Decision № 104587771, 01.06.2022, Mykolaiv District Court of Lviv Oblast

Провадження №2/447/237/22 Справа №447/136/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

01.06.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В. Р., за участю секретаря судового засідання Стронської Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнні в порядку загального позовного провадження в м. Миколаєві Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції ( м. Львів), Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Львів) про перерахунок боргу, стягнення коштів згідно ст. 160 ЦПК України та стягнення моральної шкоди,

Процесуальні дії у справі.

20.01.2022 ОСОБА_1 звернувся в Миколаївський районний суд Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції ( м. Львів), Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Львів)та просив провести перерахунок суми боргу відповідача ОСОБА_2 , яка становила на час розгляду справи № 447/2497/16-ц на 31.10.2017 - 321951,60 грн. згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, а на сьогоднішній день (15.01.2022) курс становить 27,96 грн. та стягнути з відповідача ОСОБА_2 кошти відповідно до ст. 160 ЦПК України.

Ухвалою судді від 20.01.2022 позовну заяву залишено без руху, оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України. Зокрема, позивачем не конкретизовано зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів, не представлено суду відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, не засвідчено належним чином копії документів, які додано до позовної заяви.

26.01.2022 ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 20.01.2022 надіслав до суду позовну заяву та просив провести перерахунок боргу ОСОБА_2 , що становив на час розгляду справи № 447/2497/16-ц на 31.10.2017 - 321951,60 грн. згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, а на сьогоднішній день (25.01.2022) курс становить 28,80 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 кошти відповідно до ст. 160 ЦПК України та стягнути з боржника-відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог, з покликанням на ст. 625 ЦК України, положення ст.ст. 4, 6, 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 2-6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» позивач зазначає, що державними виконавцями протягом 3 років і 5 місяців не вживалися заходи щодо стягнення основного боргу, відповідач-2 в особі його керівника ОСОБА_3 повинен був звернутися до суду про стягнення з боржника ОСОБА_2 в порядку ст. 625 ЦК України та накладати штрафи на боржника ОСОБА_2 щодо невиконання рішення суду. Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначає, що боржником ОСОБА_2 внаслідок судової тяганини завдано величезних збитків його здоров`ю, також і відповідачами, які увесь час покривають боржника ОСОБА_2 та своєю бездіяльністю знущаються над ним та його родиною. Просить справу розглядати за його відсутності у зв`язку з поганим станом здоров`я.

Ухвалою суду від 26.01.2022 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання.

11.03.2022 відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що вимога про проведення перерахунку бургу не є належним способом захисту та не адресована конкретному відповідачу. У мотивувальній частині позивач проводить якісь розрахунки інфляційних втрат, які не можуть взагалі бути взяті до уваги через невідповідність їх фактичним обставинам справи. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/2497/16-ц набрало законної сили лише 21.02.2022 (позивач проводить розрахунки з листопада 2017 року). Також позивач проводить розрахунки від загальної суми, стягнутої на його користь зазначеним судовим рішенням. Однак, це рішення протягом 2019-2022 виконувалося і на даний час у значній частині виконане. На виконанні у Миколаївському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (виконавець: Комарницька О.В.) перебуває ВП № 60040674.

Постановою Головного державного виконавця Комарницької О.В. від 19.09.2019 звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 , яку він отримує у Львівському національному університеті імені Івана Франка, в розмірі 20 %. На виконання вказаної постанови бухгалтерією ЛНУ ім. Івана Франка щомісяця проводиться перерахування коштів та надсилається звіт до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби. Крім цього, Головним державним виконавцем Комарницькою О.В. було також винесено постанову про арешт коштів боржника від 15.06.2020. На підставі вказаної постанови було накладено арешт на всі кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "ОЩАДБАНК".

Кожного місяця решта суми, яка після списання частини коштів бухгалтерією ЛНУ імені Івана Франка перераховується на банківський рахунок в АТ "ОЩАДБАНК" також списується та направляється на погашення арештованої суми.

Тобто, починаючи з вересня 2020 по даний час вся заробітна плата ОСОБА_2 списується на погашення заборгованості за виконавчим провадженням ВП № 60040674.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача коштів згідно ст. 160 ЦПК України, то позивачем не зазначено, яку саме суму коштів та на якій підставі він просить стягнути. Також, ст. 160 ЦПК України передбачено загальні положення про видачу судового наказу в порядку наказного провадження. Дана справа розглядається судом у порядку позовного провадження, тому у її межах не може бути виданий судовий наказ.

Вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставна та необгрунтована. При обґрунтуванні такої вимоги позивач посилається на обставини, які взагалі не мають відношення до даної справи, зокрема, на незаконність на його думку дій виконавчої служби, що вже було предметом окремих судових розглядів.

Жодної із підстав для стягнення моральної шкоди у даному випадку немає. Жодного доказу наявності моральної шкоди в розумінні ст. 23 ЦК України також не надано.

16.03.2022 ОСОБА_1 надіслав до суду заперечення на відзив зазначивши, що є важко хворим після COVID-19, і йому потрібні його гроші зараз. На його думку, державні виконавці попереджали ОСОБА_2 і він оформляв право власності на майно на інших осіб, вказує, що державні виконавці надали пріоритет іншим боржникам, а не йому. Позивач вказує, що на правовідносини, які склалися між сторонами поширюються норми ст. 625 ЦК України.

У поданому суду клопотанні від 29.04.2022 позивач просить розглядати справу за його відсутності у зв`язку з поганим станом здоров`я.

Ухвалою від 12.05.2022 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з неявкою учасників процесу розгляд справи проводиться без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд встановив.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року у справі № 447/2497/16-ц позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 12000 (дванадцять тисяч ) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 31 жовтня 2017 року становить 321951 (триста двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят одна ) гривня 60 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в сумі 28975 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять ) гривень 64 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2612 (дві тисячі шістсот дванадцять ) гривень 50 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 896 ( вісімсот дев`яносто шість ) гривень 77 копійок.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.02.2019 рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2018 залишено без змін.

Постановою державного виконавця від 12.09.2019 відкрито виконавче провадження № 60040674 по примусовому виконання виконавчого листа № 447/2497/16-ц, виданого 05.08.2019 Миколаївським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 31.10.2017 становить 321 951,60 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до п.п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивач звертаючись з позовом про перерахунок боргу ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 625 ЦК України, при поданні позовної заяви та заяви про усунення недоліків в прохальній частині позовної заяви таких вимог не зазначив.

У позовній заяві як на підставу своїх вимог позивач про перерахунок суми боргу, зокрема, покликається на норми Законів України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», «Про індексацію грошових доходів населення». Суд зазначає, що положення Законів України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», «Про індексацію грошових доходів населення», що стосуються грошових доходів громадян, одержаних ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплати праці (грошове забезпечення); соціальних виплат; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника; розміру аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 50 000 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Враховуючи вищенаведене, правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідача, є безпідставними, а відтак задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 128, 258, 263-265 ЦПК України суд,-

ухвалив :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Львів), Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Львів) про перерахунок боргу, стягнення коштів згідно ст. 160 ЦПК України та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його постановлення до Львівського апеляційного суду.

Позивач - ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Західне міжрегіональне Управління Міністерства юстиції : КОД ЄДРПОУ : 34942940; місцезнаходження пл. Шашкевича,1 м. Львів.

Відповідач Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції : код ЄДРПОУ : 350480888; вул. Шептицького, 9 м. Миколаїв, Львівська область.

Повний текст рішення складено 01.06.2022.

Суддя Павлів В. Р.