Decision № 106312607, 19.09.2022, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 вересня 2022 р. справа № 520/4658/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агросвіт" (вул. Слобожанська, буд. 35-В, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область, 64662, код ЄДРПОУ 30614081) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Агросвіт" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2021 року №00202240710, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агросвіт" суму судового збору у розмірі 7500,00 грн. та суму витрат на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач має ліцензію на зберігання пального для власних потреб № 20190414202001298 від 15.04.2020р. за адресою: Харківська обл., Лозівський район, село Катеринівка, вулиця Слобожанська, будинок 35В. Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення №00202240710 від 28.09.2021р., яке позивач вважає протиправним, та таким, що підлягає скасуванню. В обґрунтування позову позивач зазначив, що під час перевірки інвентаризація залишків пального не здійснювалась, та наявність пального станом на дату проведення перевірки не зафіксована. Посадовими особами контролюючого органу не з`ясовано обставин фактичного зберігання позивачем пального, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та використання палива шляхом заправки автотранспорту підприємства, та помилково ототожнив господарську операцію із придбання пального із фізичним зберіганням пального. Позивач вказав, що доставка позивачеві пального від ТОВ «Петроліум Імпорт» здійснювалась безпосередньо до транспортних засобів (до паливних баків), а не у стаціонарні ємності, що не спростовано актом перевірки, зокрема, і на час проведення фактичної перевірки за вказаною адресою. На думку позивача, відповідач не з`ясував технічні характеристики транспортних засобів та спецтехніки, у зв`язку з чим, взагалі не зрозуміло на підставі яких обставин та доказів відповідач прийшов до висновку, що у позивача існувала потреба та необхідність у зберіганні придбаного пального. Також позивач зазначив, що як вбачається з наказу ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2021р. №6345-п, та матеріалів проведеної перевірки жодної конкретної інформації, яка свідчить про можливі порушенням платником податків вимог законодавства до початку проведення перевірки, вказує на невідповідність вищевказаного наказу приписам пункту 80.2.5 статті 80 ПК України. Отже, в наказі про проведення фактичної перевірки позивача відсутні конкретні підстави для її проведення, у зв`язку з чим вказана фактична перевірка позивача призначена протиправно. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до наказу від 25.08.2021 №6345-п посадовими особами ГУ ДПС проведена фактична перевірка господарського об`єкту, розташованого за адресою: вул. Слобожанська, буд. 35-В, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область, де здійснює діяльність ПОСП "Агросвіт". Згідно з наявними у розпорядженні контролюючого органу інформаційними ресурсами встановлено, що за даною адресою підприємство має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 15.04.2020 № 20190414202001298 терміном дії з 19.04.2020 до 19.04.2025. Згідно з даними акцизної накладної від 06.04.2020 №60427 за даною адресою позивачем від ТОВ «Петроліум Імпорт» отримано пальне, а саме важкі дистиляти (газойлі) у кількості 38611,04 літри (код згідно з УКТ ЗЕД 2710194300). В ході перевірки позивачем надана вказана вище ліцензія, акцизна накладна від 06.04.2020 №60427, видаткова накладна від 06.04.2020 №НПИм-060426, товарно-транспортна накладна від 06.04.2020 №НПИм-20830, які підтверджують отримання ПОСП "Агросвіт" пального у кількості 38611,04 літри від ТОВ «Петроліум Імпорт». Згідно з даними документами встановлено, що адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки: вул. Слобожанська, 