Decision № 104827039, 17.06.2022, Commercial Court of Rivne Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/351/21(570/219/21)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

про відшкодування понесених витрат 400 005,50 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

Суть спору:

У січні 2021 року до Рівненського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про відшкодування понесених витрат. Мотивуючи свої вимоги, зазначав, що він працював у відповідача з 25 березня 2020 року по час звільнення як виконуючий обов`язки директора ДП "Білокриницьке". Просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 400 005,50 грн. на відшкодування витрат, понесених у зв`язку з вчиненням дій в майнових інтересах ДП "Білокриницьке".

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 28 травня 2021 року у справі №570/219/21 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 травня 2021 року скасовано. Справу №570/219/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про відшкодування понесених витрат - передано до Господарського суду Рівненської області.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що він працював у відповідача з 25 березня 2020 року по час звільнення як в/о (у зв"язку з запровадженням карантину) директора, на час банкрутства підприємства, при цьому жодних документів офіційно не отримав. За час роботи встановив, що підприємство має 32 млн боргу як поворотна фінансова допомога, просив реструкторизацію боргу, писав про це відповідні звернення, але податкова заблокувала рахунки. У підприємства було 178 корів, яких потрібно постійно готувати, тому він заплатив свої власні кошти, щоб розблокувати рахунки. Своєчасно віддав у бухгалтерію фінансовий звіт, але гроші не отримав. В жовтні 2020 року він звільнився, на даний час є рішення суду про його поновлення на роботі.

30 вересня 2020 року позивач у зв"язку з понесеними власними витратами в інтересах підприємства подав відповідний звіт, який прийнятий підприємством. 30 листопада 2020 року позивач надіслав відповідачу письмову вимогу про відшкодування коштів, яка досі не виконана.

Як на правове обгрунування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 1158, 1160 ЦК України.

Відповідач відзиву на позов не подав. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі.

В провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 918/351/21 (суддя Бережнюк В.В.) про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України.

Частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.01.2022 справу № 918/351/21(570/219/21) передано на розгляд судді Бережнюк В.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №918/351/21 про банкрутство ДП "ДГ "Білокриницьке".

Ухвалою від 25.01.2022 прийнято до провадження справу №918/351/21(570/219/21). Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10 березня 2022 р. на 10:30 год.

У період з 14.02.2022 по 13.03.2022 суддя Бережнюк В.В. перебувала у щорічній відпустці (згідно графіку відпусток), тому 10 березня 2022 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 15.03.2022 підготовче засідання призначено на 12.04.2022 на 11:30 год.

Ухвалою від 12.04.2022 підготовче засідання відкладено на 03 травня 2022 р. на 11:20 год.

Ухвалою від 03.05.2022 підготовче засідання відкладено на 31 травня 2022 р. на 11:00 год.

Ухвалою від 31.05.2022 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 17 червня 2022 р. на 10:30 год.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 17.06.2022 не з`явилися. Судом вживалися належні заходи щодо повідомлення учасників про дату, час та місце розгляду справи. Явка учасників до суду не визнавалася обов`язковою.

Згідно наявних у справі поштових повідомлень ОСОБА_1 26.04.2022 та 19.05.2022 отримав ухвали із датами та часом судових засідань.

Отже, учасники справи судом належним чином повідомлялися про розгляд справи у господарському суді.

24.02.2022 року на всій тереторії України введено воєнний стан строком на 30 діб.

У подальшому Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого ЗУ №7168 від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У справі її учасникам було надано достатньо часу та можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, передбаченими ГПК України.

Відтак, з огляду на вимоги ст.26 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" щодо правосуддя в умовах воєнного стану, суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі представників сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 25 березня 2020 року працював виконуючим обов`язки директора ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, що підтверджується наказом №112-к від 24 березня 2020 року (арк.с.8).

ОСОБА_1 у період перебування на посаді в.о. директора 30 вересня 2020 року здійснив оплату власними грошовими коштами за ДП "ДГ "Білокриницьке" єдиного податку, ЄСВ із заробітної плати за червень-вересень 2020 року, тощо на загальну суму 400 005 грн. 50 коп.

На підтвердження цієї обставини позивачем надані копія звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 01 жовтня 2020 року та копії квитанцій від 30 вересня 2020 року з відмітками "платник ДП "ДГ "Білокриницьке" ІСГ Зах.Пол.НААН Коновал Руслан Михайлович", код платника "00729574". (арк.с. 18-23).

