Court ruling № 105459539, 25.07.2022, Domanyvka District Court of Mykolaiv Oblast

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/741/17

Провадження № 4-с/475/2/22

У Х В А Л А

25.07.2022смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Кривенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Маташнюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт Доманівка скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Доманівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій та рішень протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Доманівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В обґрунтування вимог скарги зазначено, що на примусовому виконанні у Доманівському відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходиться судовий наказ №475/741/17, виданий 14.08.2017 року Доманівським районним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення ним повноліття.

15.08.2017 року в.о. начальника відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по даній справі №54512585.

Згідно з отриманої довідки про розрахунок заборгованості, складеної державним виконавцем Доманівського відділу державної виконавчої служби Войтович Т.В. із сплати аліментів за період з січня 2018 року по травень 2022 року станом на 01.06.2022 року складає 32 574,87 грн.

При зверненні ОСОБА_1 до виконавчої служби з заявою про перерахунок заборгованості по аліментам за період з січня 2021 року по 24 червня 2022 року з урахуванням списаних коштів, головним державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості із сплати аліментів за весь період часу на загальну суму 107 070, 20 коп., вказаний розрахунок було отримано 01 липня 2022 року.

Головним державним виконавцем при обчислені розрахунку заборгованості по аліментам брались відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та/або суми доходів отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з З картала 2017 року по 1 квартал 2022 року.

Станом на 01.10.2017 року боржник ОСОБА_1 був зареєстрованим як фізична особа-підприємець і перебував на спрощеній системі оподаткування.

Станом на 31.01.2022 року боржник ОСОБА_1 припинив працювати як фізична особа підприємець та з 04.02.2022 року офіційно працевлаштувався до приватного підприємця.

Як вбачається з оскаржуваного розрахунку, при визначенні суми заборгованості по сплаті аліментів у період з липня 2017 року по січень 2022 року, державний виконавець виходила не з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а з вирахування шляхом визначення 1/4 частки у загальному річному обсязі доходів фізичної особи-підприємця, вказаних в податковій декларації фізичної особи-підприємця мене як платника єдиного податку за вище вказані роки відповідно до положень ч.5 ст.183 СК України, тим самим порушила припис ч. 2 ст. 195 СК України.

При визначенні суми заборгованості за період з лютого 2022 року по червень 2022 року, державний виконавець виходив з доходу, отриманого за місцем роботи та від підприємницької діяльності, при цьому ДОХІД від підприємницької діяльності відсутній, оскільки з лютого 2022 року боржник припинив працювати як фізична особа підприємець.

Також, зазначає, що при обчисленні розрахунку заборгованості державним виконавцем не було враховано, що у податкових деклараціях зазначено валовий дохід, який включає до свого складу вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інформація про чистий дохід від підприємницької діяльності міститься в Книзі обліку доходів, яка знаходиться та ведеться фізичною особою- підприємцем. Оскільки при складанні розрахунку такі відомості державним виконавцем у божника не були витребувані, а відтак, державним виконавцем фактично не встановлений дійсний дохід.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що виконавець не взяв до уваги те, що оскаржуваний розрахунок заборгованості необхідно було проводити відповідно до вимог чинного законодавства , ОСОБА_1 просив:

- визнати дії державного виконавця Доманівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не правомірними.

- зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно, за судовим наказом Доманівського районного суду Миколаївської області № 475/741/17, в межах виконавчого провадження № 54512585, що перебуває на виконанні у Доманівському відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):

- в порядку визначеному ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України за період з серпня 2017 року по 01 лютого 2022 року;

- в порядку визначеному ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України за період з 01 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року.

Начальником Доманівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Одеса) Багній Д. надано до суду відзив, в якому просила у задоволені скарги ОСОБА_1 до Доманівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про визнання неправомірними дії державного виконавця та здійснення перерахунку заборгованості но сплаті аліментів боржника ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №54512585.

У відзиві зазначає, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №54512585 за судовим наказом № 475/741/17-ц від 14.08.2017 року виданий Доманівським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 31.07.2017 року до досягнення дитиною повноліття.

15.08.2017 року в.о.начальника відділу Багній Д.О. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження по даній справі (АСВП: 54512585).

Станом на 01.03.2018 р. заборгованість по сплаті аліментів становить 1963.62 грн, копію розрахунку заборгованості не аліментам направлено сторонам виконавчого провадження до відома. Розрахунок державним виконавцем обчислювався виходячи із середньої заробітної плати працівника Доманівського району так, як відсутня жодна підтверджуюча інформація, що боржник дійсно працював.

21.06.2022 року до відділу ДВС надійшла інформація з Головного управління ДПС у Миколаївській області про отриманні доходи боржника з 3 квартал 2017 року по 1 квартал 2022 року. Інформація про доходи за останній звітний період надається через 50 днів після його закінчення, тому данні за період з 01.04.2022 року по 01,06.2022 року надаються після 20.08.2022 року відповідно до наказу від 21.07.2020 року №2483/5/436 «Про затвердження Порядку надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів україни від 21.07.2020 року №2483/5/436 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.2020 року за №690/34973 . Розрахунок заборгованості обчислювався згідно звідомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів,

отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації яро майновий стан і доходи за період з З кварталу 2017 року по 1 квартал 2022 року.

