Decision № 106300528, 09.09.2022, Boryslav City Court of Lviv Oblast

Справа № 438/793/22

Провадження № 2-а/438/31/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 вересня 2022 року Бориславський міський суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Слиша А.Т.

за участю секретаря судового засідання Гадубяк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бориславі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

25 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 29.08.2022 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків позовної заяви. У строк, визначений в ухвалі судді від 29.08.2022, позивач усунув відповідні недоліки.

Зокрема, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просить скасувати постанову серії ЕАР №5772062 від 18.08.2022 у справі про адміністративне правопорушення, винесену ОСОБА_2 інспектором відділу поліції №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу для притягнення до відповідальності старшого сержанта поліції ОСОБА_2 .

У обґрунтування позову зазначив, що 18.06.2022 інспектор відділу поліції №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2виніс стосовно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення, якою позивача визнано винним за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у сумі 340 грн. Постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою. Під час винесення постанови відповідач не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Йому здалося, що позивач порушив правила дорожнього руху, але насправді ніяких порушень не було. Таким чином відповідач порушив ст. 245, 280 КУпАП. Відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб`єктивну сторону, обов`язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Також відповідач порушив ст. 258 КУпАП щодо вимоги скласти протокол про адміністративне правопорушення, якщо особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Також інспектором ОСОБА_2 порушено ст.59 Конституції України щодо права на професійну правничу допомогу. Також позивачу відмовили в наданні доказів про вчинення правопорушення. При складанні постанови відповідачем допущена помилка: зазначено, що ОСОБА_3 , керуючи ТЗ здійснив перетин суцільної лінії. Таким чином, відповідач, не маючи доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, притягнув його до відповідальності, не виконавши вимог ст. 258, 251, 252 КУпАП, ст.69 КАСУ, ст.59 Конституції.

Ухвалою судді від 01.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам встановлено процесуальні строки подачі заяв по суті справи. Зокрема, відповідачу було запропоновано надати суду відзив на позовну заяву і докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

У судове засідання сторони не прибули. Від позивача надійшла заява від 09.09.2022, у якій він просить розглянути справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області не направив у судове засідання свого представника, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП).

Судом встановлено, що інспектор відділу поліції №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області старший сержант поліції ОСОБА_2, який з урахуванням положень ст. 222, 255 КУпАП діяв від імені суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Львівській області, виніс постанову серії ЕАР №5772062 від 18.08.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З тексту постанови вбачається, що 18 серпня 2022 року о 17 год 52 хв в м.Борислав на вул.Трускавецька, 222 водій ОСОБА_3 , керуючи тз Mersedes benz, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив перетин др п.1.1 ПДР вузька суцільна лінія, не пов`язаний з об`їздом нерухомої перешкоди, чим порушив п.8.5.1 ПДР. Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова щодо притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що перебувають у нерівному положенні стосовно суб`єкта владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

Порядок розгляду (відповідачем) справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, працівника поліції, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Зокрема, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5772062 від 18.08.2022, вимоги ст.280 КУпАП поліцейським не були виконані.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною нормою настає, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (ПДР України).

Зокрема, відповідно до п.8.5.1 ПДР України: «Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил».

Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15 (п.1 розділу 34 ПДР України).

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.

Крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить. Оскаржувана постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Під час судового розгляду встановити наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушеннялише за постановою про накладення адміністративного стягнення не можливо, інші докази до вказаної постанови не додані, при цьому відповідач не скористався своїм правом надати відзив у справі.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Візуальне спостереження працівниками органу Національної поліції за дотриманням правил дорожнього руху може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Аналогічні висновки Верховного Суду викладено в постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, адміністративне провадження №К/9901/15804/18. Однак, відповідач на підтвердження такого порушення позивачем не надав жодного доказу (відео-, фотозапису події, даних щодо наявності свідків тощо).

Відповідач не спростував обставин, на які посилається позивач, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, суду не надав. Суд позбавлений можливості встановити факт порушення позивачем ПДР України (перетину дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія», не пов`язаного з об`їздом нерухомої перешкоди, та порушення п.8.5.1 ПДР України) з урахуванням заперечень позивача з приводу цього твердження в оскаржуваній постанові інспектора поліції ОСОБА_2, та оскільки відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення.

З наведеного вбачається відсутність об`єктивних і беззаперечних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржувана постанова складена стосовно ОСОБА_1. Згідно з оскаржуваною постановою особою, яку притягають до адмінвідповідальності, є « ОСОБА_1 », письмове пояснення також відібрано від особи з таким іменем. Відтак, суд вважає, що зазначення в оскаржуваній постанові ініціалів особи «ОСОБА_1» замість «ОСОБА_1» є опискою, що саме по собі не впливає на правомірність оскаржуваного рішення.

Щодо посилань позивача на невиконання інспектором поліції обов`язку щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Частиною другою, четвертою та п`ятою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Тому доводи позивача про те, що інспектор поліції ОСОБА_2 порушив статтю 258 КУпАП щодо обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення, якщо особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, суд вважає необґрунтованими, оскільки розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені ч.1 статті 122 КУпАП, належить до компетенції Національної поліції, вказані правопорушення стосуються сфери забезпечення безпеки дорожнього руху, що у відповідності до ч.2, ч.5 статті 258 КУпАП виключає необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, суд зазначає, що позивач у позовній заяві послався на нечинну редакцію частини статті 258 КУпАП.

Крім цього, згідно з ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Як зазначив позивач, під час винесення постанови йому не було надано можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, правом на отримання професійної правничої допомоги. Вказане стверджується, зокрема, копією письмового пояснення від 18.08.2022, відібраного в позивача інспектором відділу поліції №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 У вказаному поясненні ОСОБА_1 , зокрема, вказує на відмову інспектора поліції виконати ст.59 Конституції України.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Таким чином, під час складення оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що вказано у відповідному письмовому клопотанні, однак інспектор поліції не вжив дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що також є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до змісту положень КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування всіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення, виявлення причин, що спричинили його вчинення, а застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП, та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.

Таким чином, під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5772062 від 18.08.2022 працівник поліції не дотримався вимог статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача з приводу неповного з`ясування уповноваженим працівником поліції обставин справи та недоведеність доказами порушення правил дорожнього руху. Під час розгляду адміністративної справи стороною відповідача не доведено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, а також враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь (ст.62 Конституції України), суд дійшов висновку, що позивача було неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, зважаючи на неповноту розгляду справи про адміністративні правопорушення та неправильне встановлення фактичних обставин справи у постанові, відсутності будь-яких доказів та заперечень з боку відповідача, які б підтверджували порушення позивачем правил дорожнього руху, вважає, що постанова серії ЕАР №5772062 від 18.08.2022 прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та підлягає скасуванню.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (ч.3 ст.286 КАС України).

Отже, враховуючи вимоги ч.3 ст.286 КАС України суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу для притягнення до відповідальності старшого сержанта поліції ОСОБА_2 . При цьому, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, не доведена, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийняте з порушенням норм процесуального права, і за відсутності достатніх доказів про вчинення позивачем правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5772062 від 18.08.2022, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, що буде належним способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Львівській області на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-73, 77, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову інспектора відділу поліції №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5772062 від 18.08.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - скасувати; справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

У задоволенні позову в частині надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу для притягнення до відповідальності старшого сержанта поліції ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108833.

Головуючий суддя А.Т.Слиш