Decision № 105572938, 25.03.2022, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2022 року Справа № 160/1777/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09 вересня 2021 року № 047150014420 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2021 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з роботи з 17.01.1986 по 16.01.1996 в Криворізький Хлібокомбінат № 1 та періоди провадження підприємницької діяльності, з 04.03.1996 року по 25.10.2006 роки, з 16.08.2010 року по 20.12.2016 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач, не погоджуючись з такою відмовою, звернулась до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1777/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу надано 15-денний строк для подачі відзиву з моменту отримання копії ухвали від 27.01.2022 року.

10.03.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Щодо незарахування до загального стажу періоду з 17.01.1986 року по 16.01.1996 року відповідач посилається на наявність виправлення у даті прийому на роботу, запис про звільнення не завірений печаткою підприємства.

Стосовно незарахування до загального страхового стажу таких періодів: з 04.03.1996 року по 25.10.2006 рік та з 16.08.2010 року по 20.12.2016 рік, відповідач вказує наступне. У пенсійного органу відсутня інформація про сплату страхових внесків з 01.07.2000 року по 31.03.2003 рік та відсутня інформація на якій системі оподаткування перебувала позивач у вказаний період. У період з 16.08.2010 року по 20.12.2016 рік позивач перебувала на загальній системі оподаткування, яка передбачає обов`язкову сплату єдиного соціального внеску у розмірі 22% від отриманого прибутку за відповідний період. Також зазначено, що у зв`язку із закінченням терміну зберігання документів, немає можливості надати інформацію про систему оподаткування з 04.03.1996 року по 25.10.2006 рік. Встановлено з актів №185 та 203 від 23.10.2006 року позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб`єкта підприємницької діяльності (за період з 21.10.2003 року по 04.10.2006 рік) управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу зазначено, що з 01.10.2005 року позивач перебувала на загальні системі оподаткування. Позивач надала свідоцтво про сплату єдиного податку №858112 від 18.08.2010 року, проте інформація та документи на підтвердження слати єдиного податку відсутні. У період з 16.08.2010 року по 21.12.2016 рік ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування (лист №63525/6/04-36-79-01 від 28.08.2021 року Криворізької північної ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

02.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідач листом від 10.09.2021 року №0400-010221-8/120150 надав відповідь на звернення та повідомив про прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.09.2021 року №047150014420. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 17.01.1986 року по 16.01.1996 року на Криворізькому хлібокомбінаті №1, оскільки є виправлення в даті прийому на роботу, запис про звільнення не завірений печаткою підприємства. Для зарахування періоду необхідно подати уточнюючу довідку. Страховий стаж заявника 14 років 13 днів (необхідний 28 років). Пенсійний вік заявника 59 років 11 місяців 10 днів (необхідний 60 років).

Згідно з Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу №36 від 26.08.2021 року ОСОБА_1 дійсно працювала на «Криворізькому хлібокомбінаті №1» з 17.01.1986 року (Наказ №13К від 16.01.1986 року) по 16.01.1996 року (Наказ №8-К від 16.01.1996 року).

Також, позивачем надано довідку №37 від 26.08.2021 року про заробітну плату для обчислення пенсії, в якій вказано, що на всі види виплати нараховані страхові внески.

Згідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, ОСОБА_1 наявна інформація про страхові внески з 2004 року по 2005 рік включно, однак, з 01.07.2005 року по 30.09.2005 рік замість позначки «так» вказано «ні», хоча зазначено суми внеску, з 01.10.2005 року по 31.12.2005 року внески не вносились.

Щодо внесення страхових внесків у період з 2006 року по 2009 рік включно інформація відсутня.

З 01.01.2010 року по 31.07.2010 рік страхові внески не вносились. З 16.08.2010 року по 31.12.2011 рік наявна інформація про внески. Протягом періоду з 2012 по 2016 рік відсутні дані про сплату страхових внесків.

Відповідно до Акту позапланової перевірки №185 за період з 21.10.2003 року по 04.10.2006 року дані, надані до персоніфікованого звіту відповідають фактичним даним первинних документів. У правильності заповнення «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» порушень не виявлено. Сума мінімальних страхових внесків за період з 01.01.20054 року по 31.03.2005 року сплачена у розмірі 251,52 грн, з якої розрахована сума заробітної плати для призначення пенсії у розмірі 786,00грн. Сума страхових внесків доплачених до мінімального страхового внеску за 2005 рік складає 901,76грн. У зазначеному Акті вказано спосіб оподаткування: фіксований податок з 01.10.2005 року загальна система.

З 01.10.2005 року ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування згідно з Актом позапланової перевірки №203 від 23.10.2006 року.

Додатком до Акту №203 від 23.10.2006 року передбачено співставлення звітних і фактичних даних по фонду оплати праці та нарахування страхових внесків по СПД ОСОБА_1 за 2003 рік та 2004 рік. Відхилень не виявлено.

Відповідно до копії повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 13.08.2010 року, що міститься у матеріалах справи, 13.08.2010 року позивача взято на облік та вказано реєстраційний номер: 04130315355, який слід зазначити на всіх документах, що стосуються розрахунків за коштами Пенсійного фонду України.

Повідомленням від 15.10.2012 року №б/н проінформовано про взяття на облік платника єдиного податку з 11.10.2012 року.

Згідно з доданим до позовної заяви договору найму від 25.09.2005 року ОСОБА_1 отримала у строкове платне користування від наймодавця, ОСОБА_2 , майно: торговельний прилавок.

Листом від 28.08.2021 року №63525/6/04-36-79-01 Криворізьке північне ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що ОСОБА_1 взята на облік як ФОП з 04.03.1996 року. З 25.10.2006 року перебуває у стані 16 припинено (ліквідовано, закрито). З 16.08.2010 року взята вдруге на облік ДПІ як ФОП, а 20.12.2016 року діяльність припинено за власним бажанням. У період з 16.08.2010 року по 20.12.2016 року перебувала на загальній системі оподаткування. Неможливо надати інформацію про систему оподаткування з 04.03.1996 року по 25.10.2006 рік, так як термін зберігання звітів суб`єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку, корінці свідоцтв, свідоцтва про сплату єдиного податку, декларації про доходи облікові справи платників податків і зборів (обов`язкових платежів) становить 5 років, після припинення діяльності.

Відповідно до довідки про відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів №05-14/136 від 20.12.2016 року ОСОБА_1 станом на дату реєстрації цієї довідки як платних страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття не зареєстрований.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою ст. 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років (абз. 2 ч.1 ст. 26 Закону України №1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

02.09.2021 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням від 09.09.2021 року №047150014420 відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як період роботи з 17.01.1986 року по 16.01.1996 рік на Криворізькому хлібокомбінаті №1, оскільки є виправлення в даті прийому на роботу, запис про звільнення не завірений печаткою підприємства. Для врахування періоду роботи по трудовій книжці необхідно надати уточнюючу довідку.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як видно з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , у спірний період: з 17.01.1986 року по 16.01.1996 року позивач працювала у Криворізькому Хлібокомбінаті №1.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року № 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року № 412, не застосовується.

Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Як видно з матеріалів справи, відповідач не зарахував в страховий стаж позивача період роботи з 17.01.1986 року по 16.01.1996 року на Криворізькому хлібокомбінаті №1, оскільки є виправлення в даті прийому на роботу, запис про звільнення не завірений печаткою підприємства.

Суд критично оцінює таку підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів, оскільки, Інструкції №162 та №58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачають настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена.

Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

ОСОБА_1 надано уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу №36 від 26.08.2021 року, що вона дійсно працювала на «Криворізькому хлібокомбінаті №1» з 17.01.1986 року (Наказ №13К від 16.01.1986 року) по 16.01.1996 рік (Наказ №8-К від 16.01.1996 року)..

Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити період роботи. Таким чином, немає необхідності у наданні уточнюючих довідок, оскільки останні вимагаються у разі втрати трудової книжки або неможливості встановити що саме зазначено у трудовій книжці для окремих категорій працівників.

Крім того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, суд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача 17.01.1986 року по 16.01.1996 року на Криворізькому хлібокомбінаті №1 через виправлення в даті прийому на роботу, запис про звільнення не завірений печаткою підприємства.

Суд зазначає, що позивач не має нести відповідальність та не може бути фактично позбавлений пенсійного забезпечення, оскільки чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Позивачем не зараховано до страхового стажу також періоди провадження підприємницької діяльності з 04.03.1996 року по 25.10.2006 року та з 16.08.2010 року по 20.12.2016 рік у зв`язку з відсутністю відомостей про внесення страхових внесків та відсутності інформації про систему оподаткування.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток №1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, з наведеного слідує, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, з наведеного слідує, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

При цьому обов`язковою умовою для набуття особою права на зарахування до страхового стажу періодів здійснення нею підприємницької діяльності, є, зокрема, провадження такої діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.

Листом від 28.08.2021 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області передбачено, що ОСОБА_1 взята на облік в ДПІ як ФОП з 04.03.1996 року. З 25.10.2006 року перебуває у стані 16 припинено (ліквідовано, закрито). 16.08.2010 року вдруге взята на облік як ФОП. 20.12.2016 року припинено діяльність. У період з 16.08.2010 року по 20.12.2016 року перебувала на загальній системі оподаткування.

Індивідуальні відомості про застраховану-особу позивача (форма ОК-5) також не містять відомостей до 2004 року, з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року наявна інформація про сплату страхових внесків, за 2006 рік відсутня інформація.

Водночас, позивачем надано довідку №05-14/136 від 20.12.2016 року про відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів ОСОБА_1 .

Таким чином, у спірному випадку позивач не може бути позбавлений права на зарахування до страхового стажу періоду зайняття ним підприємницькою діяльністю у зв`язку із відсутністю у контролюючого органу відповідних відомостей (які стосуються періоду з 04.03.1996 року по 25.10.2006 року), оскільки обставини, пов`язані із терміном зберігання таких документів та відомостей, не залежать від його волі та не можуть ставитись йому у вину.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що період провадження позивачем підприємницької діяльності з 04.03.1996 року по 25.10.2006 року має бути зарахований до його страхового стажу. Тому слід зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи позивача період провадження підприємницької діяльності з 04.03.1996 року по 25.10.2006 року.

Стосовно вимоги про зарахування до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 16.08.2010 року по 20.12.2016 року, то така вимога не підлягає задоволенню, так як згідно матеріалів справи, у вказаний період позивач перебувала на загальній системі оподаткування.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, з урахуванням ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 661,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. , 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.09.2021 року № 047150014420 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2021 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17.01.1986 року по 16.01.1996 року у Приватному акціонерному товаристві «Криворізький Хлібокомбінат № 1» та період провадження підприємницької діяльності з 04.03.1996 року по 25.10.2006 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 661,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко