Decision № 105480310, 22.07.2022, Commercial Court of Ternopil Oblast

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/768/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» вул. Червоноармійська, 72 літера А, групи приміщень №177 м. Київ 03680

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд-Каркас» вул. Текстильна, 28 м. Тернопіль 46010

про стягнення заборгованості у розмірі 2 936 860,12 грн.

За участю від:

позивача - Зінкевич Д.В., Залізняк І.І.

відповідача - Вітів В. А., Кукурудза Р.Є.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд-Каркас» про стягнення 2 936 860,12 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 06.03.2018 №06/3, а саме щодо оплати переданого товару.

Позиція відповідача.

У своїх заявах по суті та поясненнях його представників відповідач заперечує проти наявності боргу через оплату та відсутність підтвердження поставки частини товару.

Процесуальні дії суду у справі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2020 у справі №921/768/19 (залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021) Товариству з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» відмовлено в позові.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" задоволено частково, рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №921/768/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою від 26.10.2021 матеріали справи №921/768/19 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання вперше на 22.11.2021.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось, востаннє на 13.06.2022 року.

Ухвалою від 20.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» про колегіальний розгляд справи та у задоволенні клопотання ТОВ «Термобуд-Каркас» про поновлення строку для долучення заяви свідка ОСОБА_2 .

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, ухвалами від 21.02.2022, 10.03.2022 та 11.04.2022 року позивачу було запропоновано надати суду:

- оригінали Актів звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 12.06.2019;

- оригінали видаткової накладної № БМ 0000074 від 06.03.2018 щодо поставки рулону;

- товарно - транспортних накладних від 06.03.2018, що торкаються поставки відповідачу рулону;

- за наявності - інші докази поставлення відповідачу цього товару.

Названі документи позивачем надано не було.

Відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 22.12.2021 у кримінальному провадженні № 1-кс/607/7629/2021 встановлено, що слідчими органами в межах досудового розслідування проводився обшук у приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» за адресою: вул. Івана Франка, 20, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, з метою виявлення оригіналів видаткової накладної № БМ - 0000074 від 06.03.2018 та ТТН №БМ-0000074/1 від 06.03.2018, №БМ-0000074/2 від 06.03.2018, №БМ-0000074/3 від 06.03.2018, №БМ-0000074/4 від 06.03.2018, №БМ-0000074/5 від 06.03.2018, а також Акту звірки взаєморозрахунків від 12.06.2019, яких знайдено не було.

Згідно з поясненнями представника позивача в судовому засіданні 13.06.2022 оригінали первинних документів під час касаційного провадження у справі № 921/768/19 в жовтні 2021 знаходились у м. Києві після цього (за твердженнями представника позивача) вони були передані до Старокостянтинівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна».

За даними представника ТОВ «Блок Майстер Україна» станом на 13.06.2022 оригінали документів не можуть бути представленні суду через відсутність відповідних посадових осіб філії. У тому числі через знаходження керівника філії у Збройних силах України.

Проте, як зазначено позивачем під час нового розгляду справи, зокрема в судовому засіданні 13.06.2022 його вимоги підтверджуються, серед іншого первинними документами: видатковою накладною БМ - 0000074 від 06.03.2018, а також товарно - транспортними накладними №БМ-0000074/1 від 06.03.2018, №БМ-0000074/2 від 06.03.2018, №БМ-0000074/3 від 06.03.2018, №БМ-0000074/4 від 06.03.2018, №БМ-0000074/5 від 06.03.2018.

Враховуючи розбіжності у змісті названих документів (два варіанти яких неодноразово надавались позивачем суду), в судовому засіданні 13.06.2022 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» на запитання суду уточнено: "Що позивачем маються на увазі документи представлені, зокрема в судовому засіданні 23.09.2020. Копії з оригіналів цих документів були засвідчені судом (т. 3 а.с. 33-44)."

З урахуванням наявності в матеріалах справи засвідчених судом копій частини запитуваних у позивача документів, знятих з оригіналів та не можливості отримання оригіналів письмових доказів повторно в примусовому порядку, в задоволенні клопотань відповідача щодо їх витребування, а також призначення почеркознавчої експертизи цих документів було відмовлено.

Ухвалою суду від 13.06.2022 закрито підготовче провадження у справі №921/768/19, призначено її до розгляду по суті в судовому засідання 07.07.2022 року та задоволено клопотання позивача про виклик свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В судовому засіданні 07.07.2022 року допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , розпочато з`ясування обставин справи та дослідження доказів, оголошено перерву до 22.07.2022 року.

