Decision № 106458445, 26.09.2022, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7449/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/7449/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.01.2022 №69213010714, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 73919,57 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.01.2022 №69113010714, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб 887034,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що платник фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат, витрати на придбання легкових автомобілів.

Оскільки, на думку контролюючого органу суб`єктом права власності при придбанні легкового автомобіля є фізична особа (громадянин), а не фізична особа-підприємець, яка здійснила оплату за придбання легкового автомобіля, то таким чином фактично здійснювалася передача легкового автомобіля від фізичної особи-підприємця у приватну власність фізичної особи. Відповідно, контролюючий орган прийшов до висновку, про те, що ФО-П ОСОБА_1 за перевірений період завищив документально підтверджені витрати.

Право власності на майно повинно реєструватись за фізичною особою, а не за фізичною особою - підприємцем.

До податкового зобов`язання фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих у зв`язку з придбанням/реалізацією транспортних засобів, за умови дотримання приписів ПК України щодо його формування за умови використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат і відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Включення до податкового кредиту сум податку, нарахованих у зв`язку з придбанням транспортних засобів, можливе за умови використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Абзацом третім пункту 6 Правил №1388 зазначено, що транспортні засоби, які належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Позивач є власником транспортного засобу та використовує його у власній господарській діяльності, він має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при його придбанні.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Автомобіль Toyota Land Cruiser 200 придбаний ФО-П ОСОБА_1 на підставі Договору фінансового лізингу №5026/10/19-Г від 10.10.2019 року, вартістю 1700388,23 грн, в т.ч. ПДВ 283398,04 грн. Факт передачі автомобіля підтверджується Актом про передачу права власності від 17 листопада 2020 року та видатковою накладною від 15 листопада 2019 року.

Автомобіль Mercedes-Benz S 400d Long 4 Matic та пристрій спостереження Antenor light придбані ФО-П ОСОБА_1 на підставі Договору фінансового лізингу №254- ЛВ-МСБ-Ф-100 від 29 вересня 2020 року. Факт передачі автомобіля ФО-П ОСОБА_1 підтверджується видатковою накладною №18264 від 30 вересня 2020 року, Актом прийому-передачі об`єкту лізингу №254-ЛВ-МСБ-Ф-100/1 від 30 вересня 2020 р.

Використання придбаних транспортних засобів є необхідним позивачу для забезпечення його підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця. Зокрема, основним видом діяльності є Лісопильне та стругальне виробництво, який зумовлює, в свою чергу, постійні робочі поїздки для узгодження питань та укладення договорів з метою забезпечення господарсько-економічної діяльності ФО-П ОСОБА_1 , даний факт обґрунтовує господарську мету при його придбанні.

Придбані позивачем легкові автомобілі використовувався останнім в оподатковуваних операціях пов`язаних з господарською діяльністю. Вказані, транспортні засоби, придбані позивачем, як фізичною особою - підприємцем з метою використання в господарській діяльності, були зареєстрований за позивачем, як за фізичною особою. Сплачений позивачем, у зв`язку з придбанням зазначеного транспортного засобу податок на додану вартість був включений платником до складу податкового кредиту.

Висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з огляду на реєстрацію зазначеного автомобіля за позивачем як за фізичною особою не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

За висновками Верховного Суду особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, Податковим кодексом України не передбачено, а тому здійснена реєстрація транспортних засобів на фізичну особу, а не на суб`єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит, оскільки реєстрація права власності на фізичну особу не може розглядатися як підстава для неможливість укладення договорів фізичною особою - підприємцем у межах її підприємницької діяльності, яка відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов`язками в сфері підприємництва, та ідентифікаційний - номер якої як платника податків та інших обов`язкових платежів належить фізичній особі - громадянину.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що перевіркою повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб встановлено заниження чистого оподаткованого доходу за 2019-2020 рр.

Згідно з представлених до перевірки документів на придбання товару встановлено, що за період 2019-2020 р. ФО-П ОСОБА_1 включив до документально підтверджених витрат вартість придбання автомобілів: в листопаді 2019 року придбав автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 4600, В, 2019, НОМЕР_1 на загальну суму 1700388 грн. (в.т.ч. ПДВ 283398 грн.), обсяг операцій-1416990 грн., у вересні 2020 року придбав автомобіль Mercedes-Benz S 400 d 4 MATIC Long та пристрій спостереження Antenor Light на загальну суму 3788081 грн. (в т.ч. ПДВ 631346,83 грн.), обсяг операцій - 3153734 грн.

Згідно Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст.2 ЦКУ, тобто, фізичні та юридичні особи, держава України, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права (ст.2 та ст.318). Водночас серед цього переліку відсутній такий суб`єкт права власності, як фізична особа - підприємець. Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 325 ЦКУ).

Суб`єктом права власності законодавством визнаються фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб, і, водночас, не відокремлюється такий суб`єкт права власності як фізична особа - підприємець.

Враховуючи те, що суб`єктом права власності при придбанні легкового автомобіля є фізична особа, а не фізична особа- підприємець, яка здійснювала оплату придбання легкового автомобіля. То таким чином фактично здійснювалась передача легкового автомобіля від фізичної особи - підприємця у приватну власність фізичної особи.

