Decision № 105264949, 11.07.2022, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року

справа №380/11190/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретаря судового засідання Іванес Х.О.,

за участі:

представника позивача Крупея М.С., згідно договору,

представника відповідача Білоуса А.Т., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВО 5» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВО 5» (далі ТзОВ «ЕВО 5», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте на підставі акта перевірки №0719/13/07/РРО/40335158 від 24.06.2020 та рішення ДПС України № 30231/6/99-00-06-02-06-06 від 16.10.2020 податкове повідомлення-рішення від 05.11.2020 № 000/2200709, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 80000,00 грн. за порушення п.п. 230.1.2 п. 230 ст. 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також наказ ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕВО 5» № 2214 від 17.06.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що фактична перевірка, результати якої слугували підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, проведена незаконно, оскільки оскаржуваний наказ про її проведення видано безпідставно, з порушенням п.п. 80.2.2 п. 80 ст. 80 ПК України. Таким чином, прийняте за наслідками реалізації неправомірного наказу, податкове повідомлення-рішення від 05.11.2020 № 000/2200709 теж є неправомірним. Крім того, зазначає, що відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, оскільки паливно-роздавальні колонки, які встановлені в місці здійснення продажу дизеля та бензину, виконують функції витратомірів-лічильників. А, отже, окреме встановлення таких відповідно до чинного законодавства не вимагається. Наголошує на тому, що контролюючим органом було невірно обчислену суму застосованого штрафу. За таких обставин вважає податкове повідомлення-рішення неправомірним та просить позов задовольнити.

Ухвалою від 07.12.2020 суддею позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків такої.

Ухвалою від 03.03.2021 судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження.

28.04.2021 відповідач надіслав до суду відзив на позов (вх. №30231), якому позовні вимоги заперечив повністю. Зазначив, що наказ ГУ ДПС у Львівській області від 17.06.2020 № 2214 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕВО 5»» вичерпав свою дію, внаслідок його реалізації, а тому його скасування не призведе до належного захисту прав позивача, оскільки за результатами проведення фактичної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення. Посадові особи контролюючого органу до проведення фактичної перевірки були допущені. За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №0719/13/07/РРО/40335158 від 24.06.2020, яким встановлено порушення вимог п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме, на двох резервуарах, які підприємство використовує для роздрібної торгівлі пальним, відсутні витратоміри та рівноміри-лічильники. Таким чином, контролюючим органом було правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції і саме в розмірі 80000,00 грн., тобто по 20000,00 грн. за кожен необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівномір-лічильник. Так, згідно з п. 1281.1 ст. 1281 ПК України відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу. Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у задоволенні позову слід відмовити.

20.09.2021 за вх. № 68129 представником відповідача подано додаткові пояснення до відзиву, згідно з якими оскільки позивачем не оскаржено рішення ДПС України № 30231/6/99-00-06-02-06-06 від 16.10.2020, то це підтверджує факт відсутності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників на двох резервуарах акцизного складу, який належить ТзОВ «ЕВО 5».

Протокольною ухвалою суду від 01.12.2021 закрито підготовче провадження і привчено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ТзОВ «ЕВО 5», ЄДРПОУ 40335158, перебуває на обліку як платник податків з 11.03.2016, основний вид діяльності - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, місце реєстрації: м. Львів вул. Зелена, 162.

24.06.2020 на підставі наказу від 17.06.2020 № 2214 ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕВО 5», направлень на перевірку від 17.06.2020 №№ 3444, 3445, 3587 посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області проведена фактична перевірка АЗС ТзОВ «ЕВО 5» за адресою: м. Львів-Брюховичі, вул. Смолиста.

За результатами фактичної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявність торгових патентів і ліцензій №0719/13/07/РРО/40335158 від 24.06.2020, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 230.1.2 і 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

14.07.2020 на підставі акту перевірки №0719/13/07/РРО/40335158 від 24.06.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005250508, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 100000,00 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено до ДПС України та рішенням ДПС України від № 30231/6/99-00-06-02-06-06 від 16.10.2020 частково задоволено скаргу ТзОВ «ЕВО 5» в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20000,00 грн. (за неподання до центрального органу виконавчої влади , що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального і обсяг обігу пального на підставі даних рівномірів-лічильників, встановлених на місці відпуску пального наливом, та витратомірів-лічильників, якими повинні бути обладнані акцизні складі).