З огляду на причини неявки свідка ОСОБА_4 , надані сторонами пояснення і матеріали, а також положення ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України «Про введення воєнного стану», ст.ст. 203, 232, 233 ГПК України суд ухвалив здійснювати розгляд даної справи за відсутності згаданого свідка, про що постановив протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 22.07.2022 року представниками позивача заявлено клопотання про огляд судом нотаріально посвідчених копій Актів звірки розрахунків.

В задоволенні даного клопотання було відмовлено з огляду на таке.

Відповідно до змісту ст. 80, 177, 181, 182 ГПК України зібрання доказів є завданням і метою підготовчого провадження. Докази подаються сторонами разом із заявами по суті справи.

Письмові докази, до яких належать і згадані копії Актів звірки розрахунків, подаються у той же період в оригіналах або копіях (ст.ст. 91, 92 ГПК України).

Огляд письмових доказів здійснюється лише у разі неможливості їх доставити у суд та за їх місцезнаходженням (ст. 82 ГПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 4, 8 ст. 80 ГПК України).

Позивачами не зазначено причин, (які б суд визнав поважними) неможливості своєчасного подання копій названим письмових доказів в підготовчому проваджені як під час першого, так і наступного розгляду справи місцевим судом, враховуючи доступність їх доставки в засідання.

Та не обґрунтував не можливості їх долучення до матеріалів справи за загальним правилом, встановленим для усіх видів доказів, та необхідності лише їх огляду після доставки в судове засідання 22.07.2022, тобто вже після закриття підготовчого провадження та під час розгляду справи по суті.

Тому в задоволенні цього клопотання було відмовлено, про що постановлено протокольну ухвалу.

Суд, у судовому засіданні 22.07.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ТОВ «Блок Майстер Україна» (постачальник) та ТОВ «Термобуд-Каркас» (покупець) 06.03.2018 уклали договір №06/3, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар - рулон оцинкований 2,0 мм оц. (7210) в обсязі, на умовах та в строки, визначені даною угодою, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах договору (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, кількість та ціна товару зазначається у рахунках та накладних на відпуск товару та вказуються сторонами у додатках, що є невід`ємною частиною договору. Рахунки та накладні складаються на підставі замовлень покупця і оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Номенклатура і кількість товару визначаються у накладних на відпуск товару і додатках до договору (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, кількість та ціна товару зазначається у рахунках та накладних на відпуск товару та вказуються сторонами у додатках, що є невід`ємною частиною договору. Рахунки та накладні складаються на підставі замовлень покупця і оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Номенклатура і кількість товару визначаються у накладних на відпуск товару і додатках до договору (пункт 2.1 договору).

Строки та місце поставки товару узгоджується сторонами при поставці кожної партії товару окремо та зазначаються у додатках до договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару представнику Покупця після підписання сторонами видаткових накладних на товар (пункти 3.1 - 3.2 договору).

У розділі 4 договору сторони погодили, що ціна товару є договірною і встановлюється в національній валюті України та вказується окремо на кожну партію товару на основі рахунків, виставлених в сторону покупця та зазначаються у додатках, що є невід`ємною частиною договору. Загальна сума цього договору визначається як сума по всіх поставках, здійснених протягом всього терміну дії цього договору, згідно суми всіх накладних на відпуск товару.

Згідно з пунктами 5.2, 5.3 договору ціна погоджується сторонами у додатку/специфікації та включає вартість тари, упакування, маркування, податок на додану вартість. Покупець оплачує поставлений товар за ціною та у порядку, погодженому у додатку/специфікації.

Сторони погоджуються, що податкова накладна за товари або послуги (розрахунки корегування до податкових накладних), складені за цим договором, будуть надані виключно в електронній формі зареєстровані в ЄРПН, складені згідно з чинного законодавства про електронні документи, електронний документообіг та електронний цифровий підпис, із заповненням всіх обов`язкових реквізитів з накладанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи та печатками. Підтвердженням надання постачальником покупцю податкових накладних та отримання їх Покупцем є факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН через програму M.E.Doc, незалежно від системи (програми), яку Покупець використовує для отримання та реєстрації податкових накладних розрахунків коригування (пункт 5.5 договору).

Згідно з пунктом 9.1 договір набирає сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В подальшому сторони укладали додатки до вказаного договору:

- додаток №1 від 06.03.2018, згідно з яким постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю рулон оцинкований 2,00 мм 1100, DX51D+Zn275 (7210) в кількості 252, 476 т, на загальну суму 7 729 628, 48 грн;

- додаток №2 від 08.05.2018, згідно з яким постачальник зобов`язався поставити покупцю - рулон оцинкований 2,0 мм 1100, DX51D+Zn275 (7210) в кількості 430т на загальну суму 11 993 388, 00 грн;

- додаток №3 від 01.10.2018, згідно з яким постачальник зобов`язався поставити покупцю - рулон оцинкований 2,0 мм 1100, DX51D+Zn275 (7210) в кількості 361, 1450000 т, на загальну суму 10 242 361, 12грн;

- додаток №5 від 08.01.2019, згідно з яким постачальник зобов`язався поставити покупцю - рулон оцинкований 2,0 мм 1100, DX51D+Zn275 (7210) в кількості 650 т, на загальну суму 18 434 650,00 грн.

Умовами вказаних додатків сторони передбачили таке:

- відповідно до пункту 4 вказаного додатку підставою для оплати є даний договір та рахунок фактура, наданий постачальником; оплата за товар здійснюється після відвантаження товару на підставі виставленого рахунку;

- згідно з пунктом 5 вказаного додатку датою поставки товару вважає дата підписання сторонами видаткової накладної.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копії видаткових накладних за період з 06.03.2018 по 07.03.2019 року щодо поставки відповідачу товару на загальну суму - 48 249 917,39 грн. А також платіжні доручення про сплату відповідачем 45 313 057,27 грн.

Різниця (48 249 917,39 грн. - 45 313 057,27 грн.) складає 2 936 860,12 грн. як і сума, що заявлена до стягнення.

Під час, попереднього розгляду справи позивачем зокрема надано суду копії видаткової накладної №БМ-0000074 від 06.03.2018 на відпуск відповідачу товару на суму 2 936 860,12 грн, яка також співпадає із сумою заявленою до примусового стягнення. А також товарно - транспортні накладні (ТТН) №БМ-0000074/1, №БМ-0000074/2, №БМ-0000074/3 №БМ-0000074/4, ТТН №БМ-0000074/5 усі за 06.03.2018 року щодо поставки цього товару відповідачу.

При цьому, ТОВ «Блок Майстер Україна» надано суду два пакети копій видаткової накладної і ТТН від 06.03.2018 року з однаковими реквізитами, але різним змістом.

А саме, подав суду копії видаткової накладної №БМ-0000074 від 06.03.2018, в графі «код УКТЗЕД2 вказано - 721049.00.00, в графі «товар» вказано - лист 2,0оц, кількість - 95,9100000 т на суму 2 936 860,12 грн. Вказана видаткова накладна в графі «отримал(а)» містить відтиск печатки ТОВ «Термобуд-Каркас» та підпис директора товариства - ОСОБА_7

Та копії товарно - транспортних накладних, в яких наведені наступні відомості:

- ТТН №БМ-0000074/1 від 06.03.2018, в на суму 643 041 грн., в графі «відомості про вантаж» зазначено - лист 2,0 оц, 21т, підпис водія ОСОБА_3 відсутній, відсутні ініціали відповідальної особи вантажоодержувача;

- ТТН №БМ-0000074/2 від 06.03.2018, в на суму 612 420 грн., в графі «відомості про вантаж» зазначено - лист 2,0 оц, 20т, підпис водія ОСОБА_4 відсутній, відсутні ініціали відповідальної особи вантажоодержувача;

- ТТН №БМ-0000074/3 від 06.03.2018, в на суму 643 041 грн., в графі «відомості про вантаж» зазначено - лист 2,0 оц, 21т, підпис водія ОСОБА_5 відсутній, відсутні ініціали відповідальної особи вантажоодержувача;

- ТТН №БМ-0000074/4 від 06.03.2018, в на суму 612 420 грн., в графі «відомості про вантаж» зазначено - лист 2,0 оц, 20т, загальна сума вказана 0,00, підпис водія ОСОБА_6 відсутній, відсутні ініціали відповідальної особи вантажоодержувача;

- ТТН №БМ-0000074/5 від 06.03.2018, в на суму 425 938,12 грн., в графі «відомості про вантаж» зазначено - лист 2,0оц, 13,91000, підпис водія ОСОБА_2 відсутній, відсутні ініціали відповідальної особи вантажоодержувача (т.2 а.с. 73-86, 93-104, т.3 а.с.64 надалі перший пакет документів).

У зв`язку з тим, що відповідач заперечував факт поставки 06.03.2018 та підписання його директором вказаної видаткової накладної і ТТН від 06.03.2018, суд першої інстанції витребував у позивача оригінали цих доказів.

За результатами здійсненого судом першої інстанції огляду поданих в судовому засіданні 23.09.2020 позивачем оригіналів видаткової накладної і ТТН від 06.03.2018 судом встановлено, що долучені позивачем раніше копії таких документів не відповідають оригіналам.

Зокрема, згідно з виготовленої судом копії з оригіналу видаткової накладної №БМ-0000074 від 06.03.2018, в графі «код УКТЗЕД» вказано - 7210, в графі «товар» вказано - рулон оцин.2,0 мм, кількість - 95,9278569 т на суму 2 936 860,12 грн. Вказана видаткова накладна в графі «отримал(а)» містить відтиск печатки ТОВ «Термобуд-Каркас» - «Для документів» та підпис директора товариства - ОСОБА_7

- в ТТН №БМ-0000074/1 від 06.03.2018 на суму 643 041 грн, в графі «відомості про вантаж» зазначено - рулон оцинк.2,00 мм, 21т, наявний підпис водія ОСОБА_3 ;

- в ТТН №БМ-0000074/2 від 06.03.2018, в на суму 612 420 грн, в графі «відомості про вантаж» зазначено - рулон оцинк.2,00 мм , 20т, наявний підпис водія ОСОБА_4 ;

- в ТТН №БМ-0000074/3 від 06.03.2018, в на суму 643 041 грн,в графі «відомості про вантаж» зазначено - рулон оцинк.2,00мм, 21т, наявний підпис водія ОСОБА_5 ;

- в ТТН №БМ-0000074/4 від 06.03.2018, на суму 612 420 грн,в графі «відомості про вантаж» зазначено - рулон оцинк.2,00мм, 20т, наявний підпис водія ОСОБА_6 ;

- в ТТН №БМ-0000074/5 від 06.03.2018, в на суму 425 938,12 грн, в графі «відомості про вантаж» зазначено - рулон оцинк.2,00мм, 13,91000т, наявний підпис водія ОСОБА_2 (т.3 а.с. 34-44 другий пакет документів).

Під час нового розгляду справи позивач не надав суду (на його пропозицію, викладену в ухвалах від 21.02.2022, 10.03.2022 та 11.04.2022 року) оригіналів видаткової і товарно - транспортних накладних від 06.03.2018 року.

В судовому засіданні 13.06.2022 представником ТОВ «Блок Майстер Україна» на запитання суду уточнено, що первинними документами, що пітверджують позовні вимоги є надані в останньому пакеті щодо поставки «рулона оцинкованого». Копії з оригіналів цих документів були засвідчені судом (т. 3 а.с. 33-44).

Обґрунтованих причин одночасної наявності у позивача двох пакетів накладних з однаковими реквізитами, але різним змістом його представники не навели.

Відповідно до змісту ТТН від 06.03.2018 (на які посилається позивач) перевізником «рулона оцинкованого» зазначено ТОВ «АВ Метал Груп» (м. Дніпро).

Хоча надана позивачем специфікація №1 від 12.02.2018 до договору поставки №879/ХМ від 12.12.2016, укладеного між ТОВ «Блок Майстер Україна» (м. Київ) та ТОВ «АВ Метал Груп» (м. Дніпро) (як постачальником), оформлена ще до правочину і спірної поставки з відповідачем, в умовах постачання рулону оцинковано у специфікації вже було вказано склад постачальника - м. Тернопіль (т.4 а.с.213).

Наявність такого складу в «АВ Метал Груп» у м. Тернополі станом на 12.02.2018 року позивачем не підтверджено.

У поданих позивачем ТТН №БМ-0000074/1 від 06.03.2018 вказано автомобіль МАН НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 ; у ТТН №БМ-0000074/2 від 06.03.2018 вказано автомобіль РЕНО НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , водій ОСОБА_4 ; у ТТН №БМ-0000074/3 від 06.03.2018 вказано автомобіль ДАФ НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , водій ОСОБА_5 ; у ТТН №БМ-0000074/4 від 06.03.2018 вказано автомобіль ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , водій ОСОБА_6 ; у ТТН №БМ-00000074/5 від 06.03.2018 вказано автомобіль ДАФ НОМЕР_9 , причіп НОМЕР_10 , водій ОСОБА_2 .

Згідно з наданою Головним сервісним центром РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області довідкою від 06.04.2021 №31/19-1184 власником автомобілю МАН НОМЕР_1 (зазначеному в ТТН БМ-0000074/1) є ОСОБА_8 ; власником причепу НОМЕР_2 (зазначеному в ТТН БМ-0000074/1) є ОСОБА_9 ; власником автомобілю РЕНО НОМЕР_3 та причепу НОМЕР_4 (зазначених у в ТТН №БМ-0000074/2) є ОСОБА_10 ; власником автомобіля ДАФ НОМЕР_11 та причепу НОМЕР_6 (зазначених у ТТН №БМ-0000074/3) є ОСОБА_11 ; власником автомобілю ДАФ НОМЕР_7 (вказаному у ТТН №БМ-0000074/4) та причепу НОМЕР_8 (вказаному у ТТН №БМ-0000074/4) є ОСОБА_12 ; власником автомобілю ДАФ НОМЕР_9 (вказаному у ТТН №БМ-0000074/5) є ОСОБА_13 та причепу НОМЕР_10 (вказаному у ТТН №БМ-0000074/5) є ТОВ «Рікое» (т.5 а.с.122).

У наданому на адвокатський запит представника відповідача листі від 23.09.2020 (т.4 а.с.169) ТОВ «АВ Метал Груп» повідомило, що вказане товариство не здійснювало 06.03.2018 на адресу відповідача (вантажоодержувача) перевезень вантажу автомобілями МАН НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , РЕНО НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , ДАФ НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , автомобіль ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , ДАФ НОМЕР_9 , причіп НОМЕР_10 .

Перелічені транспортні засоби у власності ТОВ «АВ Метал Груп» станом на 06.03.2018 року не перебували, вказані у ТТН водії не працювали. База ТОВ «АВ Метал Груп» знаходиться в м. Хмельницькому.

Проте, у наданому на адвокатський запит представника позивача листі від 26.11.2020 (т.4 а.с.224) ТОВ «АВ Метал Груп» повідомило, що перевезення рулону оцинкованого на суму 2 936 860,12 грн. все ж здійснювалось, але транспортними засобами, які не належать цьому товариству та фізичними особами, які не є штатними його працівниками.

Доказів наявності правових підстав для використання названих транспортних засобів та водіїв ТОВ «АВ Метал Груп» не навело.

Водночас, на адвокатські запити представників відповідача власники зазначених автомобілів повідомили наступне (т.5 а.с. 120,121,124,141-145):

- ТОВ «Рікое Україна» вказало, що зазначене товариство не здійснювало жодних перевезень на адресу ТОВ «Термобуд-Каркас»;

- ФОП Федун В.Б. повідомив, що автомобіль ДАФ НОМЕР_11 та причіп НОМЕР_6 не здійснювали перевезення 06.03.2018 рулону чи листа оцинкованого в м. Тернопіль;

- ФОП Крук О.В. повідомив, що автомобіль РЕНО НОМЕР_3 та причіп НОМЕР_4 не здійснювали перевезення 06.03.2018 рулону чи листа оцинкованого в м. Тернопіль;

- ФОП Залевський Р.С., який використовував автомобіль МАН НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 на підставі укладеного з ОСОБА_8 договору оренди, повідомив, що вказані транспортні засоби не здійснювали перевезення 06.03.2018 рулону чи листа оцинкованого в м. Тернопіль;

- ФОП Ревуцький К.С. повідомив, що автомобіль ДАФ НОМЕР_9 під кермуванням водія ОСОБА_2 не здійснювалось перевезення 06.03.2018 на адресу ТОВ «Термобуд-Каркас» в м.Тернопіль.

Згідно з листом слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції від 20.05.2021 року № 7949/9/2-2021 (т.6 а.с.2) допитані у межах кримінального провадження № 12019210010003673 в якості свідків водії, вказані в ТТН від 06.03.2018 повідомили, що за ними дійсно були закріплені транспортні засоби, які вказані в накладних. Однак, перевезень листа чи рулону оцинкованого 06.03.2018 року вони не здійснювали і їм не відомо чому у цих ТТН внесено їх дані. Підписи на накладних про прийняття товару для наступного перевезення їм не належать; ТОВ «Блок Майстер Україна» їм не відоме.

Про це ж зазначили водії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у заявах свідків, адресованих господарському суду у справі 921/768/19, в порядку ст. 88 ГПК України (т.8 а.с. 13-15).

Свої пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_5 підтвердили в судовому засіданні 07.07.2022 року.

