Decision № 104787549, 16.06.2022, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2022Справа № 910/19887/21

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ"

вул. Ломоносова, 58-а, м. Київ, 03189

до Фізичної особи-підприємця Рубцової Катерини Олександрівни

АДРЕСА_1

про стягнення 130 069,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Рубцової Катерини Олександрівни (далі-відповідач) про стягнення 130 069,16 грн. заборгованості за Договором суборенди №324 від 31.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19887/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

21.12.2021 відповідачем до суду подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із припиненням ФОП.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

31.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" (далі - орендар) та Фізичною особою-підприємцем Рубцовою Катериною Олександрівною (далі - суборендар) укладено договір суборенди №324, відповідно до якого орендар передає суборендарю, а суборендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення №1114 площею 226,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 46/1, на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.1.1., 2.1., 2.2. Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування Об`єктом оренди, про що сторонами 01 лютого 2020 року підписано акт приймання передачі Об`єкту оренди.

Відповідно до п. 3.1. Договору, строк дії Договору починає свій перебіг з дати його підписання та діє до 31 липня 2022 року.

Відповідно до п.п. 4.1.1. Договору орендна плата за один календарний місяць з 01 лютого 2020 року по 30 листопада 2020 року становить 56725 гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ 20% - 9454 гривень 17 копійок.

Відповідно до п.п. 4.1.2. Договору, з моменту підписання Договору вноситься орендна плата за останній місяць оренди у розмірі 56725 гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ 20% - 9454 гривень 17 копійок.

Відповідно до п. 4.3. Договору орендна плата сплачується Суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок Орендодавця, незалежно від того чи отримав Суборендар рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 4.4. Договору орендна плата сплачується за весь час суборенди Приміщення, а саме від дня фактичного отримання приміщення за актом приймання-передачі Приміщення. Якщо Акт повернення Приміщення не підписано своєчасно Суборендарем, то він продовжує сплачувати орендну плату та інші платежі.

Відповідно до п. 4.5. Договору в розмір орендної плати не включені комунальні послуги, які необхідні для забезпечення діяльності Суборендаря, а саме відшкодування активної електроенергії; відшкодування з компенсації перетікання реактивної електричної енергії; відшкодування з водопостачання та приймання стічних вод; відшкодування теплопостачання; відшкодування з постачання гарячої води; відшкодування за обслуговування будинку і спору та прибудинкових територій, відшкодування за вивіз твердих побутових відходів; відшкодування послуги інтернет зв`язку, комплексне обслуговування та відшкодування за додаткові послуги, а саме: повірка засобів обліку холодного водопостачання, тепла та електроенергії; зняття показників із засобів обліку, обробка та передача даних постачальникам комунальних послуг.

Комунальні послуги відшкодовуються суборендарем окремо на підставі виставлених Орендарем рахунків, показників лічильників та рахунків, виставлених постачальниками послуг.

Відповідно до п. 4.7. Договору, факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг, підписаного сторонами. Суборендар, що користується приміщенням, не вправі відмовитися від підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Надіслані Орендарем Акти прийому-передачі наданих послуг вважаються підписаними протягом п`яти робочих днів з дня надсилання.

Відповідно до п.п. 6.1.1. Договору Відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно здійснювати орендні платежі та відшкодовувати вартість комунальних послуг.

Відповідно до п. 7.1. Договору передбачено, що в день закінчення строку суборенди Суборендар зобов`язаний передати Орендарю Приміщення за актом приймання-передачі Приміщення.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі невиконання п. 7.1. Договору Суборендар сплачує подвійну вартість орендної плати та інших платежів передбачених Договором відповідно дням, які пройдуть до передачі Приміщення за актом повернення Приміщення.

Згідно п. 8.1. Договору сторони несуть відповідальність відповідно до норм чинного законодавства України.

Згідно п. 8.2. договору орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплати, крім простроченої орендної плати, також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно бухгалтерського обліку Позивача, на підставі виставлених рахунків з орендної плати та актів надання послуг, відповідно до умов Договору, в моменту укладання Договору Відповідач не дотримувався взятих на себе зобов`язань в частині строків щомісячної оплати орендних платежів.

Так, 29 лютого 2020 року, за користування Приміщенням впродовж лютого місяця 2020 року, Відповідачу було нараховано орендну плату та нараховано суму до відшкодування за надані послуги у загальному розмірі 62827,42 гривень, з яких 56725,00 гривень - орендна плата, 1245,83 гривень - відшкодування електроенергії активної, 0,20 гривень - відшкодування електроенергії реактивної, 348,10 гривень - відшкодування холодного водопостачання, 2907,61 гривень - відшкодування теплопостачання, 549,48 - відшкодування за вивіз сміття, 651,20 гривень - відшкодування витрат з обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій та 400,00 гривень - комплексне обслуговування.

