Decision № 105685050, 11.08.2022, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8411/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 02896745) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва, у якій просить суд:

- визнати протиправними надання Печерським районним судом м. Києва неповної інформації на запит від 09.05.2022 та зобов`язати Печерський районний суд м. Києва надати запитувану інформацію, а саме: електронну копію звіту та протоколу автоматичного розподілу справи №757/11072/22-к на відповідного суддю.

Позовні вимоги позивач аргументує тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» при розгляді запиту ОСОБА_1 від 09 травня 2022 року, зокрема ненадання копії звіту та протоколу автоматизованого розподілу справи №757/11072/22-к. Зазначає, що відповідно до статті 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» вказано, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Відтак звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 14 червня 2022 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що Позивачу було повідомлено, що відповідно до абз. 5 п. 2.3.31 Положенням про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року N30 із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15 вересня 2016 року N1758, звіт про автоматизований розподіл судової справи між суддями може бути роздрукований для службового використання в суді. Таким чином, вимога в частиш надання звіту з автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство-3» не може бути задоволена судом. Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, результатом автоматизованого розподілу судових справ є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідного суду, що автоматично створюється автоматизованою системою. Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи. Положенням не передбачено направлення на адресу учасників судового процесу копій протоколів про автоматичний розподіл справи. Законом України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за видачу копії документу, долученого до справи у розмірі 0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії. Таким чином, видача копії протоколу автоматичного розподілу судової справи №757/11072/22-к може бути здійснена після оплати судового збору та надання до суду відповідної заяви разом з оригіналом квитанції про сплату. В подальшому Відповідачем було встановлено наявність технічної можливості для задоволення означених вимог запиту Позивача про направлення останньому електронних копій звіту та протоколу автоматизованого розподілу. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва запит на публічну інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Позивач в вищезазначеному запиті просив надати інформацію, яка стосувалася поданої ним скарги, а саме: номер справи, який присвоєний вказаній скарзі; суддю, на якого було розподілено розгляд скарги; дату, на яку призначено засідання з розгляду скарги; копію електронного звіту та протоколу автоматичного розподілу справи на відповідного суддю.

Печерський районний суду м. Києва надав позивачу лист від 17.05.2022 за № 381/22, в якому повідомив інформацію запитувану позивачем та відмовив надати електронну копію звіту та протоколу автоматичного розподілу.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

За змістом статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Аналізуючи зміст запитуваної позивачем інформації суд встановив, що така інформація є публічною, оскільки отримана чи мала б бути отримана відповідачем в процесі виконання повноважень щодо організаційного забезпечення роботи суду.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону № 2939-VІ, розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VІ встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частина перша статті 20 Закону № 2939-VI зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом з`ясовано, що позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації в порядку, визначеному Законом № 2939-VI.

Відповідно до статті 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач не надав повної інформації на запит від 09.05.2022.

Як встановлено судом із змісту відповіді відповідача на запит, Печерським районним судом м. Києва частково надано відповідь на питання, які ставилися позивачем у запиті, а саме надано прізвище, ім`я, по-батькові слідчого судді та дату судового засідання.

При цьому, стосовно питання надання електронних копій звіту та протоколу автоматичного розподілу відповідачем у вказаному листі повідомлено, що надати вказані документи може бути здійснена після оплати судового збору та надання до суду відповідної заяви разом з оригіналом квитанції про сплату.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача, що надана на його запит інформація не може вважатися повною, адже є недостатньою.

Підсумовуючи, суд констатує, що встановлені обставини справи свідчать про те, що:

по-перше, у даному випадку відповідач вважається розпорядником публічної інформації в розумінні вимог Закону № 2939-VI та несе обов`язки, визначені цим законом;

по-друге, відповідач був зобов`язаний надати позивачу повну інформацію, яка запитувалась у запиті від 09.05.2022;

по-третє, відповідач надав неповну інформацію на такий запит, чим порушив законне право позивача на доступ до публічної інформації.

Разом з тим, суд зазначає, що частиною сьомою статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. У такому випадку копія документа повинна надаватися у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Таким чином, Закон України «Про доступ до публічної інформації» прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.

Відповідно до ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації.

За змістом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем не надано відповіді по кожному питанню в межах наданих йому законом повноважень та у встановленому законом порядку, що в свою чергу суперечить вимогам Закону № 2939-VI, яким встановлено обов`язок розпорядника інформації, яким є відповідач, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну публічну інформацію.

Суд враховує, що уразі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення або вчинити певні дії.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі №826/11251/18.

Отже, відповідачем не подано належних доказів правомірності своїх дій при розгляді запиту позивача В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

З огляду на вказане, суд вважає протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації на запит позивача від 09.05.2022.

При цьому суд враховує, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи у співставленні з позовними вимогами суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправним надання відповідачем неповної інформації на запит ОСОБА_1 від 09.05.2022, та зобов`язання відповідача надати електронну копію звіту та протоколу автоматизованого розподілу справи № 757/11072/22-к на відповідного суддю.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 793,92 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 02896745) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Печерського районного суду міста Києва щодо надання відповідачем неповної інформації на запит ОСОБА_1 від 09.05.2022.

Зобов`язати Печерський районний суд міста Києва надати електронну копію звіту та протоколу автоматизованого розподілу справи № 757/11072/22-к на відповідного суддю.

Стягнути з бюджетних асигнувань Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 02896745) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 793,92 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський