Decision № 104597953, 23.05.2022, Dzerzhynskyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 210/7163/21

Провадження № 2/210/635/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 травня 2022 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, суд,-

В СТ А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Мотивуючи свою заяву тим, що 12 лютого 2021 року на «ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», внаслідок нещасного випадку, загинув чоловік Позивача у справі - ОСОБА_2 . Відповідно до акту про нещасний випадок форми Н-1/П №21 від 12.02.2021 року зазначено, що смерть гр. ОСОБА_2 , 1987 року народження, настала від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася множинними переломами кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та ускладнилася розвитком шоку. Виявлені тілесні ушкодження були отримані внаслідок обвалення та обрушення породи, ґрунту тощо. З обґрунтування позовних вимог вбачається, що смерть чоловіка була жахливою, його тіло було знівечене через переломи кісток та численні забої. Смерть рідної людини вразила її, вона відчуває невпинний біль, страждання та усвідомлення того, що чоловік більше не повернеться. Смерть чоловіка змінила її життя назавжди, позбавила турботи та підтримки рідної людини. З нею залишився їхній трирічний син, який дуже важко переживає смерть батька, постійно питає, коли тато повернеться, що завдає позивачці нестримних страждань, в зв`язку з чим позивачу завдано глибоких моральних страждань.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв`язку із загибеллю чоловіка 996 000 тисяч гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 гривень.

Ухвалою суду від 10.12.2021 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про стягнення моральної шкоди, відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 10.12.2021 р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні, додатково зауваживши, що Позивач як працівник підприємства безпосередньо несе відповідальність за порушення правил безпеки на виробництві. Актом за формою Н-1 окрім інших осіб, встановлено і порушення правил охорони праці і самим Позивачем Тобто, підприємство вважає, що оскільки ОСОБА_2 також винен у настанні нещасного випадку, тому підприємство не несе відповідальності за завдану йому шкоду. Крім того, Відповідач стверджує, що Позивач оцінив свої моральні страждання сумою, яка жодним чином неаргументована, завищена та не відповідає тяжкості і характеру шкоди тому просить суд відмовити у задоволені позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно положень до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами.

Статтею 264 ЦПК України визначено: під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Частинами першою та другою статті 153 Кодексу законів про працю України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював прохідником (підземним) на «ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 12 лютого 2021 року приблизно о 8 годині 00 хвилин ОСОБА_2 разом з прохідниками (підземними) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , майстром гірничим (підземним) ОСОБА_5 спустились в шахту на горизонт 1045 метру та пішли до посадочного місця в пасажирський вагон, який їх доставив до місця висадки, в районі сполучення двошляхового квершлагу з вантажним квершлагом гор.1045 м.

Приблизно о 12 годині 50 хвилин ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були на відстані 15-20 м від рудозвалювального підняттєвого та почули шум падаючої породи та тріск деревини, прибігши на місце вони не побачили ОСОБА_2 . Тимчасове кріплення та перекриття рудозвалювального підняттєвого були зруйновані, металевий страхувальний трос для кріплення лямкового поясу звисав у рудозвальний підняттєвий. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 одразу витягли страхувальний трос, до якого був прикріплений лямковий пояс, але ОСОБА_2 в ньому не було. О 22 годині 40 хвилин було визволено тіло ОСОБА_2 , після чого лікарем загону ДВГРЗ ДСНС України було констатовано біологічну смерть (а.с.8-19).

Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку форма Н-1/П №6 від 09.04.2021 року, зокрема в п.1 акту зазначено: «Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: сполучена травма голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася множинними переломами кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, та ускладнилася розвитком шоку. Відповідно до листа «Криворізького міжрайонного відділу КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР від 24.03.2021 р. № 136»(а.с.9).

В п. 5 акту зазначено: «Вид події: обвалення та обрушення породи, ґрунту тощо. Причини. Основна: порушення технологічного процесу. Супутні: невиконання посадових обов`язків, невиконання вимог інструкцій з охорони праці, незастосування засобів індивідуального захисту (у разі їх наявності)» (а.с.16 зворот).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер у віці 33 роки, про що складено актовий запис №211 (а.с.22).

Позивачка ОСОБА_1 доводиться дружиною померлого, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 04.12.2015 року, який зареєстровано Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №578 (а.с.20).

Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.21).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинам 3 та 4 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Актом Н-1/П №6 розслідування нещасного випадку від 09 квітня 2021 року встановлено та підтверджено, що факт настання нещасного випадку відбувся при виконанні ОСОБА_2 трудових обов`язків на підприємстві відповідача (а.с.8).

Отже, внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, позивач втратила свого чоловіка та батька своєї дитини. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому її душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість.

Так, на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Суд не бере до уваги доводи зазначені у відзиві, а саме, що вина підприємства у настанні нещасного випадку відсутня, оскільки позивач допустив порушення вимог охорони праці, з урахуванням наступного.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Посилання сторони відповідача про те, що вини підприємства у настанні з чоловіком позивачки нещасного випадку зі смертельним наслідком немає, адже смерть потерпілого наступила виключно через порушення останнім трудової і виробничої дисципліни у частині невиконання вимог інструкцій з охорони праці та посадових інструкцій, не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказана обставина врахована судом при дослідженні письмових доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 15 січня 2021 року у справі № 210/2262/19.

Також з Акту №6 від 09 квітня 2021 року встановлені і інші особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Разом з тим, факт смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві відповідача встановлений Актом №6 від 09 квітня 2021 року, що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.

Оскільки чоловік позивачки загинув під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, з якого не знімається обов`язок виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання, тому твердження, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку для відшкодування моральної шкоди позивачу, суд не бере до уваги

Акт, складений за фактом настання нещасного випадку підприємством Відповідача не оскаржувався. Відповідач не скористався обов`язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства.

Суд доходить висновку, що позовні вимоги до Відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

З письмових матеріалів справи встановлено, що позивач переносить моральні страждання, оскільки внаслідок смерті чоловіка позивачка постійно перебуває у напруженому психічному стані, після захоронення чоловіка страждання та переживання не закінчилися. Позивач залишилась одна з малолітньою дитиною на руках. Отже смертю чоловіка Позивачу завдано глибоких моральних страждань.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так, обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг її душевних страждань, в зв`язку зі смертю близької людини, враховує той факт, що дійсно позивач є дружиною померлого; наслідки викликані заподіяною шкодою - смертю найбільш близької людини; перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання; тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані смертю чоловіка, час, що пройшов з моменту смерті близької людини та до моменту звернення до суду, вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю чоловіка, грошові кошти в сумі 200 000,00 гривень.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Частиною 6 цієї статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 2000,00 грн.

Крім того, позивач, окрім іншого, просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, тому, вирішуючи по суті вказані позовні вимоги, суд доходить до наступного висновку.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1, п.п.1,4 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі 755/9215/15-ц сформовано висновок про те, що при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання юридичних послуг № 02/21 від 15.02.2021 року з розрахунком судових витрат та витрат на правову допомогу, відповідно до якого, крім іншого зазначено суму 1700,00 гривень за представлення інтересів в судовому засіданні, копію ордеру, копію квитанції № 2 від 15.02.2021 року про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Карнаух Т.В. грошових коштів в розмірі 5000,00 грн.. (а.с.26-30).

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводилося.

З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі грн.)

Керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5,13,13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко