Court ruling № 105982621, 30.08.2022, Kremenchuk District Court of Poltava Oblast

Справа № 534/651/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Даніліної Ж.О., за участю секретаря Таран І.О., за участю прокурора Накай М.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Кононенка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження № 12022170520000151 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчука Полтавської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною 1, частиною 2 статті 307 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У своєму клопотанні прокурор вказав, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України - у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу, а також у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу, вчинене повторно. За вказані кримінальні правопорушення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.

09 травня 2022 року ухвалою слідчого судді Комсомольського міського суду Полтавської області до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 40 днів. 08 червня 2022 року ухвалою слідчого судді Комсомольського міського суду Полтавської області продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 07 липня 2022 року. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 02 вересня 2022 року включно. Таким чином, як на думку прокурора, обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, які були підставою обрання та продовження відносно нього запобіжного заходу під час досудового розслідування та які наявні на даний час, оскільки судовий розгляд даного кримінального провадження ще не завершено.

Також, відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від суду так як обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим може переховуватися від суду з метою уникнення можливої відповідальності пов`язаної з позбавленням волі; незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні, оскільки свідок ОСОБА_2 є співмешканкою обвинуваченого, у зв`язку з чим ОСОБА_1 може вчинити на неї моральний тиск з метою спонукання її до зміни показів, або до відмови від давання показів при судовому розгляді кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у системному вчиненні кримінальних правопорушень пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів з корисною метою, що свідчить про можливість вчинення останнім нових кримінальних правопорушень.

Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання або домашній арешт, на думку прокурора, є недоцільним, оскільки у разі перебування на свободі обвинуваченого не можливо буде забезпечити запобігання ризикам зазначеним у клопотанні.

Захисник Кононенко В.А. в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважає його необгрунтованим. Так, вказав, що його підзахисний є особою, яка раніше не судима, отже не є схильним до вчинення кримінальних правопорушень, має постійне місце роботи у ТОВ «Аксаком», де працював різноробочим, має постійне місце проживання, де проживає разом з дітьми, цивільною дружиною та матір`ю, тобто має стійкі соціальні зв`язки за місцем свого проживання. З урахуванням викладеного захисник просив обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту і такий запобіжний захід, як на думку захисника повністю забезпечить виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив суд обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали, надані в його обґрунтування, приходить до наступних висновків.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме, з 05 липня 2022 року по 02 вересня 2022 року включно, а також визначено суму застави 40 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 240, 00 грн.

Відповідно до ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Одночасно, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, його майновий стан, наявність судимостей, наявність у обвинуваченого місця роботи, його репутацію, дотримання ним умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Частиною 1 статті 183КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно положень ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, передбачених ч.1, ч. 2 ст.307 КК України, за який законом передбачено покарання до 8 років позбавлення волі та до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, відповідно.

Суд враховує тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим в інкримінованих йому злочинах, кількість епізодів інкримінованих злочинів.

За таких обставин суд вбачає щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ризик вчинити нове кримінальне правопорушення, переховуватися від суду (п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

Щодо доводів захисника обвинуваченого про відсутність вказаних ризиків, суд зазначив, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування чи суду, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти від настання вище перерахованих ризиків, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

До суду не зверталися особи, що заслуговують на довіру, з письмовим зобов`язанням про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити її до суду. До суду не зверталися власники житлового приміщення з клопотанням про надання дозволу щодо використання належного їм приміщення для виконання ОСОБА_1 , передбачених ст.194 КПК України, в разі застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Суду не подані відомості про те, що ОСОБА_1 має у власності житлове приміщення.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_1 , з метою запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, за відсутності обставин визначених ч.4 ст.183 КПК України, суддя вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід тримання під вартою на 60 днів, визначивши розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених цим Кодексом, а саме 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99240,00 грн.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 194 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 30 серпня 2022 року по 28 жовтня 2022 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 суму застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99240,00 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Полтавській області, розрахунковий рахунок: UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, код ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСА в Полтавській області, призначення платежу запобіжний захід до спливу терміну тримання під вартою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти та повідомити прокурора, Кременчуцький районний суд Полтавської області.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Кременчука без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання або перебування;

- носити електронний засіб контролю.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, роз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.

Встановити строк дії даної ухвали до 28 жовтня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 31 серпня 2022 року о 09.00 годині.

СуддяЖ. О. Даніліна