Decision № 105681885, 09.08.2022, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2022м. ДніпроСправа № 904/426/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,представників учасників справи:від позивача: Болотова Е.І. дов. від 17.01.2022 за № 25; (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon")

від відповідача: Дячкіна Т.О. дов. від 11.01.2022 за № МТ-91,дослідивши матеріали справи № 904/426/22

за позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Південна залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС"

про стягнення грошових коштів

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 31.01.2022 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" (далі - відповідач) про стягнення 47.751,40 грн., з яких: 44.715,62 грн основної заборгованості та 3.035,77 грн пені.

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020.

Позовні вимоги вмотивовані невиконання відповідачем обов`язку зі здійснення платежів відповідно до договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/426/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022.

Ухвалою від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Ухвалою від 19.05.2022 господарський суд врахувавши обсяг та характер доказів у справі, за власною ініціативою вирішив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати спочатку, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням і повідомити учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 01.06.2022. Позивачу та відповідачу запропоновано надати суду письмові пояснення щодо виконання договору №П/В-20795/НЮ від 11.06.2020, зокрема, щодо здійснення попередньої оплати за ремонт вагонів №59672527, №52371184, №57575532, коли така оплата здійснювалася та у якому обсязі, на підставі яких положень договору та яких документів (заявок тощо), а також надати докази такої оплати.

31.05.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 31.05.2022 за вих. № МТ-991 про застосування строків позовної давності, у якій просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

31.05.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив, у якому просить суд: визнати поважними причини пропуску строку для подачі відзиву; поновити / продовжити відповідачу строку для подачі відзиву; відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою від 01.06.2022 підготовче засідання відкладено до 05.07.2022.

13.06.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Того ж дня (13.06.2022) через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання про поновлення строків на подання відповіді на відзив, у якому позивач просить суд визнати поважними причини неможливості своєчасного подання відповіді на відзив, долучити відповідь на відзив до матеріалів справи, врахувати викладене у відповіді на відзив при прийнятті рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

23.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.07.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 05.07.2022 за вих. № б/н, у якому позивач просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

Ухвалою від 05.07.2022 підготовче провадження закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 27.07.2022.

11.07.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшли письмові пояснення, у яких позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

13.07.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 13.07.2022 за вих. № МТ-1256 про перенесення слухання у справі, у зв`язку із знаходженням представника відповідача у відпустці.

15.07.2022 через відділ документального забезпечення від представника позивача (Болотової Ельвіри Ігорівни) надійшло клопотання від 11.07.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 20.07.2022 клопотання позивача від 11.07.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою від 27.07.2022 розгляд справи по суті відкладено на 09.08.2022.

29.07.2022 через відділ документального забезпечення від представника позивача (Болотової Ельвіри Ігорівни) надійшло клопотання від 27.07.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 29.07.2022 клопотання позивача позивача від 29.07.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 09.08.2022 представники сторін надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

11.06.2020 між позивачем (далі позивач, підрядник) та відповідачем (далі відповідач, замовник) укладено договір №П/В-20795/НЮ (далі - договір).

Відповідачем (замовником) на адресу позивача (підрядника) без проведення попередньої оплати для виконання робіт направлено вагони:

13.08.2020 вагон №59672527;

17.09.2020 вагон №52371184;

26.09.2020 вагон №57575532.

Позивач стверджує, що 01.10.2020 здійснено оплату за ремонт вагонів.

Від моменту подавання вагонів на під`їзні колії ВЧД до моменту здійснення попередньої оплати загальний час для нарахування плати за надходження вагонів у підрядника становить 1166 год 10 хв (вагон №59672527), 315 год 30 хв (вагон №52371184), 104 год 30 хв (вагон №57575532). Так, позивачем нарахована відповідачу плата за находження вагонів у підрядника у розмірі 43.260,22 грн.

Крім цього замовнику нарахована плата за зберігання вантажу у розмірі 1.455,40 грн.

Отримана попередня плата не включала суму нарахованої плати за знаходження вагонів у підрядника в загальному розмірі 44.715,62 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 13.01.2021 по 12.07.2021 на загальну суму 3.035,77 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Відповідач наголошує, що була передплата за договором, а тому акти виконаних робіт підписано останнім без зауважень та заперечень.

Відповідач звертає увагу, що ціна позову складається, зокрема, з плати за користування вагонами та зберігання вагонів.

