Decision № 105793071, 16.08.2022, Commercial Court of Chernivtsi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

16 серпня 2022 року Справа № 926/2403/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", за вх.№2934 від 08.08.2022 року про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №926/2403/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м.Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф.201)

До Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60412, Чернівецька обл., с. Чагор, вул. Незалежності, буд.79)

Про стягнення заборгованості в розмірі 219760,97 грн

Представники сторін не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.08.2022 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" до Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про стягнення заборгованості в розмірі 219760,97 грн та 1648,20 грн судового збору, а також повернуто позивачу з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору в розмірі 1648,20 грн.

08.08.2022 року позивачем подано до суду заяву про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9750,00 грн.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката пов`язані з розглядом справи №926/2403/22 відповідно до укладеної з Адвокатським об`єднанням "ІЛЬЧЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" до укладеного договору про надання правової допомоги №01 від 21.07.2021 року та додаткової угоди №39 від 11.05.2022 року до договору про надання правової допомоги №01 від 21.07.2021 року та на підставі документів, що підтверджують такі витрати, а тому заявник просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9750,00 грн.

Ухвалою суду від 08.08.2022 року розгляд заяви ТзОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат призначено до розгляду на 16.08.2022 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат " з наступних підстав.

Статтею 16 Господарського кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються стороні процесу у справах розглянутих за правилами позовного провадження (як загального, так і спрощеного) (додаткова постанова ВПВС від 19.02.20р. у цивільній справі №755/9215/15-ц).

Прийняття додаткового рішення у справі передбачено статтею 244 ГПК України.

Зокрема, згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права (ч. 4 ст. 11 ГПК України) у питанні щодо того, чи вимагає стаття 6 Конвенції забезпечення юридичного представництва особи, що є стороною по справі, орієнтує національні суди на необхідності врахування специфічних обставин кожної конкретної справи та з`ясування того, чи відсутність правової допомоги позбавить заявника права на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26; McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 48; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61). McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 51).

У розвиток наведеного розуміння статті 6 Конвенції Суд виходить з того, що надання правової допомоги залежить також і від інших факторів, серед яких: важливість того, що є предметом спору для заявника; складність відповідного закону чи процесу; можливість заявника ефективно представляти себе у суді без адвоката; існування обов`язкової вимоги мати представника у суді (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); (McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), §§ 48-62; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61; P., C. and S. v. the United Kingdom (P., C. та S. проти Сполученого Королівства), § 100); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); Gnahorй v. France (Ньяоре проти Франції), § 41).

Однак Суд вважає, що право правової допомоги не є абсолютним, а, отже, дозволяється висувати вимоги щодо умов її надання, засновуючись на, окрім уже перерахованих у попередньому пункті, умовах фінансового стану сторони у справі та очікування сторони щодо виграшу справи (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 62). З врахуванням викладеного, констатує Суд, може існувати система юридичної допомоги, яка висуває вимоги до справ, у яких застосовується.

Відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 40 рішення суду від 01.02.18р. у справі "Радченко проти України").

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, процесуальні норми кожного із кодексів (ГПК, ЦПК, КАС) України визначають критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру відшкодування стороні понесених нею витрат на правничу допомогу за наслідками судового вирішення спору.

Насамперед частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) визначає орієнтований перелік витрат, які сторона може понести у зв`язку з наданням адвокатом правничої допомоги у конкретній справі, для цілей їх розподілу, зокрема це: гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта в суді; підготовка адвокатом справи до її розгляду, в тому числі збір доказів тощо; вартість послуг помічника адвоката; компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому всі надані адвокатом послуги, в тому числі, його помічником підтверджуються належними та достатніми доказами.

Правило частини 1 статті 124 та частини 3 статті 126 ГПК України зобов`язує учасника справи у першій заяві по суті спору (позовна заява та відзив на позов) подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас згідно частиною 3 статті 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат, в тому числі, на професійну правничу допомогу, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Конструкція та послідовність викладення процесуальних норм статті 126 ГПК України зокрема, частини 4, орієнтує учасника справи на те, що у першій заяві по суті спору при визначенні попереднього (орієнтовного) розміру витрат на оплату послуг адвоката, які сторона спору понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, слід враховувати його співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг),часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 5 статті 126 ГПК України визначає можливий процесуальний наслідок для учасника справи, який недотримався вимог ч. 4 цієї статті Кодексу: суд вправі зменшити розмір його витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Водночас це право суд вправі застосувати виключно за обґрунтованим клопотанням іншої сторони про не співмірність заявлених до відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Ініціатива суду щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони не допускається (додаткова постанова ВП ВС від 19.02.20 у цивільній справі № 755/9215/15-ц).

Норми статті 129 ГПК України суд застосовує вже на стадії вирішення спору між сторонами або у рішенні суду, або у додатковому рішенні суду.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням: ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №926/2403/22 подана з дотриманням вимог частини 8 статті 129 ГПК України.

У позовній заяві (ч. 1 ст. 124 ГПК України) зазначено, що позивач ТзОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" очікує понести витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи розмір яких буде встановлено за результатами розгляду справи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом насамперед згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

21.07.2021 року між ТзОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі клієнт) в особі директора Денисовича В.В., що діє на підставі статуту з однієї сторони та Адвокатським бюро "ІЛЬЧЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" (далі адвокатське бюро) в особі керівника Ільченко А.П., що діє на підставі статуту укладено договір про надання правничої допомоги №01 (далі договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту допомогу на умовах, передбачених цим договором (п.1. договору).

Згідно з розділом 2 договору сторони погодили, що обов`язки, права та повноваження адвокатського бюро.

Адвокатське бюро представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, Верховному суді, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (п.2.1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1.5 договору адвокатське об`єднання надає клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь якому статусі. Складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення.

Для надання правничої допомоги клієнту адвокатське бюро призначає адвоката Ільченко А.П (п.2.7. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили гонорар, за правничу допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок адвокатського бюро чи готівкової оплати.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з моменту узгодження сторонами акту про прийняття-передачі наданих послуг правничої допомоги (п.4.2. договору).

Моментом узгодження сторонами акту про прийняття-передачі наданих послуг правничої допомоги, є момент підписання сторонами цього акту, дата чого зазначається в тексті цього акту. При розрахунку вартості правничої допомоги, вказаної в п.4.1. даного договору, враховується час, витрачений адвокатським бюро, його керівником та співробітниками, що складає не більше 15 годин. Час, витрачений понад вказану норму, оплачується на підставі окремого рахунку, за тарифами, вказаними в прайс-листі адвокатського бюро (п.п.4.2.1, 4.3. договору).

Сторони погодили, що цей договір укладений на строк до 31.12.2025 року та набирає чинності з моменту його підписання (п.7.1. договору).

Як свідчать матеріали заяви, в подальшому до договору про надання правничої допомоги вносилися зміни шляхом укладення додаткової угоди №39 до нього, якою погоджено розмір погодинної ставки бюро за надання будь яких видів професійної ставки за подання будь яких видів професійної правничої допомоги на рівні 1500,00 грн за одну годину. Вартість представництва інтересів в суді 1500,00 грн за одне судове засідання в незалежності від фактичного часу його проведення. Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги. Факт надання правової допомоги підтверджується актом про прийняття- передачу послуг правничої допомоги. Клієнт сплачує гонорар протягом 90 днів з моменту підписання акту про прийняття-передачу послуг правничої допомоги (п.п.2.3, 2.4, 2.5, 2.6 додаткової угоди).

На підтвердження обсягу і видів правової допомоги заявником подано до суду копію договору про надання правової допомоги №01 від 21.07.2021 року, копію додаткової угоди №39 від 11.05.2022 року та копію акту №39 про прийняття передачу послуг правничої допомоги від 02.08.2022 року підписаного виконавцем Адвокатського бюро "ІЛЬЧЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" і замовником Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС". Із зазначених документів вбачається, що сума витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у даній справі становить 9750,00 грн.

Таким чином, фактичні витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем, що пов`язані із розглядом справи №926/2403/22 складають 6,5 годин * 1500,00 грн (вартість години роботи) = 9750,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що відзив чи заперечення проти заявлених позивачем судових витрат, відповідач не подавав.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/8443/17 від 11.05.2018 року та практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 року, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Разом з тим, суд звертає увагу на позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену в постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18, про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість лише щодо розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами статті 129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвокатського бюро з представництва інтересів ТзОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування з відповідача судових витрат, підлягає задоволенню в розмірі 9750,00 грн.

При цьому, надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у суді в розмірі 9750,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73 79, 86, 91, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", за вх.№2934 від 08.08.2022 року про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - задовольнити.

2.Стягнути з Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60412, Чернівецька обл., с. Чагор, вул. Незалежності, буд.79, код 04418498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м.Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф.201, код 41427817) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9750,00 грн.

3.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст складено та підписано 18.08.2022 року

Суддя Гушилик С.М.