В подальшому ГУ ДПС у Львівській області на підставі акта перевірки №0719/13/07/РРО/40335158 від 24.06.2020 та рішення ДПС України № 30231/6/99-00-06-02-06-06 від 16.10.2020 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 05.11.2020 № 000/2200709, яким застосовано до ТзОВ «ЕВО 5» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 80000,00 грн. за порушення п.п. 230.1.2 п. 230 ст. 230 ПК України.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення від 05.11.2020 № 000/2200709 та наказ ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕВО 5» № 2214 від 17.06.2020 протиправними, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд враховує таке.

Згідно з п.1.1 ст.1 ПК України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Податкове законодавство України відповідно до п.3.1 ст. 3 ПК України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

За змістом п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено з матеріалів справи, перед початком проведення фактичної перевірки, оператор АЗС, що належить позивачу, ОСОБА_1 надав перевіряючим інформацію щодо себе, був ознайомлений з наказом про проведення перевірки, отримав його копію, що слугувало підставою для початку її проведення (п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Застережень у позивача щодо ознайомлення і підписання направлень на проведення перевірки немає.

Також слід зазначити, що вказана особа ОСОБА_1 надав доступ перевіряючим до реєстратора розрахункових операцій, перевірки наявності та цілісності його пломб, готівкових коштів у ньому, роздрукувала Х-звіт, одержала копію акта перевірки тощо, отже, вчинив всі дії, які свідчать про допуск до проведення фактичної перевірки.

Зауважень до акта перевірки не висловлено.

За змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки є непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Отже, п. 81.1 ст. 81 ПК України визначене коло осіб, яким можуть бути вручені (пред`явлені) наказ та направлення на проведення фактичної перевірки. Такими особами, зокрема, є службові особи суб`єкта господарювання. При цьому, зазначеною нормою не передбачені вимоги щодо підтвердження повноважень службових осіб на отримання цих документів.

Той факт, що ОСОБА_1 є оператором АЗС, тобто службовою особою, яка перебувають з позивачем у трудових відносинах, випливає з матеріалів справи.

Тому, отримання оператором АЗС ОСОБА_1 копії наказу на проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленням на її проведення, правомірно сприйняте посадовими особами відповідача як допуск до проведення фактичної перевірки позивача.

Таким чином, фактична перевірка позивача, проведена з дотриманням відповідачем порядку проведення перевірок, передбаченого ПК України.

Доводи позивача щодо відсутності у відповідача підстав для здійснення фактичної перевірки у зв`язку з порушенням п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України суд вважає безпідставними.

Так, згідно з наказом від 17.06.2020 № 2214 ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕВО 5», підставою для призначення фактичної перевірки позивача став службовий допис управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Львівській області від 15.06.2020 № 73/05-08-11.

З наявної в матеріалах справи доповідної записки від 15.06.2020 № 73/05-08-11 відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Львівській області випливає, що підставою для проведення фактичної перевірки ТзОВ «ЕВО 5» стало встановлення в ході доперевірочного аналізу наявності інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п. 80.2.2 ПК України). Враховуючи наведене, відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Львівській області пропонувалось провести перевірку вказаного суб`єкта господарювання щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами та доповненнями), вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та іншого законодавства та інших нормативно-правових актів.

За змістом п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Отже, п. 86.5 ст. 86 ПК України, який визначає особливості складання, реєстрації та вручення акту фактичної перевірки, не передбачена реєстрація акта до вручення його платнику податків, якщо таке вручення відбувається за місцем проведення перевірки у день її проведення.

Акт фактичної перевірки вручений уповноваженому представнику позивача після її завершення у місці проведення перевірки (на АЗС), що підтверджується його підписом на акті перевірки.

З урахуванням наведено, суд вважає, що наказ ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕВО 5» № 2214 від 17.06.2020 прийнятий правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Підставою для податкового повідомлення - рішення від 05.11.2020 № 000/2200709, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 80000,00 грн. слугував викладений в акті фактичної перевірки № 0719/13/07/РРО/40335158 від 24.06.2020 висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України у зв`язку відсутністю на двох відокремлених колонках для заправки бензином та дизельним пальним рівномірів-лічильників та витратомірів, без позитивних результатів повірки та оцінки відповідності.

Так, відповідно до п. 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

За визначенням п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщенні або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

За змістом п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Положеннями п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України також передбачено, що витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Таким чином, обов`язок реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в даному випадку покладений на саме ТзОВ «ЕВО 5».

Згідно з абзацом 9 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Пунктом 1281.1 ст. 1281 ПК України передбачено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Отже, з наведених норм ПК України випливає, що акцизний склад повинен бути оснащений як витратомірами-лічильниками, так і рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі.

Відповідно до п. 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України норми п. 1281.1 статті 1281 цього Кодексу застосовуються з 01.04.2020 до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 01.07.2019 не підпадав під визначення платника податку відповідно до п. 212.1 ст. 212 цього Кодексу).

