Decision № 105324334, 18.07.2022, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2022Справа № 910/19401/21

За позовом Приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос"

до Міністерства юстиції України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування наказу

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники:

від позивача - Гуравська В.Ю.

від відповідача - Костенко В.М.,

від третьої особи - 1: не з`явились,

від третьої особи - 2: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватно-орендне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (далі - позивач, ПОП СП "Колос") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін`юст) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.03.2020 № 1231/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав" в частині.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оформленої без дотримання вимог закону, здійсненого поза межами визначеного законодавством 30 денного терміну з дня її отримання, без повідомлення і запрошення заінтересованих осіб, 27.02.2020 Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України надала висновок, яким рекомендувала скаргу задовольнити, рішення державного реєстратора скасувати. На підставі наданого висновку, Мін`юст (відповідач) прийняв наказ від 27.03.2020 № 1231/5, який позивач вважає протиправним, таким, що порушує права позивача, та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено процедуру розгляду скарги, при прийнятті наказу відповідач вийшов за межі своєї компетенції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 позовну ПОП СП "Колос" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

13.12.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи позовної заяви в редакції від 08.12.2021 та доказів її надсилання відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 прийнято позовну заяву Приватно-орендного підприємства сільськогосподарського підприємства "Колос" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19401/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.01.2022 о 12:20 год., залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

04.01.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) на виконання п.7 ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення третім особам копії позовної заяви від 08.12.2021.

10.01.2022 через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких третя особа-2 вважає позовні вимоги недоведеними та необгрунтованими, а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

17.01.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 17.01.2022 учасники справи не з`явились.

Представник позивача у підготовче засідання 17.01.2022 не з`явився подав до суду клопотання про відкладення судового засідання.

У підготовчому засіданні 17.01.2022, суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті справи.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 суд розглянув і задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 14.02.2022 о 11:10 год.

21.01.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи -2 щодо позову.

Підготовче засідання, призначене на 14.02.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та призначено підготовче засідання у справі на 30.05.22 о 11:20 год.

23.05.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 постановлено підготовче засідання у справі, призначене на 30.05.2022 о 11:20 год., здійснювати за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за обліковим записом представника позивача.

У підготовче засідання 30.05.2022 з`явився представник відповідача. Представник позивача через технічні несправності не зміг підключитись для участі у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon". Треті особи не з`явились.

У підготовчому засіданні 30.05.2022 суд долучив до матеріалів справи подану 21.01.2022 позивачем відповідь на пояснення третьої особи-2 щодо позову.

У підготовчому засіданні, призначеному на 30.05.2022 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 постановлено закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті на 20.06.2022 о 12:00 год., проведення підготовчого засідання у справі, призначеного на 20.06.2022 о 12:00 год., здійснювати за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за обліковим записом представника позивача.

20.06.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 20.06.2022 проводилось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за участі представника позивача. Представник відповідача та треті особи не з`явились в судове засідання 20.06.2022.

Суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, подане 20.06.2022.

У судовому засіданні 20.06.2022 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 20.06.2022 суд заслухав вступне слово позивача.

Стислий виклад позиції учасників справи.

Позивач (ПОП "СП "Колос") позовні вимоги підтримав у повному обсязі з огляду на таке.

Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія), розглянувши скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (далі - скаржники), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.11.2019 за № КО-22840 (далі - скарга) на рішення від 07.11.2019 №№ 49562205, 49562331, 49561916, 49562078, 49561798 (далі - рішення), прийняті державним реєстратором Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Барабашем Олегом Сергійовичем (далі - державний реєстратор Барабаш О.С.), рекомендувала скаргу задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення, прийняті державним реєстратором Барабашем О.С., анулювати доступ державному реєстратору Барабашу О.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

На підставі висновку Колегії від 27.02.2020 (далі - Висновок) Мін`юстом було видано Наказ №1231/5 від 27.03.2020 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав" (далі - Наказ).

Позивач стверджує, що Наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено процедуру розгляду скарги, а саме:

- всупереч вимогам ч. 7 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у скарзі не зазначено дату її подання відповідачеві;

- всупереч абз. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" додатки до скарги не були належним чином посвідчені скаржниками;

- всупереч вимогам п. 5, п. 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 (в редакції, чинній на день реєстрації скарги) (далі - Порядок), замість встановлення підстав для відмови у задоволенні скарги у зв`язку із оформленням скарги без дотримання вимог, визначених законом, відповідачем було здійснено розгляд скарги по суті;

- у порушення приписів абз. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно яких до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором, до скарги додано лише копію постанови Вінницького апеляційного суду від 30.10.2019 по справі № 2-О-80/2006, яка не містить жодних приписів щодо права власності (чи інших прав) скаржників на перелічене у скарзі майно, до скарги не було додано жодних доказів наявності у скаржників прав на це майно, рівно як і доказів, що підтверджують факт порушення прав скаржників у результаті прийняття державним реєстратором оскаржуваних рішень;

- порушено строк розгляду скарги (скарга зареєстрована відповідачем 27.11.2019, строк її розгляду було продовжено до 45 календарних днів, відтак, на твердження позивача, граничний строк розгляду скарги становив 11.01.2020, тоді як матеріали скарги було надіслано позивачеві лише 13.01.2020, розгляд скарги відповідачем було проведено 27.02.2020, рішення за результатами її розгляду було прийняте 27.03.2020, тобто поза межами визначеного законом строку розгляду звернень громадян);

- всупереч вимогам п. 11 Порядку позивача не було повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги та про можливість надання пояснень жодним із передбачених Порядком додаткових способів.

Позивач стверджує, що відповідач вийшов за межі своєї компетенції при прийнятті оскаржуваного Наказу, перейнявши на себе повноваження суду, а саме: скарга обґрунтована протиправним позбавленням скаржників прав на майно внаслідок підроблення документів, а не у зв`язку з порушенням державним реєстратором вимог законодавства щодо порядку чи підстав вчинення реєстраційних дій, відповідності таких дій вимогам законодавства, при цьому дійсність документів щодо набуття позивачем прав на майно під час розгляду скарги не перевірялась, а документів щодо прав скаржників на це майно взагалі не додано до скарги.

Позивач наголосив на відсутності в діях державного реєстратора порушень вимог закону щодо проведення перевірки документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав. На твердження позивача, зі змісту поданих ним для державної реєстрації речових прав документів однозначно вбачалося набуття позивачем права власності на нерухоме майно, підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав не було.

Позивач вважає Висновок Колегії Мін`юсту необгрунтованим та безпідставним, прийнятим із порушенням визначеного законом порядку прийняття таких рішень та таким, що містить у собі неправдиву інформацію, а саме:

- у п. 1 "Мотивів рішення у розгорнутому вигляді" вказано, що "факт визнання права власності заявників скасовано у судовому порядку", в той час, як визнання права власності заявників не було предметом судового розгляду;

- у п. 2 "Мотивів рішення у розгорнутому вигляді" вказано, що до заяви ПОП "СП "Колос" та заяви ОСОБА_3 державним реєстратором додані "скановані копії протоколу загальних зборів та актів приймання-передачі майна", насправді ж державним реєстратором було додано електронні копії оригіналів протоколів загальних зборів та актів приймання-передачі майна, виготовленні шляхом сканування оригіналів наданих заявниками документів;

- у п. 3-5 "Мотивів рішення у розгорнутому вигляді" Колегія посилається на невідповідність наданих заявником документів вимогам закону, проте не обґрунтовує свої висновки та не зазначає, вимогам якого конкретно нормативно-правового акту, не відповідають документи, подані заявником для державної реєстрації права власності.

Позивач звернув увагу, що правову оцінку діям та рішенням державного реєстратора при проведенні державної реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно, було надано судом під час розгляду справи № 120/1637/20-а за позовом державного реєстратора до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу № 1231/5 від 27.03.2020, що підтверджується постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі № 120/1637/20-а.

Позивач вважає надані третьою особою-2 ( ОСОБА_2 ) пояснення щодо позову такими, що не спростовують обгрунтованості позовних вимог позивача.

Відповідач (Мін`юст) згідно поданого відзиву на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян".

Позивачем подані державному реєстратору скановані копії протоколу загальних зборів членів ПОП "СП "Колос" №3 від 07.02.2000, актів прийому-передачі основних засобів на баланс ПОП "СП "Колос" від 07.02.2000, тоді як будь-які інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення речових прав на спірні об`єкти нерухомого майна, в Державному реєстрі прав відсутні.

В порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1, 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час прийняття рішень від 07.11.2019 №№ 49562205, 49562331, 49562078, 49561916, 49561798 державним реєстратором Барабашем О.С. не було належним чином перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, оскільки державна реєстрація права власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна проведена на підставі документів, які не підтверджують виникнення такого права у ПОП "СП "Колос".

Відповідач стверджував, що позивач був належним чином повідомлений про засідання Колегії 27.02.2020 шляхом розміщення оголошення про час і місце засідання колегії на офіційному веб-сайті Мін`юсту у строки, визначені пунктом 11 Порядку, за посиланням: https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-27-lyutogo-2020-roku.

Крім того, співробітник Мін`юсту намагався вийти на зв`язок з ПОП "СП "Колос", про що свідчить телефонограма від 26.02.2020, проте абонент не брав слухавки.

Відповідач зазначив, що згідно пункту 11 Порядку повідомлення телефонограмою чи засобами електронної пошти про засідання Колегії є додатковим, факультативним засобом, а розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту є основним способом.

Відтак, за доводами відповідача, оскаржуваний Наказ є правомірним, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Третя особа-2 ( ОСОБА_2 ) заперечувала проти задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю та необгрунтованістю.

На думку третьої особи-2, надані керівником ПОП СП "Колос" державному реєстратору документи для реєстрації права власності на майно колишнього КСП "Колос" є недостовірними та нелегітимними, оскільки протоколи загальних зборів, проведених за участі 3-х осіб замість 947-ми осіб, за рік до створення Спілки (об`єднання) громадян орендодавців ПОП СП "Колос" с. Куна, містять недостовірну інформацію та не відображають волю та рішення всіх працівників колишнього КСП "Колос" (співвласників майнових паїв). Третя особа-2 вважає, що не могли голова та члени ще не створеної спілки 07.02.2000 року передавати в погашення заборгованості ПОП СП "Колос" будь-яке майно, станом на 07.02.2000 ще не могла утворитись заборгованість по оплаті праці та аліментів за 2000, 2001, 2002 роки. Державний реєстратор не звернув увагу на такі невідповідності, що свідчить про неправомірність його дій, відтак Мін`юстом ухвалено правомірний та обгрунтований Наказ, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав.

У судовому засіданні 20.06.2022 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

На стадій судових дебатів судом оголошено перерву у судовому засіданні до 18.07.2022 о 11:00 год.

У судове засідання 18.07.2022 з`явились представники позивача та відповідача. Треті особи не з`явились в судове засідання.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні 18.07.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

У судових дебатах представник позивача виступив з промовою (заключним словом).

У судових дебатах представник відповідача виступив з промовою (заключним словом).

До закінчення судових дебатів у справі представник позивача заявив, що позивачем в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України будуть подані докази на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.07.2022 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що 07.02.2000 загальними зборами членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Колос", с. Куна, було прийняте рішення (протокол 3 від 07.02.2000 (а.с. 38-43 т. 1)) про передачу Приватно-орендному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (далі - ПОП СК "Колос", позивач) в рахунок погашення заборгованості по аліментах, заробітній платі та професійних внесках, майна, у тому числі об`єктів нерухомості:

- нежитлового приміщення пташнику площею 1133,2 кв. м, розташованого за адресою: вул. Тваринників, буд. 18, с. Куна, Гайсинського району, Вінницької області, вартістю - 41591,97 грн;

- нежитлового приміщення площею 1118,3 кв.м., розташованого за адресою: вул. Тваринників, буд 1, с. Куна, Гайсинського району, Вінницької області, вартістю - 123289,95 грн;

- нежитлового приміщення телятнику площею 1665,8 кв. м., розташованого за адресою: вул. Сонячна, буд. 34а, с. Крутогорб, Гайсинського району Вінницької області, вартістю - 28493,12 грн.

Зазначене нерухоме майно фактично передане позивачеві згідно Актів передачі майна від 07.02.2000 (а.с. 44-46 т. 1).

З метою проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, представник Приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" ОСОБА_3 у листопаді 2019 звернувся до державного реєстратора Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Барабаша Олега Сергійовича із заявами про державну реєстрацію права власності позивача на зазначене вище нерухоме майно.

Для здійснення державної реєстрації права власності заявником було подано оригінали протоколів загальних зборів членів КСП "Колос" с. Куна Гайсинського району Вінницької області, оригінали актів приймання-передачі майна та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, документи, що підтверджують повноваження представника.

Розглянувши подані для державної реєстрації речових прав документи, державний реєстратор Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Барабаш Олег Сергійович прийняв рішення про проведення державної реєстрації прав ПОП СП "Колос", зокрема рішення №№ 49562205, 49562331, 49562078 від 07.11.2019 (далі - оскаржувані рішення).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, жителі с. Куна Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_1 (третя особа-1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (третя особа-2, ОСОБА_2 ) в порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", звернулись до Мін`юсту (відповідач) зі скаргою, яка зареєстрована в Мін`юсті 27.11.2019 за № КО-22840 (далі - скарга), відповідно до якої просили:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49562205 від 07.11.2019 року 09:35:18, Барабаш Олег Сергійович , Михайлівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49562331 від 07.11.2019 року 09:39:41, Барабаш Олег Сергійович , Михайлівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49561916 від 07.11.2019 року 09:25:35, Барабаш Олег Сергійович , Михайлівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49562078 від 07.11.2019 року 09:30:39, Барабаш Олег Сергійович , Михайлівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49561798 від 07.11.2019 року 09:20:41, Барабаш Олег Сергійович , Михайлівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області.

27.03.2020 Мін`юстом видано Наказ № 1231/5, яким:

- скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі;

- скасовані рішення від 07.11.2019 №№ 49562205, 49562331, 49561916, 49562078, 49561798, прийняті державним реєстратором Барабашем О.С.;

- анульовано доступ державному реєстратору Барабашу О.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначений Наказ видано на підставі Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 27.02.2020 (далі відповідно - Колегія, Висновок) за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що Наказ видано з порушенням норм чинного законодавства України, а саме ч. 7 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", абз. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вимог п. 5, 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 (в редакції, чинній на день реєстрації скарги), п. 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150, що діяла на момент розгляду скарги, а отже Наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими є, зокрема, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач (ПОП СП "Колос") звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 27.03.2020 № 1231/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав" в частині, що стосується реєстрації прав ПОП СП "Колос" зокрема щодо скасування рішень державного реєстратора №№ 49562205, 49562331, 49562078 від 07 листопада 2019 року, а тому судом досліджується наявність (або відсутність) підстав для визнання протиправним та скасування вказаного наказу саме у відповідній частині.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення ПОП СП "Колос" з позовом до господарського суду обумовлено необхідністю захисту порушеного, на думку позивача, права власності позивача на нерухоме майно, щодо якого державним реєстратором Барабашем О.С. прийняті рішення №№ 49562205, 49562331, 49562078 від 07.11.2019.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із суті права, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду (у постановах від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а) стосовно юрисдикції спорів, аналогічних спору у цій справі, суд дійшов висновку, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції господарських судів з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з Наказом Мін`юсту від 27.03.2020 № 1231/5, яким, зокрема, було скасовано рішення №№ 49562205, 49562331, 49562078 від 07.11.2019, прийняті державним реєстратором Барабашем О.С. щодо права власності позивача на нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на нерухоме майно, тобто права цивільного, тому спір у цій справі, незважаючи на участь у ньому суб`єкта владних повноважень, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом враховано, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не мав публічно - правових відносин саме з позивачем. Оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем за скаргою іншої особи, а не позивача.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.

Згідно з частиною 1 наведеної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини 1 статті 20 ГПК України).

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження Наказу Мін`юсту від 27.03.2020 № 1231/5 безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права, а саме права власності на нерухоме майно, оскільки ОСОБА_1. та ОСОБА_2 (скаржники за скаргою, поданою до Мін`юсту) заперечують законність рішень державного реєстратора Барабаша О.С. №№ 49562205, 49562331, 49562078 від 07.11.2019. Такий спір має приватно-правовий характер та з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для визнання незаконним та скасування Наказу Мін`юсту від 27.03.2020 № 1231/5, яким було скасовано рішення державного реєстратора Барабаша О.С. №№ 49562205, 49562331, 49562078 від 07.11.2019.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), Положенням про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 09.01.2020 № 71/5, зареєстрованим 09.01.2020 за № 24/34307 (далі - Положення про Колегію), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (в редакції, чинній на дату реєстрації скарги), Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150), який діяв на час розгляду скарги (далі - Порядок у відповідній редакції).

Судом враховано, що з 09.01.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, а саме назву та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 викладено в новій редакції, Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (був чинним станом на 27.11.2019 - дату реєстрації скарги) викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150, затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, який і був чинним станом на час розгляду скарги, а саме надання Колегією Мін`юсту Висновку від 27.02.2020 та прийняття Мін`юстом оскаржуваного наказу № 1231/5 від 27.03.2020.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону (тут і далі - в редакції станом на час розгляду скарги) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 37 Закону визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч. 1 ст. 37 Закону).

Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) (п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону).

Частиною 3 статті 37 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Частиною 5 статті 37 Закону встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Частиною 8 статті 37 Закону встановлено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Частина 8 статті 37 Закону визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, серед яких - оформлення скарги без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті (п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону).

За змістом ч. 9 ст. 37 Закону порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Відповідно до пунктів 5, 7 Порядку (в редакції, яка була чинною станом на дату реєстрації скарги) було встановлено:

5. Комісія протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації скарги суб`єктом розгляду скарги вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);

2) чи оформлено скаргу з дотриманням вимог, визначених Законами;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

7. У разі коли встановлено, що скаргу оформлено без дотримання вимог, визначених Законами (відповідно до п. 1 наведеного Порядку скорочення "Закони" застосовується щодо Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті із зазначенням вичерпної інформації про підстави для такої відмови. Згадане рішення у формі наказу не позбавляє особу права на повторне звернення із скаргою в межах визначених законодавством строків.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (ч. 1). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається (ч. 7).

Відповідно до пунктів 5, 6, 8 Порядку (в редакції, яка була чинною станом на час розгляду скарги) встановлено:

5. Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

6. Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

8. У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Мін`юст здійснює колегіальний розгляд скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, що оскаржуються, виключно за умови відсутності підстав для відмови в задоволенні такої скарги чи підстав для пересилання її за належністю. Підстави для відмови в задоволенні такої скарги імперативно визначені ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та у п. 5 Порядку. Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 910/5520/21.

Отже, у разі оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом, у Мін`юсту відсутні повноваження на здійснення розгляду скарги на відповідні рішення державного реєстратора і Мін`юст має відмовити в її задоволенні.

Позивач стверджує, що всупереч вимогам ч. 7 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у скарзі не зазначено дату її подання відповідачеві.

В матеріалах справи наявна копія скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі разом - скаржники), зареєстрована в Мін`юсті 27.11.2019 за № КО-22840 (а.с. 28-29 т. 1).

Судом встановлено, що в порушення ч. 7 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", п. 6 абз. 1 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містить зазначення дати її складання.

Позивач стверджує, що всупереч абз. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" додатки до скарги не були належним чином посвідчені скаржниками, скаржниками не надано доказів наявності у них прав на майно щодо якого державним реєстратором прийнято оскаржувані рішення, а рівно доказів, що підтверджують факт порушення прав скаржників у результаті прийняття державним реєстратором оскаржуваних рішень.

Станом на час подання скарги до Мін`юсту та її реєстрації (27.11.2019), чинними були приписи Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55), згідно п. 5.27 якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис".

Судом встановлено, що у якості додатку до скарги зазначена та фактично додана лише копія постанови Вінницького апеляційного суду від 30.10.2019 №2-о-80/2006 (а.с. 30-34 т. 1). В порушення абз. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" копія поданого документу не засвідчена в установленому порядку посадовою особою суду або скаржниками (уповноваженими представниками скаржників).

Постанова Вінницького апеляційного суду від 30.10.2019 у справі №2-о-80/2006 прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 05.06.2006 у цивільній справі за заявою засновника і власника Приватного орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" ОСОБА_3 про встановлення факту законного набуття права приватної власності на майно і тварин.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30.10.2019 у справі №2-о-80/2006 встановлено:

"У червні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту законного набуття права приватної власності на майно і тварин, мотивуючи тим, що в зв`язку з реорганізацією КСП «Колос» було утворено ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» і за договором доручення на виплату заробітної плати від 31.01.2000 року ліквідаційною комісією в особі голови Кушнір А.П. було передано ПОП «Сільськогосподарське підприємство «Колос» майно і тварини на загальну суму 311 500, 27 грн.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 червня 2006 року заяву задоволено.

