Decision № 104686421, 06.06.2022, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2022Справа № 910/19182/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА"

до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА"

про стягнення 117 829,40 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації в розмірі 117 829,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у позові повністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

16.06.2020 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

28.09.2020 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу трамвай "TATRA KT4D", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 (особу якого в подальшому визнано винною у скоєнні ДТП та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП згідно з постановою Сихівського районного суду м. Львова від 26.10.2020 у справі № 464/5536/20).

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем.

Страховим актом від 23.11.2020 затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 119 829,40 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту фактично було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 119 829,40 грн. згідно з платіжним дорученням № 11845 від 26.11.2020.

Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи, якою є ОСОБА_2 (особу якого в подальшому визнано винною у скоєнні ДТП та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП згідно з постановою Сихівського районного суду м. Львова від 26.10.2020 у справі № 464/5536/20).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу трамвай "TATRA KT4D", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована відповідачем, згідно з Генеральним договором добровільного страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів від 26.03.2020 № 711006-2201-00266 (далі - Генеральний договір).

Частиною 1 ст. 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ч. 1, 2 ст. 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону . Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом Генерального договору є саме майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільна відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих третіх осіб внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, з виконанням страховиком (позивачем) на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/7449/17 від 05 червня 2018 року.

Суд зазначає, що враховуючи розподіл обов`язку доказування між сторонами, встановлений ст. 77 Господарського процесуального кодексу України , саме відповідач, як особа, яка отримала вимогу в порядку суброгації та є відповідальною за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Договором, повинен довести обґрунтованість причин неможливості прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату, а саме, що зі сторони позивача мало місце не тільки невиконання ним встановлених законом обов`язків, а і що саме це невиконання призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що в порушення умов пункту 3.1.8. Генерального договору ані страхувальник, ані позивач, ані водій пошкодженого транспортного засобу "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не забезпечили можливість страховику провести огляд цього транспортного засобу.

Таким чином, відповідач вказує, що ним було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі підпункту 7.1.5. пункту 7.1. Генерального договору.

Так, згідно з підпунктом 7.1.5. пункту 7.1. Генерального договору підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником (водієм забезпеченого транспортного засобу) про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховику перешкод з боку страхувальника, іншої особи, відповідальність якої застрахована, та/або потерпілої третьої особи в огляді забезпеченого ТЗ або майна потерпілої третьої особи після настання страхового випадку (або ненадання пошкодженого майна для огляду у з`ясуванні обставин настання страхового випадку, у визначенні характеру та розмірі шкоди.

Суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача в цій частині, оскільки до відзиву не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу того, що відповідача було несвоєчасно повідомлено про настання страхового випадку страхувальником, або ж створювалися будь-які перешкоди у з`ясуванні обставин страхового випадку якимось конкретним суб`єктом. Посилання відповідача на той факт, що позивач, водій або власник транспортного засобу транспортного засобу "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , начебто, повинні вчиняти активні дії з метою дотримання умов Генерального договору, є хибними, оскільки жодна з перелічених осіб не є стороною Генерального договору, а відтак не брала на себе специфічних договірних зобов`язань перед відповідачем, що є відмінними від законодавчо закріплених обов`язків потерпілої сторони, якій завдано матеріальної шкоди страхувальником відповідача, вина якого доведена у судовому порядку.

Так само відповідачем жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає невідповідність обставин настання страхового випадку з характером та розміром заподіяної шкоди, яку було оцінено позивачем та в повному обсязі відшкодовано потерпілій особі з дотриманням вимог законодавства.

Судом встановлено, що страхова суми згідно з умовами Генерального договору становить 200 000 грн., а отже заявлений до стягнення розмір збитків не перевищує лімітів відповідальності відповідача.

З огляду на те, що відповідач не довів факт того, що з боку позивача або потерпілої особи мало місце невиконання встановлених законом обов`язків, і що саме це невиконання призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості фактично виплаченого відшкодування за вирахуванням франшизи (яка у даному випадку дорівнює 2 000,00 грн. згідно з умовами Генерального договору), тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 117 829,40 грн. (119 829,40 грн. - 2000,00 грн. = 117 829,40 грн.).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 102, ідентифікаційний код 22868348) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) заборгованість з виплати страхового відшкодування у розмірі 117 829,40 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2022.

Суддя І.В. Приходько