Decision № 104629062, 06.06.2022, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/3665/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, юридична адреса: 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15-А, 65014, місцезнаходження: м. Одеса, вул.Єврейська, 12) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 15 лютого 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740,юридична адреса: 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15-А, 65014, місцезнаходження: м. Одеса, вул.Єврейська, 12), відповідно до якої позивач просив:

Визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції позивача;

Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 29 вересня 2016 року по 29 вересня 2021 року.

Ухвалою від 11 квітня 2022 року після усунення недоліків у позовної заяві, поновлено позивачу строк звернення до суду та позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позов обґрунтовано тим, що з 07.11.2015 року по 29.09.2016 року позивач проходив службу в Національній поліції України та з 29.09.2016 року його звільнено зі служби в поліції.

У зв`язку з тим, що за час проходження служби в поліції позивачу не виплачувалась індексація заробітної плати, він був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року по справі № 420/5100/21 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 року по 29.09.2016 року.

30 листопада 2021 року позивачу стало відомо, що на підставі рішення суду по справі № 420/5100/21 проведено розрахунок індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 29.09.2016 рік в розмірі 328, 59 грн.

Позивач зазначив, що він звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області про виплату середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 29 вересня 2016 року по 18 січня 2022 року включно відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Проте позивач отримав лист від відповідача, з якого вбачається, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність Національної поліції України не передбачено нарахування та виплата особам середньомісячного грошового забезпечення за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів.

Позивач вважає таку відмову протиправною бездіяльністю, оскільки правовідносини щодо відшкодування заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку врегульовані нормами КЗпП України тільки в частині, яка не врегульована спеціальним законодавством.

До суду 17 травня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року по справі № 420/5100/21 відповідно до платіжного доручення № 51424, 29.09.2021 року було зараховано на картковий рахунок позивача кошти в розмірі 328, 59 грн. (нарахована індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 29.09.2016). Таким чином, рішення суду по справі № 420/5100/21 виконано у повному обсязі 29.09.2021 року.

Також відповідач зазначив, що підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції, та у 2016 році відповідачем було здійснено повний розрахунок з позивачем при звільненні. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 29.09.2016 відповідачем заперечувалося, оскільки був відсутній порядок проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, та здійснено на виконання рішення суду.

Тому, на думку відповідача, право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 29.09.2016 виникло лише 13.09.2021 у зв`язку з набранням рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/5100/21 законної сили, рішення суду виконано 29.09.2021, а тому затримки у виплаті індексації грошового забезпечення не було.

Тобто застосування норм ст. ст. 116, 117 КЗпП України є неможливим у вирішенні спірних правовідносин.

Відповідач вважає, що КЗпП України не підлягає застосуванню до правовідносин щодо проходження служби в органах поліції.

Окрім того, відповідач зазначив, що зазначена сума заборгованості 328, 59 грн. (індексація грошового забезпечення) є явно не співрозмірною із заявленою за начебто затримку 1826 днів, яка у сумі буде приблизно 384 337 грн.

Враховуючи незначний розмір суми, яку позивач нібито не отримав при звільненні, сума затримки, яка явно перевищена, враховуючи висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року по справі № 480/3105/19, відповідач вважає, що сума, як мінімум підлягає обґрунтованому зменшенню, а на його думку залишенню без задоволення, враховуючи, що затримка була наслідком тривалої бездіяльності позивача.

Позивач не скористався правом на підготовку відповіді на відзив.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України.

Відповідно до витягу з наказу начальника ГУНП в Одеській області № 960 о/с від 27 вересня 2016 року, майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 29 вересня 2016 року звільнено із служби в поліції, виплативши грошову компенсацію за 30 діб невикористаної чергової відпустки за період з 01 січня 2016 року по день звільнення.

У позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з тим, що за час проходження служби в поліції позивачу не виплачувалась індексація заробітної плати, він був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року по справі № 420/5100/21 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 року по 29.09.2016 року.

Відповідно до платіжного доручення № 51424 від 27.09.2021 року позивачу нараховано та виплачено 29 вересня 2021 року на виконання рішення суду по справі № 420/5100/21 індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 29.09.2016 рік в розмірі 328, 59 грн.

Суд встановив, що 18.01.2022 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області про виплату середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 29 вересня 2016 року по 18 січня 2022 року включно відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Листом від 24.01.2022 року № 14/З-66 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, посилаючись на те, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність Національної поліції України не передбачено нарахування та виплата особам середньомісячного грошового забезпечення за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів, та повідомлено, що заборгованість грошового забезпечення відсутня.

На виконання ухвали суду відповідачем надано суду довідку про середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням та витяг з особової картки ОСОБА_1 за період з листопада 2015 по грудень 2016.

Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію", який набув чинності 07.11.2015 року (далі - Закон № 580-VIII), Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 2 Закону № 580-VIII, завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах:1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з ч. 5 ст. 94 цього Закону, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення».

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, а тому є частиною грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Закону №580-VIII, Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260 затверджений Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (надалі Порядок № 260).

Разом з тим відповідними спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку при звільненні і відповідальності роботодавців за несвоєчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, яка неодноразово підтримана Верховним Судом (постанова від 04.12.2019 справа №825/66/16, постанова від 02.10.19 справа №817/1227/18, постанова від 10.09.2019 справа №814/2791/16, постанова від 19.06.2019 справа № 820/3312/17) за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює спірні відносини, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховний Суд дійшов висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби органів внутрішніх справ.

Тому суд доходить висновку, що доводи відповідача, щодо не застосування до спірних правовідносин статей 116, 117 КЗпП України, є безпідставними та не ґрунтуються на приписах норм права.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Сторонами не заперечується, що у день звільнення позивача, йому не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 29.09.2016 року.

Відповідач зазначив, що індексація грошового забезпечення не нараховувалась, оскільки був відсутній порядок проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, та здійснено на виконання рішення суду, без затримки у виплаті.

Однак, суд звертає увагу на вищенаведені приписи ст. 117 КЗпП України, якими передбачено поширення дії вказаної статті й при наявності спору, у випадку якого уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Тому наведені доводи відповідача відхиляються судом.

Таким чином, суд встановив, що у день звільнення позивача зі служби в поліції, йому не була виплачена індексація грошового забезпечення, а отже не був проведений остаточний розрахунок при звільненні, та такий розрахунок був повністю здійснений 29 вересня 2021 року.

Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність щодо нездійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції позивача, є правомірним та належать задоволенню.

Також враховуючи вищевикладені норми права, суд доходить висновку, що при затримки у виплаті індексації грошового забезпечення при звільненні, мають бути застосовані приписи ст. 117 КЗпП України.

Однак, статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Тому суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 29 вересня 2016 року по 29 вересня 2021 року є безпідставними та не належать задоволенню.

У свою чергу враховуючи, що статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору, керуючись ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні на користь позивача, але із зменшенням його розміру, виходячи з такого.

Так, стаття 117 КЗпП України - це відповідальність, яка покладається на роботодавця за несвоєчасний розрахунок з працівником при звільненні.

Метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року по справі № 480/3105/19 Верховний Суд з питання застосування ст. ст. 116, 117 КЗпП України зробив такі висновки:<… Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку…> (п. 59-61 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 року по справі № 480/3105/19 ).

Враховуючи, що позивачу було не виплачено лише частину із тих сум, які мав виплатити відповідач при його звільненні, суд вважає, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року по справі № 480/3105/19 є релевантні до спірних правовідносин.

Так, відповідно до витягу з особової картки ОСОБА_1 при звільненні позивачу мала бути виплачена сума 78411, 09 грн., із них компенсація за відпустку 6307,50 грн., вихідна допомога 71 775, 00 грн., які виплачені позивачу при звільненні та 328,59 грн. індексація грошового забезпечення, яка не була виплачена при звільненні, але була виплачена 29.09.2021 року, що складає 0, 419 % від загальної суми, яка мала бути виплачена відповідачем на день звільнення позивача.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Тому здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати, суд виходить із розрахунку робочих днів.

З 29 вересня 2016 року (день здійснення розрахунку з позивачем) по 29 вересня 2021 року (день виплати індексації грошового забезпечення) становить затримку у виплаті індексації грошового забезпечення 1251 робочі дні:

1251 робочі дні х 210,48 грн. (середньоденний заробіток позивача) = 263310, 48 грн. (середній заробіток за час затримки).

Виходячи з принципу пропорційності, та застосовуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року по справі № 480/3105/19, суд доходить висновку, що достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь сума 1103, 27 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (0, 419 % від 263310, 48 грн.).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і зазначила, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд доходить висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 263310, 48 грн. є неспівмірним з сумою, яка не була виплачена позивачу 328, 59 грн. із затримкою та має бути зменшений з урахуванням вищевикладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц критеріїв та порядку розрахунку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року по справі № 480/3105/19.

Тому оцінюючи у сукупності надані обставини, суд вважає, що достатнім та співмірним розміром середнього заробітку за затримку буде сума 1103,27 грн., яка належить стягненню на користь позивача з урахуванням обов`язкових відрахувань.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову частково не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 992, 40 грн.

У зв`язку з тим, що судові витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, юридична адреса: 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15-А, 65014, місцезнаходження: м. Одеса, вул.Єврейська, 12) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, юридична адреса: 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15-А, 65014, місцезнаходження: м. Одеса, вул.Єврейська, 12) щодо нездійснення остаточного розрахунку ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в день звільнення зі служби в поліції.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, юридична адреса: 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15-А, 65014, місцезнаходження: м. Одеса, вул.Єврейська, 12) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29 вересня 2016 року по 29 вересня 2021 року в розмірі у сумі 1103,27 грн. (одна тисяча сто три гривні 27 копійок) з урахуванням обов`язкових відрахувань.

В іншій частина позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, юридична адреса: 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15-А, 65014, місцезнаходження: м. Одеса, вул.Єврейська, 12) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко