Decision № 104337351, 16.05.2022, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/7697/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 11 травня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо не проведення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 30 повних календарних років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати військово-медичний клінічний центр Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 30 календарних років з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільнені.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку статті 262 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року адміністративний позов було залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України, із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, відмовлено у задоволені заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, адміністративний позов - залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 420/7697/21 - скасовано. Справу №420/7697/21 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Адміністративна справа №420/7697/21 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 15 лютого 2022 року (вхід. №9622/22).

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що відповідачем в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні до місячного грошового забезпечення, протиправно не включено суму щомісячної додаткової грошової винагороди, внаслідок чого позивачу було виплачено грошову допомогу при звільнені у меншому розмірі.

Таким чином, позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги при звільненні з військової служби, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що винагорода, встановлена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні за станом здоров`я на підставі частини 2 ст.15 Закону України №2011-XII.

На переконання відповідача така винагорода має окремий особливий і разовий характер виплати, виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у Постанові №889, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати.

Крім цього, відповідач звертає увагу, що вищевказана винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів вищого рівня, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

08 червня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №29799/21), який було направлено позивачу у порядку передбаченому ч.3 ст.162 КАС України.

Станом на 16 травня 2022 року будь-яких інших заяв по суті справи від позивача та відповідача не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 у період з 02.07.2007 року по 04.12.2013 рік проходив військову службу у військово-медичному клінічному центрі Південного регіону на посаді начальника відділу особового складу центру.

Позивач наказом Міністра оборони України № 374 від 19 листопада 2013 року звільнений (за станом здоров`я) з військової служби у запас.

Відповідно до наказу начальника ВМКЦ Південного регіону № 261 від 04 грудня 2013 року позивач з 04 грудня 2013 року виключений зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення. Вказаним наказом також визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені за 30 календарних років з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до наданої позивачем до суду першої інстанції архівної довідки від 26 квітня 2021 року №Н-563/557, позивачу у грудні 2013 року була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільнені в сумі 64634,72 грн.

29 березня 2021 року позивач, за вхідним № 1082, звернувся до начальника ВМКЦ Південного регіону із заявою, в якій, окрім іншого, просив провести перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені з включенням до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється зазначена допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 19 квітня 2021 року за вихідним № 548/1396, ВМКЦ Південного регіону повідомив позивача про те, що на теперішній час провести донарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільнені є неможливим, оскільки на час звільнення позивача з військової служби наказ Міністра оброни України №260 від 11 червня 2008 року щомісячна додаткова грошова винагорода не включалася у складову для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені.

Вважаючи протиправною відмовою відповідача у перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги при звільненні з військової служби, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (далі - Постанова №889), граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, архівної довідки від 26 квітня 2021 року №Н-563/557, позивачу у грудні 2013 року була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільнені в сумі 64634,72 грн.

Суд також ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, відповідно до правових висновків якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

З огляду на те, що додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення, з якого нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену Постановою №889.

Подібні висновки Верховний Суд сформулював у постановах від 16.05.2019 (справа № 826/11679/17), від 31.07.2019 (справа №826/3398/17), від 08.08.2019 (справа №802/955/17-а), від 19.09.2019 (справа №826/14564/17), від 05.12.2019 (справа №295/5200/18), від 19.02.2020 справа №822/2741/17, від 31.03.2021 у справі №620/2878/20.

Посилання відповідача у відзиві на позов, як на підставу відмови у врахуванні щомісячної додаткової грошової винагороди при проведенні розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року N 550, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 р. за N 1470/29600, як на нормативно-правовий акт, що визначає розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, суд оцінює критично, оскільки відповідачем не було враховано пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд наголошує, що частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року (справа №810/2734/17) та від 14 квітня 2020 року (справа № 820/3719/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо не проведення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 30 повних календарних років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди, а тому застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати військово-медичний клінічний центр Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 30 календарних років з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільнені.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо не проведення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 30 повних календарних років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати військово-медичний клінічний центр Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 30 календарних років з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільнені.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (вул. Пироговська, 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08199969).

Суддя С.О. Cтефанов