35-В, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область. Також, згідно з наданими позивачем документами та обстеженням території встановлено, що на території ПОСП "Агросвіт" за адресою: вул. Слобожанська, 35-В, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область, знаходяться 10 ємностей для зберігання пального загальним об`ємом 86,9 куб. метрів. Отже, перевіркою встановлено зберігання зазначеного пального без наявності відповідної ліцензії на право зберігання пального, що є порушенням ст.15 Закону №481. За результатами розгляду матеріалів фактичної перевірки до ПОСП "Агросвіт" застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2021 №00202240710. Зважаючи на викладене, ГУ ДПС просить суд адміністративний позов ПОСП "Агросвіт" залишити його без задоволення.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у адміністративному позові та зазначив, що використовуючи лише документи, які свідчать про вчинення господарської операції з придбання пального, вважаючи вчинені дії достатніми, не досліджуючи питання щодо місця фактичного зберігання пального відповідач прийшов до хибних висновків. Позивач зазначив, що зберігання пального в транспортних засобах, технічному обладнанні, пристроях (у т.ч. пересувних цистернах) не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких підтримав позицію, викладену у відзиві на адміністративний позов та вказав, що у наказі ГУ ДПС міститься посилання не лише на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а прямо вказується на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального, підпункти 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 п. 191.1 ст. 191 ПК України, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тобто, безпосередньо у наказі зазначається підстава проведення перевірки та перераховуються норми податкового та іншого законодавства, з яких вони випливають. Отже, наказ ГУ ДПС оформлений з чітким дотриманням вимог, встановлених ст. 81 ПК України. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається. Представник відповідача зазначив, що самим позивачем до позову не було надано документів на транспортні засоби з об`ємом баків, що дозволяють вмістити одночасно такий об`єм пального (38 611,04 л), не надано жодного документу, який підтверджує облік та використання пального в день його отримання, а не його зберігання протягом тривалого часу. Також, об`єктивних даних про фізичну здатність позивача спожити таку кількість пального у межах однієї доби (що б виключало необхідність зберігання пального протягом наступного календарного дня і подальшого проміжку часу) матеріали справи не містять. Позивачем не надано доказів того, що придбане ним пальне закачувалося безпосередньо у паливні баки належних йому транспортних засобів та що використовувалося це пальне виключно у власній господарській діяльності. Натомість, відповідно до повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність, поданого позивачем до контролюючого органу 02.04.2020 (форма №20-ОПП, яка є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання) у позивача в наявності є лише один автомобіль АТЗ ГАЗ 5203 бензовоз 2,407 літрів, №6924 ХАУ. Отже, позивач, маючи у розпорядженні лише один транспортний засіб з об`ємом баку 2,407 літрів, не мав можливості в день отримання пального у кількості 38611,04 літри весь його використати без його попереднього зберігання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агросвіт" (далі - ПОСП "Агросвіт") зареєстровано як юридичну особу в установленому законом порядку. Відомості щодо юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису 17.01.2000, 03.12.2004, номер запису 1 466 120 0000 000039. Позивач перебуває на обліку Головного управління ДПС у Харківській області за кодом суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30614081. Місцезнаходження позивача: 64662, Харківська обл., Лозівський район, село Катеринівка, вулиця Слобожанська, будинок 35В.

Видами діяльності позивача є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур, 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів, 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих, 01.45 Розведення овець і кіз, 01.46 Розведення свиней, 01.47 Розведення свійської птиці, 01.49 Розведення інших тварин, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 10.11 Виробництво м`яса, 10.12 Виробництво м`яса свійської птиці, 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, 10.81 Виробництво цукру, 10.85 Виробництво готової їжі та страв, 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань, 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами, 46.23 Оптова торгівля живими тваринами, 46.24 Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Судом встановлено, що згідно договору поставки нафтопродуктів №НПИм-00087 від 16.05.2019 року, укладеного між ПОСП "Агросвіт" та ТОВ «Петроліум Імпорт», постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "Товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.

Згідно з видатковою накладною від 06.04.2020 № НПИм-060426 та товарно-транспортною накладною від 06.04.2020 № НПИм-20830 підтверджується факт отримання ПОСП "Агросвіт" пального у кількості 38611,04 літри від ТОВ «Петроліум Імпорт» за адресою: вул. Слобожанська, буд. 35-В, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область.

Згідно з даними акцизної накладної від 06.04.2020 №60427 за адресою вул. Слобожанська, буд. 35-В, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область позивачем від ТОВ «Петроліум Імпорт» отримано пальне, а саме важкі дистиляти (газойлі) у кількості 38611,04 літри (код згідно з УКТ ЗЕД 2710194300), що не заперечувалось сторонами.

Судом встановлено, що позивач має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 15.04.2020 №20190414202001298 терміном дії з 19.04.2020 до 19.04.2025, адреса: Харківська обл., Лозівський район, село Катеринівка, вулиця Слобожанська, будинок 35В.

Наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 25.08.2021 №6345-п "Про проведення фактичної перевірки Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «АГРОСВІТ» (код за ЄДРПОУ 30614081) на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального), підпунктів 191.1.4, 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 п. 191.1 ст. 191 ПК України, ч.1 ст.16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» наказано працівникам Головного управління ДПС у Харківській області провести фактичну перевірку Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «АГРОСВІТ» (код за ЄДРПОУ 30614081) за місцем фактичного провадження діяльності у господарськомуоб`єкті, розташованому за адресою: вул. Слобожанська, буд. 35-В, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область, з 26 серпня 2021 року, тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період, діяльності з 01.04.2020 по день закінчення перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, га пального», Податкового кодексу України, Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Під час проведення перевірки посадовій особі позивача головному бухгалтеру ОСОБА_1 був вручений запит від 01.09.2021 про надання документів, які стосуються предмету перевірки.

У ході перевірки позивачем були надані документи: ліцензія на зберігання пального терміном дії з 19.04.2020, договір поставки нафтопродуктів від 16.05.2019 № НПИм-00087, акцизна накладна від 06.04.2020 № 60427, видаткова накладна від 06.04.2020 № НПИм-060426, товарно-транспортна накладна від 06.04.2020 № НПИм-20830, які підтверджують отримання ПОСП "Агросвіт" пального у кількості 38 611,04 л від ТОВ «Петроліум Імпорт»

Відповідно до наказу від 25.08.2021 №6345-п, на підставі направлень №11442, №11443 від 25.08.2021 року, які вручені директору позивача 01.09.2021 року під розписку, посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області 01.09.2021 року проведена фактична перевірка господарського об`єкту, розташованого за адресою: вул. Слобожанська, буд. 35-В, с.Катеринівка, Лозівський район, Харківська область, де здійснює діяльність ПОСП "Агросвіт".

Згідно з наданими позивачем, під час проведення перевірки, документами встановлено, що адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки: вул. Слобожанська, 35-В, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область.

Також, згідно з наданими позивачем документами та обстеженням території встановлено, що на території ПОСП "Агросвіт" за адресою: вул. Слобожанська, 35-В, с.Катеринівка, Лозівський район, Харківська область, знаходяться 10 ємностей для зберігання пального загальним об`ємом 86,9 куб. метрів, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ПОСП "Агросвіт" №69 від 01.09.2021 року.

Отже, перевіркою встановлено зберігання зазначеного пального без наявності відповідної ліцензії на право зберігання пального, що є порушенням ст.15 Закону №481.

За результатами розгляду матеріалів фактичної перевірки до ПОСП "Агросвіт" застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2021 року №00202240710.

Суд зазначає, що позивач не реалізував право на подання до контролюючого органу у порядку, визначеному п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, заперечень до акту перевірки та надання додаткових первинних документів, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач в порядку п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України звернувся зі скаргою до ДПС України.

За наслідками розгляду скарги, рішенням ДПС України від 22.02.2022 №3448/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача було залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 28.09.2021 року №00202240710 - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, звернувся з адміністративним позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відносно правомірності винесення Наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 25.08.2021 №6345-п "Про проведення фактичної перевірки Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «АГРОСВІТ» (код за ЄДРПОУ 30614081), суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У свою чергу, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що дана правова норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо. Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20 та від 06 липня 2022 року у справі №420/1242/21.

Суд зазначає, що функції контролюючого органу щодо контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального визначено ПК України та Законом № 481.

