м. Харків) у справі №624/50/22 за позовною заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті фізичної особи від 15 лютого 2022 року №700/2424-32 (копія, а.с. 27-29).

Відповідно до ст.15 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку, визначеним цивільним процесуальним законодавством.

Згідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України справи про встановлення фактів що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема, родинних відносин між фізичними особами, а також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Верховним Судом України звернуто увагу на те, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Таку ж правову позицію висловила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип права на справедливий суд, який означає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Спірні правовідносини регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України «Спадкове право». Як вбачається із статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст. 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено ч.1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 пропав безвісти 06 лютого 2003 року та якого знайдено померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто за життя батька ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_2 через його батька, який фактично прийняв спадщину після свого сина, але не оформив своїх спадкових прав.

Оскільки, ОСОБА_1 не належить до законодавчо визначеного кола суб`єктів, які мають право на подання заяви про внесення змін до актового запису про смерть невпізнаної особи, то встановлення факту перебування у колі спадкування має для неї юридичне значення та можливе лише за рішенням суду. Інших спадкоємців ОСОБА_2 не має.

Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою, в якій зазначав про визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, наведені норми законодавства та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі .

Позивач заявила, що вимоги про розподіл чи відшкодування судових витрат не заявляє та залишає їх за собою, тому підстав для їх розподілу суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст. 206,263-265,273,354-355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про встановлення факту перебування у колі спадкоємців - задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 у колі спадкоємців ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Лозова Кегичівського району Харківської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області або через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Лозова Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

відповідач: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, код ЄДРПОУ 04396963.

Суддя Н.М. Куст