Decision № 104337334, 17.05.2022, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/309/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154450002539 від 25.06.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17.06.2020 року, як такого, стаж роботи за спеціальністю якого становить більше 20 років.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.06.2020 року позивач звернувся до Білгород-Дністровського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років №2720 та надав необхідні відповідні документи, а саме: довідки щодо підтвердження трудового стажу; заяву про призначення пенсії; паспорт; трудова книжка; військовий квиток; довідка про заробітну плату; атестат. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154450002539 від 25.06.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з тим, що право на пенсію за вислугу років мають особи, передбачені п. «г» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», після досягнення 55 років та які станом на 11.10.2017 року мають страхового стажу не менше 26 років і 6 місяців та стажу роботи за спеціальністю - 20 років, при цьому, у рішенні вказано, що страховий стаж заявника ОСОБА_1 складає 37 роки 06 місяців, а роботи розрахувати неможливо, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній наказ про створення комплексних бригад.

Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було відмовлено у нарахуванні йому пенсії за вислугу років у зв`язку з неврахуванням до спеціального стажу, роботи на посадах тракториста, передбаченого п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та роботи на посадах учня докера-механізатора та докера-механізатора, передбаченого, п. «г» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач вважає свої права порушеними відповідачем у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач адміністративний позов не визнає та в його задоволенні просить відмовити.

У відзиві представник відповідача зазначає, що відповідно до п. 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Відповідно до п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Представник відповідача звертає увагу на те, що норми п. 2-1, абз. 2 п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148, не визнані неконституційними та є чинними. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148 набрав чинності 11.10.2017 року.

Відповідно до п г ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мають механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

На переконання представника відповідача, за відсутності стажу роботи, встановленого цим пунктом, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абз. 15-23 п. "б" ч. 1 ст. 13 цього Закону, а саме з 01.04.2017 по 31.03.2018 не менше 26 років 6 місяців у чоловіків. Тобто, згідно приписів Закону № 1058 та Закону № 1788 пенсії за вислугу років призначаються за умови наявності станом на 11.10.2017 р. страхового стажу роботи не менше 26 років 6 місяців.

Разом з тим, представник відповідача вказує, що згідно наданих документів, загальний страховий стаж позивача складає 37 роки 06 місяців. Стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислити неможливо, оскільки не надано наказ про створення комплексних бригад. Пунктом г ст. 55 Закону 1788 встановлено право на пенсію за вислугу років докерів- механізаторів саме комплексних бригад. Оскільки наказ про створення таких бригад не надано, то неможливо встановити, чи дійсно на підприємстві були створені комплексні бригади та чи працював у них позивач.

Представник відповідача звертає увагу на те, що у випадку надання наказу про створення комплексних бригад, стаж роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, буде складати 16 років 02 місяці, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії, оскільки, враховуючи приписи п. 2-1 розділу XV Прикінцеві положення№ 1058, право на пенсію за вислугу років визначається тільки станом на 11.10.2017. Якщо особа після 11.10.2017 продовжувала працювати, то період роботи після цієї дати не зараховується до стажу роботи, якій дає право на пенсію за вислугу років. Позивач має необхідний загальний стаж роботи, який дає право на пенсію на загальних умовах виходу в 60 років, але не має необхідної вислуги років станом на 11.10.2017, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для призначення пенсії за вислугу років.

У зв`язку з цим, за твердженням представника відповідача відповідно до п. 4.3. р. IV Порядку № 22-1, Головним управлінням винесено рішення № 154450002539 від 25.06.2020 про відмову в призначенні у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років.

Крім того, представник відповідача наголошує на застосуванні строку звернення до суду, оскільки вважає що позивач знаючи про розгляд його заяви про призначення пенсії в червні 2020 року, звернувся до суду лише в 2022 році, тобто з пропуском строку звернення до суду встановленого ч.2 ст. 122 КАС України.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів представника відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, а також необґрунтованість доводів представника відповідача по суті спору.