За 2022 рік виконавець виходив з доходу боржника за лютий та березень 2022 року у розмірі 76 частини від суми доходу у розмірі 6500грн.

Таким чином розрахунок заборгованості обчислювався згідно судового наказу №475/741/17 від 31.07.2017 роху виданого Доманівським районним судом Миколаївської області в якому зазначено стягувати з ОСОБА_1 . 17.07.1986 р. а. аліменти у розмірі ј частини від всіх видів доходів.

При визначені суми заборгованості за період з лютого 2022 року по березень 2022 року державний виконавець виходив з доходу боржника за вказані місяці у розмірі 1/4 частини від суми доходу у розмірі 6500 грн.

За період 01.04.2022 р. по 01.07.2022 року розрахунок заборгованості обчислювався виходячи із середньої заробітної плати працівника Вознесенського району Миколаївської області так, як відсутня жодна підтверджуюча інформація, що боржник дійсно працював ( дані взяті з офіційного сайту Головного управління статистики у Миколаївській області) та згідно відповіді від 03.06.2022 року Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб боржник ОСОБА_1 є самозайиятої особою, яка самостійно нараховує ( сплачує) дохід від здійснення підприємницької діяльності.

Аргументація позовної заяви заявника полягає в тому, що дії державного виконавця є неправомірними в здійсненні перерахунку заборгованості по аліментам боржника ОСОБА_1 , так як на думку боржника даний розрахунок обчислювався згідно доходів боржника.

У розрахунку заборгованості по сплаті аліментів боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за виконавчим провадженням №54512585 державний виконавець проводила розрахунок заборгованості згідно ч.2 ст.195 СК України та ст..71 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Державний виконавець при виконанні виконавчих документів про стягнення аліментів обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, при цьому розрахунок заборгованості має містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.

Згідно 4.2 ст.195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Вважає скаргу необгрунтовую та просить відмовити в її задоволенні.

Заявник ОСОБА_1 просисив скаргу розглядати в письмовому провадженні та просив її задовольнити.

Стягувач була повідомлена в телефонному режимі про час та місце розгляду скарги.

Представник Доманівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) в судове засідання не з`явився, з направленого відзиву просив розглядати скаргу без участі представника відділу.

Дослідивши матеріали скарги, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокуза№3477-IVзастосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованоїЗаконом України від17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайновіта майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1ст.15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост.1291 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

У п.9 ч.3ст.129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1ст.18 ЦПК України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентованорозділом VІІ ЦПК УкраїнитаЗаконом України «Про виконавче провадження».

Так, згідно ч.1ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Аналогічні положення закріплені уст.447 ЦПК України, за якою сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Доманівському відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №54512585 за судовим наказом № 475/741/17-ц від 14.08.2017 року виданий Доманівським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4

частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 31.07.2017 року до досягнення дитиною повноліття.

15.08.2017 року в.о.начальника відділу Багній Д.О. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження по даній справі (АСВП: 54512585).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 29.06.2022 року, складеного головним державним виконавцем Доманівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Войтович Т.В., станом на 01.07.2022 року заборгованість становила 107 070,20 грн.

Відповідно до копій з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серії АБ № 296060 та Витягу з реєстру платників єдиного податку від 23.11.2017 № 1714183400125. від 07.12.2021 № 5485, ОСОБА_1 з 01.10.2017 року є фізичною особою підприємцем та є платником єдиного податку зі спрощеної системи оподаткування.

31.01.2022 року ОСОБА_1 припинив працювати як фізична особа підприємець, що підтверджується скрін-копія сторінки порталу «Дія».

Згідно відповіді на запит №139826392 від 03.06.2022 року Головного управління ДПС у Миколаївській області надано відповідь на запит ДВС у Вознесенському районі, з якого вбачається, що тип отримання доходу ОСОБА_1 - самозайнята особа, яка самостійно нараховує (сплачує) дохід від здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності, ознака доходу: 999.

На запит ДВС у Вознесенському районі від 16.06.2022 року №1403-2022-0000683 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 3 кварталу 2017 року по 1 квартал 2022 року надано відповідь про обсяг доходу ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді на запит №141878780 від 18.07.2022 року Головного управління ДПС у Миколаївській області надано відповідь на запит ДВС у Вознесенському районі про , з якого вбачається, що тип отримання доходу ОСОБА_1 - фізична особа отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою, ознака доходу:999.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерело/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 24.06.2022 року ОСОБА_1 отримав дохід за лютий 2022 р. 6500 грн. та за березень 2022 р. 6500 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 29.06.2022 року, складеного головним державним виконавцем Доманівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Войтович Т.В., станом на 01.07.2022 року заборгованість становила 107 070,20 грн.

