Decision № 106232321, 13.09.2022, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2022 року Справа№200/2637/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження юридичної адреси: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою доУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі -відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення виплати позивачу щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.05.2016 р.;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивача.

В обґрунтування позову зазначено, що з 01.12.2014 р. позивач знаходився на обліку у Бахмутському міському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області. З 01.05.2015 р. відповідач припинив виплату без будь-яких пояснень. Вважає такі дії відповідача неправомірними, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом (а. с. 1-2).

Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року позовна заява залишена без руху. Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги немайнового характеру в розмірі 992,40 грн.; доказів невиплати позивачу щомісячної страхової виплати з травня 2016 року (листування з відповідачем, довідки про виплату щомісячної страхової виплати з травня 2016 р., інше).

23 червня 2022 року позивачем на виконання ухвали суду від 21 лютого 2022 року подане клопотання про сплату судового збору, згідно квитанції від 11.02.2022 р. у розмірі 992,40 грн., та відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України позивач просить витребувати у відповідача докази невиплати позивачу щомісячної страхової виплати з травня 2016 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

19 липня 2022 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Відповідач у відзиві зазначає, що управлінням не оспорюється право позивача на страхові виплати, проте питання реалізації цього права повністю залежить від волевиявлення самого позивача, яке ним у спірний період не було здійснено. Вказує, що згідно ПЗ «Реєстр потерпілих» Єнакіївського міського відділення управління ОСОБА_1 з травня 2014 р. по липень 2016 р. отримував щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні управління, як внутрішньо переміщена особа. Починаючи з серпня 2016 р. по теперішній час ОСОБА_1 не звертався до будь яких відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа та страхові виплати не отримував. Вказує, що адреса проживання позивача, яка зазначена у позовній заяві: АДРЕСА_2 , - взята з довідки від 08.11.2016 р. № 1419100781 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка є недійсною. Також відповідач зазначає, що не відомо, чи взагалі є в живих позивач. Таким чином вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки право позивача на страхові виплати, яке управлінням не оспорюється, має бути реалізовано шляхом належного звернення позивача до відповідного відділення Управління ВД ФСС, розташованому на підконтрольній українській владі території. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З 21 липня 2022 року по 06 вересня 2022 року суддя Черникова А.О. знаходилась у відпустці.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , який видано Єнакіївським МВ УМВС України в Донецькій області 22 грудня 1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 (а. с. 4-9).

Відповідно до довідки від 08.11.2016 р. № 1419100781 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: : АДРЕСА_2 (а. с. 10).

Згідно з копії виписки із акту огляду МСЕК № 081513, позивачу встановлена безстроково третя група інвалідності з 10.11.2005 р. (а. с. 11-12).

Згідно довідки про результати визначення втрати професійної працездатності у відмостка Серії ДОН-04 № 002443 від 10.11.2005 р. вбачається, що позивачу встановлена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40 % з 29.10.2005 р., безстроково (а. с. 14).

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі-Закон № 1105-ХІV).

У відповідності до вимогстатті 46 Закону № 1105-ХІV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що позивач є особою з інвалідністю - безстроково та переогляду не потребує, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.

У статті 27 Закону України від 14.01.1998 р. № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Тобто, вказаний перелік є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати страхових виплат з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом (згідно із Закону № 16/98-ВР) чи законодавством (згідно із Закону № 1105-XIV).

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів належного факту припинення страхових виплат позивачу на думку суду, підстави для відмови у виплаті страхових сум відповідачем є безпідставними.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Судом встановлено, що позивач у встановленому законодавством порядку встав на облік за місцем фактичного проживання. Його статус внутрішньо переміщеної особи не позбавляє права на отримання соціальних виплат. Уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування повинні сприяти в реалізації такими особами гарантованих Конституцією та законами України прав та свобод, створюючи належні для цього умови.

Крім того, відсутність належного регулювання повноважень між суб`єктами владних повноважень не має наслідком обмеження прав громадян.

Суд зазначає, що страхові виплати позивачу призначені безстроково та Законом № 1105-XIV не передбачено припинення страхових виплат.

Крім того, підзаконні нормативно-правові акти, на які посилаються відповідачі, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно достатті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Суд звертає увагу на те, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», і ніхто не може позбавляти його права на отримання призначених йому страхових сум.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або його відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на отримання страхових виплат через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономабо загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Дана правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №200/4053/20-а.

Так, з представленої відповідачем відомості про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» від 14.07.2022 р. № 23.05-24/491 вбачається, що за період з серпня 2016 року по червень 2022 року суми страхових виплат позивачу не нараховувались та не виплачувались.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач припинив нарахування та виплати позивачу страхових виплат з серпня 2016 року.

Отже, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату щомісячних страхових виплат, які призначені особі безстроково, при цьому, під час розгляду справи встановлено, що позивач не отримує виплати з 01 серпня 2016 року, які піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції України, згідно частини сьомої статті 47 Закону № 1105-ХІV, виплата щомісячних страхових виплат позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

При цьому суд зазначає, що за результатом розгляду справи встановлено, що порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер.

Оскільки процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту, позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових виплат за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією про сплату від 11.02.2022 р. (а. с. 3).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, виходячи із розміру задоволених позовних вимог, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.08.2016 р.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) відновити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивача з 01.08.2016 р.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження юридичної адреси: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 13 вересня 2022 року.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова