Decision № 104516308, 25.05.2022, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.2022м. СумиСправа № 920/777/21

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Конотопське лісове господарство»

до відповідачів: 1. Конотопської районної державної адміністрації Сумської області;

2. Комунального закладу Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі»;

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту.

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: Рудейко О.А. (в режимі відеоконференції)

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Путивльської районної державної адміністрації Сумської області від 31.03.2005 за № 92 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок по Путивльському державному історико-культурному заповіднику; визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЯ №293841 від 06 грудня 2005 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0321 га, що надана у постійне користування Путивльському державному історико-культурному заповіднику; зобов`язати другого відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 2,0321 га (кадастрові номери зазначені у прохальній частині позовної заяви).

Позов обґрунтований тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в державній власності та перебуває у постійному користуванні ДП «Конотопське лісове господарство», проте зазначена земельна ділянка була вилучена та передана у постійне користування відповідачу 2 з порушенням норм Земельного та Лісового кодексів України, а тому підлягає поверненню позивачу.

Ухвалою суду від 20.07.2021 було відмовлено у відкритті провадження у справі №920/777/21 відповідно до п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України.

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 ухвалу господарського суду Сумської області від 20.07.2021 у справі №920/777/21 скасовано, матеріали зазначеної справи повернуто до господарського суду Сумської області (вх. №10572/21 від 29.12.2021).

Згідно з ухвалою господарського суду Сумської області від 30.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі №920/777/21 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2022 р.

Ухвалою суду від 31.01.2022 було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2022.

Розгляд справи 02.03.2022 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», зміною територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.03.2022 №12/0/9-22 та відновленням із 25.04.2022 територіальної підсудності судових справ відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22.

Ухвалою суду від 26.04.2022 призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2022.

Представники позивача і відповідача 1 в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач 1 у письмовому відзиві №02-43/149 від 12.01.2022 (вх. №224 від 12.01.2022) покладається на розсуд суду, а також зазначив, що на його думку, даний спір взагалі не належить до юрисдикції господарських судів.

Відповідач 2 письмового відзиву на позов не подав. У судовому засіданні представник проти позову заперечував.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації Сумської області за № 92 від 31.03.2005 (далі за текстом «Розпорядження») затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки і технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передано в постійне користування Путивльському державному історико-культурному заповіднику земельні ділянки загальною площею 2,0179 га історико-культурного призначення за межами населених пунктів на території Сафонівської сільради та видано Путивльському державному історико-культурному заповіднику державний акт на право постійного користування.

На виконання Розпорядження Путивльському державному історико-культурному заповіднику 06 грудня 2005 року видано Державний акт (серія ЯЯ № 293841) на право постійного користування земельною ділянкою історико-культурного призначення, що розташована на території Сафонівської сільської ради Путивльського району Сумської області, площею 2,0321 га (далі за текстом «Акт») історико-культурного призначення.

З Акту вбачається, що земельна ділянка складається з наступних кадастрових номерів (кадастровий номер земельної ділянки): 5923883800:09:000:0008; 5923883800:09:000:0010; 5923883800:09:000:0011; 5923883800:09:000:0013; 5923883800:09:000:0016; 5923883800:09:000:0014; 5923883800:09:000:0012; 5923883800:09:000:0017; 5923883800:09:000:0019; 5923883800:09:000:0018; 5923883800:09:000:0021; 5923883800:09:000:0022; 5923883800:09:000:0020; 59233883800:09:000:0015; 5923883800:09:000:0009.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що вказана земельна ділянка вилучена та передана у постійне користування з порушеннями норм Земельного та Лісового кодексів України, а тому підлягає поверненню у судовому порядку, оскільки розташована на землях лісового фонду, надана у постійне користування Відповідачу - 2 не уповноваженим органом та не могла бути передана останньому для розміщення та обслуговування музейних закладів.

Так, позивач наголошує на тому, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування, наданих ним до матеріалів справи, спірна земельна ділянка знаходиться в 25, 27, 31, 32 кварталах. А її приналежність до земель лісового фонду та перебування її у постійному користуванні ДП «Конотопське лісове господарство» визначається нормами законодавства, матеріалами лісовпорядкування, роздруківками з Публічної кадастрової карти України.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до пункту 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації).

Пунктом 18 частини 1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» передбачено: утворити у Сумській області: Конотопський район (з адміністративним центром у місті Конотоп) у складі територій Бочечківської сільської, Буринської міської, Дубов`язівської селищної, Конотопської міської, Кролевецької міської, Новослобідської сільської, Попівської сільської, Путивльської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до інформації з ЄДРПОУ реєстрація Путивльської районної державної адміністрації Сумської області - припинена, правонаступником є Конотопська районна державна адміністрація Сумської області відповідач 1.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

В даному контексті, словосполучення "на підставі" - означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" - означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" - означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з п. «а» ч.1 ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (далі за текстом «Закон») передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування посвідчується державним актом.

Частинами 2 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Суд приходить до висновку про те, що вирішення питання про позбавлення особи набутого у встановленому порядку речового права на землю є неможливим без встановлення підстав для припинення права користування земельною ділянкою, передбачених спеціальними нормами ЗК України.

Так, згідно з преамбулою Закону відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 1 Закону).

У той же час у спірних правовідносинах Адміністрація виконувала не владні управлінські функції органу виконавчої влади, а реалізовувала надані статтею 17 ЗК України повноваження власника земель державної власності, тобто оспорюване Розпорядження є волевиявленням власника щодо надання юридичній особі (Комунальному закладу Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі») речового права користування земельними ділянками.

Отже, за результатами реалізації Розпорядження, як індивідуального розпорядчого акта, між сторонами виникли приватно правові земельні правовідносини щодо надання та використання земельних ділянок.

У силу положень частини 1 статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, до земельних правовідносин повинні застосовуватися норми земельного законодавства, як спеціального у регулюванні таких відносин.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Примусове позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, безумовно є порушенням набутого особою права користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що положення ч. 3 ст. 43 Закону не підлягають самостійному застосуванню до спірних правовідносин щодо володіння, користування та розпорядження землею, а їх застосування до таких правовідносин є можливим тільки у сукупності з відповідними положеннями ЗК України, якими, зокрема, передбачено підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

А отже, оскільки позивачем не наведено та судом не встановлено визначених законодавством підстав для припинення набутого відповідачем 2 права постійного користування, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 6810 грн 00 коп. покладаються на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.У позові Державного підприємства «Конотопське лісове господарство» до відповідачів: 1. Конотопської районної державної адміністрації Сумської області; 2. Комунального закладу Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту - відмовити повністю.

2.Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6810 грн 00 коп. покласти на позивача - Державне підприємство «Конотопське лісове господарство».

3.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.05.2022.

СуддяО.Ю. Резніченко