Decision № 105561985, 02.08.2022, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2022Справа № 910/2149/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ"

про стягнення 120 535,80 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" (далі - позивач, ТОВ "ТБ "ЕНЕРГОАЛЬЯНС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ" (далі - відповідач, ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ") про стягнення на підставі Договору поставки № 31/07/19-2 від 31.07.2019 та Додаткової угоди № 4 від 19.05.2021 до нього 120 535,80 грн, з яких: 87500,77 грн заборгованості, 21 838,12 грн пені, 7 338,53 грн інфляційних втрат, 3 858,38 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання щодо оплати за товар, поставлений позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2022 позовну заяву ТОВ "ТБ "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

16.05.2022 до через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2149/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

15.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього додатками.

24.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

24.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині оплаченого боргу, збільшення частини позовних вимог і стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Приписами частини 5 статті 46 ГПК України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Звертаючись до суду з заявою про збільшення позовних вимог відповідач надіслав її відповідачу на електронну адресу oksanaemolenko@i.ua.

Заява позивача про закриття провадження в частині оплаченого боргу, збільшення частини позовних вимог і стягнення витрат на правову допомогу в частині збільшення позовних вимог судом до розгляду не приймається, оскільки позивач не надав належних доказів, що електронна адреса oksanaemolenko@i.ua, є саме адресою відповідача.

Судом встановлено, що у витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у відповідача відсутня електронна адреса.

У відзиві на позовну заяву відповідач електронну адресу не зазначив.

11.07.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 закрито провадження у справі №910/2149/22 в частині стягнення основного боргу в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті спору та з процесуальних питань і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

31.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ" (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки №31/07/19-2 (далі - Договір або Договір № 31/07/19-2 від 31.07.2019), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар.

Номеклатура, кількість, ціна, умови поставки, якісні характеристики, строки гарантії та вартість товару на кожну конкретну партію, що поставляється за даним Договором, визначається в рахунках-фактурах, виставлених покупцеві, специфікаціях, технічних завданнях та у видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється постачальником відповідно до заявленої покупцем кількості товару, визначеної видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставка товару здійснюється протягом 5-45 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати у розмірі 100% вартості партії товару, обумовленої сторонами та зазначеної у раунках-фактурах.

Сторони погодили, що ціна за одиницю виміру товару обумовлюється та визначається в рахунку-фактурі та у видатквоих накладних за кожну конкретну партію товару, що є невід`ємними частинами даного Договору(пункт 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору загальна вартість кожної поставленої партії товару визначається рахунком-фактурою та видатковою накладною.

Зідно умов п. 4.4 Договору покупець здійснює попередню оплату товару в національній валюті України, в розмірі 100% вартості партії товару, обумовленої сторонами та зазначеної у рахунку-фактурі та у видаткових накладних на дану партію товару.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.1 договору).

Судом встановлено, що Договір №31/07/19-2 від 31.07.2019 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками; у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір №31/07/19-2 від 31.07.2019 є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір №31/07/19-2 від 31.07.2019 є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі Додаткової угоди №4 від 19.05.2021 сторони узгодили чергову поставку товару в специфікації №4 від 01.10.2020 до Договору № 31/07/19-2 від 31.07.2019 на загальну суму 849 895,44 грн. з ПДВ.

Специфікацією №4 від 01.10.2020 у зміненій редакції відповідно до Додаткової угоди №4 від 19.05.2021, було визначено найменування товару; код УКТЗЕД; одиниця виміру; кількість; ціна без ПДВ, грн; сума без ПДВ, грн; умови постачання Incoterms 2010; термін постачання від 5 до 45 кал. днів з дати передплати; умови оплати, передплата 70% від вартості узгодженої партії товару, остаточний розрахунок протягом 10 днів з дати поставки; можливість толерансу: +/-5% за поставлений товар.

Для попередньої оплати позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №4160 від 19.05.2021 на суму 853 427,58 грн.

На підставі рахунку на оплату №4160 від 19.05.2021 на виконання пункту 4.4 Договору відповідачем було перераховано на користь впозивача попередню оплату за товар у сумі 574 926,81 грн, що не заперечується сторонами.

Факт поставки товару згідно рахунку на оплату №4160 від 19.05.2021 та видаткової накладної №8239 від 05.07.2021 відбувся після здійснення відповідачем попередньої оплати в загальній сумі 574 926,81 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки №531 від 01.06.2021 на суму 30 000,00 грн, №535 від 02.06.2021 на суму 10 000,00 грн, №548 від 03.06.2021 на суму 5 000,00 грн, №575 від 10.06.2021 на суму 5 000,00 грн, №588 від 11.06.2021 на суму 5 000,00 грн, №596 від 14.06.2021 на суму 5 000,00 грн, №619 від 16.06.2021 на суму 10 000,00 грн, №631 від 17.06.2021 на суму 50 000,00 грн, №647 від 18.06.2021 на суму 5 000,00 грн, №658 від 22.06.2021 на суму 10 000,00 грн, №665 від 23.06.2021 на суму 200 000,00 грн, №677 від 24.06.2021 на суму 50 000,00 грн, №713 від 30.06.2021 на суму 162 087,36 грн, №719 від 01.07.2021 на суму 27 839,45 грн.

Позивач, у свою чергу, на виконання умов Договору №31/07/19-2 від 31.07.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 853 427,58 грн з ПДВ.

Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №8239 від 05.07.2021 на суму 853 427,58 грн.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками, що свідчить про прийняття відповідачем поставленого позивачем товару без зауважень та заперечень.

Отримавши товар за Договором, у відповідача перед позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникло зобов`язання по проведенню кінцевого розрахунку за поставлений товар в розмірі 258 500,77 грн протягом 10 днів з дати поставки товару.

З огляду на зазначене, відповідач був зобов`язаний провести кінцевий розрахунок у строк до 15.07.2021 включно.

Незважаючи на прийняття товару, відповідачем у строк, передбачений Договором, не було виконано в повному обсязі обов`язку по оплаті за поставлений товар, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 258 500,77 грн.

Позивач стверджує, а відповідач у поданому відзиві підтверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ" не виконаного свого зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до відповідача із претензією №625-08 від 25.08.2021, відповідно до якої просив сплатити заборгованість за Договором №31/07/19-2 від 31.07.2019 у розмірі 258 500,77 грн.

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу лист № 09/09/21-2 від 09.09.2021 щодо погашення заборгованості, відповідно до якого повідомив, що придбана у ТОВ "ТБ "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" продукція надалі була поставлена для свого покупця - ПАТ "Донбасенерго" на підставі договору поставки з вказаним контрагентом в результаті чого оплата за поставлену продукцію від ПАТ "Донбасенерго" в повному обсязі не отримана та запевнив, що при отриманнні грошових коштів від їхнього боржника оплата для ТОВ "ТБ "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" буде здійснена ним негайно.

Починаючи з 30.09.2021 з різним ступенем прострочення відповідач частково сплатив вартість отриманого товару на загальну суму 171 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки №850 від 30.09.2021 на суму 3 000,00 грн, №860 від 04.10.2021 на суму 5 000,00 грн, №878 від 05.10.2021 на суму 5 000,00 грн, №899 від 12.10.2021 на суму 5 000,00 грн, №927 від 18.10.2021 на суму 5 000,00 грн, №978 від 23.10.2021 на суму 5 000,00 грн, №1013 від 18.10.2021 на суму 30 000,00 грн, №1039 від 04.11.2021 на суму 10 000,00 грн, №1174 від 24.11.2021 на суму 5 000,00 грн, №1192 від 25.11.2021 на суму 5 000,00 грн, №1293 від 09.12.2021 на суму 3 000,00 грн, №1362 від 22.12.2021 на суму 5 000,00 грн, №1408 від 30.12.2021 на суму 10 000,00 грн, №9 від 05.01.2022 на суму 5 000,00 грн, №50 від 19.01.2022 на суму 10 000,00 грн, №100 від 31.01.2022 на суму 10 000,00 грн, №114 від 02.02.2022 на суму 50 000,00 грн.

Решта вартості отриманого товару на суму 87 500,77 грн на час звернення позивача з позовом, відповідачем сплачена не була.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 закрито провадження у справі №910/2149/22 в частині сплати основного боргу в розмірі 13 000,00 грн.

Отже, станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений останнім на виконання умов Договору №31/07/19-2 від 31.07.2019, становить 74 500,77 грн (853 427,58 грн - 574 926,81 грн - 171 000,00 - 13 000,00 грн = 74 500,77 грн) (основний борг).

Станом на час прийняття рішення у справі відповідач доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в розмірі 74 500,77 грн, не надав.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 74 500,77 грн основного боргу є обґрунтованою, такою, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 838,12 грн на підставі п. 5.3 Договору.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 5.3 договору сторони обумовили, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, визначеного п. 4.4. даного Договору, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період, за який нараховується пеня, та не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК Ураїни.

З огляду на доданий до позовної заяви розрахунок пені, вбачається що сума пені розрахована позивачем в два етапи: на суму боргу 258 500,77 грн за період з 16.07.2021 по 29.09.2021 (76 днів) в розмірі 8 704,04 грн та з урахуванням часткових оплат на суму боргу 157 500,77 грн за період з 30.09.2021 по 07.02.2022 (147 днів), а отже за період більший, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що граничним строком оплати за поставлений товар є 15.07.2021, керуючись положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені повинно починатися з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, тобто 16.07.2021. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, вірним періодом, за який можливо здійснити нарахування пені за прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару є період з 16.07.2021 по 16.01.2022.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» власний розрахунок пені за період з 16.07.2021 по 16.01.2022, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати поставленого товару позивачем, є 20 056,88 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 21 838,12 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 20 056,88 грн. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині належить відмовити через необґрунтованість та безпідставність таких вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3858,38 грн 3% річних та 7338,53 грн інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що в порушенні грошового зобов`язання перед позивачем відсутня його вина, оскільки відповідач не може оплатити поставлений товар з підстав не здійснення з ним розрахунків контрагентами.

Однак, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є обставинами, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.

Відтак наведені відповідачем обставини не звільняють Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ" від відповідальності за порушення зобов`язань.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявлених до стягнення сум 3% річних, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3858,38 грн 3% річних.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, дійшов висновку, що вірною сумою інфляційних втрат є 7338,53 грн, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7338,53 грн підлягають задоволенню

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн та в якому також зазначено, що позивач поніс витрати за надання йому правової допомоги, а також очікує понести витрати у зв`язку з розглядом справи.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 176,83 грн покладається на відповідача, а в розмірі 304,17 грн - на позивача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано копії:

- Договору №б/н від 12.02.2019 про надання правової допомоги;

- розрахунку від 03.02.2022 вартості наданих послуг з правової допомоги до Договору про надання правової допомоги №б/н від 12.02.2019 на суму 1 200,00 грн;

- Додаткової угоди б/н від 03.02.2022 до Договору про надання правової допомоги б/н від 12.02.2019;

- акту приймання-передачі наданої праової допомоги з детальним описом проведених робіт від 24.06.2022 до Договору про надання правової допомоги б/н від 12.02.2019 на суму 12 000,00 грн.

- ордеру серії АР № 1007892 від 02.02.2022 на надання правничої (правової) допомоги;

- свідоцтва серії ЗП № 002030 від 12.02.2019 про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК Украни, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Судом встановлено, що заява про стягнення витрат на правову допомогу разом з доказами була направлена на електронну адресу oksanaemolenko@i.ua.

Суд дійшов висновку про відсутність доказів належності зазначеної адреси саме відповідачу.

За таких обставин, відсутнє підтвердження надсилання доказів надання правової допомоги саме відповідачу, отже в силу приписів ч. 9 ст. 80 ГПК України, суд не може брати до уваги докази, що подані позивачем на підтвердження понесення ним адвокатських витрат.

За таких обставин, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34-А; ідентифікаційний код 38903313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" (Україна, 69041, місто Запоріжжя, вулиця Дніпровські Зорі, будинок 1; ідентифікаційний код 33527835) 74 500,00 грн (сімдесят чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) основного боргу, 20 056, 88 грн (двадцять тисяч п`ятдесят шість гривень 88 коп.) пені, 3 858,38 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень 38 коп.) 3% річних, 7 338,53 грн (сім тисяч триста тридцять вісім гривень 53 коп.) інфляційних втрат, 2 176,83 грн (дві тисячі сто сімдесят шість гривень 83 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.08.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА