№ 10629580, 11.05.2010, Odesa Commercial Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р.Справа № 14/221-09-5714

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Горлачові Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача-1: Клочко Н.В., довіреність від 04.01.2010р. №34

від відповідача-2: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 03 лютого 2010 року

у справі №14/221-09-5714

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад”

до відповідачів: 1. Одеської залізниці;

2. Закритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики „Донецька”

про стягнення 2663,60 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці та Закритого акціонерного товариства центральної збагачувальної фабрики „Донецька” 2663,60 грн. збитків від недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 лютого 2010 року у справі №14/221-09-5714 (суддя Горячук Н.О.) позов ТОВ „Снігурівський паливний склад” задоволено частково. З Одеської залізниці та ЗАТ ЦЗФ „Донецька” на користь позивача стягнуто по 1251,78 грн. вартості недостачі вугілля, 51 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу з кожного. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, що недостача вантажу виникла при перевезенні, про що свідчать комерційний акт від 02.07.2009р. №БК045747/38, акти загальної форми від 29.06.2009р. №284, від 01.07.2009р. №1157 та акт про технічний стан вагону від 02.07.2009р. №10, у зв’язку з чим відповідно до ст.ст. 307, 314 ГК України, ст.ст. 31-32, 110, 113-115 Статуту залізниць України збитки від нестачі вантажу підлягають стягненню з вантажовідправника та перевізника в рівних частках.

Відповідач-1 (Одеська залізниця) із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому скаржник посилається на нез’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника при винесенні рішення суд помилково прийняв до уваги платіжне доручення про сплату отриманого від ТОВ „Шанс” вугілля, оскільки ТОВ „Шанс” не є стороною договору перевезення за накладною №51465449, а тому неможливо визначити дійсну вартість відправленого вантажу.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. на підставі ст. 69 ГПК України заступником голови суду продовжено строк розгляду апеляційної скарги Одеської залізниці до 03.06.2010р.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Снігурівський паливний склад”) у судовому засіданні 13.04.2010р. надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою Одеської залізниці, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Відповідач-2 (ЗАТ ЦЗФ „Донецька”) в судові засідання не з’явився, про час і місце судових засідань повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.03.2010р., від 25.03.2010р. та від 14.04.2010р. Окрім того, в судове засідання 11.05.2010р. не з’явився і представник позивача (ТОВ „Снігурівський паливний склад”), який також належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Снігурівський паливний склад” за відсутністю представників позивача та відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та Одеської залізниці, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Одеської залізниці, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2009р. зі станції відправлення Торез Донецької залізниці Закрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Донецька” (відправник, відповідач-2) у вагоні №65884132 на адресу ТОВ „Снігурівський паливний склад” (одержувач, позивач) відправлений вантаж –антрацит АС (м) к/т 6-13 мм у кількості 65040 кг (маса нетто), що підтверджується залізничною накладною №51465449 (а.с. 10).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагон засобами відправника (відповідач-2) до повної місткості. Вантаж розміщено і закріплено відправником згідно з розділом 2 параграфами 3-5 Технічних умов та п.3,4,8 гл. І Додатку 14 до СМГС правильно, та вантаж промаркований вапном. Власником вантажу є ТОВ „Шанс”.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що при перевезенні цього вантажу на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці 29.06.2009р. складений акт загальної форми №284 (а.с. 48), згідно з яким за заявкою чергового вагон №65884132 був оглянутий, при огляді виявлено, що завантаження нижче бортів 15-20 см, маркування вапном у відповідності з документами, над 6-7 люками наявне поглиблення довжиною 3 см шириною вагона глибиною 0,5 - 1 см. Вагон бездверний. Люки закриті. Течі вантажу немає. Повідомлений ВОХР. Вагон слідує до місця призначення без відчеплення.

01.07.2009р. на станції Снігурівка Одеської залізниці складений акт загальної форми №1157 (а.с. 49), згідно з яким по прибуттю потягу у вагоні №65884132 виявлено в доповнення до акту №284 ст. Синельникове-1, що завантаження рівномірне нижче бортів на 15-20 см, маркування крім поглиблень над 1,2 люками довжиною 350 см шириною вагону глибиною 130 см, над 1 люком та хребтовою балкою наявний зазор, який закладений паклею, 2 люк між обв’язкою та кришкою люка наявний зазор, який закладений паклею, 1 люк зазор довжиною 20 см шириною 2 см, 2 люк довжиною 40 см, шириною 3 см. В момент огляду течі вантажу немає. Зданий під охорону. Вагон слідує на комісійну перевірку.

На підставі вищевикладених актів загальної форми 02.07.2009р. станцією Снігурівка Одеської залізниці складений комерційний акт БК №045747 (а.с. 11), згідно з яким при комісійному переваженні вагону №65884132 на справних 150-тоних вагонних вагах виявлено недостачу вантажу у кількості 7960 кг. Завантаження рівномірне нижче бортів на 15-20 см, вантаж маркований вапном, окрім поглиблень над 1,2 люками довжиною 350 см шириною вагону глибиною 130 см, розмір поглиблень вказаний від рівня завантаження, вагон технічно несправний. Акт про технічний стан вагону ст. Снігурівка №10 від 02.07.2009р. свідчить про нещільне прилягання 1 люка до хребтової балки наявний зазор, який закладений паклею, а також зазор між обв’язкою та кришкою 2 люка наявний зазор довжиною 40 см шириною 3 см закладений паклею. Наявні сліди просипання вантажу. інші люки закриті щільно. Вагон у комерційному відношенні - згідно актів загальної форми ст. ст. Синельникове-1 і ст. Снігурівка. Вантажовідправником не прийняті заходи від видування та просипання вантажу на шляху слідування, порушення ТУ розділу 2 і розділу 15, п.5 ППВ.

Окрім того, 02.07.2009р. станцією Снігурівка Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №10 (а.с. 50), який свідчить про виявлені несправності вагону №65884132, а саме: „Праворуч за ходом вагону наявний зазор між кришкою 1 люка та хребтовою балкою довжиною 200 мм шириною 20 мм. Другий люк праворуч зазор між кришкою люка та нижньою обв’язкою довжиною 400 мм шириною 30 мм старого походження”. Причина виникнення несправності –в процесі тривалої експлуатації, у зв’язку з раніше перевезеним вантажем. Через нещільне прилягання кришки люків можлива втрата вантажу. Вантажовідправник несправності бачити міг.

Цією ж датою 02.07.2009р. на станції призначення Снігурівка Одеської залізниці вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника та вантажовідправника.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ЗАТ ЦЗФ „Донецька” „Донецька” (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь ТОВ „Снігурівський паливний склад” (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Водночас матеріали справи свідчать про недостачу вантажу, технічну несправність вагону, в якому здійснювалося перевезення вантажу, про наявність ознак втрати вантажу при його перевезенні (поглиблення на поверхні вантажу).

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для відповідальності як вантажовідправника, так і перевізника вантажу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

В силу вимог ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст. 917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.          

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, в акті про технічний стан вагонів від 02.07.2009р. №10 встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність кришки люка, яка деформована в процесі експлуатації та втрата вантажу від такої несправності є можливою, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу вантажу покладається на відправника.

Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

Проте апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст. 31 Статуту залізниць України залізниця подала під завантаження технічно несправний вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак, відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.

Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9 Роз’яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність покладення відповідальності за недостачу вантажу на обох вантажовідправника та перевізника є цілком правомірним та обґрунтованим.

Розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем виходячи із вартості вугілля 400 грн. з ПДВ за 1 тону, яка встановлена на підставі видаткової накладної №РН-0000058 від 30.06.2009р. (а.с. 13), згідно з якою постачальником вугілля є ТОВ „Шанс”, а одержувачем ТОВ „Снігурівський паливний склад”, про що сторонами 30.06.2009р. складений та підписаний акт прийому-передачі вугільної продукції по договору №11/01-09 від 11.01.2009р. (а.с. 15).

Між тим, апеляційний господарський суд вважає, що надана позивачем в обґрунтування ціни позову видаткова накладна №РН-0000058 від 30.06.2009р. ТОВ „Шанс” не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки згідно з ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. ст. 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

У разі коли договір купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві –вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Така ж правова позиція викладена і у п.2.7 Роз’яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, так само як і в п.13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства”.

Згідно з залізничною накладною №51465449 відправником вантажу є ЗАТ ЦЗФ „Донецька”, а тому кількість та вартість відправленого вантажу за вказаною накладною повинна бути підтверджена на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника вантажу, оскільки ТОВ „Шанс” не є стороною договору перевезення вантажу залізницею за накладною №51465449.

При цьому рахунок або інший документ відправника вантажу (ЗАТ ЦЗФ „Донецька”) про вартість вантажу, відправленого по залізничній накладній від 27.06.2009р. №51465449, в матеріалах справи відсутній та на вимогу ухвал Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. та від 13.04.2010р. не наданий.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що не можна визначити дійсну вартість відправленого вантажу за даним перевезенням, тобто позивачем порушено один із принципів судочинства –належності та допустимості доказів, внаслідок чого слід відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Снігурівський паливний склад” до перевізника - Одеської залізниці.

Ці висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, вищенаведеному законодавстві України та сформованій судовій практиці (постанова Вищого господарського суду України від 21.05.2009р. у справі №1/108-7/75, копія якої наявна в матеріалах справи).

Водночас позовні вимоги ТОВ „Снігурівський паливний склад” до вантажовідправника (ЗАТ ЦЗФ „Донецька”) підлягають задоволенню шляхом стягнення з останнього половини вартості недостачі вантажу.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок вартості недостачі вантажу, наданий позивачем (а.с. 9), відповідно до якого маса відповідальної недостачі, із врахуванням норми недостачі 2% маси нетто вантажу, становить 6659 кг, а її вартість 2663,60 грн., виходячи із вартості вантажу 333,33 грн. за 1 тону без ПДВ, тобто 400 грн. за 1 тону з ПДВ. Таким чином, стягненню з вантажовідправника - ЗАТ ЦЗФ „Донецька” підлягає 1331,8 грн. (2663,60 грн. / 2).

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Одеської залізниці підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 03 лютого 2010 року –зміні, позовні вимоги ТОВ „Снігурівський паливний склад” слід задовольнити частково, у задоволенні позовних вимог до Одеської залізниці слід відмовити.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача-2 (ЗАТ ЦЗФ „Донецька”), витрати Одеської залізниці по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 03 лютого 2010 року у справі №14/221-09-5714 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики „Донецька” (86607, Донецька область, м. Торез, вул. Капустіна, 55, код ЄДРПОУ 01175797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” (57303, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Інгулецька, 14, код ЄДРПОУ 32333383) 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 80 коп. вартості недостачі вантажу, 51 (п’ятдесят одну) грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позовних вимог до Одеської залізниці відмовити”.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” (57303, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Інгулецька, 14, код ЄДРПОУ 32333383) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 51 (п’ятдесят одну) грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов