№ 10608200, 30.06.2010, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2010 р. Справа № 2-а-1891/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни,

при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні

за участю представників позивача: Богданова О.В.

у відсутності представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Козятинхліб"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062301/3 від 16.04.2010 року

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Козятинхліб" (далі - ВАТ "Козятинхліб") з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Козятинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062301/2 від 05.02.2010 року.

Ухвалою від 07 травня 2010 року провадження по справі №2-а-1891/10/0270 було відкрито і справу призначено до судового розгляду.

Позов мотивовано тим, що Козятинською ОДПІ було проведено планову перевірку ВАТ "Козятинхліб" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, про що 17.09.2009 року складено акт №57/23/00375757. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №000035230/0 від 24.09.2009 року, яким підприємству донараховано 114691,00 грн. податку на прибуток та застосовано штрафну санкцію в сумі 39282,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними повідомленням - рішенням ВАТ "Козятинхліб" провело процедуру адміністративного оскарження, за результатами розгляду, якої винесено нове податкове повідомлення - рішення №0000062301/2 від 05.02.2010 року, відповідно до якого донараховано податку на прибуток 114691,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 27338,00 грн.

15.06.2010 року представником позивача подано в судовому засіданні заяву про зміну предмету позову, в якій він додатково просить визнати податкове рішення - повідомлення від 16.04.2010 року №0000062301/3 на суму 142029,00 грн. протиправним та скасувати.

Зважаючи на права якими наділені сторони ст. 51 КАС України заява про зміну позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону та не порушують нічиї права, свободи чи інтереси.

В судовому засіданні 30.06.2010 року представник позивача - Богданов О.В.підтримав заявлені позовні вимоги та просив про їх задоволення в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 30.06.2010 року не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується матеріалами справи.

Натомість його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приймаючи участь у попередніх судових засіданнях, не визнавали позовні вимоги з тих підстав, що доводи позивача вважали безпідставними та по своїй суті такими, що не відповідали дійсності обставин, які виникли під час проведення планової документальної перевірки. Утім, не надавши суду письмових заперечень на позов представники відповідача заперечували усно проти заявленого позову просили відмовити у його задоволені, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте в межах наданих повноважень та відповідно до порушень виявлених в ході проведеної перевірки та зафіксованих в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ВАТ "Козятинхліб" зареєстровано як субєкта підприємницької діяльності юридичну особу Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області 27.06.1996 року та перебуває на обліку платників податків у Козятинській ОДПІ.

Судом також встановлено, що 07.09.2009 року податковим органом проводилась планова виїзна документальна перевірка ВАТ "Козятинхліб" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складено акт №57/23/00375757 від 17.09.2009 року, яким було встановлено порушення відповідачем вимог п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР, в частині того, що підприємством завищено скориговані валові витрати за 2008 рік на - 195000 грн., за І квартал 2009 року, на 255450 грн., та занижено скориговані валові доходи за І квартал 2009 року на 8313 грн., що призвело до заниження податкових зобовязань за 2008 рік на 48750,00 грн.. за І квартал 2009 року на суму 65941,00 грн.

На підставі акта перевірки, Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 000035230/0 від 24.09.2009 року, яким ВАТ "Козятинхліб" визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 153973,00 грн., з яких: 114691,00 грн. основний платіж, 39282,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення, за результатами чого, відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення №0000062301/2 від 05.02.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 142029,00 грн., з яких 114691,00 грн. основний платіж, 27338,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В подальшому позивачем до податкового органу було подано повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ від 05.02.2010 року №0000062301/2 про сплату 114691,00 грн. податку на прибуток та 27338,00 грн. застосованої штрафної санкції. За результатами розгляду повторної скарги було прийнято рішення, яким згадану скаргу залишено без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, а позивачу було надіслано нове податкове повідомлення-рішення №0000062301/3 від 16.04.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, позивачем подано заяву про зміну предмету позову, а саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000062301/3 від 16.04.2010 року.

Наведені обставини в силу вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затверджено наказом ДПА України від 11.12.1996 № 29 та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" свідчать про чинність оскаржуваного рішення, оскільки підстав для його відкликання зазначені вище нормативні акти не містять.

Розглядаючи спір по суті суд визнав, що заявлені вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановами Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.11.2009 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 директора ВАТ "Козятинхліб" та ОСОБА_5 головного бухгалтера ВАТ "Козятинхліб" за ст. 163-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків" закрито за відсутністю в діях зазначених осіб складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, наведені рішення не були оскаржені та опротестовані прокурором, в результаті чого вони 08.12.2009 року набули законної сили (а.с. ).

Зокрема, серед обставин, які були встановлені в судовому засіданні та закріплені постановами Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.11.2009 року є такі.

17 вересня 2009 року перевіряючими Козятинської ОДПІ було складено протокол №000403 про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків", в якому вказано, що головним бухгалтером ВАТ "Козятинхліб" - ОСОБА_5 вчинено порушення п.п. 4.1.6, п.4.1 ст.4, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 48750,00 грн. та за І квартал 2009 року на суму 65941,00 грн. Аналогічний протокол про адміністративне правопорушення за відповідним номером був складений і відносно директора підприємства - ОСОБА_4.

В судовому засіданні 25 листопада 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 своєї вини не визнали та пояснили, що 17 вересня 2009 року працівниками Козятинської ОДПІ проводилась перевірка дотримання податкового законодавства і на підставі перевірки було складено відносно них протоколи про адміністративне правопорушення, за те, що підприємство занизило податок на прибуток за 2008 рік на суму 48750,00 грн. та за І квартал 2009 року на суму 65941,00 грн., а також підприємством безпідставно віднесено до валових витрат суму коштів сплачених ВАТ "Концерн Хлібпром" за використання торгового знаку "Наминайко", так як підприємством не здійснюється виробництво з листкового швидкозамороженого тіста.

Однак Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у своєму рішенні прийшов до висновку про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не було допущено порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки, відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, повязану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

Як вбачається із розпорядженням №132 - р від 08.10.2008 року (а.с. 45) по підприємству, торговий знак "Наминайко" було нанесено на банер, та вивішено його на рампі де покупцям відвантажується продукція, а також світлову рекламу, з метою реклами продукції, що відповідно до зазначеної вище норми закону є використання торгового знаку.

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п. 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належить до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на те, що ВАТ "Козятинхліб" були дотриманні наведені вище необхідні умови міськрайонний суд встановив правомірність дій позивача щодо віднесення до складу валових витрат суми коштів сплачених на користь ВАТ "Концерн Хлібпром" за використання торгової марки "Наминайко".

Поряд з цим, рішеннями Козятинського міськрайонного суду Вінницької області були встановлені обставини, що спростовували висновки акту перевірки, в частині порушення підприємством - ВАТ "Козятинхліб" в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 п.п. 4.1.6, п.4.1, ст.4 та п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо коригування валових витрат на суму списаної кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності. Зокрема згаданими рішеннями міськрайоного суду встановлено, що відсутність коригування витрат не є порушенням податкового та бухгалтерського обліку, оскільки вартість придбаних товарів залишилася не сплаченою по закінченні строку позовної давності і згідно вимог п. 1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вважається безповоротною фінансовою допомогою та має бути включена до складу валових доходів підприємства.

Вказана кредиторська заборгованість, що залишилася не стягнутою після закінчення строку давності була списана, і на підставі п.п. 4.1.6, п.4.1, ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включена до складу валового доходу підприємства, що не заперечувалось податковим органом, представник якої приймав участь у розгляді справ про адміністративні правопорушення в якості свідка.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.6, ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

До безповоротної фінансової допомоги згідно п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених законом.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів (п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області встановив, що ВАТ "Козятинхліб" на підставі договорів отримував товари на виробничі потреби, вартість яких була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів), що відповідає вимогам п.11.2 ст.11 та п.5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Вартість товарів, що залишилась не сплаченою після закінчення строку позовної давності, згідно вимог п. 1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та на підставі п.п. 4.1.6, п.4.1 ст.4 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-ХІІ, була включена ВАТ "Козятинхліб" до складу валового доходу підприємства у звітному періоді, у якому відбулося списання кредиторської заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Діючим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачена норма, яка б зобовязувала платника податку зменшувати або корегувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі не оплати товарів у межах строку позовної давності, а лише встановлено віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог п. 4.1.6, п.4.1 ст. 4 Закону.

За приписами ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, з приводу порушення відображеного відповідачем в акті перевірки, що стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, в матеріалах справи наявні дві постанови (рішення) Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.11.2009 року, якими встановлено відсутність порушень податкового законодавства і дані постанови (рішення) є обовязковими для Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-1891/10/0270 за позовом ВАТ "Козятинхліб" до Козятинської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062301/3 від 16.04.2010 року, оскільки у цій справі розглядаються правові наслідки дій позивача в особі директора та головного бухгалтера ВАТ "Козятинхліб".

В судовому засіданні представник позивача - Богданов О.В.зазначав, що підприємством було укладено ліцензійний договір №1/2-6-011008/1051 від 01.10.2008 року з ВАТ "Концерн Хлібпром" предметом якого є використання торгової марки "Наминайко". Оригінал цього договору оглядався судом під час засідання, а належним чином завірена його копія була долучена до матеріалів справи (а.с. 82-88).

Так, у п. 2.1 ліцензійного договору №1/2-6-011008/1051 від 01.10.2008 року вказано, що невиключна ліцензія за цим договором надається Ліцензіатові (ВАТ "Козятинхліб") для використання не лише для випікання та реалізації ним виробів із швидкозамороженого листкового тіста відповідно до умов цього договору, а і для використання знаку в іншій господарській діяльності відповідно до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

На думку позивача, використання товарного знаку не обмежується лише безпосереднім виробництвом певної продукції.

