Decision № 104968263, 22.06.2022, Ternopil District Administrative Court

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/5350/21

22 червня 2022 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Побурко В.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гордутки Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до довідки Тернопільської обласної прокуратури від 03.03.2020 №18-15-20 у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження пенсії максимальним розміром,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження пенсії максимальним розміром, відповідно до довідки Тернопільської обласної прокуратури №18-15-20 від 03.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій який склав 41666,42 грн та виплатити різницю в розмірі пенсії з 13 грудня 2019 року по даний час з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу з 2002 року призначено пенсію на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) в розмірі 90% суми місячної заробітної плати. Прокуратура Тернопільської області 03.03.2020 видала позивачу довідку №18-15-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсій. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №500/1061/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ) на підставі довідки прокуратури Тернопільської області №18-15-20 від 03.03.2020, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило, що у випадку проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 (справа №500/1061/20) із врахуванням довідки прокуратури Тернопільської області від 03.03.2020 №18-15-20 розмір пенсії становитиме 24999,85 грн (41666,42х60%, де 41666,42 грн - середньомісячний заробіток, 60% - відсоток розрахунку пенсії від заробітку). Також пенсія буде обмежена максимальним розміром. На думку позивача, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії. Відтак, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії та зменшуватися відсотковий розмір пенсії від суми місячної заробітної плати, оскільки такі обмеження виникли після призначення йому пенсії та звужують його права.

На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 30 серпня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

14.09.2021 від відповідача до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Заперечуючи щодо позовних вимог відповідач зазначає, що позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону №1789-ХІІ. Підстави для проведення перерахунку пенсії з 90% від місячної суми заробітної плати та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру відсутні, оскільки на законодавчому рівні Законом №1697-VІІ дані питання врегульовані та встановлено як відсоток обрахунку пенсії так і максимальний розмір пенсії, що підлягає до виплати.

Позивач 20.09.2021 подав до суду заперечення на відзив, де зазначив, що наведені відповідачем доводи (щодо недоцільності здійснювати перерахунок пенсії, необхідності обмеження пенсії максимальним розміром і зменшення її відсоткового розміру до 60%, посилання відповідача на те, що перевищення максимального розміру пенсії та пенсій пенсіонерів органів прокуратури може призвести до порушення принципу рівності, справедливості, дискримінації інших груп пенсіонерів, а також інші, зазначені у відзиві) є надуманим, декларативними і такими, що суперечать зазначеним у позові нормам Конституції України, рішенням Конституційного і Верховного Суду України, чинному на момент призначення пенсії законодавству, а також рішенням Тернопільського міськрайонного суду, які набрали законної сили, і виконані.

Крім того, вищезазначені доводи відповідача носять дискримінаційний характер стосовно позивача та інших пенсіонерів органів прокуратури і не можуть слугувати підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні його позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.09.2021 визначено розгляд справи №500/5350/21 проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії судове засідання на 03.11.2021.

Ухвалою суду від 03.11.2021 провадження в адміністративній справі №500/5350/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав по справі №580/5962/20 (адміністративне провадження №К/9901/15917/21).

03.06.2022 ухвалою суду поновлено провадження у адміністративній справі №500/5350/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Справу призначено до судового розгляду на 16.06.2022.

Представник відповідача 15.06.2022 подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії в розмірі 90 відсотків без обмеження пенсії максимальним розміром, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 16.06.2022 оголошено перерву до 22.06.2022 за клопотанням представника відповідача.

Позивач у судовому засіданні 22.06.2022 позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.06.2022 просила відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд виходить з наступних підстав і мотивів.

Позивач ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та отримує пенсію за вислугою років, яка призначена з 01.02.2002 відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

03.03.2020 прокуратурою Тернопільської області відповідно до Рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" позивачу видано довідку 03.03.2020 за №18-15-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за відповідною (прирівняною) посадою - старший прокурор прокуратури області.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №500/1061/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки прокуратури Тернопільської області №18-15-20 від 03.03.2020, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Розглянувши звернення позивача про перерахунок пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило, що у випадку проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 (справа №500/1061/20) із врахуванням довідки прокуратури Тернопільської області від 03.03.2020 №18-15-20 розмір пенсії становитиме 24999,85 грн (41666,42х60%, де 41666,42 грн - середньомісячний заробіток, 60% - відсоток розрахунку пенсії від заробітку). Також пенсія буде обмежена максимальним розміром.

Вважаючи такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону №1789-XII) (до 15.07.2015).

Закон №1789-XII не передбачав обмеження пенсій призначених за цим законом максимальним розміром.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

В цій справі суд, в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, зазначив, що спірним є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону N 1789-XII, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, щодо розміру відсотків, який підлягає застосуванню при перерахунку призначеної працівнику прокуратури пенсії, зазначив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував правовий висновок про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, то при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Такий правовий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20.

Так, статтею 50-1 Закону №1789-XII у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" у статтю 50-1 Закону №1789-XII внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України від 27.03.2014 №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" у статті 50-1 Закону №1789-XII у частинах другій і п`ятій цифри "80" замінено цифрами "70".

Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" у статті 50-1 Закону №1789-XII у частинах другій та п`ятій цифри "70" замінено цифрами "60".

За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.

З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд, у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 виходив із такого.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 №1-зп, від 09.02.99 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 дійшов висновку, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.

Такий правовий висновок, на думку Верховного Суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, зазначив, що розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, зазначив, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, дійшов висновку за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-XII відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Отже, з урахуванням викладеного, позовні вимоги у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо питання застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд також застосовує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у справі №580/5962/20 судом касаційної інстанції було взято до уваги те, що за змістом статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-XII, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

На думку Верховного Суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, положення пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

Закон №1789-XII утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 6, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

З огляду на викладене, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-XII, а з 14.10.2014 - абзацом шостим п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.

Як встановлено судом, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Отже, позовні вимоги у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають також.

Окрім того, суд зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява N 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява N 17767/08)). Хоча виплати соціального страхування є "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення".

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Суд також враховує роз`яснення, що викладені у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до довідки Тернопільської обласної прокуратури від 03.03.2020 №18-15-20 у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження пенсії максимальним розміром та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження пенсії максимальним розміром, відповідно до довідки Тернопільської обласної прокуратури №18-15-20 від 03.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, який склав 41666,42 грн та виплатити різницю в розмірі пенсії з 13 грудня 2019 року по даний час з урахуванням раніше проведених виплат відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 27 червня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяМартиць О.І.