№ 1052971, 27.09.2007, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.09.07 Справа № 5/486ад.

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Монастирському Д.Д., за участю представників сторін:

від позивача –Меженська О.О. довіреність № 445-і від 08.06.07.,

від відповідача –не прибув;

розглянувши матеріали справи за позовом:

Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ

до Державного підприємства "Лимарівський кінний завод № 61", с. Новолимарівка Луганської області

про стягнення 14198 грн. 36 коп., –

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення збитків, що заподіяні державі у розмірі 14198,36 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі в обґрунтування яких зазначив наступне.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.128 КАСУ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції Держекоінспекції в Луганській області належить здійснення державного контролю за використанням і охороною природних ресурсів територіальних вод, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів підприємствам надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Ст. 111 Водного кодексу України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення водного законодавства, в порядку та розмі рах, встановлених законодавством України.

Збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до п. 4.3. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 червня 1995 р. за №162/698 відповідальність за порушення водоохоронного законодавства не настає, якщо порушення норм водокористування виникло з незалежних від водокористувача і непередбачених проектом обставин.

У результаті перевірки Державного підприємства "Лимарівський кінний завод № 61" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що підприємством порушуються вимоги ст. 44 Водного кодексу України, а саме у період з 01.01.2004 по 01.11.2006 ним здійснювався самовільний забір води без дозволу на спецводокористування. Даний факт підтверджується актом перевірки від 01.11.2006.

На підставі акту перевірки та довідки наданої підприємством, були обчислені збитки, заподіяні державі, внаслідок самовільного водокористування. Збитки склали 14198 грн. 36 коп.

На теперішній час зазначену суму штрафу підприємством до державного бюджету не перераховано.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Лимарський кінний завод № 61" с. Новолимарівка Біловодського району, вул. Буденного, 1, код 00846263 збитки у розмірі 14198,36 грн. на балансовий рахунок № 33115331700114 спеціального фонду місцевого бюджету с. Новолимарівка Біловодського району Луганської області, код ЄДРПОУ 24048193 ВДК Біловодського району Луганської області, код платежу за бюджетною класифікацією 24062100, банк одержувач –УДК у Луганській області, МФО 804013.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.10.07. у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. Закропивний

Помічник судді С. А. Кулешова