Судом з матеріалів справи, зокрема, довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри від 31.03.2020 № 9335426458 та коригуючих довідок від 27.06.2020 № 9149673633 та від 28.06.2020 № 9149679751 встановлено, що у ТзОВ «ЕВО 5», ЄДОРПОУ 40335158, встановлені на двох резервуарах лише рівноміри-лічильники. Витратоміри-лічильники не встановлені. Інформації щодо проведених робіт/послуг із заміни, опломбування, технічного обслуговування, ремонту, повірки, калібрування резервуарів, витратомірів та рівномірів в довідках відсутня.

Позивач стверджує, що відповідно до абз. 5 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України у нього відсутній обов`язок щодо встановленні витратомірів, оскільки функції таких виконують паливороздавальні колонки.

Однак, суд такі твердження вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1 і 2 п. 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №891 від 22.11.2017 (далі Порядок № 891), витратомір-лічильник - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах; рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

Реєстрація витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі здійснюється на підставі довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944.

Як вже було зазначено вище, кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Крім того, кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками. Функції витратомірів-лічильників виконують встановлені на акцизних складах паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства.

За визначенням ст. 1 Закону України від 15.01.2015 № 124 «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» оцінка відповідності - процес доведення того, що задані вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані; документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.

Отже, обов`язковими умовами виконання встановленими на акцизних складах паливороздавальними та/або оливороздавальні колонками функцій витратомірів-лічильників, є наявність позитивних результатів їх повірки або оцінки відповідності, проведених відповідно до законодавства, та підтверджених відповідними документами, що підтверджують відповідність цих колонок вимогам до витратомірів-лічильників, та їх реєстрація в Реєстрі .

Під час судового розгляду справи позивач не надав суду документи, які підтверджують відповідність паливороздавальних колонок, встановлених ним на АЗС, вимогам ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» і п.п. 1 і 2 п. 2 Порядку №891, та здатність виконувати функції витратоміра-лічильника.

Так само не було і подано позитивних результатів повірки, проведених відповідно до законодавства зазначених колонок, які б могли виконувати функції витратомірів-лічильників.

В матеріалах справи відсутні і докази, які б підтверджували оцінку відповідності та позитивні результати повірки рівнемірів-лічильників, встановлених ТзОВ «ЕВО 5».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» порядок проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, а також норми часу, необхідного для проведення повірки таких засобів, встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Згідно до п. п. 1 і 2 розділу IV Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.02.2016 за № 278/28408, результати вимірювання та інші дані, отримані під час проведення повірки, повинні бути задокументовані відповідно до методики повірки. Результати повірки засобів вимірювальної техніки вважають позитивними, якщо їх метрологічні і технічні характеристики відповідають вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та технічних регламентів щодо засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності; тип засобу вимірювальної техніки - сукупність засобів вимірювальної техніки того самого призначення, які мають один і той самий принцип дії, подібну конструкцію та виготовлені за тією самою технічною документацією.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.

Отже, відсутність, передбаченого ст. 1 вказаного Закону документу, який підтверджує його відповідність встановленим законодавством вимогам до засобів вимірювальної техніки, вказує на відсутність такої повірки.

Таким чином, позивачем, по-перше, не доведено, що паливороздавальні колонки, що використовуються ним на АЗС, здатні виконувати функції витратоміра-лічильника, а по-друге не доведено одержання оцінки відповідності та позитивних результатів повірки вже встановлених рівнемірів-лічильників.

Отже, в силу п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, з урахуванням відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників (або паливороздавальних колонок) та рівнемірів-лічильників на акцизному складі ТзОВ «ЕВО 5», такий склад вважається необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Водночас, нормами діючого законодавства встановлено заборону здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу (абз. 9 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України).

Звідси, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України у зв`язку з необладнанням витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками кожного місця відпуску пального наливом з акцизного складу.

А отже, штрафні (фінансові) санкції, передбачені п. 1281.1 ст. 1281 ПК України, застосовані до позивача правомірно і в розмірі, що відповідає чинному податковому законодаству.

Слід зазначити, що ПК України не передбачене звільнення платників податків від відповідальності на порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, вчинені в період дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що наведені положення ГУ ДПС у Львівській області при прийнятті оскаржуваних актів було додержано в повній мірі.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду спору відповідачем повністю доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 05.11.2020 № 000/2200709 та наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕВО 5» № 2214 від 17.06.2020.

Тому, у задоволенні позовних вимог про визнання їх протиправними та скасування необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судові витрати з сторін не стягувати.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2022.

Суддя Потабенко В.А.