Отже, операції з придбання легкового автомобіля здійснюється за загальними правилами, оскільки нормами ПК України особливостей для таких операцій не передбачено.

Платник фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат, витрати на придбання легкових автомобілів. ФО-П ОСОБА_2 за перевірений період завищив документально підтверджених витрат за 2019-2020 рр. на суму 4573724,13 грн.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 23 травня 2022 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

31.12.2021 року Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання виконання вимог валютного та іншого законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 роки.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п. «а» п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями встановлено не ведення книги обліку доходів і витрат за 2019-2020 р.р.

2. п.167.1. ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4.5., п.177.4, ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2019-2020 рр. на загальну суму 823270,34 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму - 255058,20 грн., за 2020 рік на суму - 568212,14 грн.

3. п.п.1.2, пп.1.3., пп.1.5, пп.1.6. п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, пп168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 р.№71-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з результаті чого донараховано військового збору на загальну суму 68605,86 грн. в тому числі за 2019 рік на суму - 21254,85 грн., за 2020 рік на суму - 47351,01 грн.

4. п.п «б» п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями не в повному обсязі та з недостовірними відомостями відображено виплати на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 року.

5. п.63.3 ст.63, п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями в частині несвоєчасного подання повідомлення за формою №20-ОПП.

За висновками вказаної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.01.2022 форми «Р»:

- №69213010714, яким донараховано військового збору на суму 73919,57 грн;

- №69113010714, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 887034,89 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із п.167.1. ст.167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно із п.п. 168.1.1. п.168.1. ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 168.1.2. п.168.1. ст.168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.1. ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України, Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.п. 177.4.5. п. 177.4. ст.177 ПК України, Не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати.

Згідно із п.п.1.2. п.16/1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно із п.п.1.3. п.16/1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно із п.п.1.5. п.16/1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно із п.п.1.6. п.16/1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Позивач у листопаді 2019 року придбав у ТОВ «УЛФ - Фінанс» (ЄДРПОУ 41110750) автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 4600, B, 2019, НОМЕР_2 на загальну суму 1700388 грн. (в т.ч. ПДВ 283398 грн.), обсяг операцій - 1416990 грн. У вересні 2020 року придбав у ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» (ЄДРПОУ 33942232) автомобіль Mercedes-Benz S 400 d 4MATIC Long та Пристрій спостереження Antenor light на загальну суму 3788081 грн. (в т.ч. ПДВ 631346,83 грн.), обсяг операцій - 3153734 грн.

Відповідно до пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг.

Абзацом третім пункту 6 Правил №1388 зазначено, що транспортні засоби, які належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями не може впливати на податкові права та обов`язки таких осіб, якщо були дотримані вимоги, встановлені ПК України.

Позивач є власником транспортних засобів та використовує їх у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме копіями:

Наказу № 13 від 16.11.2019 року «Про порядок використання автомобіля», згідно якого автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, НОМЕР_2 використовується для службових поїздок персоналу, з оформленням подорожних листів, здійснення технічного обслуговування, та придбання паливно-мастильних матеріалів за рахунок коштів ФО-П ОСОБА_1 .

Наказу № 10 від 01.10.2020 року «Про порядок використання автомобіля», згідно якого автомобіль Mercedes-Benz S 400 d 4MATIC Long, НОМЕР_3 використовується для службових поїздок персоналу, з оформленням подорожних листів, здійснення технічного обслуговування, та придбання паливно-мастильних матеріалів за рахунок коштів ФО-П ОСОБА_2 ;

Договорів добровільного страхування;

Доказів сервісного обслуговування цих автомобілів;

Подорожними листами;

Позивач зазначає, що використання придбаних транспортних засобів є необхідним для нього з метою забезпечення його підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця. Зокрема, основним видом діяльності є Лісопильне та стругальне виробництво, який зумовлює, в свою чергу, постійні робочі поїздки для узгодження питань та укладення договорів з метою забезпечення господарсько-економічної діяльності позивача. Вказані обставини обґрунтовують господарську мету придбання автомобілів.

Суд зазначає, що «фізична особа-підприємець» та «фізична особа» мають різний податковий та правовий статус, зокрема й у частині порядку ведення обліку доходів та витрат. Судом враховуються аргументи позивача, які не спростовані відповідачем жодними належними та допустимими доказами, про те, що придбання вище вказаних автомобілів було економічно доцільно з метою подальшого їх використання в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Судом з`ясовано умови використання позивачем таких автомобілів з урахуванням інформації, яка міститься у справі. По суті позивачем були дотримані визначені ПК України умови формування податкових зобов`язань за операцією з придбанням транспортних засобів. Також суд враховує неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями. Відповідно донарахування позивачу спірних сум грошового зобов`язання за платежем військовий збір, та сум грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, є протиправним.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суд зазначає, що такі є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (80741, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Кругів) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 69213010714 від 24 січня 2022 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 69113010714 від 24 січня 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ ВП: 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (80741, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Кругів, РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 9609 гривень 54 копійки.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 26.09.2022 року.

Суддя Гавдик З.В.