Decision № 104503821, 26.05.2022, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15201/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/15201/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила:

- Визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань перерахунків пенсій №1 від 11.03.2020р. по п/с №913010120241, щодо відмови ОСОБА_1 , в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, згідно з довідкою №429 від 03.03.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Львівській області;

- Визнати протиправними дії та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №23 Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області від 16.06.2021р. № 23 щодо відмови ОСОБА_1 , в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, згідно заяви від 16.06.2021р. на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.03.2020р. №429, виданої територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Львівській області.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку денної форми навчання у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців;

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату довічного грошового утримання відповідно до довідки №429 від 03.03.2020 р, виданої територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Львівській області, в розмірі 90% заробітку працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 19.02.2020р. з врахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання судді та не врахував до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання період половину строку навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 за №1402-VIII (надалі, також - Закон №1402-VIІІ). Таким чином, з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довідного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402-VIІІ. Відповідач зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865, якою було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1097 від 01.12.2010, а Законом №1402-VIII не передбачено такого зарахування до стажу на посаді судді.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24 вересня 2021 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою судді від 19 квітня 2022 року замінено відповідача: - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області в частині позовної вимоги про визнання протиправними дії та скасування рішення відділу перерахунків пенсій №23 Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області від 16.06.2021р. № 23 щодо відмови ОСОБА_1 , в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, згідно заяви від 16.06.2021 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.03.2020 №429, виданої територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Львівській області.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що на час звернення позивача за перерахунком довічного грошового утримання судді у відставці, Верховною Радою не прийнято додаткового нормативно-правового акту яким визначено умови та порядок перерахунку призначеного довічного грошового утримання суддям у відставці у зв`язку з Рішенням №2-р/2020. Відтак, враховуючи норми Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, а саме, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди, Управлінням правомірно відмовлено у перерахунку довічного утримання з 18.02.2020 року.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 звільнена з посади судді рішенням Вищої ради юстиції від 19 грудня 2016 року №3282/0/15-16 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориславського міського суду Львівської області у відставку».

З 23 грудня 2016 року ОСОБА_1 відрахована зі штату Бориславського міського суду Львівської області у зв`язку із виходом у відставку.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 05 місяців 01 день, з яких :

- Харківський юридичний інститут ім. Ф.Є. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів;

- Народний суддя, Червоноградський міський народний суд Львівської області - 05 років 07 місяців 11 днів;

- Суддя, Бориславський міський суд Львівської області - 23 роки 10 місяців 01 день.

З 23.12.2016 року позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання проведено в розмірі 90% від суми суддівської винагороди зазначеної в довідці від 13.01.2020 року №44.

03.03.2020 року ТУ ДСА України у Львівській області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, згідно якої суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 100896,00 грн., у тому числі:

- посадовий оклад: 63060,00 грн.;

- доплата за вислугу років: 37836,00 грн. (60%).

11.03.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області Управління застосовування пенсійного законодавства Відділ з питання перерахунків пенсій №1 прийняв Рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 11.03.2020 по п/с №913010120241.

Підстави для відмови, зазначені у спірному рішенні відповідача, наступні:

«Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року У 2-р/2020 справа № 1-15/2018(4086/16) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-УІП, положення пункту 25 розділу XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Даним Рішенням Конституційного Суду України не визначений порядок його виконання. Пунктом 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Сум України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 справа № 1-15/2018(4086/16 рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього Рішення.

На 05.03.2020 змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - не внесено.

Отже, для здійснення перерахунку довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з довідкою № 429 від 03.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на сьогоднішній день підстав немає.»

15.06.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання згідно з довідкою від 03.03.2020 року № 429 виданої ТУ ДСА України у Львівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020 року.

16.06.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області прийнято Рішення відділу перерахунків пенсій №23 управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Полтавській області.

Підстави для відмови, зазначені у спірному рішенні відповідача, наступні:

«З 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону № 1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону № 1402 - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Гр. ОСОБА_1 із заявою щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці звернулась 16.06.2021. Для перерахунку заявниця надала довідку територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області від 03.03.20220 року №429 про суддівську винагороду станом на 18.02.2020, видану на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/20250.

Враховуючи зазначене, прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 16.06.2021 на підставі довідки про суддівську винагороду від 03.03.2020 року №429, виданої територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Львівській області, виходячи із збільшеної суддівської винагороди з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/20250, в зв`язку з відсутністю правових підстав.»

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 05.07.2021 року №8324-7739/П-52/8-1300/21 повідомило позивачку про те, що за матеріалами пенсійної справи загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 29 днів, в тому числі, період навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 по 27.06.1986. Спеціальний стаж для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 29 років 5 місяців 11 днів. Зарахування до стажу роботи на посаді судді обчислення щомісячного довічного грошового утримання періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі чинним законодавством не передбачено.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправною відмову відповідача, оскільки така порушує його право на належне грошове утримання судді у відставці.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною 1 статті 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону № 1402-VІІI).

Згідно із ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIІ,І щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци 5, 6 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шести десяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною 1 ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з цим, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучив довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області № 429 від 03.03.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 19.02.2020 року, обумовлений відновленням порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020.

Тому, саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII.

При цьому, на переконання суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20, яка враховується судом відповідно до вимог статті 291 КАС.

Отже, позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Львівського апеляційного суду № 07.20/242/2020 від 24.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працювала на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Оскільки позивач вийшов у відставку з посади судді до початку кваліфікаційного оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку одержує повноважний суддя, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Управління застосовування пенсійного законодавства Відділ з питання перерахунків пенсій №1 № 913010120241 від 11.03.2020 «Про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 11.03.2020 по п/с №913010120241» та Рішення відділу перерахунків пенсій №23 управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Полтавській області від 16.06.2021 року №23 , якими позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправними.

Щодо зарахування в стаж судді половину строку денної форми навчання в інституті суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною другою ст. 137 Закону № 1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача повинна зараховуватися половина строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського з 01.09.1982 року по 01.07.1986 року, що з урахуванням часу роботи на посаді судді в сукупності складає 31 рік 05 місяців 01 день та дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання саме в розмірі 90 % від заробітної плати працюючого судді.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про розмір витрат які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд вбачає підстави для відшкодування витрат пов`язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 500 грн.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів), Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927; 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Управління застосування пенсійного законодавства Відділу з питань перерахунків пенсій №1 «Про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 11.03.2020р. по п/с №913010120241».

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій №23 Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області від 16.06.2021р. № 23.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи на посаді судді половину строку денної форми навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського 01 рік 11 місяців 00 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області від 03.03.2020 року № 429 з урахуванням проведених виплат з 19.02.2020 року у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 31 рік 05 місяців 01 день.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2724 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927, 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 375,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927, 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 125,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 26.05.2022 року.

Суддя Гавдик З.В.