Заявник звертався до ДВС з приводу здійснення перерахунку заборгованості по сплаті аліментів, і головним державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості із сплати аліментів за весь період часу на загальну суму 107 070, 20 коп., вказаний розрахунок було отримано 01 липня 2022 року (підтверджується розпискою, що міститься в матеріалах виконавчого провадження) .

Як вбачається з Постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі 464/6206/18 (провадження №61-18142ск19) аналогічну справу про оскарження дій державного виконавця щодо визначення розміру аліментів було передано на розгляд об`єднаної палати для вирішення питання за правилами якого провадження необхідно розглядати вказане питання. Однак, справу було повернуто та окрім цього, у постанові Великої палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19 розглядався зазначений спір саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що питання з приводу правомірності визначення держаним виконавцем розміру аліментів підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, шляхом подання скарги на дії та рішення державного виконавця, а не в порядку позовного провадження.

За вимогами ч. 3ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження"визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленомуСімейним кодексом України.

Виходячи з приписів ч. 2ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

З 3 кварталу 2017 року по 1 квартал 2022 року заявник був фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку, тобто перебував на спрощеній системі оподаткування, тому розмір аліментів за вказаний період мав вираховуватись виходячи з із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не з розміру доходу зазначеного в декларації за 3 кварталу 2017 року по 1 квартал 2022 року.

За вимогамист. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 2ст. 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення державного виконавця про нарахування аліментів за 3 кварталу 2017 року по 1 квартал 2022 року в сумі 107 070,20 грн. та дії щодо складання розрахунку із вказівкою зазначеної суми є неправомірними, розрахунок підлягає скасуванню та для відновлення порушеного права необхідно зобов`язати головного державного виконавця зробити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів, у виконавчому провадженні №54512585, за 3 кварталу 2017 року по 1 квартал 2022 року виходячи з із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно з ч.2ст.195 ЦПК Українизаборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Таким чином, державний виконавець визначаючи розмір заборгованості, не взяв до уваги те, що зазначені розрахунки заборгованості необхідно було проводити відповідно до вимог ч.2ст.195 СК України.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Судв ухвалі від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18.

Окрім того, як зазначає в своїх поясненнях скаржник, у вказаних деклараціях зазначено валовий дохід, який включає до свого складу вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інформацію щодо розміру суми чистого доходу та фактично понесених витрат від провадження підприємницької діяльності можливо отримати з Книги обліку доходів, яка знаходиться і ведеться фізичною особою-підприємцем. При складанні розрахунку маються брати до уваги вказані відомості щодо дійсний доходу боржника.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Щодо строку звернення до суду, то враховується наступне. За вимогами ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно заяви про поновлення пропущеного строку на оскарження дії державного виконавця поданої Слюсаровим В.М. 22.07.2022 року, з якої вбачається, що розрахунок про заборгованість ним булу отримано 01.07.2022 року, та 11.07.2022 року ОСОБА_1 подав до Доманівського районного суду Миколаївської області скаргу.

Працівниками канцелярії Доманівського районного суду Миколаївської області 12.07.2022 року було зареєстрована дана скарга та передана судді Кривенко О.В., тому ОСОБА_1 вважає, що пропустив строк на звернення.

Суддя дослідивши заяву про поновлення строку та пояснювальну записку заступника керівника апарату Доманівського районного суду Миколаївської області Грубої О.В. від 21.07.2022 року, з якої вбачається, що 11.07.2022 року з 14.00 до 17.00 години на сервері програми документування Д-3 проводилися невідкладні технічні роботи, що не дало можливості вчасно зареєструвати скаргу ОСОБА_1 .

За таких обставин ОСОБА_1 не пропустив строк на звернення до суду.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, платіжні документи про оплату таких послуг, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року (справа 671/1957/20).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 суду надано договір № 2 про надання правничої допомогивід 25.06.2022 року; копія квитанції №2 від 25.07.2022 р. про оплату ОСОБА_1 послуг адвокатського бюро БорисенкоО.В. в розмірі 1500 гривень.

Проте ОСОБА_1 не додано копії ордера адвоката, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акта приймання-передачі виконаних робіт відповідно до Договору про надання правничої допомогивід 25.06.2022 року; розрахуноку витрат наданих юридичних послуг професійної правничої допомоги відповідно до Договору про надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною документально не доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Керуючисьст. ст.353,451 ЦПК України, суд

ухвалив

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Доманівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неправомірними.

Зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно, за судовим наказом Доманівського районного суду Миколаївської області № 475/741/17, в межах виконавчого провадження № 54512585, що перебуває на виконанні у Доманівському відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):

- в порядку визначеному ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України за період з серпня 2017 року по 01 лютого 2022 року;

- в порядку визначеному ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України за період з 01 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 28.07.2022року

суддя : О. В. Кривенко