Як зазначалось вище, на оригіналі видаткової накладної №БМ-0000074 від 06.03.2018 представленої суду 23.09.2020 міститься печатка відповідача «для документів», а на ТТН №БМ-0000074/1, №БМ-0000074/2, №БМ-0000074/3 №БМ-0000074/4, ТТН №БМ-0000074/5 від 06.03.2018 із написом «Термобуд-Каркас».

Заперечуючи проти отримання товару по накладних від 06.03.2018 року відповідач зазначив про те, що печатка «для документів» не виготовлялась ТОВ «Термобуд-Каркас» взагалі.

З приводу використання іншої печатки відповідачем подано постанову Лановецького районного суду від 10.02.200 у справі №60279/22, якою ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст.51 КУпАП - (т.9 а.с.106).

Протиправні дії ОСОБА_14 полягали у тому, що займаючи посаду керівника відділу збуту ТОВ «Термобуд-Каркас» він неодноразово і незаконно використовував печатку відповідача у березні 2018 та 2019 року для створення первинних документів з ТОВ «Блок Майстер Україна».

Згадана постанова суду набрала законної сили та ніким станом на 22.07.2022 не скасована.

Відповідно до наданих відповідачем оборотно - сальдових відомостей, пояснень його представників та інших доказі, вказана у накладних від 06.03.2018 року продукція ТОВ «Термобуд-Каркас» (покупцем за договором) не отримувалась, не обліковувалась, не зберігалась та не використовувалась у господарській діяльності.

Доказів на підтвердження протилежного позивачем не надано.

Щодо поданих позивачем на підтвердження своїх вимог копій Актів звірки взаєморозрахунків з відповідачем слід зазначити, що в матеріалах справи містяться три варіанти таких актів.

В одному примірнику копії Акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019 - 12.06.2019 (т.1 а.с.18) кінцеве сальдо на користь позивача складає 6 865 854,87 грн. На копії акту вбачається печатка відповідача та підпис від імені його директора ОСОБА_7

На копії іншого примірника Акту звірки взаєморозрахунків за цей самий період (т.2 а.с.105) кінцеве сальдо вказує вже на заборгованість позивача перед відповідачем в сумі - 2 546 293,27 грн.

На копії третього Акту за період з 01.01.2019 - 26.11.2019 (т.1 а.с.20) сальдо на користь позивача складає 2 936 860,12 грн. На цій копії акту відсутня печатка відповідача та підпис його посадової особи.

В усіх актах не відображена спірна операція за 06.03.2018 року, а сума початкового сальдо є різною та не співпадає із заявленою до стягнення.

Проти підписання двох варіантів актів звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019 - 12.06.2019 відповідач заперечив.

На неодноразові пропозиції суду під час нового розгляду справи позивач не надав оригіналів Актів звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 12.06.2019.

Копії з оригіналів цих документів не виготовлялись судом під час попереднього розгляду справи та не оглядались ним у встановленому процесуальним законом порядку, у т.ч. в судовому засіданні 24.06.2020 року.

Щодо відображення спірної поставки у податковій звітності сторін слід зазначити наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2019 у справі №826/13597/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, задоволено позов ТОВ «Блок Майстер Україна» та зобов`язано ДФС України зареєструвати податкову накладну №6 від 06.03.2018, складену позивачем.

При цьому, у складеній самим позивачем податковій накладній №6 від 06.03.2018 (т.2 а.с. 87) зазначено про поставку відповідачу 06.03.2018 року 95,91 т листа 2,0 оцинкованого в сумі 2 936 860,12 грн, а не рулона оцинкованого 2,0 мм, в кількості - 95,93 т, на відпуск якого посилався позивач під час нового розгляду справи.

Окрім того, під час провадження у згаданій адміністративній справі представники ТОВ «Блок Майстер Україна» у позові та відзиві на апеляційну скаргу податкового органу доводили адміністративному суду обставини виконання покупцем свого грошового зобов`язання - сплату товариством «Термобуд-Каркас» 2 936 860,12 грн за товар відпущений йому 06.03.2018 року (т.5 а.с. 18-28).

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Тернопільській області від 23.09.2020 року та пояснень представників відповідача даних в судових засіданнях, на час прийняття рішення у господарському спорі ТОВ «Термобуд-Каркас» не відобразило у своєму податковому кредиті суми ПДВ від спірної операції щодо поставки вважаючи її такою, що не відбулась.

Також позивач вважає належними доказами наявності заборгованості відповідача надіслані останнім листи №20/05/2019 від 20.05.2019 та №12/06/19 від 12.06.2019 (том 1, а.с. 166-167), зі змісту яких вбачається визнання покупцем наявної у нього заборгованості перед постачальником за видатковою накладною від 06.03.2018.

Разом з тим відповідач підписання даних листів своїм керівником та їх надіслання постачальнику заперечує.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням, як стверджує позивач, відповідачем зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

У справі, що розглядається спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за договором, його ціни, розміру оплати та як результат суми боргу за поставлений товар, стягнення якої є предметом даного позову.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушене самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

В той же час, надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, належить суду.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

З огляду на існуючий стандарт оцінки доказів, зокрема балансу вірогідностей, суд прийшов до висновку, що твердження позивача про існування боргу в сумі 2 936 860,12 грн., за укладеним між сторонами договором поставки є менш вірогідними ніж заперечення проти них.

1). Так, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Як зазначалось вище, позивачем на підтвердження своїх вимог надано лише копії Актів звірок розрахунків.

В матеріалах справи містяться три варіанти копій таких Актів, усі з яких різняться своїм змістом і заперечуються відповідачем.

Дві копії Акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019 - 12.06.2019 містять різне за сумою та протилежне за змістом кінцеве сальдо.

На третій копії Акту за період з 01.01.2019 - 26.11.2019 відсутня печатка відповідача та підпис його посадової особи.

В усіх актах не відображена спірна операція за 06.03.2018 року, а сума початкового сальдо є різною та не співпадає із заявленою до стягнення.

Проти підписання двох варіантів актів звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019 - 12.06.2019 відповідач заперечив.

На неодноразові пропозиції суду під час нового розгляду справи позивач не надав оригіналів Актів звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 12.06.2019.

Копії з оригіналів цих документів не виготовлялись судом під час попереднього розгляду справи та не оглядались ним у встановленому процесуальним законом порядку, у т.ч. в судовому засіданні 24.06.2020 року.

Суд також враховує, що відповідно до практики Верховного Суду (постанови від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16, так і в постановах від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18) сам лише акт звірки, підписаний уповноваженими на його підписання особами не може бути достатнім доказом заборгованості, якщо інформація, відображена в ньому не підтверджена первинними документами.

2). Проте, наданими позивачем копіями первинних документів також не спростовуються заперечення відповідача.

Згідно з п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997 і зареєстрованим в Мінюсті 20.02.1998 р. за № 128/2568 - основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна за встановленою формою.

ТОВ «Блок Майстер Україна» надано суду два пакети копій видаткової накладної і ТТН від 06.03.2018 року з однаковими реквізитами, але різним змістом.

Обґрунтованих причин одночасної наявності у позивача двох пакетів накладних з однаковими реквізитами, але різним змістом його представники не навели.

В судовому засіданні 13.06.2022 представником ТОВ «Блок Майстер Україна» на запитання суду уточнено, що первинними документами, що підтверджують позовні вимоги є ті, що торкаються поставки «рулона оцинкованого». Копії з оригіналів цих документів були засвідчені судом.

Відповідно до змісту ТТН від 06.03.2018 (на які посилається позивач) перевізником «рулона оцинкованого» зазначено ТОВ «АВ Метал Груп» (м. Дніпро).

Проте, зазначені в накладних транспортні засоби у власності ТОВ «АВ Метал Груп» станом на 06.03.2018 року не перебували, вказані у ТТН водії не працювали.

Доказів наявності правових підстав для використання названих транспортних засобів та водіїв ТОВ «АВ Метал Груп» не навело.

В той же час, власники зазначених автомобілів та вказані в ТТН водії повідомили про свою не причетність до перевезення.

З метою встановлення обставин використання печаток відповідача, останнім було серед іншого зазначено, що на оригіналі видаткової накладної №БМ-0000074 від 06.03.2018 представленої суду 23.09.2020 міститься печатка відповідача «для документів», а на ТТН №БМ-0000074/1, №БМ-0000074/2, №БМ-0000074/3 №БМ-0000074/4, ТТН №БМ-0000074/5 від 06.03.2018 із написом «Термобуд-Каркас» .

Заперечуючи проти отримання товару по накладних від 06.03.2018 року відповідач вказав на те, що печатка «для документів» не виготовлялась ТОВ «Термобуд-Каркас» взагалі.

З приводу використання іншої печатки відповідачем подано постанову Лановецького районного суду від 10.02.200 у справі №60279/22, якою ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст.51 КУпАП.

Протиправні дії ОСОБА_14 полягали у тому, що займаючи посаду керівника відділу збуту ТОВ «Термобуд-Каркас» він неодноразово і незаконно використовував печатку відповідача у березні 2018 та 2019 року для створення первинних документів з ТОВ «Блок Майстер Україна».