Ухвалою суду від 24.01.2022 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Станом на час розгляду справи інших заяв, клопотань до суду по суті не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

З наданої до суду копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , судом, зокрема, встановлено, що позивач:

- 30.07.1990 року зарахований учнем докера -механізатора (запис №5);

- 07.08.1990 присвоєно кваліфікацію стропольщика;

- 14.09.1999 присвоєно кваліфікацію машиніста крана (крановщик портових кранів) слюсар 2 р.;

- ППК реорганізовано у вантажний район (наказ 59-к від 24.03.2000 р.);

- 08.11.2012 присвоєно кваліфікацію машиніста крана (кранівник) портального крану «Сокол»;

- 14.11.2012 присвоєно кваліфікацію механізатор (докер-механізатор) комплексної бригади 3 класу;

- 17.02.2015 присвоєно кваліфікацію механізатор (докер-механізатор) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах 2 класу;

- 17.04.2015 звільнено відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП в порядку переведення для подальшої роботи в ТОВ «КД ТРАНС»;

- 18.04.2015 прийнятий докером - механізатором комплексної бригади 2 класу, вантажний район/докери, в порядку переведення з ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»;

- 30.12.2016 звільнений відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення для подальшої роботи в ДП «БДМТП»;

- 31.12.2016 прийнятий докером механізатором комплексної бригади 2 класу вантажного району в порядку переведення з ТОВ «КД ТРАНС»;

- 18.05.2020 переведений машиністом портального крану (кранівником) вантажного району.

Відповідно до довідки ДП «БДМТП» від 18.05.2020 №01 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж роботи позивача за професією докера-механізатора за періоди з 15.09.1999 р. по 10.11.2003 р., з 12.01.2004 р. по 17.04.2015 р., з 31.12.2016 р. по 17.05.2020 р. складає 18 років 9 місяців та 19 днів.

Відповідно до архівної довідки ТОВ «КД ТРАНС» від 25.05.2020 №Ф-465/24.03-01 з 18.04.2015 року по 30.12.2016 року позивача працював на даному підприємстві за професією докера-механізатора комплексної бригади.

Судом встановлено, що 16.07.2020 року позивач звернувся до Білгород-Дністровського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії.

Вказана заява зареєстрована управлінням за №2720/500.

До заяви позивачем, зокрема, було додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України; трудова книжка; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; військовий квиток; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07. 2020; довідку про зміну назви організації; документи, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років; документи про стаж, що визначені порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів до ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.93 №637, заява про спосіб отримання пенсії, фото.

Управлінням застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняте рішення №154450002539 вiд 25.06.2020 про відмову у призначенні пенсії позивачу, оскільки право на пенсію за вислугу років мають особи, передбачені п.г ст. 55 Закону Закону України Про пенсійне забезпечення, після досягнення 55 років та які станом на 11.10.2017 року мають страхового стажу не менше- 26 років 6 місяців та стажу роботи за спеціальністю- 20 років. Страховий стаж роботи складає 37 років 06 місяців. Спеціальний стаж роботи розрахувати неможливо, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній наказ про створення комплексних бригад. За умови надання наказу про створення комплексних бригад спеціальний стаж позивача складатиме 16 років 02 місяці. Право на пенсію позивач набуде на загальних умовах у 60 років.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії позивач вважає протиправними та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, зокрема статтею 113 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (надалі - Закон № 1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 Закону № 1788 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно- розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового Флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення);

Пунктом «г» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 передбачалось, що право на пенсію за вислугу років мають: механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, позивач має загальний стаж роботи 37 років 6 місяців, спеціальний стаж роботи розрахувати неможливо, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній наказ про створення комплексних бригад. За умови надання наказу про створення комплексних бригад Ваш спеціальний стаж складатиме 16 років 02 місяці.

Відповідач не заперечує, що загальний та спеціальний (пільговий) стаж роботи позивача є достатніми для призначення пенсії за вислугою років, проте відмовив в призначенні пенсії на підставі того, що у позивача відсутній достатній стаж, що дає право на пенсію за вислугу років. А також з огляду на те, що відсутній наказ про створення комплексних бригад.

Враховуючи приписи п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» №1058, право на пенсію за вислугу років визначається станом на 11.10.2017, а саме особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до абз. 2 п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» №1058 Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Оскільки позивач після 11.10.2017 року продовжує працювати, то період роботи після цієї дати не зараховується.

З огляду на викладене, відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 та уточнюючих довідок, його спеціальний стаж на посаді докера-механізатора складає 16 років та 10 місяців, а загальний страховий стаж 37 років 6 місяців.

Разом з тим, відповідно до ч.6 ст 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Як вбачається з трудової книжки позивача в період з 17.10.1983 року по 20.04.1988 року ОСОБА_1 прийнятий в члени колгоспу «Красний рибак» трактористом сільського господарства, що підтверджується довідкою про підтвердження стажу. В подальшому реорганізовано в ТОВ.

Також судом встановлено, що в 1984 році позивач проходив службу в Збройних Силах, та відповідно до довідки ТОВ «Красний рибак» стаж тракториста підтверджується за період з 01.07.1982 по 23.05.1983 та з 01.07.1985 по 20.04.1988.

Таким чином стаж тракториста складає 3 роки 8 місяців та 10 днів.

Відповідно до п. в) ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Тобто умови призначення пенсії за віком встановлені п. «г» ст. 55 та п. «в» ст. 13 «Про пенсійне забезпечення» є аналогічними, а отже стаж роботи позивача на зазначених роботах може бути взаємно зарахованим.

Отже стаж роботи на посаді докера-механізатора 16 років 10 місяців та тракториста 3 роки 8 місяців та 10 днів, в загальному підрахунку дає позивачу право на призначення пенсії за віком на підставі п. «г» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд зазначає, що Україна є правовою державою і в подібних випадках виступає гарантом у захисті соціальних прав громадянина. За змістом ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 23 Конституції України, кожна особа пенсійного віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Як вбачається із Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, в якому Конституційний Суд України наголосив, що виключно забезпечення фінансових інтересів держави, а саме наповнення (формування) Державного бюджету України, а також бюджету Пенсійного фонду України, без дотримання положень Конституції України, зокрема щодо пріоритетності забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гарантування права на соціальний захист, не могло бути виправданням для юридичного регулювання, встановленого оспорюваними положеннями Закону № 1788. Тому обраний законодавцем засіб не можна вважати прийнятним для досягнення мети прийняття Закону № 911. Отже, положення пункту а статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті а статті 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах е, ж статті 55 Закону № 1788, визнано такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-УІІІ.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Таким чином, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні № 2-р/2019 підставою для призначення пенсії за вислугу років позивачу як докеру-механізатору є загальний стаж роботи не менше 30 років, з яких спеціальний стаж не менше 20 років, тобто загальний стаж роботи та спеціальний стаж позивача є достатніми для призначення пенсії за вислугою років.

Стосовно відсутності в матеріалах пенсійної справи наказу про створення комплексних бригад суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії

Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться

неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів,

особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

В свою чергу, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846

Відповідно до п. 1.9 розділу 1 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Так, судом встановлено, що трудовий стаж позивача підтверджується записами у його трудовій книжці та уточнюючими довідками, які були подані позивачем разом з заявою, про що свідчить їх наявність в пенсійній справі та записом у розписці.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відмова у призначенні позивачу пенсії обґрунтована зокрема, ненаданням наказу про створення комплексних бригад.

Проте, доказів того, що відповідач встановивши недостатність поданих позивачем документів письмово повідомив про це заявника, представником відповідача не надано.

При цьому, відсутні і докази того, що відповідачем виконано обов`язок та вчинено дії щодо звернення до роботодавця позивача з відповідним запитом про надання необхідних документів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення №154450002539 від 25.06.2020 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1

Стосовно застосування строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

Відповідно до правових висновків, які містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а13 та у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а, від 23.01.2020 у справі № 809/535/16, від 18.05.2021 року у справі №343/870/17 підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.

Так, підставою для звернення позивача до суду є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії.

Відповідно до п 4.7. розділу IV Порядку 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому, представник відповідача не надають жодних доказів, щодо моменту коли позивачу стало відомо про наявність та зміст оскаржуваного рішення, як і доказів повідомлення позивача при прийняте рішення до 16.11.2021 року.

Тобто, фактично позивач звернувся до суду після того, як отримав рішення про відмову у призначенні пенсії.

Зважаючи на вищевикладене та підстави звернення ОСОБА_1 до суду, позивач звернувся до суду з даним позовом у межах строків, визначених приписами КАС України

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до квитанції № ПН1668 від 05.01.2022 року позивачем сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову в розмірі 992,40 грн.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з Головного управління ПФУ в Одеській області на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154450002539 від 25.06.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17.06.2020 року, як такого, стаж роботи за спеціальністю якого становить більше 20 років.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26)

Суддя П.П. Марин