30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся з вимогою до ДП "ДГ "Білокриницьке" про повернення йому 400 005 грн. 50 коп. коштів. Надано докази надіслання вимоги відповідачу (арк.с.24-27).

Відповідь на вимогу у матеріалах справи відсутня.

З урахуванням викладеного, на підставі положень ч. 1 ст. 1160 ЦК України, позивач вважає, що у нього виникло право вимагати від відповідача відшкодування фактично зроблених витрат, так як понесені позивачем витрати були виправдані обставинами, за яких вони були понесені.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Предметом позову є стягнення фактичних витрат позивача при вчиненні ним дії в майнових інтересах іншої особи - відповідача, без його доручення, отже, для задоволення заявлених позивачем вимог є необхідним встановлення обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для відшкодування фактично понесених витрат згідно з приписами Глави 79 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

За приписами ст. 1158 Цивільного кодексу України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів.

Згідно із ст. 1159 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Відповідно до ст. 1160 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.

Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє зробити висновок, що основною визначальною ознакою унормованих Главою 79 Цивільного кодексу України зобов`язань є те, що дії однієї особи (гестора) здійснюються на користь іншої особи (домінуса) за власною ініціативою гестора, а не у зв`язку з укладанням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, а також взагалі без будь-якої попередньої вказівки домінуса.

Для виникнення у гестора права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні ним дій в майнових інтересах іншої особи (домінуса), необхідною є наявність певних умов:

- небезпека має загрожувати саме майновим інтересам господаря;

- небезпека настання невигідних для господаря майнових наслідків має бути реальною, а не уявною;

- дії гестора щодо запобігання попередженню, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються ним за власною ініціативою, а не у зв`язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору;

- відповідні дії не мають бути пов`язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов`язків;

- дії, вчинені гестором в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи.

Гестор, приступаючи до виконання дій без доручення іншої особи, має враховувати конкретні обставини, які дають можливість припустити існування або відсутність бажання домінуса щодо захисту своїх інтересів.

При цьому невиконання гестором обов`язку при першій нагоді повідомити домінуса про відповідні дії тягне за собою втрату гестором права на відшкодування зроблених витрат; гестор усвідомлює спрямованість своїх дій щодо запобігання, усунення або зменшення невигідних наслідків майновим інтересам домінуса.

Таким чином, суд звертає увагу на обов`язок особи, яка діє в інтересах іншої особи, при першій нагоді повідомити цю особу про свої дії, адже невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою втрату права на відшкодування зроблених витрат (ч.2 ст.1160 Цивільного кодексу України).

У даній справі Коновал Р.М. вказує, що він вимушений був вчинити дії в майнових інтересах відповідача без його доручення у зв`язку з виробничою необхідністю - наявністю заборгованості зі сплати податків та зборів, необхідності оплати штрафних санкцій, також арештованими рахунками підприємства.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст. 79 ГПК України).

Слід звернути увагу, що позивачем не представлено суду належних та допустимих доказів того, що небезпека настання невигідних для підприємства майнових наслідків була реальною, а не уявною; небезпека загрожувала саме майновим інтересам відповідача, а вчинені позивачем дії містять очевидну користь для відповідача.

Також відсутні докази щодо повідомлення відповідача про вчинення відповідних дій позивачем за першої нагоди, докази існування саме виключних (невідворотних чи критичних) обставин для понесення позивачем таких витрат за відповідача ДП "ДГ "Білокриницьке" ІСГ Західного Полісся НААН .

До позовної заяви надано копію звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, на якому наявні лише підписи ОСОБА_1 . Відомості щодо підписання та прийняття цього звіту іншими посадовими особами підприємства, зокрема бухгалтером, відсутні. Не подано інфоромації щодо подальшого відображення відповідних дій у бухгалтерському обліку державного підприємства.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність наявності певних умов необхідних для виникнення у позивача права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні ним дій в майнових інтересах відповідача, а саме: що небезпека настання невигідних для підприємства майнових наслідків була реальною, а не уявною; небезпека загрожувала саме майновим інтересам відповідача, а вчинені позивачем дії містять очевидну користь для відповідача. Крім того, не доведено факту повідомлення позивачем відповідача при першій нагоді про вчинення дій в його майнових інтересах.

Відсутність факту повідомлення відповідача при першій нагоді про вчинення позивачем дій в його майнових інтересах з метою їх схвалення відповідачем, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.1158 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що у позові належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у позові відмовлено, судові витрати понесені позивачем - залишаються за останнім та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20 червня 2022 року.

Суддя Бережнюк В.В.