Згадана постанова суду набрала законної сили та ніким станом на 22.07.2022 не скасована, та в силу ч.6 ст.75 ГПК України має преюдеційне значення для господарського суду.

Відповідно до наданих відповідачем оборотно - сальдових відомостей, пояснень його представників та інших доказів, вказана у накладних від 06.03.2018 року продукція товариством «Термобуд-Каркас» (покупцем за договором) не отримувалась, не обліковувалась, не зберігалась та не використовувалась у господарській діяльності.

Доказів на підтвердження протилежного позивачем не надано.

Окрім того, місцевий суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в 5.10 його постанови у даній справі з приводу того, що відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

3). З урахуванням обов`язку та стандарту доказування сторонами обставин справи суд оцінює і відображення ними спірної поставки у податковій звітності.

Так, Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2019 у справі №826/13597/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, задоволено позов ТОВ «Блок Майстер Україна» та зобов`язано ДФС України зареєструвати податкову накладну №6 від 06.03.2018, складену позивачем.

При цьому, у складеній самим позивачем податковій накладній №6 від 06.03.2018 (т.2 а.с. 87) зазначено про поставку відповідачу 06.03.2018 року 95,91 т листа 2,0 оцинкованого в сумі 2 936 860,12 грн., а не рулона оцинкованого 2,0 мм, в кількості - 95,93 т, на відпуск якого посилався позивач під час нового розгляду справи.

Окрім того, під час провадження у згаданій адміністративній справі представники ТОВ «Блок Майстер Україна» у позові та відзиві на апеляційну скаргу податкового органу доводили адміністративному суду обставини виконання покупцем свого грошового зобов`язання - сплату товариством «Термобуд-Каркас» 2 936 860,12 грн. за товар відпущений йому 06.03.2018 року (т.5 а.с. 18-28).

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Тернопільській області від 23.09.2020 року та пояснень представників відповідача даних в судових засіданнях, на час прийняття рішення у господарському спорі ТОВ «Термобуд-Каркас» не відобразило у своєму податковому кредиті суми ПДВ від спірної операції щодо поставки вважаючи її такою, що не відбулась.

4). На підтвердження своїх вимог позивач надав листи №20/05/2019 від 20.05.2019 та №12/06/19 від 12.06.2019, зі змісту яких вбачається визнання покупцем наявної у нього заборгованості перед постачальником за видатковою накладною від 06.03.2018. Разом з тим відповідач підписання даних листів своїм керівником та їх надіслання постачальнику заперечує.

Як стверджує позивач, такі листи надійшли на його адресу з офіційної електронної адреси ТОВ "Термобуд-Каркас" - termobudkarkas@gmail.com. Разом з тим, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень, сформованих станом на 12.06.2019, та станом на 20.05.2019, офіційною електронною адресою товариства є 68porbogdan@mail.ru.

Крім того встановлено, що в долучених позивачем роздруківок (скрін-шотів), якими позивач обґрунтовує свої доводи про отримання вказаних листів, не зазначено, з якої електронної пошти такі листи надіслані, самого повідомлення також немає.

Щодо посилань на те, що відповідач сам вказав свою електронну пошту termobudkarkas@gmail.com в листі від 05.10.2018 слід зазначити, що вказана переписка велась між сторонами у жовтні 2018 року, в той час як спірні листи датовані травнем-червнем 2019 року і як зазначено вище, станом на дати їх складання офіційною електронною адресою було - 68porbogdan@mail.ru.

Згідно зі статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до практики Верховного Суду не може вважатися належним письмовим доказом і не може бути доказом у справі роздруківка електронного листування, яка не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення (постанови від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19).

З огляду на вище наведене, відповідні доводи і посилання позивача на названі докази не знайшли свого підтвердження ще під час попереднього розгляду справи. Про що зазначено в п.5.11 постанови Верховного Суду у даній справі, у зв`язку з чим дана обставина не потребувала повторного дослідження.

Таким, чином поданими доказами позивачем належним чином не підтверджено обґрунтованість заявлених до відповідача вимог із визначених ним у позові підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд додатково виходить з принципу змагальності сторін та справедливості судового розгляду.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За приписами ст.ст. 45, 46 ГПК України, визначення підстав і предмета позову, які він повинен доводити належить до виключної компетенції позивача.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Слід зазначити, що обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 29 липня 2022 року.

Суддя І.П. Шумський