31 березня 2020 року, за користування Приміщенням впродовж березня місяця 2020 року, Відповідачу було нараховано орендну плату та нараховано суму до відшкодування за надані послуги у загальному розмірі 30876,98 гривень, з яких 25435,49 гривень - орендна плата, 2753,72 гривень - відшкодування електроенергії активної, 1,13 гривень - відшкодування електроенергії реактивної, 152,29 гривень - відшкодування холодного водопостачання, 933,67 гривень - відшкодування теплопостачання, 549,48 - відшкодування за вивіз сміття, 651,20 гривень - відшкодування витрат з обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій та 400,00 гривень - комплексне обслуговування.

09 квітня 2020 року, за користування Приміщенням до 09 квітня 2020 року, Відповідачу було нараховано орендну плату та нараховано суму до відшкодування за надані послуги у загальному розмірі 3683,33 гривень, з яких 1701,75 гривень - орендна плата, 1457,86 гривень - відшкодування електроенергії активної, 43,51 гривень - відшкодування холодного водопостачання, 164,85 - відшкодування за вивіз сміття, 195,36 гривень - відшкодування витрат з обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій та 120,00 гривень - комплексне обслуговування.

Оскільки Відповідач не повернув Позивачу приміщення в порядку визначеному п. 7.1., 7.2., 7.3. Договору, з урахуванням п. 4.4. Договору, 30 червня 2020 року Відповідачу було нараховано суму до відшкодування за надані послуги у загальному розмірі 2277,10 гривень, з яких 1796,62 гривень - відшкодування електроенергії активної, 0,27 гривень - відшкодування електроенергії реактивної, 164,85 - відшкодування за вивіз сміття, 195,36 гривень - відшкодування витрат з обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій та 120,00 гривень - комплексне обслуговування.

За твердженням Позивача, котре належними та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, за весь час дії Договору Відповідач жодного разу не оплатив орендну плату та не відшкодував Позивачу надані послуги, а тому станом на 30 червня 2020 року Відповідач мав загальну заборгованість перед Позивачем на загальну суму 99664,83 гривень.

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви, у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість за договором суборенди №324 від 31 січня 2020 року у розмірі 99 664 гривень 83 копійки.

Згідно загальнодоступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомо, що 08 січня 2020 року в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Рубцова Катерина Олександрівна була зареєстрована як фізична-особа підприємець, номер запису 20680000000044975.

29 вересня 2020 року на підставі власного рішення, Рубцова К.О. припинила свою підприємницьку діяльність, номер запису 2000680060001044975.

07 липня 2021 року в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Рубцова Катерина Олександрівна в черговий раз була зареєстрована як фізична-особа підприємець, номер запису 2000680000000051083.

Як вбачається з матеріалів справи, з 13 вересня 2021 року на підставі власного рішення, Рубцова К.О. припинила свою підприємницьку діяльність, номер запису 2000680060001051083.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП його зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки він як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, Позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у Відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8728/18.

З огляду на вказане, суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про закриття провадження у справі.

За змістом ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що 01.07.2017 між сторонами укладено договір суборенди №127, відповідно до якого позивач за актом приймання-передачі об`єкту оренди позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення №125 площею 226,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 46/1.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З умов договору вбачається, що відповідач зобов`язаний сплачувати на рахунок позивача орендну плату та комунальні платежі (п. 4.1., п. 4.5.1. та п. 6.1.1. договору).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зокрема, пунктом 4.3. договору встановлено, що орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендодавця, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.

Судом встановлено, що у період з 30.06.2020 по 30.11.2021 включно Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором суборенди №324 належним чином не виконував, внаслідок чого у ФОП Рубцової К.О. за цей період виникла заборгованість з орендної плати та комунальних платежів в сумі 99 664,83 грн, на підтвердження зворотного Відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ФОП Рубцовою К.О. порушено умови договору суборенди №324 від 31.01.2020 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати та комунальних платежів у розмірі 99 664,83 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 531,95 грн, нарахованої за період з 01.12.2020 по 30.11.2021, 3% річних в сумі 4251,46 грн, нарахованих за період з 30.06.2020 по 30.11.2021 та інфляційних втрат в розмірі 11 620,92 грн, нарахованих за період липень 2020 - жовтень 2021, суд відзначає таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно п. 8.2. договору орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплати, крім простроченої орендної плати, також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку пені, ТзОВ "Сервіс-Поінт" не врахувало положення ст. 232 ГК України, відповідно невірно визначило періоди нарахування пені.

Так, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 6493,19 грн, нарахованої за період з 01.12.2020 по 01.06.2021, відповідно ця вимога підлягає задоволенню частково

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд перевірив наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та встановив, що при їх розрахунку Позивачем допущено арифметичні помилки.

За розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 4239,22 грн, відповідно ця вимога підлягає задоволенню частково.

Водночас, позовна вимога про стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 11620,92 грн. підлягає задоволенню повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та підхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рубцової Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" (03189, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 58-А; ідентифікаційний код 40782610) заборгованість в сумі 99 664 грн 83 коп., пеню у розмірі 6 493 грн 19 коп., 3% річних в сумі 4239 грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 620 грн 92 коп. та судовий збір в сумі 2 129 грн 49 коп.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов