Decision № 104337485, 17.05.2022, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/3528/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 14 лютого 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненадання відповіді на запит про інформацію від 19.08.2021 року та тотожні запити від 31.08.2021 року, від 19.09.2021 року;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати інформацію відповідно до запиту від 19.08.2021 року та тотожні запити від 31.08.2021 року, від 19.09.2021 року.

Ухвалою від 21 лютого 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач звернулась у серпні 2021 року до трьох ГУ ПФУ, у тому числі до відповідача, з відповідними запитами. Запит до ГУ ПФУ в Одеській області від 19.08.2021 року зареєстрований 19.08.2021 року за №19/11. Вказує, що два ГУ ПФУ надали відповіді, проте відповідач, який є розпорядником запитуваної інформації, спочатку скористався словом статистичні дані та повідомив, що вони таких не мають (відповідь від 28.08.2021), а при направленні повторних запитів та поясненні, що позивачу потрібні не статистичні дані у розмінні статистичного обліку ГУ ПФУ, а в розмінні кількості (без зазначення прізвищ) пенсіонерів, відповідач взагалі ігнорував запити. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

06 квітня 2022 року від відповідача за вх. №ЕП/9365/22 до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що з доводами викладеними позивачем у позовній заяві Головне управління не погоджується, оскільки вони не містять правового обґрунтування, а наведені доводи правильність дій Головного управління не спростовують оскільки ґрунтуються на його власному довільному трактуванні норм права. Вказує, що Головним управлінням з дотриманням строків визначених ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію» та вимог діловодства, 28.08.2021 за вих. № 1500-0304-8/106650 була надіслана відповідь на запит позивача з зазначенням, що в органах Пенсійного фонду України формування звітності у запитуваному форматі не передбачено, як наслідок надання запитуваної інформації є неможливим. Оскільки в органах Пенсійного фонду України формування звітності у запитуваному форматі не передбачено з боку Головного управління не було допущено порушень норм чинного законодавства, та зважаючи на те, що позивачем не доведено факту протиправності дій, які мають вираз не наданні відповіді на запит про інформацію та не наданні запитуваної інформації, а отже й відсутні законі підстави для визнання протиправними дії Головного управління та зобов`язання надати запитувану інформацію.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

19 квітня 2022 року до суду від позивача за вх №14392/22 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідач зобов`язаний в силу приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати запитувані відомості.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

19 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області запит про доступ до публічної інформації (а.с.4-6), зареєстрований відповідачем за вх №19/11 (а.с.7).

У вказаному запиті запитувач просила надати їй наступну інформацію:

І. Кількість прокурорських пенсіонерів, яким перерахована пенсія на підставі довідок, які видавались для перерахунку пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657, з них:

1) кількість прокурорських пенсіонерів, яким пенсія перерахована за рішеннями Головного управління ПФУ самостійно без рішень судів, з них:

- з обмеженнями максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність;

- без обмежень максимальним розміром десятьма розмірам прожиткової мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- з розрахунку пенсії у відсотковому значенні більш 60% заробітної плати, вказаної в довідці;

2) кількість прокурорських пенсіонерів, яким пенсія перерахована за рішенням судів, з них:

- без обмежень максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- з розрахунку пенсії у відсотковому значенні більш 60% заробітної плати, вказаної в довідці;

3) кількість рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги прокурорських пенсіонерів про перерахунок пенсії без обмежень максимальним розмірові десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність:

- виконані Головним управлінням ПФУ та не оскаржені в апеляційний суд;

- оскаржені Головним управлінням ПФУ в апеляційний суд;

II. Кількість прокурорських пенсіонерів, яким перерахована пенсія на підставі довідок прокуратур області з 01.10.2020 року у зв`язку з початком роботи Одеської обласної прокуратури (наказ Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414).

1) кількість прокурорських пенсіонерів, яким пенсія перерахована за рішеннями Головного управління ПФУ самостійно без рішень судів, з них:

- з обмеженнями максимальним розміром десятьма розмірам прожиткової мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- без обмежень максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- з розрахунку пенсії у відсотковому значенні більш 60% заробітної плати, вказаної в довідці;

2) кількість прокурорських пенсіонерів, яким пенсія перерахована за рішеннями судів, з них:

- без обмежень максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- з розрахунку пенсії у відсотковому значенні більш 60% заробітної плати, вказаної в довідці;

3) кількість рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги прокурорських пенсіонерів-про перерахунок пенсії без обмежень максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність:

- виконані Головним управлінням ПФУ та не оскаржені в апеляційний суд; оскаржені Головним управлінням ПФУ в апеляційний суд;

III. Кількість прокурорських пенсіонерів, яким перерахована пенсія на підставі довідок прокуратур області, які видавались для перерахунку пенсії з 01.04.2021 року у зв`язку з початком з 15.03.2021 року роботи окружних; прокуратур згідно Наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40, з них:

1) кількість прокурорських пенсіонерів, яким пенсія перерахована за рішеннями Головного управління ПФУ самостійно без рішень судів:

- з обмеженнями максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- без обмежень максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- з розрахунку пенсії у відсотковому значенні більш 60% заробітної плати, вказаної в довідці;

2) кількість прокурорських пенсіонерів, яким пенсія перерахована за рішеннями судів:

- з обмеженнями максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- без обмежень максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- з розрахунку пенсії у відсотковому значенні більш 60% заробітної плати, вказаної в довідці;

3) кількість рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги прокурорських пенсіонерів, про перерахунок пенсії без обмежень максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність:

- виконані Головним управлінням ПФУ та не оскаржені в апеляційний суд;

- оскаржені Головним управлінням ПФУ в апеляційний суд;

IV. Станом на час подання запиту:

- загальна кількість прокурорських пенсіонерів, які отримують пенсію з обмеженнями максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- загальна кількість прокурорських пенсіонерів, які отримують пенсію без обмеження максимальним розміром десятьма розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які. втратили працездатність.

У відповідь на вказаний запит позивача відповідачем надано лист від 28.08.2021 №1500-0304-8/106650, в якому зазначено, що: «На Ваш запит про отримання публічної інформації повідомляємо наступне.

В органах Пенсійного фонду України формування звітності у запитуваному форматі не передбачено. У зв`язку із зазначеним, надати запитувану інформацію немає можливості.

Водночас зауважуємо, що рішення про перерахунки пенсій особам, які отримують пенсії за Законом України Про прокуратуру, приймаються з дотриманням вимог законодавства та висновків судових органів».

При цьому, позивачем також направлялись на адресу електронної пошти відповідача аналогічні за змістом запити від 31.08.2021 та 19.09.2021 (а.с.13-16, 19-22), доказів надання відповіді на які відповідачем до суду не надано.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, вважаючи, що відповіді за наданий позивачем запит на доступ до публічної інформації відповідачем протиправно не надано, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя (ст.2 Закону України «Про інформацію»).

Згідно ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За цим визначенням можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень. У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 24.04.2020 у справі №813/2814/17.

Згідно п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується зокрема обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом та максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Частина 3 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

Згідно ч.ч.1,2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом інформація поділяється на такі види, зокрема: статистична інформація; інші види інформації (ст.10 Закону України «Про інформацію»).

Відповідно до ч.1, 4 ст.18 Закону України «Про інформацію» статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства. Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України "Про державну статистику", іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст.1 Закону України «Про державну статистику»:

адміністративні дані - дані, отримані на підставі спостережень, проведених державними органами (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов`язків та завдань, віднесених до їх компетенції;

запитувач - юридична або фізична особа, яка подає запит на отримання статистичної інформації органам державної статистики;

органи державної статистики - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та визначені у статті 11 цього Закону підприємства, установи та організації;

статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

Статистична інформація, отримана на підставі проведених органами державної статистики статистичних спостережень, існує у вигляді первинних даних щодо респондентів, статистичних даних, що пройшли одну чи декілька стадій опрацювання та накопичені на паперових, магнітних та інших носіях або в електронному вигляді, а також аналітичних матеріалів, підготовлених на підставі цих даних. Первинні дані - інформація щодо кількісної та якісної характеристики явищ і процесів, яка подана респондентами під час статистичних спостережень. Статистичні дані - інформація, отримана на підставі проведених статистичних спостережень, що опрацьована і подана у формалізованому вигляді відповідно до загальноприйнятих принципів та методології. Статистичні дані, що є результатом зведення та угруповання первинних даних, за умови забезпечення їх знеособленості являють собою зведену знеособлену статистичну інформацію (дані) (ч.1-3 ст.6 Закону України «Про державну статистику»).

Враховуючи зміст запитуваної позивачем у своєму запиті інформації, вона за своїми характеристиками має ознаки статистичної, однак, враховуючи те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є органом державної статистики, та така інформація не отримана на підставі проведених органами державної статистики статистичних спостережень, відтак на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про державну статистику».

Проте, запитувана позивачем інформація фактично не є готовим, зафіксованим продуктом. Відповідачем така інформація у запитуваній позивачем формі, як ним зазначено у своєму листі від 28.08.2021 №1500-0304-8/106650, у процесі реалізації своїх владних повноважень не формується, що позивачем не спростовується, а відтак у відповідача відсутній обов`язок по створенню такої інформації за запитом позивача у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд також зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов`язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Крім того, як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд зазначає, що поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 13.03.2020 по справі №802/788/16-а, від 26.06.2019 по справі №807/583/14, від 15.03.2019 по справі №805/1953/18-а та від 23.05.2018 по справі №802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, що в спірних правовідносинах відсутня бездіяльність відповідача, що полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством, оскільки відповідачем надано відповідь на запити позивача.

Окремо також слід зазначити, що Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170):

- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;

- природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного (публічного) інтересу;

- роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань.

- готова та доступна інформація. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

Необхідність дослідження вказаних обставин висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 року у справі № 800/591/17.

А тому суд, враховуючи вказані критерії, дійшов висновку про те, що інформація, яку запитувала позивач, не була готовою та доступною.

На підставі викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненадання відповіді на запит про інформацію від 19.08.2021 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати інформацію відповідно до запиту від 19.08.2021 року.

Водночас відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що ним розглянуто та надано відповіді на запити позивача від 31.08.2021 та від 19.09.2021, а відтак суд вважає за доцільне позовні вимоги позивача в цій частині задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненадання відповіді на запити ОСОБА_1 від 31.08.2021 та від 19.09.2021 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати ОСОБА_1 відповіді на запити від 31.08.2021 та від 19.09.2021.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного сплачено 992,40 грн. судового збору .

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог в частині оскарження бездіяльності відповідача щодо надання відповіді на два запити позивача із трьох, тобто задоволення 2/3 частин позовних вимог позивача, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 661,60 грн.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненадання відповіді на запити ОСОБА_1 від 31.08.2021 та від 19.09.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати ОСОБА_1 відповіді на запити від 31.08.2021 та від 19.09.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 661,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Вовченко O.A.