Встановлено факт законного набуття ПОП "Сільськогосподарське підприємство "Колос" с. Куна Гайсинського району, засновником, власником та директором якого є ОСОБА_3 , права приватної власності на таке майно і тварини:

…

телятник з добудовою загальною площею 1665,80 кв. м. в с.Крутогорб вартістю 28493,12 грн. …;

пташник загальною площею 1133,20 кв. м. в с. Куна вартістю 41591,97 грн. …;

адмінбудівля з дизблоком загальною площею 1118,30 кв. м. в с. Куна, вул. Тваринників-1 вартістю 123289,95 грн., …, - для подальшої реєстрації власності…

Відповідно до частини 1 статті 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

В окремому провадженні об`єктом судового захисту виступає охоронюваний законом інтерес, тобто у цьому виді провадження встановлюються обставини, від яких у конкретної особи може виникнути, змінитися або припинитися певне суб`єктивне право, іншими словами - юридичні факти.

Відтак окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій. …

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

ОСОБА_3 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту законного набуття ПОП "Сільськогосподарське підприємство "Колос" права власності на вказане майно, мотивує її тим, що право приватної власності на нерухоме майно не може бути зареєстроване в органах технічної інвентаризації, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, а це в свою чергу створює перешкоди в здійсненні підприємством законного права розпоряджатися майном. При цьому пункт 10 Додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2002 року за №157/6445, передбачає в якості такого правовстановлюючого документа рішення суду про встановлення факту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна.

Разом з тим зазначений пункт Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна передбачав серед інших в якості правовстановлювальних документів рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, а не рішення про встановлення факту його набуття.

… законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав як «встановлення факту законного набуття права власності на майно», а визнання права власності на майно здійснюється судом за позовом власника, що пред`являється до особи (осіб), які оспорюють або не визнають це право".

За наведених обставин, постановою Вінницького апеляційного суду від 30.10.2019 у справі №2-о-80/2006 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено, рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 05.06.2006 скасовано, а заяву засновника і власника Приватного орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" ОСОБА_3 про встановлення факту законного набуття права приватної власності на майно і тварини - залишено без розгляду.

У наведеній постанові Вінницький апеляційний суд зазначив, що "із наданих апелянтами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документів вбачається, що вони є власниками майнових паїв члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів) КСП "Колос", якими визначено розмір майна пайового фонду підприємства у грошовому еквіваленті кожного із скаржників", "вони не лише є співвласниками майнового паю колишнього КСП "Колос", а й були вигодонабувачами (третіми особами, на користь яких укладено договір) за ним".

Проте, звертаючись до Мін`юсту зі скаргою на рішеннями державного реєстратора, скаржниками, окрім наведеної постанови Вінницького апеляційного суду, до скарги не додано жодних документів на підтвердження наявності у них прав на майно щодо якого державним реєстратором прийнято оскаржувані рішення, а рівно не подано документів, що підтверджують факт порушення їх прав у результаті прийняття державним реєстратором оскаржуваних рішень.

Враховуючи наведене, подана скаржниками скарга була оформлена без дотримання вимог, визначених п. 6 абз. 1 ч. 5, абз. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що є підставою для відмови в її задоволенні відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (в редакції, чинній на день реєстрації скарги) та прийняття рішення у формі наказу про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті відповідно до п. 7 наведеного Порядку.

Проте, всупереч імперативним приписам ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 5, 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (в редакції, чинній на дату реєстрації скарги), відповідач не прийняв рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті, а здійснив розгляд скарги по суті.

Не відмовивши у задоволенні скарги без розгляду її по суті, відповідач допустив порушення Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (в редакції, чинній на дату реєстрації скарги).

Позивач також стверджує, що всупереч вимог п. 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (в редакції, яка була чинною станом на час розгляду скарги, а саме надання Колегією Мін`юсту Висновку від 27.02.2020 та прийняття оскаржуваного наказу Мін`юсту № 1231 від 27.03.2020, далі - Порядок) позивача не було повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги та про можливість надання пояснень з цього приводу жодним із передбачених Порядком додаткових способів.

При вирішенні питання про дотримання відповідачем порядку повідомлення особам, визначеним у пункті 10 Порядку, про час і місце засідання Колегії, суд виходив з положень пунктів 10-12 Порядку, згідно яких:

10. Для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

11. Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

12. Копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Положення про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 09.01.2020 № 71/5 (далі - Положення про Колегію), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.01.2020 за № 24/34307, розгляд Колегією скарги у сферах державної реєстрації здійснюється в такій послідовності:

1) доповідь посадової особи Мін`юсту чи відповідного територіального органу по суті скарги у сферах державної реєстрації, відповіді на питання Колегії;

2) надання усних пояснень особами, запрошеними для розгляду відповідної скарги у сферах державної реєстрації колегіально;

3) обговорення Колегією скарги у сферах державної реєстрації;

4) винесення співголовою Колегії на голосування проекту рішення за результатом колегіального розгляду скарги у сферах державної реєстрації;

5) голосування Колегією за результатом розгляду скарги у сферах державної реєстрації.

Особи, запрошені для розгляду відповідної скарги у сферах державної реєстрації колегіально, можуть бути присутніми на засіданні Колегії виключно під час надання усних пояснень по суті такої скарги.

Наведені норми Порядку та Положення про Колегію передбачають надання особам, запрошеним для розгляду скарги у сферах державної реєстрації, право надавати усні пояснення по суті скарги.

Дотримання вказаних вимог було б неможливим без існування дієвого механізму належного та завчасного повідомлення всіх зацікавлених осіб про час і місце засідання Колегії для розгляду скарги у сферах державної реєстрації. Результатом такого повідомлення повинна бути фактична обізнаність всіх заінтересованих осіб про час і місце засідання Колегії, яка надає можливість належно підготуватися до розгляду скарги та взяти участь в її розгляді. Лише після з`ясування факту такої обізнаності Комісія може вирішити питання про можливість розгляду скарги без участі заінтересованих осіб, які не з`явились на засідання Колегії.

Судом встановлено, що оголошення про час і місце засідання Колегії 27.02.2020, на якому розглядалася в тому числі і скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , було розміщено на офіційному веб-сайті Мін`юсту за посиланням:

https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-27-lyutogo-2020-roku.

Проте, як досліджено судом, за наведеним посиланням не вбачається дата розміщення такого оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, у зв`язку з чим не можливо дійти висновку про розміщення відповідачем оголошення у строки, визначені пунктом 11 Порядку, а саме не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджував про своєчасне розміщення ним відповідного оголошення про засідання Колегії щодо розгляду скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті Мін`юсту, проте належних та допустимих доказів в підтвердження вказаного факту суду не надав.

Відповідач повідомив, що додатково, телефонограмою від 26.02.2020, намагався повідомити позивача про час і місце засідання Колегії, однак абонент не взяв слухавку.

Зі змісту долученої відповідачем до матеріалів справи копії такої телефонограми (т. 1, а.с. 153 - зі звортнього боку) вбачається, що фактично вона була зроблена відповідачем 26.02.2020, а отже пізніше, ніж за два дні до дня розгляду скарги (27.02.2020), більш того, за наслідками направлення такої телефонограми позивача так і не було повідомлено про час і місце засідання Колегії.

Отже, відповідач як суб`єкт розгляду скарги не повідомив позивача як заінтересовану особу про час і місце розгляду Колегією скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги, як це передбачено п. 11 Порядку.

Суд зауважує, що позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується її безпосередньо, є порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

За наведених підстав, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог п. 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (в редакції, яка була чинною станом на час розгляду скарги), що позбавило позивача права на прийняття участі у розгляді скарги та наданні пояснень (заперечень) і доказів на їх обґрунтування з метою повного та об`єктивного розгляду скарги і прийняття за її наслідками законного і обґрунтованого рішення.

Позивач стверджує, що відповідач вийшов за межі своєї компетенції при прийнятті оскаржуваного Наказу, а саме: скарга обґрунтована протиправним позбавленням скаржників прав на майно внаслідок підроблення документів, а не у зв`язку з порушенням державним реєстратором вимог законодавства щодо порядку чи підстав вчинення реєстраційних дій, відповідності таких дій вимогам законодавства, при цьому дійсність документів щодо набуття позивачем прав на майно під час розгляду скарги не перевірялась, а документів щодо прав скаржників на це майно взагалі не додано до скарги.

Такі доводи позивача суд оцінює критично, оскільки скаржники хоча і вказали підставою поданої скарги "порушення законодавства "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з використанням зфальсифікованих та підроблених документів бувшого КСП "Колос", однак Колегія Мін`юсту, розглянувши скаргу, згідно п. 2 "Мотивів рішення у розгорнутому викладі" дійшла висновку, що будь-які інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення речових прав на спірні об`єкти нерухомого майна в Державному реєстрі прав відсутні, згідно п. 6 "Мотивів рішення у розгорнутому викладі" Колегія Мін`юсту дійшла висновку, що в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час прийняття рішень від 07.11.2019 №№ 49562205, 49562331, 49561916, 49562078, 49561798 державним реєстратором Барабашем О.С. не було належним чином перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, оскільки державна реєстрація права власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна проведена на підставі документів, які не підтверджують виникнення такого права у Приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос".

Водночас, порушення Мін`юстом вимог п. 11 Порядку позбавило позивача права прийняти участь у розгляді скарги та надати пояснення (заперечення) і докази на їх обгрунтування з метою повного та об`єктивного розгляду скарги і прийняття за його наслідками законного і обгрунтованого рішення.

Аналогічних висновків щодо порушення Мін`юстом вимог Порядку щодо належного повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 120/1637/20-а за адміністративним позовом Барабаша Олега Сергійовича , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , ПОП СП "Колос", до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.03.2020 № 1231/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію", про зобов`язання Міністерства юстиції України скасувати записи про скасування рішень про державну реєстрацію прав від 07.11.2019 №№ 49562205, 49562331, 49561916, 49562078, 49561798 та відновити доступ державному реєстратору Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Барабашу Олегу Сергійовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 120/1637/20-а позов задоволено повністю.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі № 120/1637/20-а апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 120/1637/20-а скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позов Барабаша Олега Сергійовича задоволено частково. Зобов`язано Міністерство юстиції України відновити доступ державному реєстратору Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Барабашу Олегу Сергійовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито. Наведена постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили.

Як було встановлено судом вище, всупереч вимогам ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 5, 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (в редакції, чинній на день реєстрації скарги), відповідач не прийняв рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті, а безпідставно здійснив розгляд скарги по суті.

Відтак, доводи позивача стосовно порушення відповідачем при видачі оскаржуваного Наказу статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 5, 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (в редакції, чинній на дату реєстрації скарги), п. 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (в редакції, чинній станом на час розгляду скарги) знайшли своє підтвердження.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як встановлено судом, Мін`юст здійснює колегіальний розгляд скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, що оскаржуються, виключно за умови відсутності підстав для відмови в задоволенні такої скарги чи підстав для пересилання її за належністю. Підстави для відмови в задоволенні такої скарги імперативно визначені ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та у п. 5 Порядку (у відповідній редакції).

Відповідачем при видачі оскаржуваного Наказу порушено приписи ч. 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 5, 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (в редакції, чинній на дату реєстрації скарги), п. 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (в редакції, чинній станом на час розгляду скарги).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відхилені судом як такі, що не спростовують висновків суду.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статті 76-79 ГПК України місять приписи щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.

Належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач та треті особи-1, 2 суду не подали.

Отже, встановлені судом обставини у сукупності свідчать про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.03.2020 № 1231/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав" в частині, що стосується реєстрації прав Приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" щодо скасування рішень державного реєстратора Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Барабаша Олега Сергійовича від 07.11.2019 №№ 49562205, 49562331, 49562078.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" підлягають задоволенню повністю в межах заявлених вимог.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач безпосередньо у позовній заяві зазначив, що розмір витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи, складає 20 000,00 грн.

Відповідачем не подано попереднього розрахунку суми судових витрат в порядку ст. 124 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

З огляду наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

До закінчення судових дебатів у справі представник позивача заявив, що позивачем в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України будуть подані докази на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат.

Керуючись статтями 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (Україна, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622) від 27.03.2020 року № 1231/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав", в частині, що стосується реєстрації прав Приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (Україна, 23714, Вінницька обл., Гайсинський р-н, село Куна, вул. Тваринників, буд. 1; ідентифікаційний код 30612168) щодо скасування рішень державного реєстратора Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Барабаша Олега Сергійовича від 07.11.2019 №№ 49562205, 49562331, 49562078.

3. Стягнути з Міністерства юстиції України (Україна, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (Україна, 23714, Вінницька обл., Гайсинський р-н, село Куна, вул. Тваринників, буд. 1; ідентифікаційний код 30612168) 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривні 00 копійок) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 20.07.2022

Суддя Оксана ГУМЕГА