Відповідач наголошує, що витрати на оплату плати за простій вагонів відноситься до збитків, а тому для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків має бути склад господарського правопорушення (протиправна поведінка, шкідливий результат, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками і вина особи, яка заподіяла шкоду).

Відповідач вважає, що слід врахувати, що плата за простій вагонів є витратами, а тому для її відшкодування замовником, підрядник повинен спочатку їх самостійно сплатити і надати замовнику підтверджуючі документи.

Відповідач наголосив, що позивачем не було надано суду документи форми ГУ-46, яка складається на підставі пам`яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідач вказав, що до позовної заяви долучено електронні відомості плати за користування вагонами, ніким не підписані та які не містять обов`язкових реквізитів електронного документа.

Доводи позивача щодо відзиву на позовну заяву

Позивач не погоджується з твердженнями відповідача щодо наявної передоплати за договором, оскільки вказане у платіжних дорученнях, які надані в якості доказів, призначення платежу не дає змоги встановити як є дійсним призначення даних платежів (попередня оплата / зарахування раніше сплачених коштів на ремонт зазначених вагонів).

Так, позивач звернув увагу суду, що у п. 4.5 договору сторони погодили покладення на відповідача обов`язку зазначати у платіжних дорученнях або листах номери вагонів, за ремонт яких проводиться попередня оплата або зараховуються раніше сплачені та невикористані кошти.

Позовна давність не спливла, а тому підстави для її застосування відсутні.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: наявність або відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача плати за послуги за користування вагонами у сумі 43.260,22 грн, плати за послуги зі зберігання вантажів у сумі 1.455,40 грн; оцінка правомірності нарахування неустойки.

Суд встановив, що 11.06.2020 між позивачем (далі позивач, підрядник) та відповідачем (далі відповідач, замовник) укладено договір № П/В-20795/НЮ (далі - договір).

За умовами договору, відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобов`язується відповідно до цього договору виконати деповський ремонт 55 напіввагонів, капітальний ремонт 4-х напіввагонів (далі - вагонів) замовника (далі - роботи) на базі виробничого підрозділу «Ремонтне Вагонне депо Полтава» (далі «ВЧД») регіональної філії «Південна залізниця», яке знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, пл. Слави, 1 а, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Кількість вагонів замовника, графік їх надання підряднику для виконання робіт визначаються у погодженому сторонами Календарному плані ремонту (Додаток №1 до цього договору) (п. 1.2 договору).

Згідно п. 4.8 договору загальна ціна договору визначається як сума всіх платежів, здійснених в межах цього договору на підставі підписаних сторонами Актів виконаних робіт та інших документів та орієнтовно складає 3.541.510,55 грн з ПДВ.

Договір, відповідно до п. 10.1, вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставляння печаток сторін і діє до 31.12.2020, а в частині виконання розрахунків до повного їх виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що замовником (відповідачем) на адресу підрядника (позивача) без проведення попередньої оплати для виконання робіт направлено такі вагони:

-13.08.2020 вагон № 59672527;

-17.09.2020 вагон № 52371184;

-26.09.2020 вагон № 57575532.

Пунктом 4.11 договору визначено, що замовник сплачує плату за знаходження вагонів у підрядника, зокрема, при наданні підряднику замовником або іншою уповноваженою особою вагонів замовника без попередньої оплати у визначеному розмірі з моменту їх прибуття на адресу ВЧД підрядника до моменту здійснення (в тому числі зарахування) такої попередньої оплати або до моменту надання заявки на відправлення вагонів із зазначенням всіх необхідних відомостей для оформлення перевізних документів.

За час знаходження вагонів (№ 59672527, № 52371184, № 57575532) у підрядника (позивача), останній нарахував замовнику (відповідачу) 43.260,22 грн плати за користування вагонами та 1.455,40 грн за послуги зберігання вантажу, що підтверджується Актом № 03464 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 на суму 43.260,22 грн (з боку замовника підписаний з розбіжностями) та Актом № 03455 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 на суму 1.455,40 грн (з боку замовника підписаний з розбіжностями).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 13.01.2021 по 12.07.2021 на суму 3.035,77 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.11.2021 за вих. № НЮ-05-11/85 на суму 47.751,39 грн, у якій пропонує відповідачу добровільно виконати свої зобов`язання за договором від 11.06.2020 №П/В-20795/НЮ та перерахувати заборгованість у розмірі 44.715,62 грн і неустойку у розмірі 3.035,77 грн, всього 47.751,39 грн.

У відповідь на претензію позивача від 23.11.2021 за вих. №НЮ-05-11/85 на суму 47.751,39 грн відповідач листом від 07.12.2021 за вих. №МТ-2090 повідомив, що у січні 2021 року ВЧД Полтава регіональної філії «Південа залізниця» виставило відповідачу рахунки:

-№03455/482Ю від 31.12.2020 на суму 1.455,40 грн з ПДВ (плата за затримку 3 вагонів на станційних коліях);

-№03464/482 від 31.12.2020 на суму 43.260,22 грн з ПДВ (плата за затримку 3 вагонів на станційних коліях).

Відповідач наголосив, що позивач не надав документів, які підтверджують вину відповідача у затримці 3 вагонів на станційних коліях при направленні в ремонт.

По прибуттю вагонів на станцію ремонту, на них були оформлені повідомлення ф. ВУ-23М, які свідчать про прийом зазначених вагонів в ремонт.

Інструкції на відправлення вагонів по призначенню після ремонту направлялися на адресу ВЧД Полтава своєчасно, передплата здійснювалася згідно рахунків та у повному обсязі.

Таким чином відповідач заперечує свою вину в простої вагонів на станційних коліях, а тому вважає, що підстав для нарахування плати за користування вагонів немає.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 44.715,62 грн основної заборгованості, з яких 43.260,22 грн плати за користування вагонами та 1.455,40 грн за послуги зберігання вантажу. Крім того позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3.035,77 грн.

Договір № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.5 договору замовник завчасно, але не пізніше ніж за один робочий день до подачі вагонів в ремонт за цим договором на територію структурного підрозділу підрядника, де надаються роботи, - ВЧД (на під`їзні колії ВЧД з оформленням відповідних документів: ГУ-45, ГУ-46, акта загальної форми із зазначенням номерів вагонів та часу їх подачі зі станційних колій на під`їзні), здійснює попередню оплату робіт (вартості їх ремонту) у визначеному договором розмірі (у розмірі мінімальної вартості ремонту за необхідним технологічним обсягом) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника.

При цьому замовник зазначає номери вагонів, за які здійснено попередню оплату у платіжному дорученні (у призначенні платежу) або надає лист на адресу підрядника (в тому числі засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою) із зазначенням таких номерів вагонів. В якості попередньої оплати робіт може бути зарахована сума грошових коштів, яка раніше була сплачена підряднику за аналогічні послуги, але не була використана сторонами у розрахунках та відображена у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків. В такому випадку замовник завчасно повідомляє про це підрядника та надає лист на його адресу (в тому числі засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою) із зазначенням номерів вагонів, за ремонт яких зараховується попередня оплата, та додає до листа копію акту звірки взаємних розрахунків. При наданні підряднику замовником або іншою уповноваженою особою вагонів замовника без попередньої оплати підрядник нараховує, а замовник сплачує плату за знаходження вагонів у встановленому договором розмірі за весь час знаходження вагонів на станційних коліях та на під`їзних коліях ВЧД до моменту здійснення (в тому числі зарахування) такої попередньої оплати або до моменту надання заявки на відправлення вагонів із зазначенням всіх необхідних відомостей для оформлення перевізних документів.

Сума попередньої оплати не є остаточною ціною ремонту вагонів(у). Остаточна ціна ремонту вагонів (у) визначається за актами виконаних робіт та відповідно до п. 4.1 Договору.

Вартість ремонту та інших послуг може змінена без погодження з замовником з моменту зміни АТ «Укрзалізниця» тарифної політики щодо встановлення плати за послуги, роботи та товари, зміни вартості та норм втрат енергоносіїв (електроенергії, газу та ін.), палива та інших елементів витрат. Зміна вартості ремонту та інших послуг здійснюється шляхом направлення відповідного листа замовнику електронною поштою або факсимільним зв`язком.

Остаточний розрахунок за цим договором між сторонами проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Акту(ів) виконаних робіт. Плата за відповідальне зберігання давальницької сировини, колісних пар, надресорних балок, бокових рам візків чи інших деталей вагонів розраховується за одну одиницю за день зберігання та визначається калькуляцією підрядника.

Вартість ремонту та інших послуг змінюється шляхом індексації вартості, зазначеної у додатку № 2 цього договору на момент його укладення, без підписання сторонами додаткової угоди та (або) протоколу погодження договірної ціни.

При виконанні ремонту підрядник проводить зважування вантажних вагонів відповідно до нормативних документів АТ «Укрзалізниця». Вартість зважування розраховується відповідно до «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язанні з ними послугу» (зі змінами та доповненнями).

Здійснюючи правовий аналіз положень п. 4.5 договору, господарський суд доходить таких висновків.

По-перше, подачі вагонів в ремонт передує передоплата.

У матеріалах справи наявна копія листа відповідача від 15.10.2020 за вих. №20109, у якому відповідач підтверджує, що передоплата за ремонт саме спірних вагонів здійснена саме 01.10.2020.

Копію платіжного доручення № ТЗW0002062 від 01.10.2020 на суму 292.653,48 грн, яке підтверджує здійснення попередньої оплати і на яке посилається відповідач у листі від 15.10.2020 за вих. № 20109, позивач долучив до матеріалів справи.

У призначенні платежу платіжного доручення № ТЗW0002062 від 01.10.2020 на суму 292.653,48 грн відповідач визначив: «попередня оплата за деповський ремонт вагонів по договору № П/В-20795 від 11.06.2020 згідно рахунку № 03212/482 від 30.09.2020 в тому числі ПДВ 20 % - 48.775,58 грн».

З огляду на наявний в матеріалах справи лист відповідача від 15.10.2020 за вих. №20109 суд відхиляє посилання відповідача на те, що під час прийому вагонів у позивача були наявні грошові кошти, які раніше були сплачені відповідачем за аналогічні послуги, але не були використані сторонами у розрахунках.

Так, господарський суд, оцінюючи надані відповідачем платіжні доручення, доходить висновку, що з них не можна встановити, у якій сумі і за який вагон саме та коли саме оплачувалися послуги, а тому такі докази не спроможні довести суду наявність у позивача грошових коштів, які раніше були сплачені відповідачем за аналогічні послуги і не були використані позивачем.

По-друге, на під`їзні колії ВЧД вагони в ремонт подаються з оформленням відповідних документів: ГУ-45, ГУ-46, актів загальної форми із зазначенням номерів вагонів та часу їх подачі зі станційних колій на під`їзні.

Матеріалами справи підтверджується таке.

Згідно пам`ятки про подавання вагонів (форми ГУ-45) № 104, вагон № 59672527 був поданий на (01) ВП «Вагонне депо Полтава» 13.08.2020 о 09 год 50 хв.

Згідно пам`ятки про забирання вагонів (форми ГУ-45) № 146, вагон № 59672527 був поданий на (01) ВП «Вагонне депо Полтава» 02.11.2020 о 11 год 50 хв.

З матеріалів справи вбачається, що вагон № 59672527 надійшов на ремонтні колії депо 13.08.2020 без попередньої оплати.

Вагон № 59672527 знаходився на коліях позивача з 13.08.2020 по 02.11.2020.

Згідно пам`ятки про подавання вагонів (форми ГУ-45) № 119, вагон № 52371184 був поданий на (01) ВП «Вагонне депо Полтава» 17.09.2020 о 20 год 30 хв.

Згідно пам`ятки про забирання вагонів (форми ГУ-45) № 144, вагон № 52371184 був поданий на (01) ВП «Вагонне депо Полтава» 29.10.2020 о 16 год 40 хв.

З матеріалів справи вбачається, що вагон № 52371184 надійшов на ремонтні колії депо 17.09.2020 без попередньої оплати.

Вагон № 52371184 знаходився на коліях позивача з 17.09.2020 по 29.10.2020.

Згідно пам`ятки про подавання вагонів (форми ГУ-45) № 122, вагон № 57575532 був поданий на (01) ВП «Вагонне депо Полтава» 26.09.2020 о 15 год 30 хв.

Згідно пам`ятки про забирання вагонів (форми ГУ-45) № 144, вагон № 57575532 був поданий на (01) ВП «Вагонне депо Полтава» 29.10.2020 о 16 год 40 хв.

З матеріалів справи вбачається, що вагон № 57575532 надійшов на ремонтні колії депо 26.09.2020 без попередньої оплати.

Вагон № 57575532 знаходився на коліях позивача з 26.09.2020 по 29.10.2020.

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі, зокрема, Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач склав Відомість (форми ГУ-46) № 13080192 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 13.08.2020 (а. с. 31 том 1), Відомість (форми ГУ-46) № 20090234 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 18.09.2020 (а. с. 33 том 1), Відомість (форми ГУ-46) № 26090247 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 26.09.2020 (а. с. 35 том 1), Відомість (форми ГУ-46) № 30100282 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 29.10.2020 (а. с. 37 том 1), Відомість (форми ГУ-46) № 02110286 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 02.11.2020 (а. с. 39 том 1).

По-третє, надаючи позивачу спірні вагони 13.08.2020, 17.08.2020, 26.09.2020 відповідач був обізнаний, що передплата за вагони № 59672527, № 57575532 та № 52371184 була відсутня, а тому в силу п. 4.5 договору позивач (підрядник) мав право нараховувати, а відповідач (замовник) зобов`язаний сплачувати плату за знаходження вагонів у встановленому договором розмірі за весь час знаходження вагонів на станціях та на під`їзних коліях ВЧД (до моменту здійснення в тому числі зарахування) такої попередньої оплати або до моменту надання заявки на відправлення вагонів із зазначенням всіх необхідних відомостей для оформлення перевізних документів.

Логічним є висновок, що дії позивача з нарахування плати за знаходження вагонів на станціях та на під`їзних коліях ВЧД до моменту здійснення такої попередньої оплати, тобто до 01.10.2020, є правомірними та обґрунтованими діями позивача.

Крім цього, пунктом 4.11 договору визначено, що замовник сплачує плату за знаходження вагонів у підрядника, зокрема, при наданні підряднику замовником або іншою уповноваженою особою вагонів замовника без попередньої оплати у визначеному розмірі з моменту їх прибуття на адресу ВЧД підрядника до моменту здійснення (в тому числі зарахування) такої попередньої оплати або до моменту надання заявки на відправлення вагонів із зазначенням всіх необхідних відомостей для оформлення перевізних документів.

Надаючи правову оцінку п. п. 4.5 та 4.11 договору, господарський суд звертає увагу, що у договорі сторони дійшли згоди, що попередня оплата за ремонт передує подачі вагонів в ремонт.

У разі ж надання замовником вагонів без попередньої оплати за весь час знаходження вагонів на станційних коліях та на під`їзних коліях ВЧД до моменту здійснення (в тому числі зарахування) такої попередньої оплати стягується плата.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач надав позивачу вагони без попередньої оплати, а тому позивач мав право нараховувати плату за знаходження вагонів у позивача.

Також п. 4.12. договору передбачено, що для того щоб оплатити плату за знаходження вагонів у позивача (підрядника) та плату за маневрову роботу з вагонами підрядник разом із рахунком надає замовнику по одному примірнику складених актів загальної та довільної форми і завірені копії ГУ-45, ГУ-46 із зазначенням дати та часу подавання/забирання, обставин, строків знаходження вагонів у підрядника, причин та нарахованих сум по кожному вагону. Для розрахунку суми плати за знаходження вагонів у підрядника та плати за маневрову роботу (в тому числі за подачу та прибирання) застосовується «Збірник тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» (далі - Збірник), який затверджено наказом Мінтрансзв`язку України від 26.03.2009 № 317. Плата за знаходження Вагонів у Підрядника розраховується як сума Збору за зберігання вантажів на місцях загального користування відповідно до розділу 2 Збірника та Плати за користування вагонами і контейнерами перевізника відповідно до розділу 5 Збірника з урахуванням корегуючих коефіцієнтів.

На підставі п. 4.12 договору позивач (підрядник) нарахував відповідачу (замовнику) плату за користування вагонами у розмірі 43.260,22 грн та плату за зберігання вантажу на місцях загального користування в розмірі 1.455,40 грн, про що свідчать Акт № 03464 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 на суму 43.260,22 грн (а. с. 30 том 1) та Акт № 03455 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.202 на суму 1.455,40 грн (а. с. 29 том 1).

Відповідач Акт № 03464 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 на суму 43.260,22 грн (а. с. 30 том 1) та Акт № 03455 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.202 на суму 1.455,40 грн (а. с. 29 том 1) підписав з розбіжностями та не визнав заборгованість у повному обсязі, при цьому послався на лист обґрунтування № 768 від 16.02.2021.

У листі обґрунтуванні № 768 від 16.02.2021 (а. с. 107 том 1) відповідач наголосив, що Акт № 03464 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 на суму 43.260,22 грн (а. с. 30 том 1) та Акт № 03455 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.202 на суму 1.455,40 грн (а. с. 29 том 1) не підтверджують вину відповідача, вказані позивачем у Актах роботи відповідачем не замовлялися, а тому підстави для стягнення плати за користування вагонами та плати за зберігання вантажу відсутні.

У відповіді відповідача від 07.12.2021 за вих. № МТ-2090 на претензію позивача № НЮ-05-11/85 від 23.11.2021 відповідач також наголосив на відсутності вини останнього в простої вагонів, а тому дійшов висновку про відсутність обов`язку з відшкодування нарахованих позивачем плат.

Оцінюючи обґрунтування відповідача, господарський суд визнає їх безпідставними з огляду на те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15). Крім цього, господарський суд погоджується з тим твердженням відповідача, що останній не замовляв послуги за які позивач здійснив нарахування, проте господарський суд бере до уваги, що укладаючи договір відповідач погодився з його умовами і п.п. 4.5, 4.11, 4.12 визначено умови, підстави для нарахування позивачем та сплати відповідачем на користь позивача плати за користування вагонами та плати за зберігання вантажу.

Господарський суд саме за результатами аналізу положень укладеного між сторонами договору дійшов висновку про правомірність здійсненого позивачем нарахування плати за користування вагонами та плати за зберігання вантажу.

Оцінюючи наявні у справі докази у сукупності, господарський суд встановив відсутність доказів дотримання відповідачем порядку здійснення попередньої оплати і подальшої подачі вагонів в ремонт.

Так, знаходження спірних вагонів на коліях позивача без попередньої оплати визнається судом підтвердженим.

Отже від моменту подавання вагонів на під`їзні колії ВЧД до моменту здійснення попередньої оплати загальний час для нарахування плати за находження вагонів у позивача (підрядника) становить 1166 год 10 хв (вагон 59672527), 315 год 30 хв (вагон 52371184), 104 год 30 хв (вагон 57575532).

Таким чином на підставі п. 4.11 та п. 4.12 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 44.715,62 грн основної заборгованості, з яких 43.260,22 грн плати за користування вагонами та 1.455,40 грн за послуги зберігання вантажу, що підтверджується Актом № 03464 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 на суму 43.260,22 грн (з боку замовника підписаний з розбіжностями) та Актом №03455 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 на суму 1.455,40 грн (з боку замовника підписаний з розбіжностями).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.5 договору визначено, що остаточний розрахунок за цим договором між сторонами проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Акту(ів) виконаних робіт.

Акт № 03464 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 на суму 43.260,22 грн (з боку замовника підписаний з розбіжностями) та Акт № 03455 від 31.12.2020 виконаних робіт по договору № П/В-20795/НЮ від 11.06.2020 на суму 1.455,40 грн (з боку замовника підписаний з розбіжностями) складені 31.12.2020

Так, строк оплати є таким, що настав 08.01.2021.

Докази оплати відповідачем вказаних сум в матеріалах справи відсутні.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 44.715,62 грн основної заборгованості, з яких 43.260,22 грн плати за користування вагонами та 1.455,40 грн за послуги зберігання вантажу підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд. Такі висновки суду також узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений і триває на час прийняття рішення у даній справі.

Пунктом 6.1 договору визначено, що замовник, у разі несвоєчасного проведення платежів, передбачених цим договором, сплачує підряднику за весь час затримки платежів пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки проведення платежів пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.

Позивач нарахував пеню за період прострочення з 13.01.2021 по 12.07.2021 на суму 3.035,77 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а позовні вимоги про стягнення 3.035,77 грн пені такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оцінка аргументів учасників справи

У відповіді на претензію позивача № НЮ-05-11/85 від 23.11.2021 на суму 47.751,49 грн відповідач у листі від 07.12.2021 за № МТ-2090 зазначив, що позивачем не надано документів, які підтверджують вину відповідача у затримці 3 вагонів на станційних коліях при направленні в ремонт.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку, що його вина у простої вагонів на станційних коліях відсутня, тобто законних підстав для нарахування плати за користування немає.

Оцінивши позицію відповідача, господарський суд дійшов таких висновків.

Питання вини як підстави відповідальності за порушення зобов`язання унормовано ст. 623 Цивільного кодексу України.

Так, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2).

Тобто вина відповідача у неналежному виконанні умов укладеного між сторонами договорі презюмується і саме на відповідача покладено обов`язок довести, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Водночас матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем порядку здійснення попередньої оплати і подальшої подачі вагонів в ремонт.