Так, згідно з підпунктами 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 п. 191.1 ст. 191 ПК України, контролюючі органи: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Частиною 1 статті 16 Закону № 481 встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Даною нормою на органи ДПС України було покладено функції контролю у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального, як на суб`єктів, що здійснюють їх ліцензування.

Таким чином, підставою видання наказу від 25.08.2021 року № 6345-п «Про проведення фактичної перевірки ПОСП "Агросвіт" є здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 п. 191.1 ст. 191 ПК України та ч. 1 ст. 16 Закону № 481), про що зазначено в абзаці першому досліджуваного судом наказу.

Судом встановлено, що у наказі ГУ ДПС міститься посилання не лише на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а прямо вказується на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального, підпункти 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 п. 191.1 ст. 191 ПК України, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тобто, безпосередньо у наказі зазначається підстава проведення перевірки та перераховуються норми податкового та іншого законодавства, з яких вони випливають.

Таким чином, наказ Головного управління ДПС у Харківській області від 25.08.2021 №6345-п оформлений з дотриманням вимог, встановлених ст. 81 ПК України. При цьому, зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей щодо фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою, законодавством не вимагається.

З огляду на вищевикладене, приходить до висновку щодо правомірності призначення та проведення контролюючим органом фактичної перевірки позивача.

Відносно суті встановленого актом перевірки правопорушення, що слугувало підставою прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 28.09.2021 року №00202240710, прийнятого Головним управлінням ДПС у Харківській області, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують висновки контролюючого органу про наявність в діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Стаття 15 Закону № 481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

Отже, стаття 15 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

Відповідач стверджує, що штрафні санкції застосовані на підставі акта перевірки у зв`язку із порушенням позивачем вимог Закону № 481/95-ВР щодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, позивач не заперечує факт придбання пального у кількості 38611,04 літри від ТОВ «Петроліум Імпорт».

При цьому, жодних первинних документів на підтвердження використання придбаного пального для експлуатації власної сільськогосподарської техніки ані на вимогу контролюючого органу, ані до суду позивачем надано не було.

Твердження позивача, що доставка позивачеві пального від ТОВ «Петроліум Імпорт» здійснювалась безпосередньо до транспортних засобів (до паливних баків), а не у стаціонарні ємності, не підтверджується жодним доказом.

Натомість, за інформацією податкового органу відповідно до Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність, поданого позивачем до контролюючого органу 02.04.2020 (форма № 20-ОПП, яка є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання) у позивача в наявності є лише один автомобіль АТЗ ГАЗ 5203 бензовоз 2,407 літрів, № 6924 ХАУ. Отже, позивач, маючи у розпорядженні лише один транспортний засіб з об`ємом баку 2,407 літрів, не мав можливості в день отримання пального у кількості 38611,04 літри весь його використати без його попереднього зберігання.

Позивачем не надано під час перевірки документів на транспортні засоби з об`ємом баків, що дозволяють вмістити одночасно такий об`єм пального (38 611,04 л), не надано жодного документу, який підтверджує облік та використання пального в день його отримання, а не його зберігання протягом тривалого часу.

Об`єктивних даних про фізичну здатність позивача спожити таку кількість пального у межах однієї доби (що б виключало необхідність зберігання пального протягом наступного календарного дня і подальшого проміжку часу) матеріали справи не містять.

Також, позивачем не надано доказів того, що придбане ним пальне закачувалося безпосередньо у паливні баки належних йому транспортних засобів та що використовувалося це пальне виключно у власній господарській діяльності.

Окрім цього, позивачем не наведено жодних обґрунтувань з посиланням на відповідні документи (зокрема, подорожні листі) на підтвердження «фізичного» знаходження транспортних засобів у день отримання палива за адресою, зазначеною в акцизних накладних.

При цьому, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом встановлено, що позивач не скористався правом, передбаченим п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України та не надав первинні документи на підтвердження доводів, викладених позивачем у адміністративному позові та відповіді на відзив.

Окрім цього, відповідних доказів не надано і до суду.

З 1 січня 2016 року Податковий кодекс України (далі - ПК України) визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.

З цього часу Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцять третім частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону № 481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, колегія суддів вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для: а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України); б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України; в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов: а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту; б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника; в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Подібна правова позиція щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, вже була предметом дослідження Верховного Суду у постановах від 31 травня 2022 року по справі №540/4291/20, від 15 червня 2022 року по справі №260/3859/20.

При цьому судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджено факту отримання позивачем пального від ТОВ «Петроліум Імпорт» безпосередньо до транспортних засобів (до паливних баків) та наявність у позивача транспортних засобів, які дозволяють вмістити об`єм пального 38 611,04 л одночасно

Окрім цього, позивач самостійно придбав 10 ємностей для зберігання пального загальним об`ємом 86,9 куб. метрів, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ПОСП "Агросвіт" №69 від 01.09.2021 року. Призначення вказаних ємностей для зберігання саме пального визначено безпосередньо позивачем у вказаному листі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що діяльність позивача підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону № 481/95-ВР, відповідно, у позивача був наявний обов`язок отримати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Судом встановлено, що позивач самостійно подав документи та отримав ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 15.04.2020 №20190414202001298 терміном дії з 19.04.2020 до 19.04.2025, адреса: Харківська обл., Лозівський район, село Катеринівка, вулиця Слобожанська, будинок 35В.

Відповідно, позивач усвідомлював та визнавав необхідність отримання ліцензії на зберігання пального.

Суд зазначає, що в обґрунтування скарги на податкове повідомлення - рішення, позивач вказував, що: "Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агросвіт 27 березня 2020 року платіжним дорученням №11566 від 27 березня 2020 року провели плату за ліцензію на право зберігання пального в сумі 780 гривень та направили до Головного управління ДПС у Харківській області заяву з доданими документами для отримання вказаної ліцензії. Ліцензію отримали з терміном дії з 19.04.2020 року по 19.04.2025 року з терміном сплати за період з 19.04.2020 року по 19.04.2021 року. Як видно із платіжного доручення період оплати за ліцензію становить з 27.03.2020 року і мав би діяти з 27.03.2020 року до 27.03.2021 року. Але податківці чому то вважають, що оплату за ліцензію потрібно вираховувати з 19.04.2020 року. Тобто ми вважаємо, термін дії ліцензії розпочинається з моменту надходження коштів сплачених ліцензіатом на відповідний банківський рахунок Казначейства України."

Виключно вищевказане слугувало підставою для оскарження позивачем спірного податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

Зі змісту рішення ДПС України від 22.02.2022 №3448/6/99-00-06-03-01-06 вбачається, що дата реєстрації заяви позивача про видачу ліцензії вх. ГУ ДПС у Харківській області №21/22/10 від 31.03.2021. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у Законі №481 документів.

Таким чином, позивач в повній мірі усвідомлював, що згідно з приписами чинного законодавства, не передбачено, що термін дії ліцензії розпочинається з моменту надходження коштів сплачених ліцензіатом на відповідний банківський рахунок Казначейства України. При цьому, оплатив та отримав пальне, яке фактично зберігалось у позивача без відповідної ліцензії.

Суд звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону № 481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону № 481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що встановлений перевіркою факт зберігання позивачем пального без відповідної ліцензії доведено під час розгляду справи та відповідає фактичним обставинам у справі, відповідно застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених абз.9 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР, у зв`язку з порушенням ПОСП "Агросвіт" ст.15 Закону №481/95-ВР є правомірним.

За таких умов суд дійшов висновку, що застосована до ПОСП "Агросвіт" спірними податковим повідомленням - рішенням санкція відповідає суті виявлених контролюючим органом порушень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на те, що позивач не спростував правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агросвіт" (вул. Слобожанська, буд. 35-В, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область, 64662, код ЄДРПОУ 30614081) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19.09.2022 року.

Суддя Біленський О.О.