Decision № 104986527, 29.06.2022, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2022м. ДніпроСправа № 904/577/22Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства «Українська геологічна компанія» м. Київ

до Державного комерційного підприємства «Південукргеологія» м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 270000грн., пені в розмірі 108742грн.45коп., інфляційної складової в розмірі 43190грн.94коп.

Без представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Українська геологічна компанія» м. Київ звернулось до Державного комерційного підприємства «Південукргеологія» м. Дніпро з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 270000грн., пені в розмірі 108742грн.45коп., інфляційної складової в розмірі 43190грн.94коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з повернення фінансової допомоги, наданої на підставі договору №281218 від 27.12.2018 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги.

Позивач зазначає, що на виконання договору №281218 від 27.12.2018 (з урахуванням додаткової угоди від 21.03.2019) платіжним дорученням №7333 від 04.01.2019 перерахував відповідачу суму безпроцентної поворотної фінансової допомоги в розмірі 270000грн. для поповнення обігових коштів відповідача.

Посилаючись на пункт 3.2 договору №281218 від 27.12.2018 (з урахуванням додаткової угоди від 21.03.2019), позивач зазначає, що відповідач мав повертати фінансову допомогу шляхом перерахування на поточний рахунок позивача щомісячних платежів в розмірі 54000грн. починаючи з липня 2019. Строк оплати за липень спливає 31 липня, за серпень - 31 серпня, за вересень - 30 вересня, за жовтень - 31 жовтня, за листопад - 30 листопада.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав умови договору та не повернув безпроцентну поворотну фінансову допомогу в установлені терміни.

Позивач повідомляє, що на адресу відповідача направлялись претензії №8-606 від 01.10.2019, №8-895 від 24.12.2019, №8-682 від 20.09.2021, але кошти не повернені. У відповіді на претензію №01/10-17 від 10.01.2020 відповідач пропонував пролонгувати договір безпроцентної фінансової допомоги.

Посилаючись на пункту 6.1 договору №281218 від 27.12.2018, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 108742грн.45коп. за загальний період з 01.08.2019 по 31.01.2022.

Також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 43190грн.94коп. за період серпень 2019року грудень 2021року.

Позивач стверджує про незначну складність справи, просить визнати справу малозначною та розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Запропоновано відповідачу у строк протягом 15днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 двічі надсилалась судом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - 49005, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд.11.

Поштова кореспонденція із зазначеною вище ухвалою суду повернена підприємством поштового зв`язку із застереженням про закінчення терміну зберігання.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 була надіслана завчасно на юридичну адресу відповідача, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти (пункт 94 Правил).

Відповідно до пунктів 105, 106 Правил, для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач. Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище. Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи. Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.

З урахуванням наведеного, доходить висновку про те, що належним доказом, який підтверджує дату отримання копії ухвали суду є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підлягає поверненню відправнику.

В свою чергу, порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини одинадцятої якої у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і відсутність повідомлення відповідачем іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням судом приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Неотримання відповідачем поштової кореспонденції (ухвала суду від 21.02.2022), яка двічі надсилалась судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою для вчинення відповідних дій та яка повернулась до суду, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто мало суб`єктивний характер.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №904/577/22, але відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку (тобто такого, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Між Державним підприємством «Українська геологічна компанія» (далі - кредитор) та Казенним підприємством «Південукргеологія» (далі - позичальник) був укладений договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №281218 від 27.12.2018 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що кредитор зобов`язується надати позичальнику безпроцентну фінансову допомогу на поворотній основі в розмірі 270000грн.00коп., а позичальник зобов`язується використати зазначену позику за призначенням і повернути її в повному обсязі у визначений цим договором термін.

Відповідно до матеріалів справи платіжним дорученням №7333 від 04.01.2019 позивач перерахував відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 270000грн.

Згідно з пунктом 2.4 договору позичальник зобов`язується повернути фінансову допомогу в термін, вказаний в пункті 3.1 договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору (в первісній редакції) фінансова допомога надається позичальнику терміном до 01.07.2019.

Фінансова допомога повертається в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок кредитора щомісячних платежів в розмірі 54000грн., починаючи з лютого 2019.

В подальшому, додатковою угодою №281218-03 від 21.03.2019 сторони внесли зміни до договору та виклали пункти 3.1, 3.2 договору в новій редакції:

- пункт 3.1 - фінансова допомога надається позичальнику терміном до 20.12.2019;

- пункт 3.2 - фінансова допомога повертається в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок кредитора щомісячних платежів в розмірі 54000грн., починаючи з липня 2019.

З огляду на пункт 3.2 договору та положення пунктів 3, 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідач мав сплатити щомісячно в строк до 31.07.2019 - 54000грн., до 02.09.2019 54000грн., до 30.09.2019 54000грн., до 31.10.2019 54000грн., до 02.12.2019 54000грн.

Таким чином фактично в договорі передбачено повернення всієї суми фінансової допомоги в строк до 30.11.2019, оскільки узгоджене сторонами повернення суми в розмірі 270000грн. щомісячними платежами в розмірі 54000грн. становить період тривалістю п`ять місяців (270000/54000=5).

Відповідно до пункту 4.1 договору, цей договір набирає чинності після їх підписання сторонами, скріплення підписів печатками і діє до повного повернення позичальником фінансової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії з вимогами повернути фінансову допомогу (№8-606 від 01.10.2019, №8-895 від 24.12.2019, №1-682 від 20.09.2021). В листі-відповіді №01/12-17 від 10.01.2020 відповідач пропонував продовжити до кінця 2020року договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №281218 від 27.12.2018.

В матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору щодо строків повернення суми отриманої поворотної фінансової допомоги шляхом укладення додаткової угоди.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не було виконане зобов`язання з повернення суми безпроцентної поворотної фінансової допомоги в розмірі 270000грн., доказів припинення відповідного зобов`язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 270000грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Посилаючись на пункту 6.1 договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 108742грн.45коп. за загальний період з 01.08.2019 по 31.01.2022.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення наданої фінансової допомоги позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В договорі сторони не визначили інший строк для нарахування пені, ніж встановлений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України. При розрахунку пені позивач цього не врахував.

З урахуванням викладеного пеня за порушення відповідачем зобов`язання з повернення фінансової допомоги шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 54000грн. становитиме:

- з 01.08.2019 по 31.01.2020 в розмірі 8436грн.91коп. за порушення строку виконання зобов`язання за липень 2019року;

- з 03.09.2019 по 03.03.2020 в розмірі 7765грн.35коп. за порушення строку виконання зобов`язання за серпень 2019року;

- з 01.10.2019 по 01.04.2020 в розмірі 7326грн.50коп. за порушення строку виконання зобов`язання за вересень 2019року;

- з 01.11.2019 по 01.05.2020 в розмірі 6671грн.76коп. за порушення строку виконання зобов`язання за жовтень 2019року;

- з 03.12.2019 по 03.06.2020 в розмірі 5983грн.16коп. за порушення строку виконання зобов`язання за листопад 2019року.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, дорівнює 36183грн.68коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 72558грн.77коп. слід відмовити.

Також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 43190грн.94коп. за загальний період серпень 2019року грудень 2021року.

За результатами перевірки розрахунку, суд не виявив помилок. Тому позовні вимоги про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 43190грн.94коп. за загальний період серпень 2019року грудень 2021року підлягають задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 5240грн.61коп.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства Українська геологічна компанія до Державного комерційного підприємства Південукргеологія про стягнення суми боргу в розмірі 270000грн., пені в розмірі 108742грн.45коп., інфляційної складової в розмірі 43190грн.94коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного комерційного підприємства Південукргеологія (ідентифікаційний код 01432150; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Чернишевського, 11) на користь Державного підприємства Українська геологічна компанія (ідентифікаційний код 38078094; місцезнаходження: 02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10) суму боргу в розмірі 270000грн., пеню в розмірі 36183грн.68коп., інфляційну складову в розмірі 43190грн.94коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 5240грн.61коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 72558грн.77коп. -відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова