Court ruling № 106510941, 28.09.2022, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2022 року м.Київ № 320/3169/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про визнання дій протиправними у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати із 17.07.2018 підвищення до пенсії позивача, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити із 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, ЄДРПОУ 22933548) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Рішенням суду від 10.06.2021 позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати із 23.09.2020 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити із 23.09.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням фактично здійснених виплат.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повернути особі, яка її подала.

Відтак, рішення суду набрало законної сили 13.09.2021.

02.12.2021, від позивачки надійшла заява про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, які вчинені на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №320/3169/21 щодо нарахування та виплати доплати до пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів, а не в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме нарахування доплати до пенсії на виконання рішенняКиївського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №320/3169/21, виходячи з двох розмірів прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат.

Дана заява була передана судді для подальшого розгляду 09.09.2022, що підтверджується відповідним актом, складеним працівниками відділу ДЗК суду.

Подана заява обґрунтована тим, що виконуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №320/3169/21 відповідач був зобов`язаний застосовувати розмір доплати - дві мінімальні заробітні плати. Тому, враховуючи норми законів України про Державний бюджет України на 2020 та 2021 роки, статті 39 Закону №796-ХІІ та зміст рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 320/3169/21 розмір доплати позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення з 01.09.2020 по 31.12.2020 становить 10000 грн (5000*2), з 01.01.2021 по 30.11.2021 становить 12000 грн (6000*2), а з 01.12.2021 -13000 грн (6500*2). Однак, відповідач, нараховуючи і виплачуючи позивачу доплату до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відступив від рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 320/3169/21 (при його виконанні), чим порушив статтю 39 Закону№796-ХП, статтю 129-1 Конституції України, пункт 5 частини третьої статті 2, частину другу статті 14, частину 1 статті 370 КАС України, частину другу статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Для розгляду даної заяви, судом призначено судове засідання на 27.09.2022.

У призначений для розгляду справи час, сторони та їхні представники до суду не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання, були повідомлені належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду або розгляд заяви у їх відсутність сторони не звертались.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 та ч. 2 ст. 379 КАС України, розгляд заяви здійснено судом без участі представників учасників розгляду заяви у порядку письмового провадження.

Розглянувши дану заяву та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до вимог ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, згідно з приписами ч.1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначеній нормі відповідають також і положення п. 1 ч. 6. ст. 246 КАС України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту "ґ" п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого рішення суду складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13.03.2017 вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ст. 63 Закону, згідно ч. 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першої статті 75 Закону закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання чи неповного виконання такого рішення без поважних причин.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи, питання про встановлення судового контролю судом не вирішувалось, рішення суду від 10.06.2021 набрало законної сили 13.09.2021, справа була повернута до першої інстанції - 28.09.2021, проте після набрання рішенням суду законної сили позивачка не зверталась до суду з заявою про видачу виконавчого листа у справі, не отримувала виконавчого листа та не здійснювала заходів щодо примусового виконання рішення суду.

З огляду на викладене, судом враховується, що, ухвала про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону через невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано повністю або частково без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для визнання дій відповідача протиправними є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Отже, оскільки питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення під час розгляду даної справи не вирішувалось, позивач не здійснював заходів щодо примусового виконання судового рішення у порядку, встановленому Закон України Про виконавче провадження, суд вважає, що наразі вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання його вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 132-142, 252, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лисенко В.І.