Навпаки лист відповідача від від 15.10.2020 за вих. № 20109, адресований позивачу, у якому відповідач просив оплату, проведену 01.10.2020 згідно платіжного доручення № ТЗW0002062, зарахувати як оплату за деповський ремонт спірних вагонів, доводить знаходження спірних вагонів на коліях позивача.

Платіжні доручення, які відповідач долучив до матеріалів справи в якості наявності передплати, господарський суд визнає неналежними доказами у справі з огляду на те, що вказане в них призначення платежу не дає змоги встановити за який вагон здійснена оплата, чи є вказані оплати передплатою саме за спірні вагони.

Водночас господарський суд визнає підставними посилання позивача на п. 4.5 договору, у якому вказано, що здійснюючи попередню оплату відповідач зазначає у платіжному документі номери вагонів, за які він здійснює попередню оплату або надає лист підряднику (позивачу) із зазначенням таких номерів вагонів.

Господарський суд встановив, що матеріали справи не містять доказів наявності у позивача передплати перед подачею спірних вагонів на колії позивача.

Твердження відповідача в частині того, що нарахована позивачем плата за простій вагонів є витратами, а тому для їх відшкодування відповідачем позивач повинен спочатку їх сплатити і надати відповідачу підтверджуючі документи, господарський суд визнає необґрунтованими, оскільки сторони у п. 4.5 договору закріпили право позивача при наданні вагонів відповідачем без попередньої оплати нараховувати плату за знаходження вагонів у встановленому договором розмірі за весь час знаходження вагонів на станційних коліях та на під`їзних коліях ВЧД до моменту, зокрема, здійснення такої попередньої оплати.

Твердження відповідача, що електронні відомості плати за користування вагонами ніким не підписані господарський суд визнає безпідставними, оскільки на відомостях плати є відмітки про накладення на них електронного цифрового підпису. Крім цього, всі наявні у справі докази оцінюючи у сукупності доводять невиконання договору саме з боку відповідача.

Господарський суд визнає обґрунтованою позицію позивача в частині того, що чинне законодавство останнього не зобов`язує надати розрахунок по кожному з вагонів, а є власною позицією відповідача.

Також господарський суд відзначає, що відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності. Беручи до уваги, що позовна давність застосовується лише у разі обґрунтованості позовних вимог, господарський суд доходить висновку, що відповідач припускає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Посилання відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/4496/19, яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2020 залишено без змін, господарський суд відхиляє як необґрунтоване з огляду на те, що рішення у справі № 904/4496/19 приймалося за інших фактичних обставин, а тому не може братися до уваги в якості подібної правової позиції.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню підлягають.

Щодо застосування строку позовної давності

Відповідач наголосив, що у січні 2021 року позивач виставив відповідачу Акти датовані 31.12.2020, а з позовною заявою до суду звернувся у січні 2022 року.

Відповідач послався на положення ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України відповідно до якої для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Отже, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності з огляду на те, що посилання на ст. 315 Господарського кодексу України є неправомірним.

Глава 32 ГК України унормовує перевезення вантажів переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

В даному випадку позивачем не надавалися послуги відповідачу з перевезення вантажів, а тому строк позовної давності складає 3 (три) роки і не є пропущеним позивачем.

Оцінивши позиції сторін, господарський суд визнав обґрунтованою позицію позивача.

Між сторонами виникли правовідносини на підставі договору підряду. За умовами вказаного договору позивач зобов`язався виконати деповський ремонт вагонів, а не надати послуги з перевезення вантажів.

Глава 32 Господарського кодексу України присвячена питанню ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ.

Перевезенням вантажів у цьому Кодексі, за визначенням ч. 1 ст. 306 ГК України, визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У спірних правовідносинах позивач не надавав відповідачу послуг з перевезення вантажу, а тому до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Господарський суд встановив, що позивач не пропустив строк звернення до суду, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Південна залізниця" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" (49000, м. Дніпро, Площа Героїв Майдану, буд. 1, кімната 524; ідентифікаційний код 33074226) на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7; ідентифікаційний код 40081216) 44.715,62 грн (сорок чотири тисячі сімсот п`ятнадцять грн 62 коп) основної заборгованості, 3.035,77 грн (три тисячі тридцять п`ять грн 77 коп) пені, 2.481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 11.08.2022

Суддя С.А. Дупляк