№ 10449321, 16.07.2010, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а-5024/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          08 липня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого –судді Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційної фірми «Юна-сервіс»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекцій у Малиновському районі м.Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВКФ „Юна-Сервіс”” у вигляді ТОВ (далі ТОВ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами цієї перевірки складено акт від 20.04.2010 року №169/23-213/20974052, в якому зазначене, що у перевіряємий період ТОВ було допущено порушення вимог п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було занижено податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 762404 грн.. На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 року №0000502300/0, яким ТОВ було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 1143606 грн., в тому числі 762404 грн. за основним платежем, та 381202 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає неправомірними висновки відповідача щодо наявності порушень, викладені в акті перевірки, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 року №0000502300/0.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 4-6).

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 46-49).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ВКФ „Юна-Сервіс”” у вигляді ТОВ зареєстровано 10.02.1994 року та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ Малиновського району м.Одеси.

З 16.03.2010 року по 13.04.2010 року ДПІ Малиновського району м.Одеси було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 20.04.2010 року №169/23-213/20974052, відповідно до висновків якого позивачем в порушення вимог п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було збільшено від’ємне значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 521819 грн., та занижено ПДВ всього у сумі 762404 грн. (а.с. 7-32).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.04.2010 року №0000502300/0, яким ТОВ було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 1143606 грн., в тому числі 762404 грн. за основним платежем, та 381202 грн. за штрафними санкціями (а.с. 33).

Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства ВКФ „Юна-Сервіс”” у вигляді ТОВ, викладені у спірному акті, з наступних підстав.

Так, з акту вбачається, що на думку ДПІ ТОВ протиправно включило до податкового кредиту з ПДВ у січні 2009 року –343984 грн., у лютому –431906 грн. та у квітні 2009 року –508333 грн., податкові накладні, видані його контрагентами у попередні періоди, а саме у період з березня 2008 року по грудень 2008 року, які не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В ході здійснення зазначеної перевірки ДПІ не було встановлено порушень діючого законодавства щодо складання та видачі контрагентами позивача на його ім’я зазначених податкових накладних і на момент розгляду справи ці податкові накладні недійсними не визнані, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача.

          Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання зазначених податкових накладних позивач отримав право віднести ПДВ за цими накладними до податкового кредиту.

          При цьому в ході розгляду справи представник відповідача не надав суду будь-якого обґрунтування висновків ДПІ про те, що господарські операції, внаслідок яких контрагентами позивача були надані спірні податкові накладні, не пов’язані з господарською діяльністю ТОВ.

           Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

          У зв’язку з тим, що ПДВ за зазначеними податковими накладними не був врахований у попередніх податкових деклараціях, та відповідно до положень п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ТОВ включило цей ПДВ в податковий кредит в податкових деклараціях наступних податкових періодів, а саме за січень, лютий та квітень 2009 року.

          Таким чином висновки ДПІ, викладені в акті перевірки від 20.04.2010 року, про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ на підставі зазначених податкових декларацій.

          Крім цього, відповідно п.4.4. „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб’єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб’єкт в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку. Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб’єкта господарювання.

          З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки від 20.04.2010 року був вручений позивачу 26.04.2010 року, при цьому директор ТОВ зробив письмовий запис про незгоду з його висновками та про бажання надати письмові заперечення проти нього (а.с. 32).

          В порушення зазначеної норми 26.04.2010 року, тобто в день вручення позивачу акту перевірки, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000502300/0 про донарахування ТОВ податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 1143606 грн., чим фактично було порушено права позивача щодо подання своїх заперечень проти акту перевірки та на розгляд цих заперечень у встановленому порядку.          

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про донарахування позивачу податкових зобов’язань з ПДВ на суму 1143606 грн., відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим, з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, позов ВКФ «Юна-Сервіс»у вигляді ТОВ підлягає задоволенню частково, а саме шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2010 року №0000502300/0, яким ТОВ було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 1143606 грн., в тому числі 762404 грн. за основним платежем, та 381202 грн. за штрафними санкціями, а не шляхом визнання цього повідомлення-рішення недійсним, оскільки саме у такий спосіб можливо захистити порушені права позивача в повному обсязі.

При цьому посилання відповідача на те, що спірні податкові накладні були предметом дослідження попередньої перевірки від 10.11.2008 року, в ході якої не було встановлено завищення ПДВ, суд до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з акту перевірки від 20.04.2010 року, попередня перевірка здійснювалася за період діяльності ТОВ з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, а переважна більшість спірних податкових накладних була видана у період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року (а.с. 18-20).

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (із змінами та доповненнями), Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «Юна-сервіс»у вигляді ТОВ задовольнити частково.

Скасувати податкове-повідомлення рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0000502300/0 від 20.04.2010 року про нарахування ВКФ «Юна-сервіс» у вигляді ТОВ податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 1143606 грн., в тому числі 762404 грн. за основним платежем, та 381202 грн. за штрафними санкціями.

В іншій частині позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського Апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Г.Федусик

16 липня 2010 року