Отже, висновок в акті перевірки №57/23/00375757 від 17.09.2009 року про те, що у перевіряємий період ВАТ "Козятинхліб" не здійснювало виробництва з листкового швидкозамороженого тіста, а сплачені кошти безпідставно віднесено до валових витрат, позивач вважає помилковим, оскільки здійснена перевіряючими привязка до процесу виробництва тіста не є вірною, з огляду на те, що торгова марка використовувалась ВАТ "Козятинхліб" у власній господарській діяльності відповідно до умов договору та Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Стосовно віднесення сплачених сум за використання торгової марки "Наминайко" до валових витрат, то позивач пояснив, що відповідно до ч.4 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, повязану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в ділові документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Відповідно до ч.8 цієї ж норми Закону власник свідоцтва має право дати будь якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

На виконання вимог розпорядження директора ВАТ "Козятинхліб" від 08.10.2008 року №132-р, у звязку з укладанням ліцензійного договору з ВАТ "Концерн Хлібпром" на використання торгової марки "Наминайко", на фасаді приміщення експедиції було розмішено баннер та світловий рекламний щит торгової марки "Наминайко" з метою реклами продукції.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, передбачено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг). Метою маркетингової діяльності є формування, створення попиту на продукцію або ж створення умов для появи такого попиту.

На підставі викладеного, позивач стверджував, що ВАТ "Козятинхліб" правомірно віднесло до складу валових витрат суми сплачені за ліцензійним договором №1/2-6-011008/1051 від 01.10.2008 року.

В обґрунтування своїх заперечень та підтвердження правильності висновків акту перевірки представники відповідача у попередніх судових засіданнях, так само посилались на зміст ліцензійного договору №1/2-6-011008/1051 від 01.10.2008 року (а.с. 103-109) отриманого перевіряючими у вигляді його незавіреної копії в ході перевірки, проте як встановлено судом таке посилання стосувалось іншої (зміненої) редакції окремих положень договору.

В свою чергу, представники відповідача ніяким чином не спростували обставин щодо виникнення та наявності у позивача подібного (схожого за змістом) ліцензійного договору №1/2-6-011008/1051 від 01.10.2008 року оглянутого та долученого судом до матеріалів адміністративної справи. До того ж, представники відповідача не змогли надати обґрунтованих пояснень стосовно способу та джерела отримання незавіреної копії ліцензійного договору №1/2-6-011008/1051 від 01.10.2008 року, що міститься у додатках до акта перевірки, а відтак у суду виникли сумніви щодо достовірності даного документу, як доказу по справі.

Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні спору не беруться до уваги.

Натомість представники відповідача пояснили та не заперечували той факт, що у ході перевірки ними не здійснювалося вилучення копій (оригіналів) фінансово господарських документів, які свідчили про приховування (заниження) обєктів оподаткування, несплату податків та зборів (обовязкових платежів) відповідно до положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні. Заходи щодо звернення з письмовим запитом до позивача на предмет надання необхідних копій (оригіналів) фінансово господарських документів, так само відповідачем не вживались.

Отже за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність висновку податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат, так як даний висновок ґрунтується на припущеннях відповідача, не підтверджених належними та достовірними доказами.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем повністю переконують у підставності позовних вимог.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі.

Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі

За правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак на думку суду відповідач був зобовязаний обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх заперечень, чого останнім у повному обсязі зроблено не було.

Положення ст. 162 КАС України передбачають, що суд вправі своєю постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд погоджується з міркуванням позивача та вважає, що діючим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачена норма, яка б зобовязувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі не оплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону. Тим більше така позиція висловлена Вищим адміністративним судом у подібних справах (ухвала від 19.10.2006 року по справі № К-8156/07, ухвала від 26.02.2009 року по справі № К-38981/06).

За таких обставин суд приходить до переконання, що висновок Козятинської ОДПІ про те, що підприємство ВАТ "Козятинхліб" не відкоригувало валові витрати в сторону зменшення на суму придбаних товарів (робіт, послуг) по списаній кредиторській заборгованості по якій минув термін позовної давності, оскільки підприємство ВАТ "Козятинхліб" не понесло витрати на їх придбання не відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому є безпідставним.

В судовому засіданні встановлено, що фактично коригування податковим органом валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості ґрунтується на припущеннях останнього, не підтверджених правовими нормами.

Наведене свідчить, що податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ від 16.04.2010 року № 0000062301/3 про донарахування податку на прибуток у сумі 114691,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 27338,00 грн. є протиправним, а отже підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Мотивація та докази, надані відповідачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваного рішення.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062301/3 від 16 квітня 2010 року Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки позивачем, сплачено 3,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення № 0000062301/3 від 16 квітня.2010 рокуКозятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Козятинхліб" 3 грн.40коп. судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 02.07.10

Суддя Драчук Тетяна Олександрівна